Наукові школи в Україні та їх вплив на. Исход ОПечН часто непредсказуем в каждом индивидуальном случае

Исход ОПечН часто непредсказуем в каждом индивидуальном случае. Прогноз и постановка показаний к трансплантации печени могут быть облегчены при учете перечисленных в табл. 1 факторов.

 

7. ПОРЯДОК ВЫПОЛНЕНИЯ РАБОТЫ ПОД РУКОВОДСТВОМ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ:

7.1. В начале занятия преподаватель уделяет время организационным вопросам, отмечает в журнале присутствующих студентов, указывает на необходимость соблюдения учебной дисциплины, бережного отношения к имуществу кафедры; знакомит с общим планом практического занятия. Проводится мотивация, разъясняется важность темы для студентов, ее прикладное значение.

7.2. Студенты отвечают на вопросы контроля исходного уровня знаний по данной теме.

7.3. Далее преподаватель выясняет уровень подготовки к занятию каждого студента путем его опроса и оценки ответов по пятибалльной системе.

7.4. В процессе обсуждения преподаватель выясняет сложные вопросы, требующие совместного разбора и уточнения.

7.5. Студенты переходят к практической части занятия (курация тематических больных, участие в операциях, разбор тематических историй болезней).

7.6. Проводится заключительный контроль знаний студентов устно или путем решения тестовых задач.

7.7. Выводится рейтинговая оценка.

8. КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ДЛЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ СТУДЕНТОВ:

1. Значение КОС и ВЭБ для организма.
2. Определение КОС, механизмы компенсации нарушений КОС
3. Буферные системы, их значение.
4. Основные нарушения КОС
5. Принципы лечения нарушений КОС
6. Понятие ВЭБ
7. Жидкостные среды и их значение
8. Законы движения жидкости в организме
9. Основные электролиты и их значение
10. Принципы лечения электролитных нарушений
11. Причины ОПН
12. Меры профилактики возникновения ОПН
13. Классификация и формы ОПН
14. Клинико-лабораторные критерии ОПН
15. Принципы лечения ОПН
16. Этиология ОПечН
17. Клинико-лабораторные симптомы ОПечН
18. Патогенез ПЭ
19. Факторы риска ОПечН
20. Лечение ОПечН

9. ЛИТЕРАТУРА:

1. Анестезиология и реаниматология: учебник: для вузов / Н.С. Бицунов [и др.]; под ред. О.А. Долиной. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. – 571с.
2. Левитэ Е.М. Введение в анестезиологию - реаниматологию: Учеб. пособие для мед. вузов / Под ред. И.Г. Бобринской. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. - 255с.
3. Назаров И.П. Анестезиология и реаниматология: учеб. пособие: для послевуз. подгот. врачей и мед. вузов / И.П. Назаров. - Ростов н/Д: Феникс; Красноярск: Издательские проекты, 2007. – 494с.
4. Этюды критической медицины. Том 2. Респираторная медицина. Зильбер А.П. 1996 г.
5. Терапевтический справочник Вашингтонского университета. 1995 г.
6. Интенсивная терапия. П. Марино. 1999 г.
7. Клиническая анестезиология. Книга третья. Дж. Эдвард Морган. 2004.
8. Клинические рекомендации. Стандарты ведения больных. 2005.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ

«СУЧАСНІ ІСТОРИЧНІ ШКОЛИ В УКРАЇНІ»

 

для студентів наступних галузей знань та напрямів підготовки

Шифр галузі знань	Найменування галузі знань	Шифр напряму підготовки	Найменування напряму підготовки
	Історія	7.030301	Історія

 

ЛУЦЬК – 2013

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ

«СУЧАСНІ ІСТОРИЧНІ ШКОЛИ В УКРАЇНІ»

Заняття 1.

Наукові школи в Україні та їх вплив на

формування історичного мислення. (2 год.)

1. Народницький напрям української історичної науки. Історичні школи та їх представники.

2. Державницький напрям української історичної науки. В. Липинський, Д. Дорошенко, С. Томашівський, І. Крип’якевич та ін.

3. Становлення галузей історичної науки.

Опрацювати поняття:

 

Державницький напрям української історичної науки, народницький напрям української історичної науки, позитивізм, теорія демократичності української нації, теорія еволюціонізму.

Тематика рефератів:

 

1. Історико-філологічна школа Михайла Олександровича Максимовича.

2. Микола Іванович Костомаров – засновник демократичної школи в історіографії.

3. Володимир Боніфатійович Антонович і його теорія демократичності української нації.

4. Михайло Петрович Драгоманов.

5. Позитивізм Михайла Сергійовича Грушевського.

6. Науковий огляд історії України Дмитра Івановича Дорошенка.

7. В’ячеслав Казимирович Липинський.

8. Т. Г. Шевченко як історик України.

9. Історичні праці І. Франка та їх значення для сучасної науки.

Джерела та література:

 

1. Антонович Володимир Боніфатійович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 30–31.

2. Бондаренко Г. Історичне пізнання: питання теорії і практики. – Луцьк, 1998.

3. Брагінець А. Філософські і суспільно-політичні погляди Івана Франка. – Львів, 1956. – 482 с.

4. Ващенко В. В. Лекції з історії української історичної науки другої половини ХІХ – початку ХХ ст.. (М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський). Дніпропетровськ, 1998.

5. Винар Л. Михайло Грушевський – історик України // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-ій річниці від дня народження Михайла Грушевського. – Львів, 1994.

6. Горбань Т. Ю. З історії становлення українознавства (1917–1920) // Укр. істор. журнал. – 1994. – № 5. – С.68–74.

7. Гриневич Л. В. М.І. Костомаров – полеміст // Укр. істор. журнал. – 1992. – № 5. – С.126–127.

8. Грицак Я. Й. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ−ХХ століття (Навчальний посібник). – К., 1996.

9. Грицак Я. Чи була школа Грушевського? // Михайло Грушевський і Львівська історична школа. Матеріали конференції. Львів, 24–25 жовтня 1994 р. – Нью-Йорк, Львів, 1995.

10. Грушевський Михайло Сергійович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 183.

11. Гурій І. О. та інші. І. Я. Франко як історик України. – К., 1995. – 304 с.

12. Дзира Я. Творчість Шевченка і літопис Величка // Вітчизна. – 1962. – № 5. – С. 187–203.

13. Дорошенко Дмитро Іванович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 222.

14. Драгоманов Михайло Петрович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001.– С. 224–226.

15. Зайцева З. І. Наукові товариства як інституції української науки другої половини ХІХ – початку ХХ століття // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та Східної Європи. Зб. наук. праць. – К.; Чернівці, 1997. – С. 66–78.

16. Іванова Л. Г. М. П. Драгоманов і історія України // Укр. істор. журнал. – 1991. – № 9. – С. 127–130.

17. Історична наука на порозі ХХІ ст..: підсумки та перспективи. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Харків, 1995.

18. Історичні погляди Шевченка. – К., 1964. – 242 с.

19. Київська школа академіка М. С. Грушевського // Укр. істор. журнал. – 2000. – № 5. – С. 110–118.

20. Кирилюк Є. П. Фольклористична і етнографічна діяльність Т. Г. Шевченка // Нар. творчість та етногр. – 1982. – № 2. – С. 42–44.

21. Киян О. І. Олександр Яблоновський як дослідник історії України // Укр. істор. журнал. – 1994. – № 4. – С. 61–74.

22. Костомаров Микола Іванович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 357–358.

23. Кравець М. М. Іван Франко як історик України. – Львів, 1971. – 203 с.

24. Крип’якевич Іван Петрович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 374.

25. Липинський В’ячеслав Казамирович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене.- К.: Генеза, 2001. – С. 408.

26. Максимович Михайло Олександрович // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 443.

27. Марченко М.І. Історичне минуле українського народу в творчості Т. Г. Шевченка. – К., 1957. – 284 с.

28. Масненко В. В. Історична думка та націотворення в Україні (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.). – Київ, Черкаси: Відлуння-Плюс, 2001. – 440 с.

29. Оглоблин О. Михайло Грушевський і українське національне відродження // Український історик. – 1964. – № 2–3.

30. Пеленський Ярослав. В’ячеслав Липинський – засновник державницької школи в українській історіографії // УІЖ. – 1992. – № 2; В’ячеслав Липинський та його праця “Україна на переломі – 1657–1659” // Укр. істор. журнал. – 1992. – № 2. – С.141–143.

31. Пиріг Р. Я. Грушевський між історією і політикою (1924–1934) // Укр. істор. журнал. – 1991. – № 9. – С. 50–60; № 10. – С.44–51; № 11. – С. 3–13.

32. Пінчук Ю. А. До оцінки наукової і громадської діяльності М. І. Костомарова // Укр. істор. журнал. – 1992. – № 3. – С. 3–11.

33. Портнов А. Між «Центральною Європою» та «Русским миром». Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій. – К.: Націон. інс-т стратегічних досл., 2009. –!60 с.

34. Потульницький В. А. Наукова діяльність М. С. Грушевського в еміграції (1919–1924 рр.) // Укр. істор. журнал. – 1992. – № 2. – С. 48–57.

35. Потульницький В. А. Політична доктрина В. Липинського // Укр. істор. журнал. – 1992. – № 9. – С. 37–45.

36. Рубльов О. С. Михайло Грушевський: перший рік у радянській Україні (спроба реконструкцій). – Укр. істор. журнал. – 1996. – № 6. – С. 3–25.

37. Сакада Л. Д. Діяльність істориків українського зарубіжжя в обороні імені М. С. Грушевського // Укр. істор. журнал. – 1996. – № 6. – С. 38–49.

38. Сергієнко Т. Діяльність Т. Г. Шевченка в Київській археографічній комісії (1845–1847 рр.) // Укр. істор. журнал. – 1991. – № 3. – С. 43–49.

39. Стеблій Ф. Іван Кревецький – історик. – Львів, 1995.

40. Стеблій Ф. Початки державницького напряму української історіографії: Іван Кревецький // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 7. – Львів, 2000. – С. 300–310.

41. Томашівський Степан // Довідник з історії України. Видання 2-ге, допрацьоване і доповнене. – К.: Генеза, 2001. – С. 868.

42. Франко І. Твори в 50-ти томах. Т. 47. – К., 1976.

43. Червак Б. “Наперед, українці” (до національної ідеї Івана Франка). – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1994. – 38 с.

44. Яременко В. І. Історик Михайло Антонович у спогадах в’язнів сталінських таборів // Укр. істор. журнал. – 1998. – № 3. – С. 140–142.