Склад і структура вольових якостей. Загальні властивості вольових якостей: широта, сила, стійкість. Класифікація вольових якостей

Вона (воля) забезпечує виконання 2-х взаємозв'язаних функцій - спонукальною і гальмівною і в них же себе і проявляє.

Вольове регулювання поведінки характеризується станом оптимальної мобілізованості особистості, необхідним режимом активності, концентрацією цієї активності у потрібному напрямі. Головну психологічну функцію волі складає посилення мотивації і вдосконалення на цій основі регуляції дій. Цим вольові дії відрізняються від імпульсивних, тобто дій, що здійснюються мимовільно і недостатньо контролюються свідомістю.

На рівні особистості вияв волі знаходить своє вираження в таких властивостях, як сила волі (міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети), наполегливість (уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів), витримка (уміння гальмувати дії, почуття, думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення), енергійність та інші. Це – первинні (базові) вольові особистісні якості, що визначають більшість поведінкових актів.

Існують і вторинні, що розвиваються в онтогенезі пізніше, ніж первинні вольові якості: рішучість (уміння приймати і втілювати в життя швидкі, обгрунтовані і тверді рішення), сміливість (уміння подолати страх і йти на виправданий ризик заради досягнення мети, незважаючи на небезпеку для особистого благополуччя), самовладання (уміння контролювати почуттєву сторону своєї психіки і підпорядковувати свою поведінку рішенню свідомо поставлених завдань), упевненість в собі. Ці якості потрібно розглядати не тільки як вольові, але і як характерологічні.

До третинних потрібно віднести вольові якості, найтіснішим чином пов’язані з етичними: відповідальність (якість, що характеризує особистість з точки зору виконання нею етичних вимог), дисциплінованість (свідоме підкорення своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку), принциповість (вірність певній ідеї в переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці), обов ’ язковість (уміння добровільно покласти на себе обов’язки і виконати їх). До цієї ж групи відносяться якості волі, пов’язані з відношенням людини до праці: діловитість, ініціативність ( уміння працювати творчо, роблячи вчинки на власний розсуд), організованість (розумне планування й упорядкування своєї праці), виконливість (старанність, вчасне виконання доручень і своїх обов’язків) тощо. Третинні якості волі звичайно формуються тільки до підліткового віку, тобто моменту, коли вже є досвід вольових дій.

Вольові дії можна поділити на прості і складні. У простому вольовому акті спонукання до дії (мотив) переходить в саму дію майже автоматично. У складному вольовому акті дії передує облік його наслідків, усвідомлення мотивів, прийняття рішень, виникнення наміру його здійснити, складання плану його здійснення тощо.

Розвиток волі у людини пов’язаний:

а) з перетворенням мимовільних психічних процесів у довільні;

б) придбанням людиною контролю над своєю поведінкою;

в) виробленням вольових якостей особистості;

г) тим, що людина свідомо ставить перед собою все більш важкі завдання і переслідує все більш віддалені цілі, які вимагають значних вольових зусиль протягом довгого часу.

Формування вольових якостей особистості можна розглядати як рух від первинних до вторинних і далі – до третинних якостей.

Питання для самостійного вивчення:

Оцінка і спонукання. Афективна сфера як особистісне пізнання через самоспостереження. Основні функції емоцій: інформаційна, оцінювання, регуляція, керування. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенні особистості.