Особливості процесу розроблення і впровадження управлінських ІС у ЗЕД

Ядро будь-якої інформаційної системи становить програмне забезпечення. Незважаючи на те, що програмне забезпечення має виконуватися на певній апаратній платформі, роль апаратної платформи як фізичного об’єкта, що є результатом інженерно-виробничого процесу, поступово та невпинно зменшується. В якості прикладів, що підтверджують ці твердження, можна навести наступні. По-перше, слід звернути увагу на сучасні тенденції в розробці мікропроцесорів – з появою кожного нового покоління мікропроцесорів все більшого значення набуває мікрокод, «прошитий» у них, що фактично являє собою різновид програмного забезпечення. По-друге, фахівці погоджуються, що найбільш перспективними платформами для розробки та виконання прикладних програм є Sun Java та Microsoft.NET, що являють собою цілком програмні платформи, які виступають «посередником» між кодом прикладних програм і апаратним середовищем, повністю обмежуючи доступ прикладних програм до апаратних ресурсів, на відміну від прийнятого в минулому підходу, коли операційні системи обмежували доступ лише до критично важливих апаратних ресурсів.

Таким чином, спрощено процес розробки та впровадження управлінської інформаційної системи можна представити як процес розробки, налагодження та впровадження програмного забезпечення. Робота з апаратним забезпеченням обмежується лише його вибором та розгортанням в обраному середовищі.

Розглядаючи прикладну програму (як спрощений варіант інформаційної системи), доцільно звернутися до такого терміна, як кортеж програми.

На рис. 4.1 зображено кортеж програми, що складається з таких елементів:

• самої програми (у вихідних текстах або в машинних кодах);

• режиму експлуатації (включає вихідні дані та кваліфікацію користувача);

• середовища експлуатації (включає апаратну конфігурацію обладнання, системне програмне забезпечення, зокрема, операційну систему та драйвери обладнання, а також прикладне програмне забезпечення, яке може впливати на роботу інших програм);

• документації, яка визначає допустиму множину вихідних даних, середовища, а також необхідну кваліфікацію користувачів програми.

 

Рисунок 4.1 – Кортеж програми

 

Кортеж програми представляє собою конкретну реалізацію програмного забезпечення для конкретного режиму експлуатації та в конкретному середовищі. Документація обмежує допустиму множину вихідних даних, середовище експлуатації, а також кваліфікацію користувачів.

Указані складові кортежу є лише абстракцією всієї багатоваріантності можливих режимів експлуатації інформаційної системи, станів середовища, а також чинників, що впливають на неї. Звичайно, що для реальної інформаційної системи передбачити всі можливі значення складових кортежу неможливо.

Фактично кортеж програми дає наочну можливість зрозуміти, наскільки складним є поняття програмного продукту і, відповідно, інформаційної системи.

З іншого боку, кортеж дозволяє зрозуміти, що інформаційна система — це значно більше, ніж просто набір машинних кодів. Наприклад, документація є невід’ємною складовою інформаційної системи, адже саме вона визначає умови, для яких використання програмного забезпечення є допустимим, а для яких – ні. Некоректно написана документація рівноцінна помилці в програмному коді інформаційної системи, адже вона не дозволяє використати систему для вирішення тієї чи іншої задачі. Крім того, за рахунок внесення змін до документації можна надзвичайно дешево (порівняно з іншими методами) позбутися помилок у програмному коді – наприклад, обмежуючи середовище чи режим експлуатації інформаційної системи.

Таким чином, управління інформаційними проектами – це, по суті, управління змінами. Розробка і впровадження великих комплексних інформаційних проектів – ризикована діяльність. Існує безліч причин, що приводять до невдачі. Найчастіше серед них відзначають такі:

• помилки в прогнозах;

• вимоги, що постійно змінюються;

• нечітко поставлені цілі і завдання проекту;

• невчасно зафіксовані або неповні проектні специфікації;

• низька якість кодування;

• недостатня взаємодія виконавця і замовника;

• порушення бюджетних і часових обмежень.

Проте, за умови успішного виконання, кожний проект – це можливості збільшення доходів, кар’єрного росту і професійної реалізації. При цьому є тільки один розумний шлях зниження ризиків і реалізації можливостей – навчитися керувати змінами і ризиками, створити корпоративну культуру, що дозволить оцінювати ризики і вигоди, швидко приймати важливі проектні рішення й адекватно реагувати на потреби бізнесу.

Процес розробки програмного забезпечення включає такі взаємопов’язані етапи:

1. Проектування програмного забезпечення.

2. Кодування.

3. Компіляція (переклад тексту програми на машинну мову).

4. Компоновка (збір в одне ціле скомпільованих частин).

5. Тестування.

Слід зазначити, що даний перелік етапів є досить умовним. Наприклад, певні інструментальні засоби можуть взагалі не передбачати компіляції та компоновки. Крім того, сучасні методи розробки програмного забезпечення передбачають проведення тестування не кінцевого продукту, а безпосередньо вихідного коду, коли йде процес пошуку помилок у коді проекту, що є дорогим, проте надзвичайно ефективним способом забезпечення якості продукції.