Розвиток людського суспільства завжди відбувався і відбувається у тісній взаємодії з природою. Взаємодіючи з природою людина завжди прагнула поліпшити свій добробут, зробити життя більш комфортним і матеріально забезпеченим. Це обумовило збільшення виробництва необхідної продукції промисловості та сільського господарства і призвело до необмеженого використання різноманітних природних ресурсів. Виробництво продукції, як відомо, пов’язане з утворенням відходів, які, потрапляючи у навколишнє природне середовище, забруднюють його. Крім того, в процесі життєдіяльності людина цілеспрямовано перетворює природу, створюючи на місці природних систем техногенні об’єкти та території – міста та промислові комплекси, дороги та лінії електропередач, водосховища та кар’єри. Процес незворотного перетворення людиною частин біосфери на техногенні об’єкти та території дістав назву техногенезу, а частина біосфери, штучно перетворена в результаті життєдіяльності людини і заповнена її продуктами, називається техносферою (техногенно змінена оболонка біосфери).
В результаті величезного техногенного тиску на біосферу і активного розширення техносфери, вона в кінці XX століття стала негативним чинником планетарного масштабу. Виникла необхідність не тільки вивчення впливу на біосферу різноманітних забруднень, пов'язаних з людською діяльністю, але й пошуку шляхів до їх нейтралізації. Визначенням джерел походження цих забруднень, їх класифікацією і всіма проблемами людства, які породжують ці забруднення, займається блок прикладних дисциплін, що називається техноекологія. Грандіозні науково-технічні досягнення останніх десятиріч супроводжуються виникненням не менш значних глобальних екологічних проблем: зникненням сотень біологічних видів, надмірним забрудненням природних вод, винищенням лісів, деградацією орних земель, появою озонових " дірок" і, врешті-решт, поглибленням соціально-економічної кризи, яка призводить до голоду сотні мільйонів людей. За даними FАО наприкінці XX століття в світі недоїдало і голодувало близько 1, 5 млрд. чоловік, тобто майже кожен четвертий мешканець планети.
За висновками більшості експертів головною причиною розвитку глобальної екологічної кризи є некероване зростання населення планети. Демографічну проблему називають " проблемою номер один" сучасності. Ще Т. Мальтус (1766-1834) звернув увагу на те, що виробництво продуктів харчування на планеті зростає значно повільніше, ніж кількість її споживачів. При цьому очевидно, що існує верхня межа демографічного зростання, за якою неможливе навіть теоретичне забезпечення всіх мешканців планети засобами існування в достатній кількості. Навіть при умові раціонального природокористування і ефективної охорони природи, стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар'єра (100 млрд. кВт) чисельність населення не повинна перевищувати 10 млрд. чоловік (необхідний для життя мінімум енергії на душу населення становить 10 кВт.год). За розрахунками вчених біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування не більше 5 млрд. чол. за умов оптимального і справедливого розподілу доходів та вільного доступу до ресурсів, а також рівноміроного розселення землян по земній тверді..
Нерегульований приріст населення призвів до зубожіння значної кількості населення планети (нині в світі близько 10 млн. дітей приречені на напівголодне існування, майже 200 млн. - харчуються неповноцінно, споживаючи при, цьому недоброякісні продукти и воду).
