Визначення киці
Киця – це пухнаста система, самодостатня і незалежна, як імператриця. Киця – це погляд з глибин галактичних, це вхід в паралельні світи це така таємниця, вбрана у грацію, чухання, у лизанину і в муркотіння. Коли вона робить прохід, антена хвоста поглинає пульсуючі сновидіння.
Киця – це дослідний центр, і для неї довколишнє – невичерпне. Носик її, наїжачений вусами, дбає, де біле, де чорне. Варта вух перевіряє шумам, звукам і шелестам візи в пашпортах. Ротик її на замку, та дочасу, і в ньому ув’язнено ніжного чорта. – Риби, мишва і птахове! Мешканці трьох стихій! Полум’я пізнання кличе вас на конгрес! Киця – уважний слухач, ви сповідайтеся їй – самі собою вирішуються проблеми нір, і плес, і небес… Шахівниця ґравітаційна, заокруглення простору, стеження за петлями мушви, медитація, позіхання і ніження, розглядання з вікна колообігу часу чи звістка, що нарешті потрапили всі ми в тотальне теперішнє. Киця – постмодерністка.
Пощо їй нагромадження глупств і томиська нявчань і манірний заброда з-за морів, що вивчають сто наук і мистецтв – нашу кицю розмалювала Природа чи Господь. Вона – зрима краса. І здобута вона мета. Та бодай раз на рік потребує, дурепа, кота!
*** кують метал на цвяхи, ва- лять дерева, муштрують воїнів, Сина ЛЮДСЬКОГО Прибивають на труп чекають чуда за- деревини хлинаються останнім подихом і похололе тіло перетворю- ють на Култь тивовану Річ. ……………… ……………… ……………… ……………… ……………… ……………… ………………
ХРЕСТОМАТІЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ
|
