МИКОЛА ВОРОБЙОВПоет. Представник «київської школи». * * * Дослухатись до себе — це протирати шкло. Спершу подмухати, щоб запітніло, щоб просто — тиша... А потім нараз посвітліша; скрипне стіл відлунням тебе самого. Квіти на кожній стіні – відлунням світу. Дослухатись до себе – це бачити, як поволі розвидняється. ВІКТОР КОРДУН Поет. Представник «київської школи». * * * Подай мені руку і проведи по стежиш – поміж наших смертей. Як не буде іншої ради, проведи мене через смерть: я боюся сам у ній заблукати – і не вийти на світло, я боюся забути про сьогоднішній сонячнийдень. Вабить мене і відстрашує словосполучення: важка вода, – як тут застерегтися, щоб вона не витіснила всієї пам'яті? ЄВГЕН МАЛАНЮК У синтезував неоромантичні, символістичні та “неокласичні” традиції української лірики, виторив власну художню історіософію. Входив до “Празької школи”. Сонет Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей, — я п'ю їх синійчар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам – душі моєї жар, Сузір'я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку... В ту ж мить життя, життя віддам – візьміть! За усміх Ваш, за казки запоруку: Щоб випити до дна солодку муку І шалом кос — минуле спопелить. ІВАН СЕМЕНЕНКО Птахи В петлях блакитних кричать Крилами б’ють тріпочуть Знесилені небом падають Відпочивають тут на землі З петлею на шиї З петлею небесною З петлею таємною Що знову їх тягне вгору В вись піднімає Учить літати Учить кричати співати Напередодні ІВАН ДРАЧ Балада про соняшник В соняшника були руки й ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вухаводу, І раптом побачив сонце, Взолотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск, Що їхало на велосипеді, Обминаючи хмари у небі < …> ВАСИЛЬ СТУС *** Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст. Що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну і в смерті обернуся у життя своїм стражденним і незлимобличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь, і чесно гляну в чесні твої вічі, і з рідною землею поріднюсь. ВІКТОР НЕБОРАК Один із членів групи «Бу-ба-бу»
|
