ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5. ?ІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ У ЗОНІ ЛИХА

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ У ЗОНІ ЛИХА

 

Мета роботи – поглибити й закріпити теоретичні знання з оцінки хімічної обстановки і захисту населення після аварії на об’єкті з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), набути навичок практичного використання знань.

Завдання:

Ø виконати розрахунки щодо прогнозування хімічної обстановки у зоні лиха та відобразити результати на карті місцевості у масштабі;

Ø розробити заходи щодо мінімізації збитків при цьому.

Завдання для виконання роботи:

Робота №1. Визначити розміри зони хімічного зараження;

Робота №2. Скласти перелік заходів для захисту співробітників і населення від ураження СДОР.

Вихідні дані варіантів роботи наведено у Додатку 2.

Методологія виконання роботи супроводжуються прикладом розрахунку варіанта “0” (Додаток 2).

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

 

При поширені у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження — це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом ОР або СДОР з кон­центраціями перевищуючими гранично допустимі.

Зона хімічного зараження ОР характеризується типом застосо­ваної ОР, довжиною і глибиною. Довжина зони хімічною зараження — це розміри фронту виливання ОР, або діа­метр розбризкування ОР під час вибуху чи аварії. Глибина зони хімічного зараження — це відстань від навітряної сторони місця викиду у бік руху вітру, до тієї межі, де концентрація ОР стає не уражаючою.

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослини на значній відстані від безпосереднього місця викиду небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище.

Осередок хімічного ураження — це територія, в межах якої у результаті аварійного викиду СДОР або впливу хімічної зброї в навко­лишнє середовище виникли масові ураження людей, сільсько­господарських тварин та рослин.

Прогнозування хімічної обстановки під час аварії на хімічно небезпечних об’єктах провадиться з метою виявлення масштабів зони ймовірного зараження, своєчасного оповіщення персоналу (населення) і організації заходів для його захисту.

При несподіваних аваріях оцінка хімічної обстановки здійснюється в період її фактичного виникнення. Для цього необхідно знати: тип та кількість СДОР, метеоумови, топографічні умови місцевості, характер забудови на шляху поширення хмари СДОР, умови зберігання і характер викиду отруйних речовин, ступінь захищеності співробітників об’єкту та населення.

Оцінка хімічної обстановки включає:

- визначення параметрів зони хімічного зараження, а також її площі;

- визначення терміну підходу зараженого повітря до населеного пункту;

- визначення терміну уражаючої дії СДОР;

- визначення можливих втрат людей;

- визначення режиму захисту;

- визначення заходів щодо ліквідації негативних наслідків аварії;

- визначення заходів для захисту населення від ураження СДОР;

- нанесення обстановки на карту (схему) в масштабі.

 

Звіт включає: вступну частину, графоаналітичні розрахунки і пояснення до них, а також карти (схеми) хімічної обстановки на місцевості, заходи та пропозиції щодо мінімізації збитків та шкоди.

У вступі до звіту необхідно розкрити значення оцінки хімічної обстановки для захисту населення, яке потрапить у зону хімічного зараження, пояснити, як визначається режим хімічного захисту та заходи щодо локалізації аварії.

 

Розрахункова частина роботи.

І. Визначення розмірів зони хімічного зараження

Прогнозування робимо за вихідними даними варіанта “0” (Додаток. 2). Спільна для всіх варіантів ситуаційна обстановка полягає у тому, що на об’єкті “Б” сталося руйнування ємкості зі СДОР. Від зруйнованої ємкості на відстані L знаходиться населений пункт, який може потрапити у зону хімічного зараження (ЗХЗ). Під час аварії виникла хмара зараженого повітря. З метою своєчасного і надійного захисту співробітників і населення оцінюємо імовірну ситуацію.

 

Розв’язання

Визначення ступеню вертикальної стійкості повітря за «0» - варіантом

1. За графіком (Додаток 3) визначимо ступінь вертикальної стійкості повітря за умови, якщо ∆ t =-1°, швидкість вітру V = 2 м/с: - це буде ІНВЕРСІЯ.

 

2. За табл. 10.3 (Додаток 4) визначимо глибину Г поширення зони хімічного зараження (3Х3) (ємкість, де зберігалася СДОР була не обвалована), тоді, для даної ситуації, знаходимо глибину табличну Г_табл розповсюдження зараженого повітря з концентраціями які значно перевищують установлені норми, таким чином

Г_табл = 22, 85 км

А оскільки швидкість вітру V =2 м/с, то, згідно з приміткою до табл. 10.3, знаходимо поправочний коефіцієнт, враховуючи його, фактичну глибину 3Х3 визначаємо за формулою:

Г = Г_табл ∙ k_пер

тоді Г = 22, 85∙ 0, 6=13, 71 км.

 

3. Знайдемо ширину Ш 3Х3 за формулою: Ш = Г ∙ k_в.ст;

Враховуємо коефіцієнт вертикальної стійкості повітря - k_в.ст., який приймається рівним: при інверсії -0, 03; при ізотермії -0, 15; при конвекції - 0, 8.

тоді: Ш = 0, 03 ∙ 13, 71 = 0, 4113 км.

 

4. Визначимо площу зони хімічного зараження - S_3Х3, як площу трикутника за формулою: ,

тобто

 

ІІ. Визначення заходів для захисту співробітників і населення

від ураження СДОР у зоні лиха.

За аварії з викидом СДОР, наслідки якої виходять за межі підприємства, диспетчер чи представник адміністрації, негайно сповіщає аварійні служби (газо рятівної, протипожежної, оперативно-рятувальної і медичної), штаб ЦО міста (району), а також керівників підприємств, установ і організацій відповідно із заздалегідь розробленою схемою оповіщення, текстом звернення, який передається після сигналу “УВАГА ВСІМ” із вмиканням об’єктових електросирен.

Для захисту співробітників на хімічно небезпечному об’єкті використовуються промислові протигази або респіратори спеціального призначення типу РПГ-67, РУ-60, а також захисні споруди, які обладнані ІІІ режимом вентиляції. Люди, які знаходяться в житловому секторі, у будинках, повинні зачинити вікна й кватирки, вимкнути вентиляційні та опалювальні прилади, загасити вогонь у печах, надіти протигази та підручні засоби захисту шкіри й швидко вийти із зони хімічного зараження.

Напрямок виходу населення, як правило, указують представники органів ЦО або міліції. У будь-якому разі виходити треба перпендикулярно до напрямку руху зараженого повітря, бажано на підвищену й добре провітрювану ділянку місцевості, від осі вітру.

За відсутності протигазів під час виходу із зони зараження необхідно періодично затримувати на кілька секунд дихання, для захисту органів дихання використовувати тканини, змочені водою, та ватні частини одягу. Завдяки цьому значно знижується кількість шкідливої речовини, що потрапляє до легенів, а відповідно зменшується і ступінь ураження.

Після виходу із зони зараження люди, які отримали незначне ураження (кашель, нудота), повинні звернутись до медичних установ для отримання необхідної допомоги.

Про усунення небезпеки ураження населення сповіщають органи ЦО. У всякому разі вхід у житлові й виробничі будинки дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту СДОР у повітрі приміщень. Дозвіл на вхід у приміщення дає безпосередній керівник робіт з ліквідації наслідків цієї аварії.

ДОДАТКИ

 

Додаток І

Зразок титульного листа

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОЛОЛОГІЇ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

Практична робота з дисципліни

“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ “

на тему:

“ ОЦІНКИ ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ У ЗОНІ ЛИХА