СПОСОБИ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ: ПЕРЕКОНУВАННЯ І НАВІЮВАННЯ

Науковці виокремлюють чотири основні способи комунікативного впливу навіювання, переконування, наслідування, зараження (своїм настроєм) У педагогічній діяльності найважливішими є переконуван­ня й навіювання Вони різні за механізмами впливу на особистість

У чому сутність і завдання переконування й навіювання"? Перекопу вання передбачає звернення передусім до свідомості людини з опертям на її почуття й досвід з метою формування в неї свідомого ставлення до норм поведінки іншими словами — зміни поглядів, зняття перепон для надходження нової інформації Навіювання — це звернення до неусві-домлюваної сфери психіки Мета його — формування установок до дії Це певна підказка, яку людина приймає при зниженій критичності

Отже, завдання цих способів комунікативного впливу різні — фор­мування поглядів, переконань і створення установок Механізми про­цесів переконування і навіювання також відмінні

В основу переконування покладено логіку доведення, що збуджує критичність сприймання, зумовлює свідоме осмислення проблеми Ме­ханізм навіювання — підказка, яка спирається на потреби і спонукає людину до дії Це стає можливим за умови довіри, яка знижує критичне ставлення до інформації

Формула переконування дістав інформацію — зрозумів — маю пев­не ставлення Тобто прийняв для себе як значуще — керуватимуся цим у своїй діяльності й поведінці²

Формула навіювання — прийняв підказку — дію Підказка, подана в готовому вигляді, приймається, бо спирається на потреби

Результат переконування — переконання, які можна змінити у по­дальшому, якщо є достатня аргументація Результат навіювання — віра

Отже, психологічні способи впливу на особистість — різні Відмінні й форми впливу

Форми переконування роз'яснення, розповідь, бесіда, лекція, дове­дення Форми навіювання команда, наказ, вказівка, розпорядження, на­станова, натяк, схвалення, осуд

Під час організації переконування слід дотримуватися певних вимог, до яких належать

¹ Див Станиславскии К С Работа актера над собой // Собр соч В 8 т —
Т 2 - С 57-60

² Див Основи педагогического мастерства / Под ред Й А Зязюна — К,
1987 - С 63

— цілеспрямованість (див.: Сухомлинський В. О. «Як виховати
справжню людину»);

— врахування відповідності віковим особливостям та індивідуаль­
ності учня;

— доказовість, логічність;

— гармонія фактів і висновків, уникнення моралізування (завдання
вчителя дібрати факти для підведення учнів до самостійних висновків);

— опертя на досвід учнів, узгодження поглядів попереднього досві­
ду з новими.

Переконування є ефективним за таких умов:

— переконаність самого вихователя;

— активна взаємодія у процесі осмислення проблеми;

— відчуття міри під час роз'яснення;

— підкріплення розмови дією, діяльністю вихованців.
Застосовуючи навіювання, потрібно дотримуватись таких вимог:

— здійснювати вплив від першої особи, при цьому дивитися співроз­
мовникові в очі, говорити впевнено;

— оскільки найважливішим інструментом при навіюванні є інтона­
ція, слід наголошувати на ключових словах;

— формули прямого навіювання мають бути лаконічними, катего­
ричними (імперативними), вираженими у стверджувальній формі.

Умови ефективності цього способу комунікативного впливу такі:

— авторитет вихователя;

— сугестивна обстановка, що звужує свідомість (тиша, спокій, зосе­
редженість, пасивність);

— експресія мовлення вчителя.

З особливостями техніки навіювання доцільно ознайомитися, ско­риставшись спеціальною літературою¹.

У роботі вчителя способи переконування й навіювання нерідко підкріплюють один одного. Переконуючи учнів у важливості дотри­мання гарної поведінки, вчитель наводить яскраві факти, які своєю сугес­тивною виразністю впливають на установки дітей (тут навіювання по­стає як складовий елемент переконування).

Вплив на людину, зокрема дитину, шляхом переконування і навіюван­ня водночас — тонка та відповідальна справа. Д. Карнегі наголошував на додержанні певних правил кожною людиною, насамперед педагогом.

Назвімо найважливіші з них:

— переконуючи — уникати суперечок;

— дотримуватися дружнього тону;

— давати співрозмовникові (учневі) можливість висловлювати влас­
ну думку;

¹ Шварціі. Е. Внушение в педагогическом процессе. — Пермь, 1971. — С. 189 — 195; Дубов Й. Г. Такое многоликое влияние. - М., 1989. - С. 23-43; Гавакова Т. Й. Внушение в педагогическом процессе // Основи педагогического мастерства Под ред. Й. А. Зязюна. - С. 70-82.

— дивитися на речі очима співрозмовника, щоб зрозуміти його;

— спиратися на благородні мотиви співрозмовника;

— яскраво драматизувати ідеї, що пропонуються¹.

Загалом комунікативна взаємодія вчителя з учнем полягає у піклуван­ні, вияві влади старшої люблячої людини, яка не воює з учнем, а діє разом із ним, шукаючи шляхів усунення його негараздів, подолання проблем.