СБОРНИК

Після обчислення висот усіх точок по трасі нівелірного ходу складають поздовжній профіль осі траси і профілі попереч­ників (рис.2). Поздовжнім профілем називається умовне зображення на кресленні перерізу земної поверхні вертикальними площинами, а на кривих – циліндричними площинами, які проходять через вісь траси. Поздовжній профіль траси будується на міліметровому папері за даними журналу технічного нівелювання. Оскільки зміна висот точок порівняно з відста­нями між ними незначна, для більшої наочності висоти точок при складанні профілю відкладають у масштабі в кілька разів біль­шому відносно масштабу відстаней.

Масштаб вибирають залежно від рельєфу місцевості і мети побудови профілю.

Профіль складається з таких основних частин: власне поздовж­нього профілю траси, який розміщують зверху; профільної сітки, розміщуваної під поздовжнім профілем; плану траси і профілів поперечників або поперечних перерізів проектованих споруд, які звичайно накреслюють над поздовжнім профілем.

Профільна сітка складається з ряду горизонтальних граф, кількість яких змінюють залежно від складності майбутньої спо­руди і рельєфу місцевості, і містить такі дані: номери пікетів ділянки траси, на яку складають профіль; відстані між пікетними і плюсовими точками — сусідніми точками профілю, розміщеними на осі траси; відмітки поверхні землі з точністю до сотих часток метра; проектні нахили і відмітки, обчислювані в ході складання проекту споруди; глибину виїмки і висоту насипу при будівництві споруди.

Під профільною сіткою розміщують схематичний план осі траси з зазначенням елементів кривих і прямих ділянок. Ще нижче накреслюють план смуги траси. Ширина смуги залежить від харак­теру проектованої споруди і характеру місцевості; зазвичай її вка­зують у завданні на виконання робіт.

Для побудови профілю вище графи нахилів на 0, 5—1 см прокреслюють лінію умовного горизонту. До неї додають позначку, округлену до десятків метрів, з таким розрахунком, щоб точка з найменшою позначкою" розмістилася вище лінії умовного гори­зонту. Від лінії умовного горизонту на вертикальних лініях у масштабі для вертикальних відстаней відкладають відмітки точок як доповнення їх до величини умовного горизонту.

Нанесені точки сполучають прямими і отримують профіль траси. Над відповідними точками поздовжнього про­філю будують профілі поперечників і поперечні перерізи.

Поперечним профілем називається умовне зображення на кресленні перерізу земної поверхні вертикальною площиною, яка проходить перпендикулярно осі траси. Поперечний профіль будують на міліметровому папері в однакових горизонтальних та вертикальних масштабах. Їх ви­креслюють у більшому масштабі, бо вони повинні бути детальнішими за поздовжній профіль.

Побудову поздовжнього профілю виконують в такому порядку:

1 Внизу викреслюють сітку профілю з наступними графами: грунти, план траси, ухили, проектні відмітки, фактичні відмітки, віддалі, пікети, план прямих і кривих.

2 У заданому горизонтальному масштабі відкладають усі пікети і заповнюють графу віддалей. При цьому вказують тільки віддалі від пікета до плюсових точок. Віддаль 100 м між пікетами, коли плюсові точки відсутні, не пишуть.

3 Заповнюють графу " Фактичні відмітки", виписуючи їх із журналу технічного нівелювання.

4 У графі " План траси" посередині проводять вісь траси, яка умовно розгорнута у пряму лінію, та умовними знаками показують ситуацію вздовж траси.

5 У графі " Ґрунти" вказують типи грунтів вздовж траси відповідно до пікетажної книжки.

6 Напрям та довжину окремих прямих ділянок траси вказують у графі " План прямих і кривих". Тут також вказують місцерозташування і параметри кривих відповідно виконаним розрахункам. Криві при поворотах праворуч позначають дужками опуклістю догори, а при поворотах ліворуч - опуклістю до низу.

