Dvia rasa den tma sela e i trecs den s tmenada

(Олжас Сулейменов «Мова письма – погляд в доісторію

– про походження писемности і мови малого людства»,

К., 2006, с. 380 - 387)

Напис на стіні склепу Голліні: zatl ad aidas

він прочитує: (тут) «лежить погонич коней».

«На фресці зображення двох колісниць, у кожну

запряжено по парі коней. Візники тримають у руках

батоги і, трохи нахилившись уперед, ніби чекають

сигналу, щоб пустити коней голопом» (там само, с.389)

Олжас Сулейменов, прочитавши цей напис при

допомозі тюркських мов, вказує: «І якщо у складі

етрусків були тюрки, вони могли вимовляти початкову

букву «z», як «dz» або «z». А напис у склепі Візника,

можливо свідчить про це. З таким допуском ми її й

читаємо: dzatl (zatl) ad aidas.» (там само, с 392).

Інший напис на склепі, де зображена жінка, яка

зустрічає чоловіка у воїнських обладунках, дослідник

прочитує кирилицею: ladu ni kai ii vladilin …

«не мсти їм пане» (там само, с.374-378)

Цінним для нас є зауваження О. Сулейменова,

стосовно того, що тюрки вимовляють початкову букву

«z», як «dz». Таким чином, можемо припустити, якщо

хатти казали «зеркало», то шумери (тюрки)

повторювали – «дзеркало», «збан» - «дзбан»,

«звеніти» - «дзвеніти», «звін» - «дзвін», «звінкий» -

«дзвінкий», «звони» - «дзвони», «звоник» - «дзвоник»,

«звонити» - «дзвонити», «зінь» - «дзінь», «зв’язати» -

«дзв’якати», «зига» - «дзига», «зигар» - «дзигар»,

«зиглик» - «дзиглик», «зусь» - «дзусь», «зюркіт» -

«дзюркіт», «зюрчати» - «дзюрчати», «зюрчання» -

«дзюрчання», «зьоб» - «дзьоб», «зьобати» -

«дзьобати»…

«Українсько - Російський Словник» (К., 1976, с.152-153)

таких слів, з початковим «дз», подає лише три десятки.

Ми вважаємо, що це є ще однією шумерською ознакою

в сучасній українській мові.

Нагадаємо про напис Перуджианського каменю, де

згадуються «ратичи боя Кия».

Цей пам’ятник отримав свою назву по місцю зберігання

його в італійському місті Перуджиа (Светлана Молева

«Единородное слово [«слово об ариях» - перевод

текста Перуджианского камня – памятника русской

письменности 10-9 в.в. до Р.Х.» ], Псков -2000, с.31)

Переклади казахського дослідника цілком переконливі,

та обґрунтовані. Для нас важливим є те, що переклади

етруської мови виконані при залученні тюркських та

слов'янських мов. Це може бути свідченням того, що

переселення етрусків з Малої Азії, відбулось після їх

довгої спільної історії проживання, разом з хаттами

(пізніші-венеди), хеттами (пізніші- литовці), шумерами

(пізніші-анти), лувійцями (пізніші- росіяни), палайцями

(пізніші – поляки?) в складі Хеттської імперії.

Олжас Сулейменов наголошує, що «ні слов’янізмів, ні

тюркізмів у латині ніхто не пошукав (там само, с.205).

Спробуємо цю прогалину у історії мовознавства

надолужати, скориставшись латино-російським

словником І.Х. Дворецького (М., 1976, 50 000 слів):

____________________________________________

murus (стена, вал, оплот) – мур, мурець,

пригадаємо хаттське -

hamuruwa (дерев'яна балка

будинку), яке ми розуміємо,

як кам'яна стіна;

 

muro, muravi, muratum мурувати (будувати кам'яну

(обносить стенами) стіну);

 

pastor, pastoris - пасти, випасати, паст(ух);

(пастух)

 

рastus (кормление, пастбище) – пасо(вище), пастись;

 

hostis (чужеземец, иностранец) – гість (гостинність,

гостинець, гостювати;

відповідає значенню

хаттського слова

«хеста»; дослідники

зазначають:

«хеста включала:

привратное строение,

ворота, внутреннее

(сакральное)

помещение. В воротах

(или перед воротами)

хесты находился источник.

