Переяславська Рада 1654 року

Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 1120

«Хто з нами не згодний - тому вільна дорога!», - гучно сказав Богдан. Пропозиція була зустрінута одностайним схваленням: «Волимо під царя московського, православного!». Потім відбулася присяга на вірність цареві старшини, козаків і міщан. Хмельницький також бажав, щоб і посол Бутурлін присягнув від імені царя, на що боярин відповів, що цар йому вказівок на це не давав, і що по традиції цареві присягають його піддані. Далі Бутурлін запевняв схвильованого Хмельницького, що цар дотримає дану козакам обіцянку(почне війну з Річчю Посполитою). Його слова заспокоїли українську сторону. 284 представники найвищого прошарку козацької старшини присягнули.

Згодом складали присягу полки, міста. Посольство побувало у 117 містах України для прийняття присяги. Вона проходила без ускладнень. Селянство не присягало. Серед тих, хто відмовився, були представники козацької старшини І.Сірко, І Богун, Й.Глух, окремі козаки з різних полків, духовенство Києва з митрополитом Сильвестром Косовим.

3. «Березневі статті» («Статті Богдана Хмельницького») – українсько-московський державний договір 1654 року

Прийняття статей

У березні 1654 року козацька делегація на чолі з переяславським полковником Павлом Тетерею та генеральним суддею Самійлом Зарудним прибули до Москви. Переговори тривали з 13 по 28 березня 1654 року. Хмельницький подав свій проект договору (23 статті). На його основі було сумісно прийнято 11 статей договору, а, також, цар надав 2 грамоти «Передача Хмельницькому Чигиринського староства» і «Маєтності козацької старшини». Переговори не торкалися лише церковних і селянських питань.

Суть «Березневих статей»1654 року

«Березневі статті» передбачали:

· Україні надавалася широка автономія: визнавалася держава «Військо Запорізьке»(«Гетьманщина») з певними елементами республіканського устрою;

· на Україні зберігається гетьманська форма правління, військово-адміністративна система. Гетьман і козацька старшина обираються на Радісамостійно, самими козаками;

· зберігався територіально-адміністративний поділ: Київське, Чернігівське, Брацлавське і частина Волинського воєводств; поділ на полки, сотні тощо;

· цілковита незалежність у проведенні внутрішньої політики (цар і воєводи не втручаються в українські справи);

· Україна має право вільних зносин з іншими державами, крім Речі Посполитої і Туреччини( з ними – лише з дозволу московського царя);

· збереження традиційних прав і привілеїв, вольностей населення;

· реєстр козацького війська – 60 тисяч чоловік; козацька старшина отримувала плату за службу і грошіна утримання війська;

· вводиться контроль за збиранням податків в царську казну;

· розміщення в Києві і Чернігові російських воєвод з загонами.

Значення: «угода зафіксувала незалежність України від Речі Посполитої та давала можливість разом із Росією перемогти та об’єднати всі українські землі в межах гетьманської держави»(С.В.Кульчицький). Це була програма широкої автономії. Деякі історики, (такі як Ю.Мицик, О.Субтельний) вважають цей союз, в цілому, рівноправним і взаємовигідним, трактують його навіть як конфедерацію – союз самостійних держав, створених з певною метою, здебільшого – зовнішньополітичною.

Переваги й недоліки союзу з Росією (Московською державою)

4. Війна Росії з Польщею за Україну

Нові воєнні дії

У 1654 році, виконуючи свої зобов’язання перед Україною, уряд російського царя Олексія Михайловича об’явив війну Речі Посполитій, виступивши на захист України. Російська армія об’єдналася з козацькими військами. Битви відбувалися на території Білорусії і Правобережної України. Вже на початку війни російсько-українські війська оволоділи Смоленськом. В цей час Польща несподівано уклала союз з Кримським ханством.

До осені 1654 року 20 тисячний корпус Василя Золотаренка визволив усю Білорусію і запровадив там козацький устрій. Однак почалися й перші суперечки з московським урядом про долю Білорусії, яку Хмельницький хотів приєднати до Гетьманщини.

Пізніше, восени, бої перемістилися у Південно-Західну Україну. Татари, які були на стороні поляків, нещадно спустошували край. Докладний опис цього лиха подається в рапорті одного польського командира: «За моїми підрахунками, число самих лише мертвих немовлят, знайдених на дорогах та у замку, сягнуло 10 тисяч. Я наказав поховати їх у полі… Старших погнали у неволю. Групи вцілілих селян блукають, оплакуючи своє горе».

Брацлавщину поляки і татари перетворили в пустелю. Під час воєнних дій стався випадок, що характеризує всю гостроту конфлікту. В жовтні 1654 року переважаючі сили поляків узяли в облогу козацьку фортецю Бушу, знищили частину козаків і оточили замок. У цю мить удова вбитого козацького ватажка Завісного підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, й чимало атакуючих поляків.

Добре захищалася й Умань, під керівництвом Івана Богуна. Унаслідок жорстоких боїв на Правобережжі, сплюндрованими й фактично безлюдними лежали ті недавно колонізовані землі, що досягли значного розвитку. Нещастя та розруха охопили й Польщу. На допомогу Хмельницькому на Україну прибула російська армія воєводи В.Шереметьєва.

Битва під Охматовим і похід на Західну Україну В січні 1655 року розгорнулася битва під Охматовим на Чернігівщині. Російсько-український табір атакували поляки. Три дні козаки і російські солдати, на лютому січневому морозі, лежачи на снігу, захищали свій табір. І тільки підмога Вінницького полку Івана Богуна, що вдарив в тил ворогу, врятувала оточених. З обох сторін загинуло до 30 тисяч воїнів, але українсько-російське військо перемогло. Поляки і кримчаки відступили за Буг.

У травні 1655 року Хмельницький визволив спустошену Брацлавщину.

Кадри з польського фільму «Потоп» про події 1655-1657 рр.

Літом і осінню 1655 року відбувся спільний похід українських і російських військ на Західну Україну. Росіяни і українці виграли декілька боїв.

Ще більше погіршилося становище Речі Посполитої, коли, влітку 1655 року, на неї напала Швеція. Польські історики часто називають цей період «Потопом».

Але Швеція почала війну і з Росією також, що ускладнило ситуацію на фронтах.

Спільний похід українських і російських військ на Західну Україну і Білорусію (детальніше)

Б.Хмельницький Георгій(Юрій)ІІ Ракоці Карл Х Густав – король Швеції

Віленське перемир’я 1656 року

Росія, занепокоєна величезними втратами у війні, втручанням у війну шведів, була змушена підписати з Польщею Віленське перемир’я (за пропозицією Польщі). Поляки обіцяли корону Олексію Михайловичу, російському цареві. Російські війська припинили бої з поляками, відбиваючи лише атаки шведів. Незадоволений таким політичним кроком російського царя, Б.Хмельницькийшукає іншого союзника. Лише частина українських земель була визволена. У роздратованому листі до царя Хмельницький порівнював поведінку росіян з поведінкою шведів: «Шведи — люди честі: пообіцявши дружбу і союз, вони дотримуються слова. Проте цар, уклавши перемир'я з поляками …вчинив з нами безсердечно».

Розчарований, Богдан Хмельницький починає пошуки нових союзників для боротьби з Польщею для остаточного визволення українських земель.

Було утворено Семигородський союз(Україна, Швеція, Трансільванія).

Але похід на Річ Посполиту з такими союзниками закінчився повним провалом.

Семигородський союз 1656-1657 років і його провал

4 вересня 1657 року, вражений звісткою про поразку,тяжко хворий Богдан –Зіновій Хмельницький помирає в Чигирині.