Соціальна й професійна кар’єра особистості

Кар'єра — це індивідуально усвідомлені позиція й поводження, пов'язані із трудовим досвідом і діяльністю протягом робочого життя людини (послідовність займаних посад, різних місць, положень у трудовій організації). Розрізняють два види кар'єри: професійну й внутрішньоорганізаційну.

Професійна кар'єра характеризується тим, що конкретний працівник у процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку: навчання, надходження на роботу, професійний ріст, підтримка індивідуальних професійних здатностей, відхід на пенсію. Ці стадії конкретний працівник може пройти послідовно в різних організаціях.

Внутришньоорганізаційна кар'єра охоплює послідовну зміну стадій розвитку працівника в рамках однієї організації. Вона реалізується в трьох основних напрямках:

1) вертикальний напрямок кар'єри - це підйом на більше високий щабель структурної ієрархії;

2) горизонтальний - переміщення в іншу функціональну область діяльності, або виконання певної службової ролі на щаблі, що не має жорстко формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи й т.д.). До горизонтальної кар'єри можна також віднести розширення або ускладнення завдань на колишньому щаблі з додатковою винагородою, в багатьох випадках воно є досить привабливим для працівників. Це рух до керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні для нього раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, довірчий обіг і т.д.

Головним завданням планування й реалізації кар'єри є забезпечення взаємодії двох кар'єр: професійної й внутрішньоорганізаційної. Працівник повинен чітко знати не тільки свої перспективи на короткостроковий і довгостроковий період, але й те, яких показників він повинен домогтися, щоб розраховувати на просування по службі. На різних етапах кар'єри працівник задовольняє різні потреби.

Попередній етап включає навчання в школі, середнє й вище утворення й триває до 25 років. За цей період людина може перемінити кілька різних робіт у пошуках виду діяльності, що задовольняє його потреби й відповідає його можливостей. Якщо такий вид перебуває відразу, починається процес самоствердження як особистості, людина піклується про безпеку існування.

Етап становлення триває приблизно 5 років (від 25 до 30 років). У цей період працівник освоює обрану професію, здобуває необхідні навички, формується його кваліфікація, відбувається самоствердження й з'являється потреба встановлення незалежності. Звичайно в цьому вік? створюються й формуються родини, тому виникає бажання одержувати заробітну плату, рівень якої вище прожиткового мінімуму.

Етап просування звичайно триває від 30 до 40 років. У цей період іде процес росту кваліфікації, просування по службі. Відбувається нагромадження практичного досвіду, навичок, росте потреба в самоствердженні, досягненні більше високого статусу й ще більшої незалежності, починається самовираження як особистості. У цей період набагато менше приділяється уваги задоволенню потреби в безпеці, зусилля працівника зосереджені на збільшенні розмірів оплати праці й турботі про здоров'я.

Етап збереження характеризується діями по закріпленню досягнутих результатів і триває від 40 до 55 років. Наступає період (пік) удосконалювання кваліфікації й відбувається її підвищення в результаті активної діяльності й спеціального навчання, працівник зацікавлений створити власну «школу», передати свої знання молоді, цей період характеризується творчістю, тут може бути підйом на нові службові щаблі. Людина досягає вершин незалежності й самовираження. З'являється заслужена повага до себе й навколишнім, що досягли свого положення чесною працею, власними зусиллями. Хоча багато потреб працівника в цей період задоволені, його продовжує цікавити рівень оплати праці, але з'являється все більший інтерес до інших джерел доходу (наприклад, участь у прибутках, капіталі інших організацій, акції, облігації й т.д.).

Етап завершення триває від 55 до 65 років. Тут людина починає всерйоз замислюватися про пенсію, готуватися до відходу. У цей час ідуть активні пошуки гідної зміни й навчання кандидата на вивільнювану посаду. Хоча цей період характеризується кризою кар'єри, і такі люди усе менше одержують задоволення від роботи й випробовують стан психологічного й фізіологічного дискомфорту, самовираження й повага до себе й іншим подібним до людей у них досягає найвищої крапки за весь період кар'єри. Вони зацікавлені в збереженні рівня оплати праці, але прагнуть збільшити інші джерела доходу, які замінили б їм заробітну плату даної організації при відході на пенсію й були б гарною добавкою до пенсійного посібника.

Пенсійний етап. Кар'єру в даній організації (виді діяльності) завершена. З'являється можливість для самовираження в інших видах діяльності, які були недоступні в період роботи в трудовій організації або були просто хобі. Стабілізується повага до себе й побратимам-пенсіонерам. Але фінансове становище й стан здоров'я в ці роки можуть зробити постійної турботу про інші джерела доходу й про здоров'я.

З метою управління кар'єрою й наведення порядку на цій ділянці роботи на підприємстві (у трудовому колективі) на кожного знову оформленого працівника заводиться спеціальна карта адаптації й професійного просування. Карта є свого роду реєстраційним документом, що відбиває хід трудової адаптації новачків. У ній приводяться демографічні характеристики працюючого, дані про склад родини, мотиви надходження на підприємство, мотиви вибору професії, його трудовий шлях до надходження на підприємство, побажання працівника відносно подальшого підвищення або зміни кваліфікації, професії, побажання відносно збільшення заробітку й т.д. При черговому перенавчанні, перепідготовці, придбанні стійких професійних навичок працівники заохочуються переміщенням по службовим сходам, збільшенням заробітку й т.д. Таким чином, карта допомагає простежувати професійні й кваліфікаційні зміни працівника, деякою мірою управляти цим процесом, а етапи кар'єри можуть бути свого роду орієнтиром при її плануванні.