Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Психологічний аналіз понять-цілей, потреб, мотивів, мотивацій діяльності та поведінки особистості




До організаційно-психологічної структуриіндивідуальної діяльності входять дві взаємопов’язані групи елементів (за В. Козаковим):

1) організаційна група, елементи якої визначають певні параметри організації діяльності: суб’єкт, процес, предмет, умови, продукт діяльності;

2) соціально-психологічна група, елементи якої зумовлюють індивідуальну та соціальну значущість діяльності: ціль, мотив, спосіб, результат.

 
 


Суб’єкт діяльності – індивід, який діє цілеспрямовано для задоволення своїх потреб. Він виявляє активний інтерес до предмету діяльності, вирізняється соціально зумовленим ставленням до дійсності.

Ціль – системоутворювальний елемент у структурі діяльності, уявний образ майбутнього результату діяльності, за допомогою якого суб’єкт сподівається задовольнити свою потребу.

Мотив– це спонукання до здійснення поведінкового акту, породжене системою потреб людини і з різною мірою усвідомлене або не усвідомлене нею взагалі. У процесі здійснення поведінкових актів мотиви, будучи динамічними утвореннями, можуть трансформуватися (змінюватися), що можливе на всіх фазах здійснення вчинку, і поведінковий акт нерідко завершується не за первинною, а за перетвореною мотивацією.

Терміном “мотивація” в сучасній психології позначаються як мінімум два психічні явища: 1) сукупність стимулів, що викликають активність індивіда і визначальну її активність, тобто систему чинників, детермінуючих поведінку; 2) процес утворення, формування мотивів, характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.

Виникнення, тривалість і стійкість поведінки, її спрямованість і припинення після досягнення мети, налагодження на майбутні події, підвищення ефективності, смислова цілісність окремо взятого акту – все вимагає мотиваційного пояснення.

Важливе значення має співвідношення результатів діяльності і тривожність. Психологічними дослідженнями встановлено, що діяльність людини в ситуації, що породжує тривожність, безпосередньо залежить не від наявності або відсутності “особистісної тривожності”, а від сили “ситуаційної тривожності”, ефективності прийнятих для її зниження контрзаходів і точності когнітивної оцінки ситуації.

У людей, передусім з яскраво вираженою особистісною тривожністю, можливе виникнення почуття безпорадності. Воно виникає частіше за все, коли численні колишні невдачі асоціюються у свідомості індивіда з відсутністю у нього здібностей, необхідних для успішної й ефективної діяльності, що веде до втрати бажання робити подальші спроби і прикладати зусилля до виконання діяльності. У цих випадках поряд зі зниженням мотивації звичайно відчувається, що знань і емоційно-позитивної стимуляції діяльності не досить.

Мотиваційні явища, неодноразово повторюючись, згодом стають рисами особистості людини. До таких рис передусім можна віднести вже розглянутий вище мотив досягнення успіхів і мотив уникнення невдач, а також певний локус контролю, самооцінку, рівень домагань.

Мотив досягнення успіху– прагнення людини домагатися успіхів в різних видах діяльності і спілкування. Мотив уникнення невдач– відносно стійке прагнення людини уникати невдач у життєвих ситуаціях, пов’язаних з оцінкою іншими людьми результатів її діяльності і спілкування. Локус контролю –характеристика локалізації причин, виходячи з якої людина пояснює свою поведінку і відповідальність, як і поведінку і відповідальність інших людей, що спостерігаються нею.Інтернальний (внутрішній) локус контролю– пошук причин поведінки і відповідальності в самій людині, в собі;екстернальний (зовнішній) локус контролю– локалізація цих причин і відповідальності поза людиною, в оточуючому її середовищі, долі.

Самооцінка– оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, достоїнств і недоліків, свого місця серед інших людей. Рівень домагань(в нашому випадку) – бажаний рівень самооцінки особистості (рівень Я), максимальний успіх у тому або іншому виді діяльності (спілкування), якого розраховує добитися людина.

Особистість характеризують і такі мотиваційні утворення, як потреба в спілкуванні (афіліація), мотив влади, мотив надання допомоги людям (альтруїзм) і агресивність. Це – мотиви, що мають велике соціальне значення, оскільки вони визначають відношення особистості до людей. Афіліація– прагнення людини бути в суспільстві інших людей, налагодити з ними емоційно-позитивні добрі взаємовідносини. Антиподом мотиву афіліації виступає мотив відкидання, який виявляється в боязні бути знехтуваним, не прийнятим особисто знайомими людьми. Мотив влади – прагнення людини мати владу над іншими людьми, панувати, управляти і розпоряджатися ними. Альтруїзм – прагнення людини безкорисливо надавати допомогу людям, антипод – егоїзм як прагнення задовольняти особисті потреби й інтереси безвідносно до потреб і інтересів інших людей і соціальних груп. Агресивність – прагнення людини завдати фізичної, моральної або майнової шкоди іншим людям, заподіяти їм прикрість. Нарівні з тенденцією агресивності у людини є і тенденція її гальмування, мотив гальмування агресивних дій, пов’язаний з оцінкою власних дій як небажаних і неприємних, що спричиняють жаль і розкаяння совісті.

У значній частині випадків агресія виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію – психічний стан людини, що викликається об’єктивно непереборними труднощами, які виникають на шляху до мети або до вирішення завдання (переживання невдачі).







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 601. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия