Загальна характеристика системи органів державної влади в Україні

Побудова системи органів влади в Україні грунтується на принципі поділу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову. Порядку формування і діяльності даної системи присвячено переважну більшість розділів Конституції – розділи IV, V, VI, VII, VIII, XI, XII та, певною мірою, розділ ІІІ. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, що складається з 450 депутатів, обраних по виборчих округах на засадах загального виборчого права на 4 роки. Ст. 85 Конституції містить перелік 36 повноважень Верховної Ради України. Верховна Рада скликається на сесії не менше двох разів на рік, обирає для керівництва своєю роботою Голову Верховної Ради.

Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган повинна своєю нормотворчою роботою на практиці будувати єдину систему національного права, а виконавча влада здійснює свої повноваження шляхом застосування відповідних норм права, як правило, централізовано, всіма ланками системи виконавчої влади.

Особливе місце в системі органів державної влади займає Президент України, який обирається на 5 років. Він не входить безпосередньо до жодної з гілок. Проте його статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, згідно з якими він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини та громадянина. Оскільки ці повноваження більше чи менше властиві всім органам державної влади, Президент, здійснюючи об’єднуючу функцію, безпосередньо впливає на їх діяльність у процесі здійснення державної влади.

Стаття 106 Конституції викладає 31 повноваження Президента, серед яких, зокрема, такі:

Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави < …>;

2) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичної діяльності держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України < …>;

17) є верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України < …>;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів.

Крім того, Президент призначає багатьох вищих посадових осіб держави. У відповідності до Конституції України Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем’єр-міністра, який очолює Кабінет міністрів України – вищий орган законодавчої влади. Членів Кабінету Міністрів також призначає Президент – за поданням Прем’єр-міністра.

Ст. 116 Конституції визначає повноваження Кабінету Міністрів: «Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України…»

Систему центральних органів виконавчої влади складають:

1) міністерства (на сьогодні в Україні 15 міністерств, які є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади);

2) державні комітети (державні служби), які вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідними членами Кабінету Міністрів України та забезпечують їх реалізацію у визначеній сфері, здійснюють управління в цій сфері. Державний комітет очолює його голова;

3) органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет, Державний комітет з питань регулятивної політики і підприємництва, Фонд держнайма, Управління державної охорони, СБУ, Національна комісія регулювання електроенергетики). Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова. За рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, утворюються центральні органи виконавчої влади, їх функції шляхом подання Прем’єр-міністром України до Президента України відповідних пропозицій. Президент України призначає керівників і заступників керівників міністерств ті інших центральних органів виконавчої влади (ст. 106 Конституції України).

Компетенція міністерств, комітетів і служб реалізується через видання ними наказів, інструкцій та інших нормативно-правових актів.

Іншими органами у виконавчій вертикалі влади є обласні, районні та міські (в Києві й Севастополі), а також в Автономній Республіці Крим державні адміністрації, які є юридичними особами і діють згідно з Конституцією України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року.

Правосуддя – це особлива функція державної влади. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та Законами прав і свобод людини і громадянина.

Органами судової влади в Україні є:

1) Верховний Суд України;

2) Конституційний Суд України;

3) Суди загальної юрисдикції;

4) Спеціалізовані суди.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Останній формується на паритетних засадах Президентом, Верховною Радою та з’їздом суддів України, кожен з яких призначає по 6 суддів Конституційного суду на 9 років.

Конституційний Суд має повноваження офіційно тлумачити Конституцію України та закони України, його рішення є обов’язковим до виконання на території України і не може бути оскарженим.

Суди загальної юрисдикції забезпечують захист прав і свобод громадян через розгляд кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ. До них відносять місцеві суди, апеляційні суди, спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

 

8. Поняття, засади і системи територіального устрою України

За формою державного устрою Україна є унітарною державою. Це означає, що складові частини її території характеризуються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво суб’єктам федерації. В Україні як унітарній державі функціонують загальні для всієї країни вищі органи державної влади й управління та єдина судова система.

Територіальний устрій України – це її організація, система взаємовідносин між державою в цілому і територіальними складовими частинами, стосовно яких будується система державних органів і місцевого самоврядування.

Територіальний устрій України грунтується на важливих конституційних засадах. Це, по-перше, єдність та цілісність державної території, що означає нерозривний взаємний зв’язок складових частин держави. По-друге, це поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади. Сутність цього принципу полягає в тому, що функції центральних органів держави спрямовані на забезпечення та охорону загальнодержавних інтересів, функції місцевих органів – на самостійне вирішення важливих питань місцевого значення. По-третє, територіальний устрій України будується на засадах збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних та культурних традицій. Це виявляється у диференціальному науковому підході держави до вирішення питань демографічної політики, оптимального та історичного розвитку складових частин території України.

Відповідно до конституції України (ст. 133) адміністративно-територіальний устрій України складається з цілісної системи адміністративно-територіальних одиниць: Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

До первинного рівня адміністративного територіального устрою належать села, селища, міста, райони в містах. Середній рівень – це сільські райони та міста з районним поділом. Вищий рівень складається з Автономної Республіки Крим, областей, міст, Київ, та Севастополь. На початку 2001 року в Україні нараховувалося: 451 місто, 893 селища міського типу і 28651 сільських населених пунктів. До складу 24- х областей і Автономної Республіки Крим входять 490 районів.

Слід звернути увагу на різницю між адміністративно- територіальною одиницею і населеним пунктом. Населенний пункт – це частина комплексно заселенної території, яка склалася внаслідок господарської деяльності, має старий склад населення і зарєестрована в передбаченому законом порядку. Не всі населені пункти є адміністративно – територіальною одиницею. В єдині адміністративно – територіальні одиниці можуть об’єднуватися села, селища, і міста на умовах, передбачених законом.

Згідно з Конституцією Украіни (п. 29 ст. 85) утворення і ліквідація районів, встановлення і змін меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів належить до повноваженнь Верховної Ради України.

Стаття 73 Конституції України визначає, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які перебувають в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу (ст. 13). Державною мовою є українська мова, якій держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування в усіх середах суспільного життя на всій території України (ст. 10).

Відповідно до ст. 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України.

За юридичною природою Автономна Республіка Крим є самоврядною територіальною одиницею у складі унітарної Української держави (територіальною автономією). Сутність територіальної автономії полягає в праві громадян, які постійно проживають на території, та органів влади самостійно вирішувати питання, які віднесені до їх компетенції.

До основних ознак Автономної Республіки Крим як територіальної автономії належать такі:

1) Автономна Республіка Крим є державним утворенням – республікою, що визначає її політичний та етнічний характер;

2) Автономна Республіка Крим має свою Конституцію;

3) регіональну систему державних органів Автономної Республіки Крим очолюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим як представницький орган та Уряд – Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

4) Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення і постанови: Рада міністрів – постанови, рішення і розпорядження, які входять в регіональну систему правових актів Автономної Республіки. Крим.

Статус Автономної Республіки Крим як автономної має низку юридичних обмежень, що об’єктивно зумовлено унітарним характером української держави, а саме:

1) межі повноважень Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України;

2) Конституція Автономної Республіки Крим затверджується Верховною Радою України;

3) нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів не можуть суперечити Конституції і законам України;

4) повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів визначається Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань віднесених до її компетенції;

5) суди в Автономній Республіці Крим належать до єдиної системи судів України.

Конституція України передбачає в Автономній Республіці Крим інститут представництва Президента України, статус якого визначається законом України (ст.. 139). Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим є органом державної виконавчої влади, основні функції якого – здійснення повноважень щодо забезпечення проведення в життя Конституції і законів України, прав і свобод громадян, а також сприяння взаємодії органів державної виконавчої влади України з відповідними органами Автономної Республіки Крим.

 

Практичні завдання та питання для самоконтролю

1. Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин. Назвіть і розкрийте їх.

2. Назвіть основні етапи розвитку української державності (історичні пам’ятники права, історичні події, схарактеризуйте правові документи. «Декларація про державний суверенітет України» від 16 липня 1990 року. «Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року).

3. Коли була прийнята остання Конституція України і які риси її характеризують?

4. Дайте характеристику основі виборчої системи в Україні.

5. Референдуми бувають шістьох видів: імперативний, консультативний, конституційний, законодавчий, обов’язковий, факультативний. Які референдуми застосовувалися за тринадцять років незалежності України?

6. У чому полягає відмінність виборів від референдуму?

7. Охарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій України.

8. Складіть таблицю «Компетенція органів Верховної Ради України». Наведіть аргументи відносно того, що вона є єдиним органом законодавчої влади.

9. Згрупуйте повноваження Президента України як гаранта Конституції за ознаками належності щодо повноважень:

а) у соціально-економічній сфері;

б) у політичній сфері;

в) у сфері правоохорони та безпеки;

г) у сфері керівництва та державного управління.