П.ТИЧИНА
Коли в твої очі дивлюся Коли в твої очі дивлюся – Здається мені: Мов бачу я небо прозоре, Мов бачу брильянтових зір ціле море, Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!.. Ах, очі, ті очі!.. Кохана, Чом серце твоє не таке? Чому, як говориш — на думку спадає Те поле у жовтні. Туман поглядає. Суха бадилина хитається... Спить груддя важке. МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Поет-неоромантик
*** Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ, Пролляв червоною фарбою На сірий тоскний краєвид. Чи кров’ю, може? Може кров’ю? Але життя горить віки І пізнається у грозі… По діамантовій росі Йде чоловік. АНДРІЙ ЧУЖИЙ Футуристично-візуальний вірш створено із фрази: «Маркс сказав: єднайтеся, переплітайтеся, все буде твоє, пролетарій єднайся.
*** Марх Шарада Шарада Татліну Мар Х (невідомість) сказ казав ававававав є () дна айайайайай сссс я пер ер реп плі пліт літ літа іта та та та та айайайайай сссс Я гррр О! оно? но ном О! мммм ЗЗЗЗЗЗЗЗЗ Рос ос сссс тататата ста стай, айайайайай РРРР І Є Ммммм на лІт лІта Іта татата айайайайай гррр ром О! ммм ом ОМОМ ооо М роз злив лив айайайайай ссс Я В ссссс е! Всебуд буд еееее ет воє в про роль Оле лет ет! татататата рррр: : Є
дна айайайайай ссссс Я МИКОЛА ЗЕРОВ Поет, літературознавець, критик, перекладач. Належав до «неокласиків».
*** Весна цвіте в усій красі своїй, Вже одгриміли Зевсові перуни, Дощу буйного простяглися струни, Зазеленів сподіваний рижій.
На полі котяться зелені вруна, В кущах лящить – співає соловій. А по шляху, немов казковий змій, На зсипище сільська ватага суне.
І в селах плач. Герої саг і рун, Воскресли знов аварин, гот і гун,
Орава посіпацька, гадь хоробра... Сільської ситості останній трен, – Усюди лемент — крик дулібських жен Під батогом зневажливого обра. ПАВЛО ФИЛИПОВИЧ Поет-неокласик, літературознавець. Саломея Хай проклинав пророк Йоканаан Під полотняним небом Іудеї – Над всім лунав лиш голос Саломеї, Сліпили плечі, і зміївся стан.
І пристрасть, мов незримий ураган, Неслась в партер, до лож, до галереї, І захисту вже не було від неї, Коли танок схопив серця у бран.
Сліпа жаго, непереможна вродо! Ти спопелить могла б життя народу, Ти засмутила б соняшну блакить!
Перед тобою голова красива, Й своє життя ти віддаси за право В людській уяві віковічно жить! М.Т.РИЛЬСЬКИЙ
|
