Відкрита провідна зрошувальна мережа

Провідна зрошувальна мережа каналів складається з магістрального каналу, його віток, міжгосподарських, внутрішньогосподарських і ділянкових розподільників різних порядків і мережі зрошувачів. В окремих випадках зрошувальна мережа може не мати повного переліку каналів (див. рис. 3.1).

Вимоги, що ставляться до розміщення каналів. Для забезпечення умов командування і самопливного розподілу води канали необхідно трасувати за найбільш високими відмітками місцевості. Бажано, щоб канали розміщувались по водорозділах з двостороннім командуванням. При проектуванні мережі слід домагатися того, щоб мінімальна довжина каналів була найменшою, оскільки у противному разі збільшується вартість будівництва і експлуатації, а до того ж зменшується коефіцієнт корисної для зрошувальної системи. Для скорочення найбільш протяжної мережі внутрішньогосподарських розподільників на зрошувальній системі застосовують схеми, в яких ці розподільники подають воду на кілька полів сівозміни. Найраціональніше трасувати канал на місцевості з похилом, що забезпечує одержання в ньому швидкості, що наближається до допустимої на розмив. При малих похилах збільшується поперечний переріз каналів і ускладнюється виробництво робіт, а при великих похилах доводиться влаштовувати на каналах перепади і бистротоки. Оскільки канали є реальними границями земельних ділянок, то їх слід розміщувати по границях господарств, сівозмінних, бригадних та інших ділянок.

Кількість споруд по переходу доріг, ярів, регулюванню витрат і швидкостей води повинна бути мінімальною, але достатньою для нормальної роботи системи.

Проектування провідної зрошувальної мережі на плані. Проектування провідної зрошувальної мережі каналів виконують на планах у масштабах 1: 10000 або 1: 5000 з перерізом горизонталей через 0, 5 м.

Мережу починають проектувати з нанесення на план меж господарств і визначення валової і придатної під зрошування площі, контурів ділянок, непридатних для зрошування за топографічними і ґрунтовими умовами. Аналізується рельєф, виділяються підвищені і понижені ділянки для можливого трасування зрошувальних і водозбірно-скидних каналів.

Траси розподільних каналів намічають за найвищими елементами рельєфу. Потім, залежно від характеру рельєфу і техніки поливу, призначають 3...4 розрахункових «типорозміри» сівозмінного поля, застосовуючи масштабні шаблони сівозмін.

Оптимальним варіантом розміщення полів для даного «типорозміру» буде варіант з їх найкомпактнішим розміщенням при найменшій кількості полів неправильної форми.

Остаточно пов'язують траси каналів з границями господарств, полів сівозмін, дорогами та іншими комунікаціями і починають розбивку поливних ділянок у межах кожної сівозміни.