СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Балансоутримувач – спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Бульвар – озеленена територія вздовж проспекту, транспортної магістралі або набережної з алеями і доріжками для пішохідного руху і короткочасного відпочинку.

Буферна зона – окраїнна частина парку або додатково виділена і освоєна сусідня територія для масового відпочинку населення з метою зменшення рекреаційного навантаження на культурно-історичну зону парку.

Вертикальне озеленення – елементи озеленення фасадів будівель, паркових споруд, спеціальних ажурних споруд, вертикальних стін та інших об’єктів з використанням деревовидних ліан та інших витких рослин.

Відновна вартість зелених насаджень – це вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення.

Газон – певна ділянка однорідної території зі штучним дерновим покривом, який створюється висіванням і вирощуванням дерноутворювальних трав, переважно багаторічних злаків, або одернуванням.

Гай – великий елемент садово-паркового пейзажу площею 1, 0–1, 5 га, що складається в основному з однієї деревної породи і проглядається майже наскрізь між деревами.

Гідропарк – благоустроєний водноспортивний комплекс. Оптимальне співвідношення площ водойм, насаджень та лугів 2: 1: 1.

Декоративне садівництво – це підгалузь господарства, яка включає: зелене будівництво, утримання зелених насаджень, формування ландшафтів, квіткове оформлення територій, вирощування посадкового та посівного матеріалу, квіткових і декоративних культур та утримання до віку знесення.

Денудація – сукупність процесів зносу і перенесення продуктів вивітрювання гірських порід водою, вітром під впливом сили тяжіння.

Детеріорація – спустошення земель, їх деградація, зниження біологічної продуктивності. Детеріорація виникає як під впливом деструктивних фізичних сил, так і в результаті забруднення компонентів біосфери.

Еолові процеси – рельєфоутворювальні процеси, обумовлені діяльністю вітру.

Забруднення – внесення в середовище або виникнення у цьому середовищі нових, звичайно не характерних для нього хімічних, фізичних чи біологічних агентів, або перевищення природного рівня цих агентів за певний проміжок часу. Забруднення може виникати в результаті природних причин (забрудненя природне) і під впливом діяльності людини (забруднення антропогенне). Збруднення класифікують за його характером: фізичне (електромагніттне, радіоактивне, теплове, шумове), хімічне, біологічне. Забруднення розглядають за середовищем – атмосфери, ґрунту, поверхневих, підземних вод.

Зелені насадження – деревна, чагарникова, квіткова та трав’яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Зелені насадження загального користування – зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; на територіях скверів, бульварів, насадження, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків, які мають вільний доступ для відпочинку.

Зелені насадження обмеженого користування – насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та ін.

Зелені насадження спеціального призначення – насадження вздовж транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств, виставок, кладовищ і крематоріїв, уздовж ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.

Зелене будівництво – комплекс робіт щодо створення нових міських зелених насаджень і реконструкції наявних.

Зона санітарно-захисна – частина територрії, яка має властивості екологічного бар’єра та просторово роздляє джерела небезпечних екологічних впливів та можливих об’єктів цих впливів.

Квітник – ділянка геометричної або довільної форми з посадженими одно, дво-або багаторічними квітковими рослинами.

Комплексна зелена зона – сукупність міських і приміських насаджень, межі яких наносяться на картографічні матеріали: генеральні плани, плани лісонасаджень, схеми та проекти районного планування органів архітектури та місцевого самоврядування, лісогосподарських установ.

Клумби – квітники правильної геометричної форми у вигляді кола, квадрата, прямокутника, овалу, трикутника тощо.

Ксенобіотики – штучно синтезовані, чужерідні для біосфери шкідливі речовини, які, потрапляючи в навколишнє середовище, викликають загибель організмів, а також порушують нормальний перебіг природних процесів.

Ландшафт – природний територіальний комплекс, ділянка земної поверхні, обмежена природними рубежами, у межах якої природні компоненти (рельєф, ґрунт, рослинність, водойми, клімат, тваринний світ), а також штучні або антропогенні (забудова, дороги, сільгоспугіддя тощо) перебувають у взаємодії і пристосовуванні один до одного.

Лісопарк (буферний парк) – лісовий масив з елементами паркового благоустрою для масового відпочинку населення.

Лугопарк – відкритий луговий простір з насадженнями і водоймами. Оптимальне співвідношення площ лугів, насаджень, водойм 5: 2: 1.

Малі архітектурні форми – у зеленому господарстві штучні архітектурно-об’ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об'єднані загальним художнім задумом і виконують утилітарні та декоративні функції; садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо.

Міський ліс – лісовий масив або ділянка лісу, розташовані в межах населеного пункту.

Об ’ єкт благоустрою зеленого господарства – об’єкт благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження.

Об ’ єкт озеленення – територія, призначена для озеленення, на якій передбачається реконструкція і проведення капітального або поточного ремонту об’єктів зеленого фонду.

Озеленені території – ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження: садово-паркові комплекси та об’єкти зеленого будівництва.

Озеленення населених місць – комплекс робіт зі створення і використання зелених насаджень у населених пунктах або система зелених насаджень населених пунктів.

Охорона зелених насаджень – система адміністративно-правових, організаційно-господарських, економічних, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або покращання виконання зеленими насадженнями відповідних функцій.

Парк – самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Залежно від характеру і призначення парки діляться на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, парки аерофітотерапії тощо.

Пошкодження зелених насаджень – завдання шкоди кореневій системі, стовбуру, кроні, гілкам деревно-чагарникових порід, а також газонам, квітникам, але ушкодження не припинило їх росту.

Присадибна ділянка – це ділянка землі, що передається у власність громадян для обслуговування житлового будинку.

Приміська зелена зона – територія за межами міської зони, зайнята лісами, лісопарками та іншими озелененими територіями, яка виконує захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення.

Пристовбурна лунка – верхній горизонт посадкової ями, обнесений по периметру земляним валком заввишки 6–10 см і влаштований для кожної рослини або загальний для групи рослин.

Рабатки – квітники у вигляді вузької смуги завширшки 0, 6–3, 0 м, які влаштовують уздовж доріжок і фасадів будинків, навколо пам’ятників, партерів тощо.

Рекреаційна зона – спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.

Сади – упорядковані масиви зелених насаджень площею від 2 до 6 га, призначені для короткочасного відпочинку населення. За характером використання можуть бути міські сади, сади біля видовищних споруд, сади житлових районів і мікрорайонів, міжквартальні сади та інші.

Санітарно-захисна зона – озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє та відокремлює сельбищну частину міста від промислових підприємств.

Сквер – упорядкована й озеленена ділянка площею від 0, 02 га до 2, 0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць і призначена для короткочасного відпочинку населення. Озеленені ділянки площею менше 0, 02 га, що прилягають до транспортних магістралей у вигляді острівців газонів і квітників без доріжок і місць відпочинку, ураховуються в складі вулиць як насадження спеціального призначення.

Смог – густий туман, який складається з пилу, диму і шкідливих газів. До складу основних компонентів смогу входять озон, оксиди азоту і сірки, численні органічні сполуки перекисної природи (фотооксиданти).

Смог вологий (лондонський) – сукупність газоподбних забруднювачів (в основному оксидів сірки), частинок пилу і краплин туману.

Смог – сухий фотохімічний (лос-анжелеський) – вторинне кумулятивне забруднення повітря, яке виникає в результаті розкладу забруднювальних речовин під впливом сонячних променів, особливо ультрафіолетових. Головним отруйним компонентом смогу фотохімічного є озон. Крім того, в повітрі є такі забруднювальні речовини, як моноксид вуглецю, оксиди азоту, перекис ацетілнітрату, азотна кислота.

Соліфлюкція – в’язкопластичне переміщення перезволожених тонкодисперсних ґрунтів на схилах, що розвивається в результаті дії сили тяжіння та промерзання.

Стійкість зелених насаджень – здатність насаджень зберігати характер функціонування в умовах дії як антропогенних факторів, так і природних негативних факторів.

Ступінь озеленення – відношення площі озеленених територій до загальної площі міста, одиниці його адміністративного ділення або окремої функціональної території; розрахована у відсотках.

Суфозія – просідання ґрунту, що викликає формування на його поверхні замкнених западин. Суффозія обумовлена винесенням розчинених речовин і тонких часток з товщі осадкових порід ґрунтовими водами.

Тальвег – осьова, найбільш глибока частина дна долини, балки, яру.

Урочище – природно-територіальний комплекс, який складається із закономірного просторового поєднання – системи фацій. Урочища найчастіше формуються на основі певних форм рельєфу – випуклої чи ввігнутої, але єдиної за генезисом і віком. Вони розташовані на одному рівному субстраті. Прикладом урочища може слугувати моренний горб або верховий болотний масив. Це може бути будь-яка частина місцевості, не схожа на іншу, наприклад ліс серед поля.

Утримання зелених насаджень – дотримання режиму їх використання з проведенням агротехнічних заходів, що сприяють нормальному росту та життєдіяльності.

Еолові процеси – рельєфоутворювальні процеси, обумовлені діяльністю вітру.