Предполагают, что в хесте

покоились останки

обожествленного

умершого царя…»

(А.Е. Наговицын «Магия

Хеттов», М., 2004, с.208 –

209); Це слово

«хаттського» вжитку, адже

у хеттів всі релігійні

ритуали відбувались

хаттською мовою, та за

хаттськими традиціями.

Ми вважаємо,що «х(г)еста»

є «будинком для гостей»,

де приймали поважних

гостей, царя, його родичів.

(О.Р. Гарни «Хетты –

Разрушители Вавилона»,

М., 2002, с.188)

В сучасній українській мові

знаходимо похідні слова:

«гостинність», «гість»,

«гостинець», «гостювати».

 

domus (дом, жилище) - шумерське слово, сучасне

українське – дім, російське

– дом. Хатти вимовляли

«дім», лувійці – «дом»;

 

diva (богиня, перен. возлюбленная) - діва,

дівча, дівчина;

 

crepito (лязгать, бряцать,

звенеть, скрепеть) - скрипіт, скрипіти,

«to» є хаттським

вказівним

займенником;

 

color, coloris (цвет, краска) - колір, кольоровий,

кольора;

 

arguto (много говорить, болтать, - гутарити (зах.укр.

пустословить, стрекотать) говірки);

 

glubo (снимать кору, обдирать) - глобати (гризти,

довбати), глоба;

 

 

gluma (кожура, кожица, шелуха) – глум, глумильник,

глумитись

(знущання, поневіряння);

 

ignis, ignio, ignivi, - гнівати, гнів, гнівити,

ignivitum (огонь, огнево, розгнівати, «не гніви мене!»

нагревать, воспламенять) («не розпалюй мене!»);

 

e-verto, verti, versum, vertigo - вертіти, перевертати,

(опрокидывать, переворачивать, розвертати, поворот;

вертеть) верткий;

про запозичення може

свідчити вказівний

хаттський займенник

«to».

 

gustatus (вкус, чувство вкуса - густий (наваристий);

вкусовое ощущение)

 

gusto (отведовать, пробовать) - густо, густий; про

запозичення може

свідчити вказівний

хаттський займенник

«to»;

 

dato, davi (давать, подавать) - da(й) to, відбулось

злиття дієслова з

вказівним хаттським

займенником «то»;

 

davi - dav(ай), (по)davа(й);

 

 

dator, datum, datus, data, dare - дати, подати,

(податель, дар (подарок), даяние, віддати; «t» є

подача, давать) залишком «то»;

 

dare (давать) - дар, дарувати,

дари, подарувати;

 

medus, mel, mellis мед, ведмідь (медведь);

(медовое вино, мёд, сладкий сок)

 

probo, probavi, proba проба, спробувати,

(испытывать, пробовать, проверять) спробуй;

 

nasus (нос) ніс, носовий, носатий;

 

propinatio (предложение выпить - «пропоную»,

за чьё-л. здоровье, здравица) в хеттських текстах

знаходимо, ще одну

здравицю, яка захо-

валась у назві келиха

«tapisana».

(Дж.Г. Маккуин

“ Хетты и их

современники в

Малой Азии “, М.,

1983, с.170)

“ Тобі шана! ” –

звернення до гостя,

під час якого,

подавали келих.

Тотожнє зверненню

“ Шануймося! “.

Слово подається, як

хеттське, насправді

воно – хаттське.

 

propino, propinavi, propinatum - «пропоную»,

(пить за здоровье, поднимать «пропонувати»;

заздравную чашу) зважуючи на те, що

в хеттських текстах

назва чаші, яку

підносили царю

(cuwaluwal)

знаходить свій

мовний відповідник у

латинській мові

(poculum), вважаю

цей приклад, одним з

найпереконливіших з

запозичень латинян

від хаттів (венедів)

чи етрусків (русів,

русинів);

(И.М.Дунаевская,

1969, с. 140)

(В.В.Иванов

«Хеттский язык»,

М., 1963, с.80);

 

 

pro-pono, proposui, - «пропоную», пропо-

pro-positum (обьявлять, нувати, пропозиція;

предлагать)

 

poculum (бокал, чаша) - назва походить від

того, що чашу перед

тим, як скоштувати

напій, «цілували».

