Робочий час

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, хоча підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.

За загальним правилом тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, або 8 годин на добу.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

• для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку.
• для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

В Україні встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Для всіх працівників встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників зі скороченим днем, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Забороняється залучення до роботи в нічний час:

· вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років

· осіб, молодших вісімнадцяти років

· інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Нічний час – це час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Надỳ рочні роботи (роботи понад встановлену тривалість робочого дня), як правило, не допускаються.

Надурочні роботи – це роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Проте власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи у таких випадках:

• при проведенні робіт, необхідних для оборони країни чи іншого лиха;
• при проведенні громадсько-необхідних робіт для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне функціонування комунальних систем;
• при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час;
• при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
• для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви.