Семінар №6

План:

1. Дохристиянські вірування східних слов’ян.

2. Хрещення Русі. Головні етапи розвитку християнської церкви в Україні.

3. Сучасний стан релігії і церкви в Україні.

4. Неорелігійні рухи. Екуменізм, синкретизм.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи перше питання, слід розкрити:

– історію поширення християнства в Україні, починаючи з літописних свідчень про місіонерську діяльність християнської церкви в І – ІХ ст. у Північному Причорномор’ї, Подніпров’ ї та, зокрема, переказу про подорож апостола Андрія; місію Кирила та Мефодія, археологічні відомості про ранню історію християнства в Україні;

– дохристиянські вірування давніх слов’ян: політеїстичний та етнічний характер язичництва, його зв’язок з циклом сільськогосподарських робіт, зміною пір року, пантеон божеств, його поділ на різні світоглядні рівні, оскільки українське православ’я включило в культ елементи слов’янських ритуалів, звичаїв, традицій. Визначити, які елементи язичницьких вірувань, звичаїв, обрядів, свят були сприйняті християнською церквою в Київській Русі і закріпились в обрядовості;

– соціально-політичні, економічні, геополітичні причини запровадження християнства як державної релігії; виділити такі етапи, як Фотієве хрещення 860 р., Володимирове хрещення 988 р.; культурні, політичні, соціальні, економічні наслідки запровадження християнства східного обряду;

– культуру Київської Русі, її розвиток унаслідок утвердження християнства, поширення писемності, освіти, літератури, розквіт архітектури, образотворчого мистецтва;

– національний характер християнства в Київській Русі, його патріотичність; такі характерні риси християнства на Україні, як софійність, толерантність, універсалізм, етичність; місце християнської церкви в Давньоруській державі;

– значення ранньокиївського християнства для збереження української культури, самобутності в умовах руйнування державності (ХІV-ХV ст.).

Вивчаючи друге питання, необхідно звернути увагу на:

– історію, сучасний стан різних напрямів християнства в Україні, регіони поширення різних напрямів християнства, соціальні, політичні причини їх появи і поширення в Україні, становище в умовах Російської імперії, СРСР;

– активізацію діяльності в умовах незалежної Україні завдяки демократизації суспільного життя, зміні форм власності, утвердження демократичних прав і свобод особи. За поданими в рекомендованих підручниках таблицями проаналізувати, які саме напрями християнства поширені в Україні, динаміку їх зростання після проголошення незалежності. Далі, згідно з пунктами плану, розглянути окремі напрями християнства.

Розглядаючи пункт ”а” другого питання, треба з’ясувати такі аспекти:

– становище Київської митрополії в ХV–ХVІ ст. Після об’єднання Великого князівства Литовського з королівством Польща в єдину державу Річ Посполиту, в якій державною релігією був католицизм, православна церква України та її вірні опинились у безправному становищі. Світська влада повністю присвоїла собі право вирішення будь-яких церковних справ, аж до призначення митрополита включно. Треба виділити провідну роль братств та запорізького козацтва у відродженні та зміцненні православної церкви в Україні, розвитку освіти, книгодрукування;

– відновлення ієрархії православної церкви у 1620 р., значення діяльності митрополита Петра Могили, зокрема проведених ним церковної та шкільної реформ;

– розвиток Української Православної Церкви в умовах Гетьманщини, розквіт богослов’я, сакрального будівництва та живопису;

– підпорядкування української церкви Московському патріархату в 1685 р., ліквідація національних засад, особливостей обрядовості Української Православної Церкви, перетворення її на знаряддя реалізації імперської русифікаторської політики;

– рух за автокефалію Української Православної Церкви в ХІХ–ХХ ст. Тут важливо відокремити такі етапи, як діяльність Кирило-Мефодіївського братства; організаційні заходи з проголошення автокефалії в 1917–1920 р.; Всеукраїнський православний собор 1921 р. та проголошення УАПЦ; діяльність УАПЦ в 1921–1930 рр., знищення УАПЦ сталінським режимом; УАПЦ у 1930–1990 р. в еміграції; відродження УАПЦ в Україні у 1990 р.;

– сучасне становище православ’я в Україні: наявність трьох незалежних церковних організацій – УПЦ КП, УПЦ МП та УАПЦ, розвиток церковного життя, харитативної діяльності, взаємовідносини, заходи щодо об’єднання. Проблема визнання Української Автокефальної Православної Церкви іншими православними автокефальними церквами.

У підпункті “б” другого питання треба розглянути історію, сучасне становище Української Греко–Католицької Церкви – християнської церкви з виразно національними рисами, що брала активну участь не лише у культурному житті українського народу, а й у національно-визвольному русі, особливо у XX ст. В умовах поневолення України іншими державами УГКЦ брала на себе не лише суто релігійні, але й політичні, культуротворчі навіть економічні функції, частково компенсуючи відсутність державних структур. Відповідь на другий підпункт слід будувати за такою схемою:

– суспільно-історичні, політичні, канонічно-церковні, ідеологічні причини виникнення і поширення ідеї унії православної церкви України з Римом у ХУІ ст.; процес підготовки укладення унії;

– Берестейський собор 1596 р., його рішення; причини розколу; наслідки собору;

– особливості віровчення та культу УГКЦ;

– УГКЦ у ХУІІ–ХІХ ст.: поширення, рух за збереження національних особливостей устрою та культу, формування чернечих орденів;

– роль УГКЦ у національно-визвольному русі Галичини XIX– І пол. XX ст. Маркіян Шашкевич і “Руська Трійця”. Подвижницька діяльність митрополита Андрія Шептицького (1901–1944). Місце УГКЦ в політичному, соціальному, культурному, економічному житті Галичини к. XIX – 40-х рр. XX ст.;

– Львівський собор 1946 р. та ліквідація УГКЦ в Україні. Політика терору та репресій проти духовенства та віруючих УГКЦ. "Катакомбна церква". УГКЦ за кордоном;

– рух за легалізацію УГКЦ. Легалізація УГКЦ у 1989 р. Відновлення церковного життя. Провідні ієрархії УГКЦ II пол. XX ст. Сучасна діяльність УГКЦ.

При розгляді підпункту “в” другого питання слід проаналізувати історію католицької церкви в Україні, починаючи з перших місій латинського обряду в Україні з X ст. і до наших днів. Звернути увагу на такі аспекти теми:

– політичні причини поширення католицизму в Україні у ХІV–ХVІ ст. Політика католизації України, здійснювана Річчю Посполитою: окатоличення шляхти, розвиток системи освіти, діяльність чернечих орденів;

– різниця у становищі католицької церкви в умовах Австро-Угорської імперії та Російської імперії; діяльність католицької церкви в Україні в ХVІІ –ХІХ ст. Переслідування католицького духовенства і віруючих в СРСР, скасування церковної ієрархії;

– відновлення ієрархії католицької церкви в Україні з І991 р., відродження церковного життя; катехізаційна, благодійницька діяльність церкви; підтримка незалежної України Ватиканом; візит Іоанна-Павла II в Україну, його значення.

У підпункті “г” другого питання слід розглянути протестантизм в Україні. В його історичному контексті він є результатом складних і довготривалих релігійних пошуків. Євангельський рух в Україні виник завдяки самобутньому духовному пошуку українського народу під впливом західних протестантських рухів. Постійні переслідування віруючих при царизмі, пізніше – при Радянській владі сформували замкнену модель взаємовідносин протестантських общин з суспільством. Тільки у незалежній Україні були створені умови для свободної діяльності протестантських громад та їх прояву у суспільному житті країни. При відповіді на питання треба виділити основні етапи розвитку протестантизму в Україні та характерні особливості кожного з них:

– перший етап раннього протестантизму в Україні охоплює ХУІ –ХУII ст.. Поширення реформаційних ідей в Україні. Переклад Біблії на староукраїнську мову (Острозька Біблія). Антитринітарізм в Україні, його вплив на суспільно-релігійне життя України;

– другий етап охоплює XIX–XX ст. Зародження євангельсько-баптистського руху у 60–70 р. р. XIX ст. Передумови поширення протестантизму в Україні у XIX ст. Роль місійної діяльності баптистських, меннонітськіх громад. Треба визначити, які саме напрями протестантизму утверджувались в Україні XIX ст., в яких її регіонах. Зміна правового становища протестантських громад після 1917 р. Зростання їх чисельності. Переслідування протестантських громад у СРСР; репресії періоду сталінізму, заборона чи обмеження прав на реєстрацію у 60–80 р. р.;

– третій етап почався з 1991 р. Створення умов для вільної діяльності, активізація релігійного життя, місіонерська діяльність, зростання чисельності протестантських громад, поширення нових протестантських напрямів. Згадати, які протестантські церкви діють в Україні в наш час, особливості їх віровчення, культу, функціонування в суспільстві.

При підготовці третього питання треба розглянути::

– причини поширення неорелігій в Україні в останній третині ХХ ст..; географію їх поширення;

– неохристиянські рухи закордонного походження, зокрема Церкву Христа Святих останніх днів (мормони) та неохристиянські рухи, що виникли на українському грунті;

– орієнтальні неорелігійні течії, зокрема “Товариство свідомості Крішни”, необуддизм;

– синтетичні релігії (“Біле братство”); сайєнтологічні течії;. езотеричні об’єднання (“Жива етика”, теософія);

– неоязичеські течії, зокрема Рун-віра;

При розгляді кожного з різновидів неорелігій треба висвітлити особливості віровчення, культу тих з них, що розвинулись на українському ґрунті, визначити специфіку місіонерської діяльності неорелігійних напрямів закордонного походження; рівень поширення в молодіжному середовищі.

Література:

Підручники:

1. Гараджа В.И. Религиоведение: учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений и преподавателей сред. шк. / В.И. Гараджа. – М. Аспект Пресс, 1998. – 348 с.