Про це свідчить

хеттський відповідник

(хаттський!) –

cuwaluwal.

Порівняємо з

сучасними

українськими словами

: «поцілунок»,

«цілувальник»,

«цілувати»;

 

pocillum (бокальчик) - «поцілунок»,

«поцілувати»,

Хаттське слово

«поцілунок» за-

ховалося ще в

одному латинському

запозиченні –

staticulum [ statua ]

(статуэтка, фигурка,

идол, кумир);

Під час молитви

«цілувались» ті

ідоли, кумири…

 

 

sorbeo, sorbui, sorbo - сьорбати;

(хлебать, втягивать в себя,

поглощать, вбирать)

 

sopio, sopivi (наводить сон, - сопіти, посапувати,

усыплять) сопіт;

 

 

sabbata (суббота) - «субота»,

дослідники вважають

слово єврейським,

насправді воно –

шумерське;

 

securis (топор, боевая - сокира;

секира, двойной

(обоюдоострый)

топор)

 

tata (детск. – папа) - тато;

 

sido, sedi, sidi (садится) - сідати, сидіти,

сідало, сідниця;

 

sto, stiti, statum, - стояти, стояло,

 

astitum (стоять, стать) стати, стійло;

 

mizer (несчастный, жалкий, - мізерний (не-

убогий) значний), мізер'я

(подріблений

салат);

 

scribo, scripsi, scriptum - скрибти, скрибок,

(чертить, вырезать, шкрябати, скри-

гравировать) піти;

 

scriptio (писание, письмо) – скріпіти (шкребти)

інструментом по

дошці (чи глині?)

при написанні

літер;

 

scriptus (scribo) - шкрябати, скрибок;

(письмоводительство,

должность писца или секретаря)

 

semotus (отдалённый, - самотній, саміт-

уеденённый) ний, усамітнення,

самота; від

хаттського «сам»;

в багатьох

європейських

мовах вживається

слово «саміт»

(«усамітнення»);

 

 

tacita (богиня молчания) - цить! (мовчи!);

 

tacite (молчаливо, молча) - цить! (мовчи!),

«циии…» (тихо!),

«ta» є попсованим

вказівним займенником

«то», або – «та»!;

Про правильність

нашої думки свідчить

латинське «st!»

(тс!, тише!)

 

vallo, vare, vallus, vallum - вал (земляне укріплення);

(обносить валом,

укреплять валом,

частокол, изгородь,

насыпь с частоколом, вал)

 

vidi (видеть, смотреть - видіти, вид, видовище;

глядеть)

ruina (падение, обвал - руїна, руйнування,

смерть) руйнація;

 

sektio, seko - сікти, висікти, січ;

(резание, срезать)

 

marmor, marmoris - мармур; слово хаттського

(мрамор) вжитку. Складне слово,

складається з двох основ

«мар» + «мур» (смерть +

кам'яна стіна = «камінь

смерті» (використовувався

для побудови кам’яного

труна, могильної плити,

пам’ятного знаку)

Попсоване «mor» (мало б

бути «mur»), при

збереженні «mar», вказує

на латинське запозичення

з хаттської мови;

vero, verus - вірно, вірний

(в самом деле,

действительно, подлинно)

 

arator - орач, орачі;

(пахарь, земледелец)

 

aratio – оранка;

(пахота, землепашество)

 

aro, arovi - орати;

(пахать, возделывать)

 

oliva (маслина, оливка) - олива;

 

vinum (вино) - вино;

 

 

tremo, tremui (дрожать,

трепетать) – тремтіти, тремтить,

тремтять;

 

 

tortura (болевые схватки,

скручивание) - тортури (муки, страждання,

які спричиняють фізичний

біль) Нам видається, що

це слово є попсованим

запозиченням, від

шумерського «tartar»;

 

terra (земля), - терени, «на наших

terrenus (земляной, теренах…»;

относящийся к земле,

земной)

 

tero, trivi, tritum (тереть, - терти, розтерти,

растирать, толочь) перетерти, тертя;

stela (столб, столп, - стеля (перекриття, яке

надгробная плита) утримують стіни будівлі);

statura (рост, величина) – статний, статура,

постава;

 

rallum (плужный скребок, - рало, рільник, ральник;

сошник)

 

raptim (сразу же, поспешно, - раптом, раптовий;

опрометью)

 

rivus (ручей, канава, канал) – рів, рівчак;

 

lectus (ложе, постель, кровать) – лягти;

 

mammo [mamma] (кормить грудью,

грудь) - мама, ма(ти);

 

nos, nostri, noster (наш) - «наш» (хаттське),

«нас» (хеттське);

Це слово, в латинській

мові, є запозиченням

від хаттів (венедів);

 

malwa (бот. мальва, - мальва (квітка);

просвирняк)

 

novitas, novo, nove [ novus ] - нови(на), новизна,

(новость, новизна, обновлять, обновити, новий,

ново, по-новому, новый) новітній, по новому;

 

hortis, co-hors (огороженное место, - гурт, гуртом,

двор, загон; воен. згуртовуватись,

«когорта» - 0,1 часть гуртуватись

легиона;

вспомагательные

отряды союзников;

толпа, вереница, стая);

 

cepula (мелкий лук, лучёк) - цибуля; слово

шумерського

вжитку, про що

свідчить

наявність

вказівного

займенника –

«це»;

слово «це - буля»

тотожнє слову

«буль-ба», де

«буль» («буля»)

має визначення

«земляний,

округлий плід»;

 

bulbulus, bulbus (bolbus) - бульба, цибуля;

(луковица или клубень, лук,

чеснок)

brutus (тяжёлый, косный, - брутальний,

тупой, бессмысленный, брутально;

глупый, неразумный)

 

bulla (водяной пузырь) - булька, булькотіти,

bullio (пузыриться, кипеть, бульбашки;

закипать, бурлить, бить

ключом, пускать пузыри,

вскипать)

 

byssinum (греч.) (виссон, тонкая - звертаємо увагу, що

льняная ткань); грецьке слово

byssinus (сделанный

из виссона)

починається з «b» (Б),

а назва «вісон»

походить від

шумерського

(тюркського) –

«весен» (трава), з

початковою «w» (В);

від якого походить

хаттське та лувійське

слово «весна»,

«пора року, коли

починає рости

трава». Таким чином,

це слово в грецькій

мові є запозиченням

з шумерської. Часто

згадується у Біблії;

 

 

centrum [ греч. ] (неподвижная запозичення з

ножка циркуля; шумерської мови;

центр (круга, окружности); це н (у) т (-) р (о) =

зёрнышко или узелок це «нтр»; таким

(в древесине, камне и т. д.) самим шумерським

словом є і

сучасне українське

слово:

«це рква»!!!, та

лувійське

запозичення

- «це рковь»;

 

col-lega (коллега, сослуживец, - колега; це слово

товарищ по специальности, по рабству, шумерського

сотрудник, единомышленник, вжитку;

совместно избранный товарищ по сучасний український

государственной службе, товарищ етимологічний словник

по корпорации) виводить це слово від

латинського «kolega»

(1985,т.2,с.508).

Впевнений, що у

латинську мову це слово

було привнесене хатто-

шумерами.

Хочу наголосити, що на

теренах Західної України

це слово вимовляється, як

«кулега», що цілком

відповідає шумерському

«Кулі анна» (друг Ана),

«Кулі енліль» (друг

Енліля).

Отже, давнє шумерське

слово «кулі» (товариш)

відповідає сучасному

українському слову

«кулега» (товариш)

(«На ріках Вавілонських: з

найдавнішої літератури

Шумеру, Вавілону,

Палестини», Київ, 1991,

с.380). Гадаю, що це

один з найкращих

прикладів запозичення

давнього шумерського

слова латинянами.

Автор вважає, що

носіями цього слова були

саме хатто (венеди) –

шумери (анти).

