Внутрішньоґрунтове зрошування

При внутрішньоґрунтовому зрошуванні поливна вода підводиться безпосередньо у кореневмісний шар за допомогою зволожувачів різних конструкцій. При цьому забезпечується добра аерація ґрунтового шару, протягом всього вегетаційного періоду підтримується задана вологість гранту без значних втрат води.

Існує кілька різновидів систем внутрішньоґрунтового зрошування. За напором у мережі розрізняють напірні з гравітаційно-капілярним, низьконапірні з капілярно-гравітаційним i адсорбційні (вакуумні) з капілярним зволоженням ґрунту. Найбільш поширені низьконапірні системи(рис.3.19).

Елементи техніки зрошування: глибина закладання зволожувачів (0, 4...0, 6 м); напір у зволожувачах (0, 2...0, 5 м); питома витрата зволожувачів (0, 02...0, 33 л/с на 100 м довжини); довжина зволожувачів (50...200 м); відстань між зволожувачами (1, 0...3, 5 м); тривалість поливу.

На величину елементів техніки внутрішньогрунтового зрошування впливають водопроникність ґрунту, похил, складність мікрорельєфу, мутність води. Від прийнятих елементів техніки зрошування залежить якість поливу, яка оцінюється piвномірністю зволоження за довжиною, глибиною незволожуваного шару ґрунту, глибинним витоком води.

Рис. 3.19. Повздовжня схема системи внутрішньогрунтового зрошування

1 – джерело води; 2 – насосна станція; 3 – очисні споруди;

4 – розподільні трубопроводи; 5 – зрошувальні трубопроводи;

6 – колодязі-стояки; 7 – водовідвідні аераційні трубопроводи;

8 – колодязі перемикачі; 9 – зрошувальні трубопроводи