Література: Л.1, с. 246-295, Л.2, с. 16-45

Методичні вказівки. Залежно від учасників на честь, яких влаштовують свято, а також події, яка стала приводом для організації урочистостей, прийоми поділяють на офіційні та неофіційні. Нагодою для проведення офіційного прийому можуть бути: національні та державні свята, ювілейні дати, конгреси, симпозіуми, конференції, закриття та відкриття міжнародних виставок, підписання договорів тощо.

Неофіційні прийоми організовуються з приводу загальних товариських подій, сімейних свят і інших традиційних урочистостей.

У дипломатичній і ділові практиці основними видами як офіційних так і неофіційних прийомів є: келих вина, келих шампанського, перший сніданок, другий сніданок, обід, обід-буфет, вечеря а-ля фуршет, коктейль журфікс, також малі прийоми – чай та кава.

Прийоми поділяються на денні і вечерні, та прийоми з розміщенням за столом і без нього. Денними прийомами вважають келих вина або шампанського, перший сніданок, другий сніданок всі інші належать до вечірніх До прийомів із розсаджуванням за столом відносять перший сніданок, другий сніданок, обід, ленч, чай або кава, вечеря, шашлик (барбекю), пікнік.

Кожний із прийом складається з двох частин. Перша—зустріч, вітання і збір гостей, приватні й загальні розмови, попереднє ознайомлення запрошених з їхніми місцями за банкетним столом, аперитиви (напої для гамування спраги). Друга — бенкет за столом з повним обслуговуванням або фуршет.

Для проведення прийомів та бенкетів необхідно мати дві суміжні зали: одну — для прийому і збору гостей, іншу — для бенкету.

У залі для прийому і збору гостей (її називають ще аванзалом) ставлять декілька крісел, круглий столик, на який кладуть сигарети (в пачках або сигаретницях), сірники, сигари в коробках, ножиці для зрізання кінців сигар, попільнички, ставлять канделябри із запаленими свічками. Приміщення прикрашають свіжими квітами в корзинах або високих вазах.

Для ознайомлення гостей з їхніми місцями за столом в аванзалі на видному місці ставлять зменшений макет основного столу, на якому розміщують картки із зазначенням прізвища, імені та по батькові кожного гостя в тому порядку, який відповідає місцям за бенкетним столом.

У центрі столу кладуть стрілку, яка показує напрямок і послідовність розміщення місць, починаючи від вхідних дверей.

Якщо банкет одночасно проводиться в кількох залах, у кожній з яких є по декілька столів, рекомендується інша система попереднього ознайомлення гостей з їхніми місцями. В аванзалі на стенді, розміщеному на видному місці, вивішують список учасників прийому, зазначають прізвище, ім'я та по батькові кожного з них, номер зали або її назву, номер стола і місця. Тут же на стенді гості зможуть ознайомитися зі схемою розташування бенкетної зали, столів у кожному з них та номерами своїх місць.

Організатор прийому зустрічає гостей у вестибулі, вітається з кожним запрошеним, знайомиться. Проводжає гостей до гардеробу, допомагає дамам знімати пальто, а потім веде їх до основної зали. Організатор прийому знайомить гостей зі своїми співробітниками уже тоді, коли запрошені сідають за стіл. Під час знайомства кожен з представлених вітає гостей кивком голови.

На великому офіційному прийомі (сніданок, обід, вечеря) з численним обслуговуючим персоналом чітко дотримуються визначеного часу початку і закінчення прийому. Високо цінується точність приходу на початок прийому.

У кожній країні і в кожного народу існують свої традиції і звичаї ділового спілкування й етики та норми дипломатичного протоколу. Щодо важливості національних особливостей, існує дві думки.

Згідно з першою, інтенсивність ділового спілкування в сучасному світі призводить до "розмивання" національних кордонів, формування єдиних норм і правил, а розвиток міжнародних зв'язків та обміни в галузі культури, науки, освіти прискорюють цей процес. Представники другої думки, навпаки, схильні відводити національним особливостям одне із центральних місць у міжнародному спілкуванні і зокрема на переговорах, що становлять основу цього спілкування. Вони вважають, що "...труднощі на переговорах виникають у зв'язку з розбіжностями у сподіваннях", які, у свою чергу, зумовлені розбіжностями культур. Найбільше впливають на людину цінності, традиції, звичаї тощо, засвоєні в дитинстві, тобто ті, котрі мають саме національну основу. У будь-якому випадку жодний фахівець із міжнародних зв'язків не наважиться стверджувати, що національні особливості не мають значення в міжнародному спілкуванні, що їх сміливо можна ігнорувати. Не треба забувати, що спілкуватися доведеться і з місцевим населенням, не обізнаним у тонкощах міжнародної ввічливості. Щоб уникнути непорозумінь або навіть конфліктів, краще заздалегідь ознайомитися з особливостями спілкування і поведінки, характерними для цієї країни.

Хоча дипломатичний протокол і має міжнародний характер та регламентує правила, традиції, звичаї й умовності, яких дотримуються дипломатичні представники в міжнародному спілкуванні, однак кожна країна має свої особливості дипломатичного протоколу. Тому для новоприбулого дипломата особливо важливим є ознайомлення з протоколом держави перебування. Адже правила дипломатичного протоколу ґрунтуються на принципі міжнародної ввічливості, тобто поваги до всього, що символізує державу.