В латинській мові

виникло багато похідних

слів: col-legatarius

(сонаследник),

сollegiarius

(коллегиальный),

collegiatus

(член профессиональной

корпорации…),

collegium

(товарищество,

совместная

государственная служба,

общность, коллегия,

корпорация, братство,

общество, содружество);

У сучасній українській

мові заховались, похідні

від шумерського слова

«кулі», слова:

«колектив»,

«колективний».

В хеттській міфології

згадуються «Нинатта и

Кулитта, служанки

Иштар» (О.Р. Генри

«Хетты – разрушители

Вавилона», М.,

Центрполиграф, 2002,

с.177) Вважаємо, що

етимологія цих імен

наступна: «Ніна – то»,

«Кулі – то». Вказівний

(хаттський) займенник

«то», як і шумерська

основа «кулі», вказує на

те, що ці імена хатто-

шумерського вжитку.

Етимологія імені

«Кулітта» (Кулі то) –

«то подруга» (Іштар);

 

 

gleba (глыба, ком земли - глиба, глибокий, глибина;

пашня, комок, кусочек) значення сучасного

українського слова

«глиба» цілком відповідає

значенню латинського

слова gleba – «кавалок»;

Складне слово «глибо –

кий», де «кий» (з

шумерської мови) означає

«камінь», вказує на те, що

це слово в латинській мові

є запозиченням з

шумерської, і означає:

«кавалок камню»,

«шматок каменю»,

«кусок каменю».

Читач спитає: «Яке

відношення до слів:

«глиба»(кусок),

«глибокий»(кусок каменю),

має слово «глибина», яке

визначає «прірву, певного

розміру»?!!!

Відповідь криється у

шумерській «технології»

добування каменю для

будівельних потреб.

Шумери скидували

(скатували) велику кам'яну

брилу у прірву з

кам'янистим дном.

Брила розбивалась

на дрібніші шматки.

Сама прірва для такої

справи, називалась

«глиби(на)», тобто, «місце,

для розбиття кам’яної

брили на дрібніше шматки

(«глиби»). Ця технологія

економила час,

будівельний інструмент…

 

 

de- bacchor (безумствовать,

неистовствовать, бушевать)

bacchor (бесноваться, носиться - рahhur*, pahur*, вahar** бахур (непосидюча дитина);

, мчаться) первісне значення цього слова “ вогонь ”.

бахур – «та дитина, яка (як вогонь) швидко

переміщується у просторі».

На теренах Західної України малих дітей часто

називають цим словом, коли дитина

«літає», «не знаходить собі місця».

Зустрічаємо це слово у давньому шумерському слові –

Pu – Sig – Bahar- a, яке означає:

«піч для обпалення цегли вогнем», де Pu (піч) +

Sig (цеглина) + Bahar-a (вогонь).

(И.Т. Конева «Шумерский язык» - СПБ – 1996, с.175 **;

“Древнейшие языки Малой Азии - сборник статей “

Москва – 1980, с.75 *)

Знаходимо його і в литовській мові «pakurti»

(розпалювати вогнище);

 

 

cippus (надмогильный - кіпа (гора), копа (межовий знак, земляний насип);

пирамидальный столб;

столб; надгробная колонна,

памятник)

 

aculeus (жало, острие, кончик), - колоти, кіл, кіл-кий; привертає увагу послідовність

aculeatus (иглистый, колючий) приголосних в основі латинського та українського слів:

c (u) l (ea) t (us) = к (о) л (о) т (и); «кілкий» означає

«гострий камінь»;

 

angelus (греч.) - можливо, латиняни і запозичили це слово від греків, та,

(вестник, гонец, преимущественно все ж, це слово шумерського вжитку. Воно складне:

Божий вестник, ангел) An + gel (господар неба), де An (небо) і gal (господар)

Нагадаємо, що головний Бог шумерів звався «Ан» і

визначав поняття, яке називалось «небіс» (небо).