7 За даними граф " Фактичні відмітки" та " Віддалі" будують лінію профілю. Висоту точок відкладають вверх від лінії умовного горизонту, який визначають залежно від мінімальної фактичної відмітки та глибини майбутніх земляних робіт. Відмітку умовного горизонту округлюють до 10м. На профілі ліворуч будують вертикальний масштаб, який
полегшує побудову. Над лінією профілю показують розташування реперів з їх відмітками та координатами відносно траси.

 

Рисунок 7.2 – Поздовжній профіль траси

Порядок виконання роботи

1 За результатами нівелювання, що приведені в таблиці 7.1, необхідно обчислити висоти всіх точок, оцінивши якість нівелірного ходу.

2 За обчисленими висотами і даними пікетажного журналу необхідно побудувати профіль траси в масштабах: горизонтальний – 1: 1000, вертикальний – 1: 100.

Вихідними даними є висота репера Rp3 – Н_Rp3 і висота репера Rp8 – Н_Rp8 Для розрахунку Н_Rp3 використовують формулу:

 

Н_Rp3 =(10·n)м+(0, 4·n)см, де

n – дві останні цифри шифру студента.

 

Н_Rp8 = Н_Rp3 -1, 02м.

 

3 Оформити роботу.

Таблиця 7.1 – Журнал технічного нівелювання

	№№ точок	Відліки з рейок	Переви-щен-	Середнєпереви	Горизонт	Висоти точок,
ст	нівелю-вання	задні	передні	проміжні	ня, мм	щення, мм	прила-ду	м
	Rp3
	ПК0
	ПК0
	ПК0+42
	ПК1
	ПК1
	ПК1+54
	ПК1+72
	ПК2
	ПК2
	Л+8
	Л+25
	П+12
	П+25
	ПК3
Посторінковий контроль
	ПК3
	ПК3+35
	ПК4
	ПК4
	Rp8
Посторінковий контроль

 

Звітність з роботи

1 Обробка результатів нівелювання (журнал нівелювання – таблиця 7.1).

2 Поздовжній профіль траси.

3 Відповідь на контрольні запитання.

Контрольні запитання

1 Як виконується розбивка пікатажу траси.

2 Дайте визначення терміну «пікет».

3 Що означає запис ПК4+56?

4 Які точки називають зв’язуючими, плюсовими?

5 Що називають поздовжнім профілем траси?

 

 

Перелік рекомендованих джерел

1. Ассур В.Л., Муравин М.М. руководство по лінтій геодезичній і топографічній практиці. «Надра» 1975р.

2. Большаков В. Д., Клюшин Е.Б., Васютинський И.Ю. Геодезия. – М.: Недра, 1991. – 238 с.

3. Геодезія. Посібників для вузів по спеціальності «Архітектура» /С.Ф.Богатов, В.Ф.Перфілов, Р.Н.Скогорєва та ін. 1988.

4. Геодезія. Частина І. Навчальний посібник /М.Ф.Абрамович, Я.Є.Славський. –Львів 1991.

5. Инженерная геодезия / Г.В. Багратуни, В.Н. Ганьшин, Б.Б. Данилевич и др.- М.: Недра, 1984. – 344 с.

6. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1: 5000, 1: 2000, 1: 1000 та 1: 500 (ГКНТА -2.04-02-98) К, 1998.

7. Ратушняк Г.С. Інженерна геодезія. Практикум. Навч. Посібник. К. вища школа, 1992.

8. Ратушняк Г.С., Попова Г.С. Використання топографічних карт і планів при проектуванні споруд. – В.: ВДТУ, 1997. – 125 с.

9. Справочник по инженерной геодезии / П.И. Баран. С.П. Войтенко. Ю.В. Полищук и др. – К.: Выща школа, 1978. – 376 с.

10. Субботин Н.Е., Мазницкий А.С. Справочник строителя по инженерной геодезии. – К.: Будівельник, 1989. – 248 с.

11. Умовні знаки масштабів 1: 5000, 1: 2000, 1: 1000, 1: 500. - М.: Надра 1984. – 144с

 

СБОРНИК