Компот з вишень або черешень

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 793

Європейський суд з прав людини (англ. European Court of Human Rights, фр. Cour européenne des droits de l’homme) — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-​​члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб.

До складу Суду входять 47 суддів , по одному від кожної держави - ​​члена. Суд розглядає справи:

·  по першій інстанції , подані на інститути Союзу фізичними та юридичними особами ,

·  позови , пов'язані з порушеннями юридичними , приватними особами та державами - учасниками рішень і директив Союзу. 

Звичайно це позови відносно корпорацій , пов'язані з порушенням антимонопольного законодавства , а також злиттями й поглинаннями ; крім цього Суд виступає в ролі арбітра у країнах ЄС при суперечках щодо політики субсидування та введення торгових санкцій.^[1]

Європейський суд з прав людини формувався протягом довгого часу. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод не тільки проголосила основоположні права людини , а й створила особливий механізм їх захисту .

Взагалі сам цей механізм включав три органи , які несли відповідальність за забезпечення  дотримання зобов'язань, вчасних виконать рішень, прийнятих на себе державами-учасницями конвенції : 

1. Європейську комісію з прав людини;

2. Європейський суд з прав людини; 

3. Комітет міністрів Ради Європи.

З 1 листопада 1998 року , по вступі в силу Протоколу № 11, перші два з цих органів були об'днані в один, постійно діючий Європейським судом з прав людини. Його місцезнаходженням був - Палац прав людини в Страсбурзі ( Франція ), де знаходиться і сама Рада Європи.

Почнемо з того, що за першою системою всі скарги, подані індивідуальними заявниками або державами - учасниками конвенції, ставали предметом попереднього розгляду Європейської комісії з прав людини. ^[2] По-перше, вона розглядала питання про їх прийнятність і при позитивному рішенні передавала справу до Європейського суду з прав людини для прийняття остаточного, що має обов'язкову силу рішення.  По- друге  якщо справа не передавалася до Суду, то вже тоді  вона вирішувалася Комітетом міністрів, але це виялося не так просто, а саме для спрощення з  1 жовтня 1994  заявникам було надано право самим передавати свої справи до Суду з скаргами, визнаних Комісією прийнятними.

важливою функцією Європейського Союзу є забезпечувати неухильне дотримання і виконання норм конвенції її державами-учасницями. Він здійснює це завдання шляхом розгляду і вирішення саме якихось конкретних справ, прийнятих ним до провадження на основі індивідуальних скарг.

Почавши свою діяльність в 1959 році , Європейський суд до кінця 1998 року (коли він був реформований ) прийняв рішення по суті  в 837 справах , переважна більшість з яких - за скаргами громадян.  Перше рішення  по суті справи суд прийняв в 1960 році ( Lawless v . Ireland), перше рішення на користь заявника - в 1968 році ( Neumeister v . Austria ). Після реформи Суду в 1998 році його активність підвищилася , і до початку 2010 року суд виніс вже  12 198 рішень, з них у 10 156 рішеннях  констатував порушення конвенції або її протоколів.^[3]

Умови подання скарги[ред. • ред. код]

Перш , ніж скарга буде подана до Суду , необхідно суворо дотримуватися  кількох неодмінних умов. Серед яких є:  

·  . Предметом скарги можуть бути тільки права і свободи, які гарантуються конвенцією або її протоколами.  Перелік цих прав є досить широким, але цікаво те, що  в ньому відсутні деякі права , відомі нашому і новітньому конституційному законодавстві . 

Зокрема , Конституція України (глава 2 , «Права і свободи людини і громадянина» ), охоплюючи всі права людини, про які говорить конвенція, називає і деякі інші, наприклад, ті, хто працює,мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів,кожен, хто працює, має право на відпочинок, кожен має право на житло,право на соціальне забезпечення та ін.   Ці права закріплені в іншій конвенції Ради Європи - Європейська соціальна хартія Європейської соціальної хартії , однак юрисдикція Європейського суду заснована виключно на конвенції про захист прав людини та основних свобод .

·  . Відповідно до статті 34 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод , Суд  може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб , які стверджують , що заяви про порушення з боку держав-учасниць конвенції (вони називаються в конвенції високими договірними сторонами) їх прав , визнаних у конвенції або в протоколах до неї.Це означає те, що заявнику необов'язково бути громадянином держави - члена Ради Європи або взагалі громадянином держави, на яку він подає скаргу .Найчастіше при розгляді скарг Суду доводиться мати справу з так званими прямими (безпосередніми ) жертвами : звертається особа сама безпосередньо, яка стала жертвою порушення його права.

Важливою функцією Європейського суду є забезпечувати неухильне дотримання і виконання норм конвенції її державами-учасницями . Він здійснює це завдання шляхом розгляду і вирішення саме якихось конкретних справ, прийнятих ним до провадження на основі індивідуальних скарг, поданих:

· фізичною особою;

· групою осіб 

·  неурядовою організацією . 

Варто зазначити, що ще можлива подача скарги на порушення конвенції державою - членом Ради Європи  з боку іншої держави - ​​члена. Крім цього, в практиці Європейського суду існують і інші  поняття  жертви . Особа може бути визнано потенційною жертвою в разі, якщо вона піддається реальному ризику застосування до неї законодавства , що суперечить Європейській конвенції, і його прав, які закріплені в конвенції, будуть порушені. У даному випадку дуже важливо вказати, чому до заявника застосовні положення законодавства, за яких обставин існує реальний ризик такого застосування. Непряма жертва: у практиці Європейського суду визнано , що особа може відчувати порушення своїх особистих прав і через те , що порушені права іншого .Тому за певних обставин особа може подати скаргу про порушення своїх прав попри те, що само безпосередньо не зазнавало збитків . Для цього необхідно, щоб у цієї особи з безпосередньою жертвою була дуже близька зв'язок (спорідненість або інше ) .  Найбільш поширеним прикладом є звернення родичів особи  постраждалого з вини державних органів з причини незабезпечення ними належного захисту права на життя  в результаті чого родичі відчувають моральні страждання і несуть матеріальні збитки.

1.  Скарга повинна бути подана не пізніше ніж через 4 місяці після остаточного розгляду питання компетентним державним органом . Цей термін відновленню не підлягає.

2.  Скаржитися можна тільки на ті порушення  які мали місце після дати ратифікації конвенції державою. 

3.  Для того , щоб скарга була визнана прийнятною по суті , заявником повинні бути вичерпані всі внутрішньодержавні засоби захисту свого права , і насамперед судові засоби такого захисту . Для України вичерпанням національних засобів правового захисту буде проходження заявником першої, апеляційної та касаційної інстанцій .

4.  Скарги , що направляються до Європейського суду , повинні стосуватися подій , за які несе відповідальність державна влада . Скарги проти приватних лиці організацій Європейським судом не приймаються до розгляду.^[4]

Компетенція  Європейського суду з прав людини[ред. • ред. код]

Європейський суд з прав людини має право  :

·  розглядати індивідуальні та міждержавні скарги, подані до Європейського суду з прав людини проти одного або декількох держав - членів Ради Європи або проти Європейського союзу  ;

·   визнавати факт того, що було порушено, те чи інше право заявника ;

·  присудити заявнику виграну, справедливу компенсацію  ;

·   тлумачити  Конвенцію про захист прав людини та основних свобод  ;

·   встановлювати факт того, що будь-яке порушення в певній державі носить масовий характер через системної проблеми , у зв'язку , з чим наказувати цій державі вжити заходів щодо виправлення цього недоліку  ;

·  розглядати запит комітету міністрів Ради Європи з питання про те, чи не порушило держава - відповідач своє зобов'язання по виконанню постанов (рішень) Європейського суду з прав людини ;

·   давати тлумачення раніше винесеної постанови на запит Комітету Міністрів Ради Європи ;

·   виносити Консультативні висновки про тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, з питань , не пов'язаних з розглядом справ  .^[5]

Рішення Європейського суду з прав людини[ред. • ред. код]

93. ЄСПЛ : порядок розгляду індивідуальних скарг про порушення прав людини.

Правила направления детей в детский оздоровительный лагерь и передачи их родителям.

Общие положения.

1.1. Настоящие Правила определяют порядок приема ребенка в детский оздоровительный лагерь (далее Лагерь), и передачи его родителям после окончания срока действия путевки.

1.2. В Лагерь принимаются дети в возрасте от 6 до 15 лет включительно, не имеющие медицинских противопоказаний (Приложение 18 к СанПиН 2.4.4.1204-03 «Общие требования к устройству, содержанию и организации режима работы загородных стационарных учреждений отдыха и оздоровления детей») и готовых к самообслуживанию.

1.3. Прием детей в Лагерь производится путем личной передачи ребенка от родителя (законного представителя) представителю Лагеря. Родители или ответственное лицо с ребёнком должны прибыть к месту отправки автобуса не менее, чем за 30 минут до отправления, сдать необходимые документы и отметить ребёнка в списке детей (у отрядного вожатого)..

1.4. Прием детей осуществляется после полной оплаты покупателем детских путевок

1.5.Путевка действительна при наличии правильно оформленных медицинских документов

1.6. Путевка является неделимой. В случае неприбытия ребенка в день заезда, досрочного выезда до окончания оплаченного срока путевки по собственной инициативе, или инициативе родителей, а также по причинам, не зависящим от принимающей организации, стоимость путевки не перерасчитывается и возврату не подлежит.

1..7. Ребенок считается принятым после прохождения медицинского осмотра при наличии всех правильно заполненных документов (Проводится в лагере).

1.8. Прием детей, прибывающих в индивидуальном порядке, производится в день заезда не ранее 09:00, отбытие – в день выезда не позднее 20:00.

1.9.Дети, подлежащие стационарному лечению, специальному санаторному оздоровлению в Детский лагерь не принимаются.

1.10. Прием детей в Лагерь производится на основании следующих документов, которые предъявляются родителями во время проведения медицинского осмотра::

а/ путевка / правильно заполненная/

б/ медицинская справка (форма 79-у) с данными о перенесенных инфекционных заболеваниях с данными о последних сделанных профилактических прививках против дифтерии, кори, паротита, краснухи и гепатита В; с отметкой об отсутствии педикулеза; при наличии хронических заболеваний указать дату последнего обострения; с указанием группы здоровья, физкультурной группы, уровнем физического развития,

ограничениями в оздоровительных мероприятиях; (Медицинская справку можно получить у медицинской сестры в Школе или у педиатра в Детской районной поликлинике).

в/ Анализы на яйцеглист, энтеробиоз, простейшие.

г/ справка об отсутствии карантина по месту жительства (из СЭС или детской поликлиники);

д/ Справка об отсутствии карантина в школе и классе

е/ Копия страхового медицинского полиса;

ж/Копия свидетельства о рождении или паспорта.

з/ Ф-063 о прививках или копия прививочного сертификата

и/ анкета ребенка, заполненная и подписанная родителем.