 

in-tribuo, in-tributio (платить дань, - потреба, треба, потребуємо, потрібно, потріб, старо-

вносить подать, обложение податью, давнє літературне лувійське «требы»;

налог)

 

detrusio [onis] (сбрасывание, - трусити, трясти, струс, струсити, дотрусити;

сталкивание) автор хоче звернути увагу дослідників на значну

кількість дієслів в латинській мові, основа яких, за своєю

фонемою та значенням, цілком відповідає словам

сучасної української мови; запозичивши ці слова з

мови хаттів (венедів), латиняни долучали до них свої

власні префікси; такі запозичення могли відбутись лише

в часи безпосередніх контактів народів; важливо, що ми

знаходимо таку спорідненість саме в дієсловах,

запозичення яких, як свідчить історія розвитку мов,

мало б поступатися іменникам;

 

detersio [onis] (стирание, - стерти, терти, витерти, дотерти;

вытирание)

 

at-tero, at-tritum (тереть, стирать) - терти, розтерти, перетерти; похідне – «терпіння»;

de-verto (de-verti) - повернутись, розвернутись, вертітись, довернути;

(сворачивать, поворачивать)

 

аl-lubesco [ lubet ] - любити, любуватись, любисток, люба, любов;

(начинать нравиться, находить

удовольствие)

 

desorbeo (проглатывать) - сьорбати;

 

 

de-stino (укреплять, прикреплять) - «до стіни», стіна; при запозичені хаттського

(венедського) словосполучення «до стіни»,

очевидно, в процесі певної роботи, латиняни

запозичили його, як назву самого виробничого

процесу.

 

destina (destino) - теж саме;

(крепление, устой, подпора)

 

 

de-sido [ sedi (sidi) ] - сісти, осісти, сідати, сідало;

(оползать, оседать, опускаться)

 

a-sto, stiti, astatum (стоять возле.., - стояти, стійка, стійло, стати;

подле)

 

at-trepido (семенить, подходить - трепет, трепетати, трепечеш;

мелкими шажками)

 

de-scribo, scripsi (списывать, - шкрябати, скрібло, скрібок, зскрібати;

переписывать)

de-scobino (опиливать, - скоблити, зскоблити;

выскабливать, сдирать, обдирать)

 

deinde (отсюда, далее) - деінде (нар.) [ куди-небудь, в іншому місці …];

Звертаю увагу дослідників, що «Орфографічний

словник» подає це слово, як «народне»

(широковживане); не думаю, що наше селянство

могло перейняти його від правлячої (панівної)

верхівки. Це питоме українське слово, яке в

латинській мові є запозиченням від наших далеких

пращурів – хаттів (венедів)!!!

 

de-rideo (насмехаться, высмеивать) - радіти;

 

crocio, croco, crocito (греч.) - крокоче, крокотати, (крук?);

(каркать)

 

con-sopio, con-sopivi, con-sopitum - спати, засипати, сопіти, засопіти, сопун, сап;

(усыплять, засыпать)

 

am-puto, amputatio (обрезывать, - «пута для коня», путати, спутати, розпутати,

подрезывать, отстригать, отсечение, розпута; латинському «amputatio» відповідає

отрезывание) українське «ампутація», яка розкладається на

частини: «amputa – це є»; з часом шумерський

вказівний займенник «це» трансформувався у

незрозуміле «ці», а словосполучення

«ампута це є» стало промовлятись, як одне

слово - «ампутація»; наші роздуми підводять нас

до думки, що в латинській мові то «amputa» є

запозиченням з шумерської мови.

 

larva (злой дух, приведение, лярва – лайливе слово в говірках населення

костяк, скелет; бран. образина, Західної України, Польщі…

рожа)

 

latro (лаять, орать, горланить, лотро - лайливе слово в говірках населення

рычать; (греч.) разбойник, бандит, Західної України, Польщі…

душегуб)

 

cirkulo, cirkulus (делать круглым, - коло, колоти (визначати центр кола?),

придавать форму окружности, колона (стовп, в поперечені маючий форму кола!)

окружность, круг)

 

 

har - (a) - mahi (голова) 65 карок – голова (Львівська обл..). Давнє слово

“, карати “означало“ рубати голову “.

Знаходимо у санскриті слово

«anta – kara» (1. несущий смерть;

2. разрушительный, смертельный) // (В. А. Кочергина

«Санскритско-русский словарь» - М., 1996, с.47).