Конституційні інститути демократії в Україні

 

Інститутами безпосередньої демократії є вибори та референдуми.

Безпосереднє народовладдя – це форма вільного волевиявлення народу як носія суверенітету шляхом прямої участі у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також у безпосередньому прийнятті владних рішень і передбачених Конституцією та законами України питань.

Ідея народовладдя – одна із загальнолюдських цінностей. Вона є вихідною точкою до розуміння того, що є демократія. Відповідно до неї в суспільстві й державі в уявленні людей проходить межа між демократією і реакцією. Ідейною основою народовладдя є концепція народного суверенітету, тобто верховна влада народу, що здійснюється в його інтересах.

Найповніше ідея народного суверенітету була обґрунтована в працях Ж.-Ж. Руссо, Т. Пейна, О. Радіщева та інших прогресивних мислителів. В Україні ці ідеї знайшли свій відгук в працях М. Драгоманова, М. Грушевського, який писав, що «…в конфліктах народу і влади вина лежить на владі, оскільки інтерес трудового народу – це найвищий закон усякої громадської організації, і коли в державі трудовому народові не добре, це його право порахуватися з нею».

Легітимізація влади у цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори.

Шляхом виборів формується парламент, президент, представницькі органи місцевого самоврядування, сільський, селищний, міський голови.

Вибори і виборчі системи поділяються на види залежно від часу, об’єктів виборів, територіальних ознак. За об’єктом, що передбачає органи або посади, вибори можна класифікувати так:

1) вибори парламенту – Верховної Ради України;

2) вибори на посаду президента України;

3) вибори представницького органу територіальної автономії – Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори представницьких органів самоврядування, сільських, селищних, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори на посаду сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяють на чергові, позачергові або дострокові, повторні, вибори замість депутатів сільських, селищних, міських голів, що вибули.

За порядком визначення результатів вибори розрізняють мажоритарну, пропорційну та змішану виборчі системи.

Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними.

Принцип рівності передбачає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, коли кожен виборець має лише один голос.

Пряме виборче право означає, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців забороняється. Це гарантується положенням про те, що кожен виборець голосує особисто. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого.

Одним із основних засобів реалізації народного суверенітету є референдум. Референдуми поділяються на:

1) імперативний;

2) консультативний;

3) конституційний;

4) законодавчий;

5) обов’язковий;

6) факультативний.

Рішення, винесене імперативним референдумом не потребує ніякого затвердження. Наприклад, референдум від 1 грудня 1991 р., під час якого визначалося, бути чи не бути Україні незалежною державою.

Призначення консультативного референдуму полягає в установленні думки виборців щодо певного питання. Така думка може бути врахована державними органами, а може ні.

Конституційним референдумом називається референдум, внаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється конституція держави.

Законодавчим референдумом називається референдум, внаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється питання стосовно до звичайного закону.

Обов’язковий референдум – це референдум для вирішення питань щодо зміни території України.

Факультативний референдум – це референдум, який визначається як один із можливих, але необов’язкових способів вирішення поставлених питань. Приміром цього може бути затвердження законів, міжнародних угод.

Усі питання, пов’язані з організацією та проведенням референдуму, регламентуються Законом України «Про всеукраїнський і місцевий референдуми» від 3 липня 1991 р.