Розосереджений 12 страницаДостовірність повітряної розвідки полягає у відповідності даних, що добуваються нею істинному положенню і стану військ і об'єктів. При цьому важливе значення має висока точність визначення координат об'єктів. Зокрема, необхідна точність визначення координат в інтересах ударів ракет тактичного призначення становить 20-100 м, оперативного призначення - 110-120 м. Раптовість і скритність повітряної розвідки полягає у: маскуванню польотів, що виконуються, яке проводиться з метою приховування від противника задумів нашого командування, а також в застосуванні найбільш доцільних способів і тактичних прийомів розвідки різних об'єктів. Т.Ч. Повітряна розвідка ведеться в інтересах організації і проведення операцій і бойових дій військ. При цьому, завдання повітряної розвідки визначаються метою, задумом, розмахом і особливістю їх проведення. 5.4.2. Види повітряної розвідки В залежності від глибини і характеру завдань, що виконуються повітряна розвідка поділяється на стратегічну, оперативну і тактичну. Стратегічна повітряна розвідка ведеться з метою забезпечення вищого командування і командування видів збройних сил необхідними розвідданими про об'єкти противника, які розташовані, як правило, в його глибокому тилу. Так, наприклад, стратегічна розвідка, для проведення якої притягувалася і авіація, зуміла вчасно розкрити підготовку і напрям стратегічного наступу німецько-фашистських військ влітку 1943 р., напрям головних ударів і час їх нанесення, що дозволило своєчасно прийняти контрзаходи (Курська битва 1943 р.). Оперативна повітряна розвідка ведеться в інтересах командування військ оперативних командувань з метою забезпечення їх розвідданими, необхідними для організації і ведення операцій і бойових дій і по глибині може досягати: 400-500 і до 1000 км і більше. Основні її зусилля направленні на об'єкти противника, які розташовані в оперативній глибині. Оперативна розвідка порівняно молодий вигляд розвідки. Вона народилася у 20 столітті, коли бойові дії військ придбали характер операцій. У самостійну область військової розвідки оперативна розвідка виділилася у 2-й половині 20-х років. Для рішення завдань оперативної розвідки залучаються літаки розвідники Су-24МР. Крім того, таку розвідку можуть виконувати нештатні розвідувальне ескадрильї бомбардувальної авіації, озброєні тактичними бомбардувальниками Су-24М. Тактична повітряна розвідка ведеться в інтересах військ і командувань об'єднань, з'єднань і частин з метою добування даних про противника, необхідних для підготовки і успішного ведення бойових дій. Вона ведеться на глибину до 450 км в залежності від завдань забезпечення об'єднань, з'єднань і частин, а також можливостей сил і засобів, які залучаються до розвідки. Основні зусилля тактичної повітряної розвідки зосереджуються на об'єктах в тактичній і найближчій оперативній глибині противника (до 100-120 км від лінії бойового зіткнення військ). Тактична повітряна розвідка ведеться силами і засобами розвідувальних авіаційних частин (підрозділів), нештатними розвідувальними підрозділами і всіма екіпажами тактичної авіації одночасно з виконанням інших бойових завдань. Стратегічна, оперативна і тактична повітряні розвідки тісно взаємопов'язані між собою і обумовлюють один одну. Отримані в результаті їх виконання дані, широко використовуються для успішного ведення бойових дій, операцій і війни загалом. У залежності від часу проведення і завдань, що виконуються, повітряна розвідка поділяється на попередню, дорозвідку і контрольну. Попередня повітряна розвідка проводиться в період підготовки до бойових дій при нестачі даних для прийняття рішення командуючим (командиром) об'єднання (з'єднання, частини) на виконання бойового завдання. Дорозвідка виконується безпосередньо перед нанесенням удару і проводиться з метою уточнення даних про положення і стан об'єктів, головним чином рухомих, їх ППО, радіаційну обстановку, погоду на маршруті і в районі бойових дій, а також перед викиданням (висадкою) повітряного десанту. Результати дорозвідки передаються з борта літака-розвідника на КП або командиру групи яка виконує бойове завдання. Контрольна повітряна розвідка проводиться в ході, або після нанесення ударів з метою визначення його результатів, а також для підтвердження даних, отриманих раніше, або від інших джерел розвідки. Так, в ході бойових дій в Республіці Афганістан при нанесенні ударів по цілях із заданими координатами до складу груп тактичного призначення включалися групи (літаки, вертольоти) дорозвідки і контролю результатів ударів. Як правило, ці завдання виконували літаки Су-17 МЗР і вертольоти Мі-8МТ. Завдання повітряної розвідки розвідувальна авіація в залежності від обстановки вирішує різними способами бойових дій. Розвідувальна авіація може застосовувати такі способи бойових дій: - одночасний бойовий політ всім складом або більшою частиною сил на повітряну розвідку у встановлений час; - бойові польоти окремих пар(екіпажів) або окремих безпілотних засобів на повітряну розвідку у встановлений час або за викликом. Одночасний бойовий політ виконується в тих випадках, коли необхідно добути розвіддані про велику кількість об'єктів у гранично стислий термін у встановлений час. Бойові польоти окремих пар або поодиноких літаків - найбільш поширений спосіб бойових дій розвідувальної авіації. Він застосовується з метою безперервного добування розвідданих у всіх випадках, коли немає необхідності в одночасних польотах. Таким чином в залежності від глибини і характеру завдань, що виконуються повітряною розвідкою, вона поділяється на стратегічну, оперативну і тактичну, а в залежності від часу проведення і завдань, що виконуються на попередню, дорозвідку і контрольну повітряну розвідку. Виконуючи бойові завдання основним способом бойових дій РА є бойові польоти окремих пар або поодиноких літаків на повітряну розвідку у встановлений час. 5.4.3. Сили, засоби і способи повітряної розвідки Для рішення завдань повітряної розвідки у ЗС України є: а) в Повітряних Силах – розвідувальна авіаційна бригада (авбрр) і окрема авіаційна ескадрилія дистанційно-керованих літальних апаратів (ае ДКЛА); б) у СВ – в складі армійської авіації – окремі розвідувальні ескадрильї безпілотних літаків-розвідників (ае БЛР). в) у ВМС - в складі морської авіації - окремі розвідувальні авіаційні ескадрильї. До засобів повітряної розвідки відносяться: - літаки, вертольоти та дистанційно керовані літальні апарати (ЛА) – носії розвідувального обладнання; - бортове розвідувальне обладнання; - наземні технічні засоби для збору та обробки розвідувальних даних. Крім того, для ведіння повітряної розвідки притягуються спеціально підготовлені нештатні розвідувальні авіаційні ескадрильї бомбардувальних, винищувальних і штурмових авіаційних бригад. Вона також виконується усіма екіпажами інших родів авіації одночасно з виконанням своїх бойових завдань. Коротка характеристика сил і засобів повітряної розвідки. Розвідувальна авіаційна бригада спроможна виконувати оперативну і тактичну розвідку. На озброєнні бригади знаходяться літаки-розвідники Су-17М4Р і Су-24МР. Літак Су-24МР призначений для оперативної розвідки з малих (200-1000 м включно), середніх (вище за 1000 м до 4000 м включно), великих (вище 4000 м до 12000 м включно) висот і являє собою модифікацію фронтового бомбардувальника Су-24М, бойові властивості якого були розглянуті на одному із занять. Розвідувальне обладнання літака розміщується в під фюзеляжних контейнерах різного типу. Оперативний розвідник за один політ може виконати одне з наступних завдань: - дорозвідати один-два об'єкти в інтересах ударів ракет і авіації; - розвідати і визначити з малих і середніх висот координати двох-трьох об'єктів, віддалених один від одного на 50-100 км; - сфотографувати з великих і стратосферних висот три-чотири об'єкти, віддалених один від одного на 100-150 км; - виконати розвідку трьох-чотирьох дільниць, шосейних або ґрунтових залізниць загальною довжиною до 500 км з фотографуванням найбільш важливих об'єктів; - розкрити до 30 працюючих РЛС, визначити їх призначення і приблизне місцезнаходження; - виконати радіолокаційну розвідку двох-трьох об'єктів і визначити орієнтири на підходах до них; - сфотографувати два-три маршрути загальною довжиною до 150 км; - здійснити контроль результатів ударів по трьох-чотирьох об'єктах.
Тактичний розвідник Су-17 М4
На озброєнні бригади також знаходиться літак - тактичної розвідки Су-17М4Р, який створений на базі винищувача-бомбардувальника Су-17М4. Екіпаж літака 1 чоловік, максимальна швидкість польоту 1850 км/г, у землі 1350-1400 км/г, практична стеля біля 15000 м, тактичний радіус біля 460 км. Розвідувальне обладнання розміщується в підфюзеляжних, що не скидаються в польоті, контейнерах різного типу, які мають в своєму складі різноманітне обладнання, що дозволяє виконувати повітряну розвідку в комплексі різними засобами. Тактичний розвідник (пара) за один політ може виконати одне з наступних завдань: - визначити координати пускових установок засобів ракетно-ядерного нападу противника на площі 10-20 км в лісистій місцевості і до 80 км на відкритій; - розвідати два-три окремих об'єкта (моста, переправи, ПУ, вузли доріг); - розкрити один-два райони зосередження військ противника розміром 20-100 км кожний; - розвідати декілька дільниць з.д. шосейних і ґрунтовим доріг загальною довжиною до 250 км. - зробити дорозвідку одного-двох об'єктів або виконати контроль результатів ударів в двох-трьох районах. Бойові можливості бригади по кількості об'єктів, що розвідуються в конкретних умовах бойової обстановки залежать від бойових можливостей поодиноких розвідників, її укомплектованості, бойового напруження і ступеня протидії ППО противника. Бригада виконує бойові завдання переважно поодинокими розвідниками і парами. Бойовий політ на розвідку може виконуватись самостійно або в бойових порядках підрозділів і частин інших родів авіації. На озброєнні окремої частини БПЛА і окремих ескадрилій безпілотних літаків-розвідників знаходяться безпілотні розвідувальні системи (комплекси) (БРС/К), які складаються з безпілотного літака-розвідника (БЛР) і наземних технічних засобів, що забезпечують підготовку розвідника до пуску, його пуск, управління в польоті і привід до місця приземлення (посадки), приземлення, збір і обробку розвідданих. Основним елементом БРС(К), який визначає її можливості і призначення, є безпілотний літак-розвідник. Безпілотні літаки-розвідники (БЛР), в порівнянні з тими, що пілотуються мають деякі істотні переваги: - відсутність екіпажу і систем забезпечення його життєдіяльності, що дорого коштують; - безаеродромний старт і посадка; - можливість ведіння розвідки в зонах з високими рівнями радіації; - простота конструкції та експлуатації; - порівняно невисока вартість; - великі можливості при перебазуванні по маневреності, маскуванню на марші і в позиційному районі. Ці переваги дають можливість вирішувати багато завдань повітряної розвідки з меншими економічними витратами, спрощує базування і поповнення частин БЛР, а також дозволяє використати БЛР в умовах сильної ППО противника. Однак, безпілотні засоби мають деякі недоліки. Основними з них є: не повністю використовуються ЛТД БЛР і його розвідувального обладнання через відсутність на ньому екіпажу, відносно великий час отримання розвідданих. Для повітряної розвідки застосовуються: БЛР оперативного призначення " Стриж", БЛР тактичного призначення " Рейс" і " Крило-М". БЛР оп " Стриж" забезпечує ведення розвідки на глибину до 400 км. Він може виконувати повітряне фотографування, вести телевізійну, інфрачервону, лазерну, радіаційну розвідку. БЛР " Стриж" являє собою крилату ракету з відокремлюваною носовою частиною (приладовим контейнером), де розміщується розвідувальне обладнання. Після виконання розвідки і повернення літака розвідника в район посадки, відповідно до програми польоту, він виконує " гірку" різко набирає висоту, гасить швидкість і після розкриття основного парашута, приземляється в запланованому районі, БЛР може бути використаний до 5 разів. На озброєнні ое БЛР знаходяться БЛР " Рейс" і " Крило-М".
Тактичний безпілотний літак-розвідник “Рейс”
Основні характеристики БЛР
БЛР " Рейс" може виконувати повітряне фотографування, телевізійну зйомку місцевості і передачу зображення в реальному масштабі часу, радіаційну розвідку. Літак забезпечує ведіння розвідки на глибину до 75 км і може бути використаний до п'яти разів. Посадка розвідника здійснюється парашутним способом. БЛР тп " Крило-М" забезпечує ведення розвідки на глибину до 30 км. Він може виконувати повітряне фотографування, вести телевізійну і інфрачервону розвідку. Запуск БЛР здійснюється з рухомих пускових установок під кутом 10-20° до горизонту. Політ по маршруту виконується, як правило, з постійною швидкістю. Висота польоту витримується автоматично відповідно до заданої програми або змінюється по командах із землі. Нарівні з розвідувальним обладнанням на борту розвідника встановлюється відповідна апаратура управління, яка забезпечує політ по визначеному маршруту і відповідний режим роботи розвідувального обладнання. У процесі виконання бойових завдань розвідувальна авіація застосовує різні способи ведення повітряної розвідки. Під способом повітряної розвідки потрібно розуміти процес виявлення, спостереження (пізнання) і фіксацій результатів спостереження. Основними способами повітряної розвідки є: - візуальне спостереження; - розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів; - розвідка із застосуванням радіоелектронних засобів. Візуальне спостереження застосовується у всіх випадках, коли є умови для зорового спостереження об'єктів противника. Головна перевага даного способу полягає в тому, що він дозволяє швидко обстежити великі райони і негайно доповісти про здобуті розвіддані командуванню. Недоліками візуального спостереження є: суб'єктивність розвіданих, отриманих екіпажами, його велика залежність від рівня підготовки льотного складу, висоти і швидкостей польоту, а також від маскування об'єктів, часу доби і метеоумов. Для візуального спостереження вночі застосовують штучні джерела світла - авіабомби які світяться (САБ), і НУРС типу С-5-0, які можуть використовуватися також для позначення цілі. Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав, що найбільш ефективними для освітлення цілей були бомби САБ-100 і САБ-250, час горіння яких становив 6-9 мін. Як бачимо застосування штучних засобів світла дозволяє лише короткочасно освітлювати місце, тому, як показує досвід, результати візуального спостереження вночі на 40-50% нижче, ніж в денних умовах. Повітряна розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів поділяється на: - повітряне фотографування; - повітряну телевізійну розвідку; - повітряну лазерну розвідку; - повітряну інфрачервону (теплову) розвідку. Повітряне фотографування ведеться з допомогою денних і нічних аерофотоапаратів (АФА) і дозволяє добувати найбільш достовірні, повні і об'єктивні дані про противника і місцевість, виявляти зміни в угрупуванні і положенні військ і об'єктів противника, отримувати фотодокументи, необхідні для забезпечення бойових дій військ, а також здійснювати контроль за їх бойовими діями. Крім того, повітряне фотографування дозволяє отримувати матеріали для складання і виправлення топографічних планів і карт. Головна перевага повітряного фотографування полягає в тому, що воно забезпечує отримання найбільш повних, достовірних і документальних розвідданих. Основними недоліками повітряного фотографування є витрата великого часу на отримання розвід документів і залежність від радіаційної обстановки, метеоумов і часу доби. Повітряне фотографування поділяється на: а) в залежності від часу доби: - денне; - нічне; б) в залежності від положення оптичної осі об'єктиву аерофотоапарата: - планове; - перспективне; - планово-перспективне; в) в залежності від способу виконання фотографування: - одиночне; - маршрутне; - ділянкове. Повітряне фотографування в роки ВВВ було основним способом ведіння повітряної розвідки. За роки війни радянська РА сфотографувала площу що дорівнює 6, 5 млн. кв. м. На території з такою площею можна було б розмістити всю Північну Європу. Повітряна телевізійна розвідка ведеться вдень при наявності оптичної видимості за допомогою бортових станцій, що забезпечують спостереження за об'єктами і місцевістю з негайною передачею зображення на наземний телевізійний приймальний пункт, розміщений як правило, в районі КП, командира, в інтересах якого виконується розвідка. Основною перевагою телевізійної розвідки є забезпечення практично миттєвої передачі зображення місцевості і об'єктів, над якими пролітає літак-розвідник, на наземні приймальні пункти. Недоліки телевізійної розвідки: залежність від метеоумов в районі розвідки і часу доби, невисока в порівнянь з аерознімком чіткість, зображення, обмежена глибина розвідки, можливість створення радіоперешкод противником. Повітряна лазерна розвідка ведеться за допомогою спеціальної бортової апаратури вночі з підсвіченням земної поверхні і об'єктів променем лазера (активний режим) і вдень без використання лазера (пасивний режим). Зображення місцевості і об'єктів реєструється на плівку на борту літака і одночасно може передаватися по радіоканалу на наземний пункт. Позитивні якості лазерної розвідки: скритність, висока дозволяючи спроможність в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою і тепловою (інфрачервоною) розвідкою і більш висока завадостійкість в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою. Недоліки: деяке обмеження по висоті ведення повітряної розвідки і залежність якості зображення від характеру відбиття світла різними об'єктами (дзеркально відбиваючи об’єкти, наприклад літаки, спостерігаються з висоти, в дві-три рази більшої, ніж дифузно відбиваючі об'єкти). Повітряна інфрачервона (теплова) розвідка дозволяє добувати дані про об'єкти, які володіють температурним контрастом по відношенню до місцевості, на якій вони розташовані. Позитивною якістю цього способу є його незалежність від часу доби і ступеня маскування об'єкта. Розвідка виконується за допомогою апаратури, яка сприймає інфрачервоне випромінювання, що після перетворення фіксується на фотоплівку, а також може передаватися по телевізійному каналу на наземний приймальний пункт. Повітряна розвідка з застосуванням радіоелектронних засобів поділяються на: - повітряну радіолокаційну; - повітряну радіотехнічну; - повітряну радіаційну; - повітряну магнітометричну. Повітряна радіолокаційна розвідка виконується за допомогою літакових РЛС, які дозволяють розкривати радіолокаційні контрастні цілі. Вона забезпечує отримання розвідданих у різних метеоумовах, у день і вночі. Повітряна радіотехнічна розвідка виконується за допомогою літакових прийомо-пеленгаційних приладів і призначена для добування даних про РЕЗ противника. Повітряна радіаційна розвідка виконується з метою встановлення радіаційної обстановки в районі бойових дій. Повітряна магнітометрична розвідка дозволяє виявляти об’єкти, які володіють магнітною масою. Способи ведення повітряної розвідки повинні застосовуватись комплексно. Правильне їх поєднання в конкретній обстановці дозволяє збільшити кількість, підвищити якість і ступінь достовірності добування розвідданих, знизити залежність повітряної розвідки від метеоумов, часу доби і ступеня маскування об’єктів.
Питання для самоконтролю з основ бойових дій підрозділів і частин розвідувальної авіації 1. Призначення і завдання розвідувальної авіації. 2. Вимоги до повітряної розвідки. 3. Види повітряної розвідки. 4. Сили і засоби повітряної розвідки. 5. Способи бойових дій розвідувальної авіації. 6. Способи повітряної розвідки.
Питання для підготовки до модульної контрольної роботи №1
33. Призначення та завдання бомбардувальної авіації. 34. Основні ЛТД літака Су-24М. 35. Коротка характеристика озброєння літака Су-24М. 36. Коротка характеристика обладнання Су-24М. 37. Бойові властивості літаків-бомбардувальників. 38. Способи бойових дій апч БА. 39. Що називається бойовим порядком? 40. Тактичні групи в бойових порядках апч. 41. Види бойових порядків фронтових бомбардувальників Су-24. 42. Основні форми бойових порядків. 43. Призначення та завдання ША. 44. Основні ЛТД літака Су-25. 45. Коротка характеристика озброєння літака Су-25. 46. Коротка характеристика обладнання літака Су-25. 47. Бойові властивості літака-штурмовика. 48. Що називається способом бойових дій? 49. Що називається бойовим порядком? 50. Види бойових порядків, їх характеристика. 51. Накреслити на класній дошці і пояснити форми бойових порядків. 52. Способи бойових дій ША при ураженні наземних (морських) об’єктів. 53. Способи бойових дій ША при ураженні вертольотів (літаків) противника. 54. Групи (літаки) тактичного призначення в бойовому порядку ША. Види і форми бойових порядків ША.
55. Призначення та завдання ВА. 56. Основні ЛТД літаків ВА. 57. Стисла характеристика озброєння і устаткування літаків ВА. 58. Бойові властивості літаків ВА. 59. Що називається способом бойових дій? 60. Способи бойових дій ВА при ураженні наземних (морських) цілей. 61. Що називається бойовим порядком? 62. Групи (літаки) тактичного призначення в бойових порядках ВА. 63. Види бойових порядків та їх характеристика. 64. Форми бойових порядків. 65. Призначення і завдання розвідувальної авіації. 66. Вимоги до повітряної розвідки. 67. Види повітряної розвідки. 68. Сили і засоби повітряної розвідки. 69. Способи бойових дій розвідувальної авіації. 70. Способи повітряної розвідки.
Глава 6. Забезпечення бойових дій авіації § 6.1. Суть та зміст забезпечення бойових дій авіації
Один з видів діяльності військ, командирів і штабів, спрямованих на створення умов для успішного виконання бойових завдань, є забезпечення бойових дій авіаційних підрозділів, частин і з’єднань. Воно включає велику кількість заходів, проведення яких здійснює безпосередній вплив на бойову діяльність апч, їх бойову здатність і здатність вирішувати поставлені завдання в бою і операції з найменшими втратами і затратою сил і засобів. Так, наприклад, проведення заходів по захисту від зброї масового ураження дозволяє зберегти особовий склад, авіаційну техніку, літаки та інші об’єкти аеродромів від впливу ядерної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) зброї противника. Заходи з ІАЗ дозволяють підтримувати літаки (вертольоти) в постійній справності та готовності до виконання бойових завдань, а також якісну підготовку особового складу до технічно-грамотної експлуатації авіаційної техніки на землі та в повітрі; проведення заходів з тилового забезпечення має за мету безперебійне забезпечення апч всіма необхідними матеріальними засобами, а також поповнення їх запасів при веденні бойових дій. На виникнення і розвиток забезпечення бойових дій здійснювали і здійснюють вплив зміни, що проходять в засобах і способах збройної боротьби. Так, вже у війнах минулого (до 1-ї світової війни) з’явилися і розвинулися деякі види забезпечення - розвідка, маскування, топографічне, тилове забезпечення та інші. В 1-ій світовій війні 1914-1918 рр. роль цих видів забезпечення значно зросла, удосконалювалися заходи по їх здійсненню. Застосування хімічної зброї викликало необхідність протидії цьому засобу боротьби і захисту від нього. Так з’явився новий вид забезпечення - протихімічний захист. В період між 1-ю та 2-ю світовими війнами питання забезпечення бойових дій отримало теоретичну розробку. Всебічний розвиток забезпечення бойових дій отримало в роки Великої Вітчизняної війни. Подальше удосконалення засобів збройної боротьби, їх масоване застосування призвело до того, що деякі види забезпечення перетворилися в самостійні види бойових дій, а також до появи нових видів забезпечення. Так, наприклад, такий вид забезпечення як подолання ППО стало одним з основних завдань деяких родів авіації. По мірі розвитку кожного виду забезпечення, йшов також процес розподілу функцій і відповідальності органів керування і посадових осіб за їх організацією. В сучасних умовах для підтримки високої боєздатності апч, збереження їх боєздатності і створення сприятливих умов для своєчасного і успішного вступу до бою і виконання поставлених їм завдань, заходи по забезпеченню бойових дій апчз повинні організовуватися завчасно і здійснюватися безперервно як до, так і під час бойових дій на базі рішень командирів і розпоряджень штабів вищого рівня. Знання основних заходів по забезпеченню бойових дій дозволяє авіаційним спеціалістам виконувати свої посадові обов’язки з підтримання бойової готовності у своїх апч.
6.1.1. Суть і мета забезпечення бойових дій Досвід минулих війн і військових конфліктів показує, що перемога в бою, успіх операції багато в чому залежить від забезпеченості військ всім необхідним для бойових дій. В сучасних умовах, коли на озброєнні авіації ПС знаходяться складні бойові авіаційні комплекси, оснащені високоефективними прицільно-навігаційними системами, складним радіоелектронним обладнанням, які здатні використовувати широкий асортимент засобів ураження, обсяг завдань, пов’язаних з забезпеченням бойових дій, невимірно зростає.
|
