Недоліки теорії „перевтілення”

1. Математична сума відхилення „цін виробництва” від „трудової цінності” дійсно дорівнюється 0, але від цього вони в реальній економіці нікуди не зникають.

2. „Середня норма прибутку” згідно класичної школи, якої дотримувався Маркс, це так звана звичайна, або найбільш розповсюджена норма прибутку, яку А. Сміт назвав „природною”. Але ніхто ніколи не доводив, що вона є середнім арифметичним як у Маркса.

3. Згідно теорії класичної школи різний рівень норми прибутку по окремих товарах є результатом не рівноваги попиту і пропозиції по кожному з них і ніяк не пов’язується з різницею в „органічній побудові” капіталів. Сам Маркс це не доводить. Він із самого початку в основу різниці в нормах прибутку закладає різницю „в органічній побудові” капіталу. Тобто він починає доказувати свою теорію з того, що вже вважає її доказаною.

4. Формування середньої норми прибутку і ціноутворення це зовсім різні сфери ринкової економіки.

 

Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.)

План:

1. Структурні зрушення в розвитку світової економіки під впливом науково-технічного прогресу на рубежі ХІХ – ХХ століть

2. Втрата Англією промислового і торгового лідерства у світі

3. Вповільнення темпів економічного розвитку Франції

4. Прискорення економічного росту Німеччини

5. Перетворення США на провідну індустріальну державу світу

 

1. Структурні зрушення в розвитку світової економіки під впливом науково-технічного прогресу на рубежі ХІХ – ХХ століть

Остання третина XIX століття характеризується величезним впливом на розвиток економіки бурхливого прогресу науки і техніки. Створювалася нова енергетична база промисловості: енергію пару усе більше заміняла електроенергія. Можна сказати, що застосування електроенергії зробило революцію у світовій економіці. Почалася загальна електрифікація промислового виробництва і транспорту, електрика стала використовуватися в побуті. Це стало можливим після того, як у Німеччині Ернст Сіменс винайшов у 1867 році перший електрогенератор, а в США в 1883 році була побудована перша у світі електростанція при участі Томаса Едісона. Тоді ж у Німеччині з'явилася електрична залізниця — трамвай (1879), у Росії Павло Яблочков (1876) і в США Т. Едісон (1879) винайшли електричну лампу накалювання, з 1887 року стало застосовуватися електрозварювання металів, у 1898 році на ріці Ніагара (США) була побудована перша гідроелектростанція і т.д. До цього ж періоду відноситься така знаменна в розвитку техніки подія, як винахід двигуна внутрішнього згоряння з використанням рідкого нафтового палива (Ет’єнн Ленуар — Франція, 1860; Ніколаус Отто — Німеччина, 1876; Рудольф Дизель — Німеччина, 1897). У 1883-1885 роках у Німеччині на підприємствах Г. Даймлера і К. Бенца був створений перший автомобіль.

У ці ж роки відбулися важливі відкриття в хімічній промисловості: були винайдені способи одержання синтетичних органічних сполук для виробництва лаків, фарб, парфумерії, а також розроблені способи виробництва сірчаної кислоти і соди. У 1912—1913 роках німецький хімік-технолог Фрідріх Бергіус (майбутній Нобелівський лауреат, 1931) одержав патент на виробництво зрідженого палива з вугілля, а в 1915 році в Німеччині почалося виробництво метілкаучука.

Технічний переворот не залишив осторонь і металургію. Був упроваджений новий спосіб виробництва сталі в конвертері (Генрі Бессемер — Англія, 1856) і в спеціальній печі (Поль Мартен — Франція. 1864), що привело до бурхливого розвитку сталеливарної промисловості: за 1870—1900 роки виплавка стали у світі виросла в 56 разів. На рубежі століть були розроблені промислові способи одержання алюмінію. На початку XX століття в німецькому місті Дюрені було почато виробництво дюралюмінію, що став головним матеріалом для будування літаків.

Великі зміни відбулися в машинобудуванні: з'явився автоматичний револьверний верстат, були удосконалені токарський і інші металорізальні верстати і механізми, одержав поширення автоматичний ткацький верстат, механічний складальний верстат у поліграфії (лінотип) і багато чого іншого.

Усі ці технічні і технологічні нововведення привели до серйозних змін у галузевій структурі більшості розвитих країн, де переважну роль стала грати важка промисловість. Виникли зовсім нові галузі промисловості: виробництво електроенергії і хімічної продукції, випуск автомобілів, трамваїв і т.д. Економічний підйом, що спостерігався у всіх промислово розвитих країнах у другій половині XIX століття, визначив бурхливий розвиток залізничного транспорту: з'явилися нові моделі паровозів, що мали більш високу потужність і швидкість, довжина залізниць в усьому світі з 1860 по 1900 рік виросла майже в чотири рази.

Докорінно мінялися старі галузі — металургійна, текстильна й ін. Велике значення для економіки одержав видобуток і переробка нафти: так, якщо в 1870 році в усьому світі було добуто 0, 8 млн т нафти, то через 20 років — майже 20 млн т. З'явилися принципово нові засоби зв'язку — телеграф і телефон. Наприкінці XIX століття майже одночасно російським вченим Олександром Поповим (1895) і італійським радіотехніком Гул’єльмо Марконі (1897) було винайдено радіо, що дуже швидко одержало всесвітнє визнання.

Технічні зрушення дозволили приступити до укрупнення промислового виробництва. Наприклад, перехід від доменного до сталеливарного виробництва вимагав будівництва великих заводів з повним металургійним циклом, впровадження індивідуальних електромоторів із приводом на металорізальних верстатах дозволило звільнити значні виробничі площі від громіздких трансмісій, збільшити розміри промислових цехів, передача електроенергії на відстань по проводах зняла проблему розміщення підприємств у безпосередній близькості від джерел енергії і т.д.

Кардинальні зміни у виробничій базі вимагали величезних капіталовкладень, що були не під силу окремим промисловцям. Це викликало необхідність об'єднання капіталів, створення системи акціонерного підприємництва. Подібний процес почався в 1870—1880-х роках, а до початку XX століття акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю власників акцій стали відігравати ведучу роль у мобілізації вільних засобів підприємців і широких шарів населення в багатьох країнах світу.

Остання третина XIX століття характеризувалася створенням монополістичних союзів у різних галузях, що відбивало процес подальшого ускладнення господарських зв'язків, збільшення масштабів виробництва, прагнення встановлювати монопольні ціни. Монополістичні союзи приймали форму пулів, картелів, синдикатів, трестів, що прийшли на зміну ринку вільної конкуренції.

У цей період докорінно мінялася роль банків. Вони не тільки акумулювали і перерозподіляли величезні маси капіталів, але і впливали на діяльність промислових і торгових компаній, що знайшло відображення в створенні так званих фінансово-промислових груп. Ці могутні об'єднання прагнули вплинути на державну політику урядів у своїх корпоративних інтересах. Так, в останні десятиліття XIX століття знову відродився протекціонізм, що витиснув політику фритредерства. Наприкінці XIX століття багато ведучих країн були утягнені в дійсні “митні війни”.

Слід зазначити, що зміни в техніці, технології і методах організації виробництва, що відбувалися протягом останньої третини XIX століття, дуже швидко поширювалися по усьому світу, здобуваючи глобальний характер.