Задачі і завдання. 1. Під час проведення досудового слідства в справі про вчинення розбійного нападу неповнолітнім Плахутою слідчий встановив

 

1. Під час проведення досудового слідства в справі про вчинення розбійного нападу неповнолітнім Плахутою слідчий встановив, що у підозрюваного відсутні документи про його вік. Мати неповнолітнього заявила, що її синові виповнилось 16 років, але документів про народження сина (свідоцтва про народження, паспорта) немає і вона не знає, куди вони поділись. Мати рекомендувала слідчому витребувати довідку про вік сина зі школи, де він навчався.

1. Які обставини підлягають доказуванню в справах про злочини неповнолітніх (предмет доказування)?

2. Яких заходів має вжити слідчий для встановлення віку обвинуваченого в описаній ситуації?

 

2. Неповнолітній Павленко у складі групи дорослих вчинив ряд квартирних крадіжок та два напади на громадян з метою їх пограбування. З матеріалів справи вбачалось, що організатором злочинів був неповнолітній Павленко. Захисник останнього після пред'явлення обвинувачення заявив клопотання про виділення справи про злочини, вчинені його підзахисним, в окреме провадження.

1. Які підстави і порядок виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження?

2. Як має поступити слідчий щодо заявленого клопотання?

 

3. Неповнолітній Громов був затриманий за вчинення хуліганства. Через два дні після затримання прокурор району особисто допитав затриманого і запропонував слідчому обрати щодо нього запобіжний захід - віддання під нагляд батьків.

Зібравши достатньо доказів, які вказували на вчинення неповнолітнім Громовим злочину, слідчий виніс постанову про пред'явлення йому обвинувачення за ч.1 ст. 296 КК України. При цьому він обрав йому запобіжний захід – віддання під нагляд батьків. Викликавши матір обвинуваченого - Громову К.О., слідчий роз'яснив їй суть пред'явленого синові обвинувачення і запропонував дати письмове зобов'язання про забезпечення нею і батьком належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. Проте Громова К.О, відмовилася давати будь-які зобов'язання і заявила, що ніякого впливу на сина вона не має. Він часто не ночує дома, дружить з підлітками, які перебувають на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх, на її прохання і зауваження не реагує. Батько постійно знаходиться у довготривалому службовому відрядженні і повернеться не раніше як через 3-4 місяці. Вона просила передати його під нагляд адміністрації школи, у якій навчається син.

1. Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного)?

2. Який порядок допиту неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого?

3. З’ясуйте, чи не було допущено порушення закону в описаній ситуації.

4. Як би ви поступили на місці слідчого в описаній ситуації?

 

4. 15 листопада 2005 р. до Терещенка І., 1985 року народження, якого звинувачували у вчиненні грабежу, слідчий застосував запобіжний захід – передачу під нагляд батьків. 31 листопада слідчий викликав Терещенка на допит, однак з’ясувалось, що 30 листопада він зник і місцезнаходження його невідоме. Слідчий, керуючись ст..153 і 436 КПК, склав протокол про ухилення обвинуваченого від явки і наклав на батьків штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Батьки Терещенка звернулись до прокурора зі скаргою на незаконність рішення слідчого, посилаючись на те, що підстав для стягнення з них грошей немає, оскільки їхній син 30 листопада досяг двадцяти років, тому зобов’язання, пов’язані з передачею їм сина під нагляд, перестали діяти.

1. Чи правильно поступив слідчий у даній ситуації?

2. Чи обґрунтованою є скарга батьків Терещенка?

3. Які повинні бути дії прокурора за таких обставин?

 

5. Калинович П., 3 грудня 1989 року народження, 15 червня 2004 року вчинив замах на зґвалтування своєї однокласниці Тетяни Ф. При цьому він наніс їй легкі тілесні пошкодження. Слідчий виніс постанову про притягнення Калиновича як обвинуваченого і прийняв рішення через 3 дні пред'явити обвинувачення. Присутній під час пред'явлення обвинувачення захисник Калиновича, – адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик для участі в пред'явленні обвинувачення педагога, і допит обвинуваченого провести у його присутності.

Слідчий задоволив клопотання захисника і запросив для пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого завуча з виховної роботи школи, у якій навчались Калинович і потерпіла.

Пред'явивши обвинувачення за правилами ст. ст. 140, 438 КПК, слідчий оголосив про допит обвинуваченого. Коли останній дізнався, що під час допиту, крім його захисника, буде присутній ще й завуч школи, він категорично відмовився дати показання, мотивуючи тим, що йому соромно розповідати про обставини справи у його присутності.

Зважаючи на таку обставину, слідчій видалив педагога з кабінету і допит обвинуваченого провів лише з участю захисника.

1. Який порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора чи до суду?

2. Який порядок пред'явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього обвинуваченого?

3. Які права мають присутні при допиті неповнолітнього обвинуваченого особи, зокрема спеціалісти?

 

6. Під час попереднього розгляду суддею Петренком О.В. справи про обвинувачення Жмаченка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, захисник останнього заявив клопотання про виклик у судове засідання законних представників підсудного та представника технічного ліцею, у якому навчався неповнолітній. Присутній при цьому прокурор заявив, що, на його думку, замість “представників ліцею у судове засідання доцільніше було б викликати представника служби у справах неповнолітніх”.

Вирішуючи це клопотання, суддя дійшов висновку, що оскільки батька у обвинуваченого немає, мати відбуває покарання за вчинення злочину, а він проживає разом з дідусем і бабусею, то законних представників до суду викликати неможливо за їх відсутністю. Одночасно суддя в постанові про призначення справи до судового розгляду прийняв рішення про виклик у судове засідання для участі у розгляді справи: а) представника служби у справах неповнолітніх; б) представника міліції у справах неповнолітніх; в) представника адміністрації ліцею, в якому навчався підсудний; г) представника профспілкової організації ВО " Промінь", на якому працювала до арешту мати підсудного.

1. Яке правове становище законного представника неповнолітнього обвинуваченого (підсудного)? Хто ним є?

2. За яких умов участь у судовому засіданні законного представника неповнолітнього може бути обмежена?

3. Хто з представників державних і громадських формувань може брати участь у розгляді справи? Який їх процесуальний статус?

4. Чи відповідають закону рішення судді в описаній ситуації?

 

7. Проведіть аналіз нижче приведеного процесуального акту.

Постанова

про призначення справи до розгляду

м. Львів 5 травня 2004 року

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Шумейко П. Ф., розглянувши у попередньому розгляді матеріали кримінальної справи N 428 про обвинувачення неповнолітнього Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і беручи до уваги, що ця справа підсудна даному суду, підстав для її закриття чи зупинення немає, обвинувальний висновок складено правильно, а досудове розслідування проведено без порушень вимог КПК, та керуючись ст.ст. 237, 244, 245, 253 КПК, постановив:

1. Призначити справу про обвинувачення Павлика Василя Петровича у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до розгляду на 10 годину 14 травня 2004 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з участю захисника.

2. Викликати в судове засідання підсудного Павлика В.П., потерпілого та свідків згідно з доданим до обвинувального висновку списком.

 

Суддя Шумейко П. Ф.

1. Чи відповідає вимогам кримінально-процесуального закону приведена вище постанова?

 

8. Уважно прочитайте приведений нижче кримінально-процесуальний акт:

Вирок

Іменем України

5 травня 2004 року Галицький районний суд м. Львова в особі судді Головченка І. 3., з участю прокурора Галицької А. 3., адвоката Гикавки І. І., з секретарем Кислою Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

Щерби Івана Васильовича, 1987 року народження, уродженця с. Підгайці Перемишлянського району Львівської області, українця, з освітою - 10 класів загальноосвітньої школи, ніде не працюючого, що мешкає за адресою: м. Львів, вул. Ів. Підкови, будинок N 58, кв. 17, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

Неповнолітній Щерба І. В. винний у тому, що 7 березня 2004 року, знаходячись на вечорі відпочинку у будинку культури у м. Львові, зажадав від Федчука П. Д., щоб він не танцював з його (Щерби) знайомою дівчиною Пилипенко Зоряною Василівною. У відповідь на відмову Федчука Щерба став погрожувати йому розправою, намагався вдарити ногою, голосно кричав на нього, супроводжуючи все це нецензурною лайкою. Цими діями Щерба грубо порушив громадський порядок у будинку культури і проявив явну неповагу до суспільства.

Після закінчення дискотеки Щерба догнав на вулиці Федчука і підібраним по дорозі залізним прутом наніс йому удар по голові, спричинивши пролом склепіння черепа.

Допитаний у судовому засіданні підсудний Щерба вину свою у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що він дійсно висловлював погрози на адресу Федчука у будинку культури, оскільки просив його не чіпати дівчини, яка йому подобалася. Коли Федчук відмовився виконати його прохання, він дійсно сварився на нього, вживав при цьому нецензурні слова. Після закінчення дискотеки він догнав Федчука на вулиці і підібраним на дорозі металевим прутом вдарив його. У яке йому місце прийшовся удар, він не знає.

Крім визнання підсудним своєї вини остання підтверджується зібраними у справі і перевіреними у судовому засіданні показаннями потерпілого Федчука, свідків Горбунової, Максимчука, Фаріона та Завидовської. Всі вони підтвердили аморальну поведінку підсудного у приміщенні і будинку культури, а свідок Горбунова - що удар по голові потерпілого наніс підсудний.

За висновком судово-медичної експертизи нанесені потерпілому тілесні ушкодженні належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент нанесення.

Злочинні дії підсудного Щерби правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК України.

Обираючи покарання Щербі, суд врахував його особу, неповноліття, першу судимість, з одного боку, та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, тяжкі наслідки, з другого, а тому вважає необхідним обрати йому міру покарання, пов'язану з ізоляцією від суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

присудив:

Щербу В. А. визнати винним за статтями 296, ч. 1 та 121, ч. 1 КК України і обрати йому за сукупністю цих норм покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років.

Запобіжний захід залишити попередній - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений у апеляційному порядку протягом 15 діб до Львівського апеляційного суду.

Головуючий, суддя Головченко І. 3.

Секретар судового засідання Кисла Л. В.

 

1. Зробіть аналіз приведеного вироку і з'ясуйте чи були допущені судом, а якщо так, то які порушення кримінально-процесуального закону?

2. Які питання вирішуються судом під час постановлення вироку щодо неповнолітнього?

3. Хто має право подати апеляцію на вирок у справі неповнолітнього?

 

9. У складі групи злодіїв-квартирників (" домушників") було двоє неповнолітніх. Наймолодшому - Павловичу Ігорю виповнилось 11, а Максименку Андрію - 15 років. Група вчинила більше десяти квартирних крадіжок, шість розбійних нападів на громадян з метою заволодіння їх майном. Ігор був активним учасником майже всіх злочинів: він проникав через кватирки до квартир; забирав під час нападу у громадян речі; переховував їх на даху свого будинку і т. п.

Після порушення кримінальної справи, проведення всіх необхідних слідчих дій і зібрання достатніх доказів слідчий пред'явив обвинувачення всім учасникам злочинної групи за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України. На пропозицію прокурора, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням справи, слідчий виніс постанову про виділення справи щодо обох неповнолітніх в окреме провадження, а потім і постанову про закриття справи щодо неповнолітнього Павловича та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Виділивши з цієї справи всі необхідні матеріали, слідчий разом з вказаною постановою направив їх прокуророві. Одночасно з цим він виніс постанову про поміщення Павловича Ігоря у приймальник-розподільник на 30 діб і доручив органові дізнання - міліції негайно доставити його у цей заклад.

Одержавши від слідчого закриту кримінальну справу про обвинувачення Павловича, прокурор перевірив повноту проведеного розслідування та законність прийнятих слідчим постанов і погодився з ними, направивши справу до суду для застосування щодо неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.

Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні з участю прокурора та законного представника Павловича і постановив ухвалу про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення. Вважаючи, що Ігор буде продовжувати займатись протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали, суд прийняв рішення (в ухвалі) про поміщення його на період до відправки у спеціальну установу до приймальника-розподільника для неповнолітніх строком на 40 діб.

1. Чи може бути порушена кримінальна справа за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння особою, яка досягла 11-ти років, але не досягла віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність?

2. Який порядок вирішення справ про суспільно-небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?

3. Чи пред'являється обвинувачення неповнолітньому у випадку, коли приймається рішення про закриття справи і застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру?

4. Чи можна до неповнолітнього, який досяг 11-ти років і вчинив тяжке суспільно-небезпечне діяння, застосувати запобіжний захід?

5. Які дії прокурора в справах про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?

6. Який порядок розгляду і вирішення справи про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?

7. Дайте висновок щодо законності дій слідчого, прокурора і суду в описаній ситуації.