Методика аналізу умов праці

При аналізі умов праці на підприємстві необхідно розглядати організацію виробництва і робочих місць, виробниче й допоміжне обладнання, стан виробничого середовища.

Мета аналізу — визначення небезпечних і шкідливих факторів і потреби розробки необхідних заходів і засобів для усунення можливостей травмування працюючих, шкідливих впливів виробничого середовища й створення умов для високопродуктивної праці. У зв'язку з цим конструкція будь-якої машини і технологічний процес мають бути такими, щоб забезпечити повну безпеку робітника, до мінімуму звести його фізичне й психологічне навантаження та повністю зняти нервову напругу.

Для повноти аналізу треба виконати детальну декомпозицію тру­дового процесу, всебічно дослідити конструкцію машини, організацію робочого місця. Це дозволить впевнено ідентифікувати усі небезпечні й шкідливі фактори.

Існують два види методик аналізу умов праці:

1)за окремими елементами умов праці;

2) за інтегральною оцінкою.

Аналіз умов праці за окремими елементами в загальному вигляді виконують у наступній послідовності. Спочатку на підставі детального вивчення конструкції машини і її технічної характеристики, характеристик технологічного процесу і виконуваної роботи виявляють діючі та потенційні небезпечні й шкідливі виробничі фактори. Визначають їхню природу, характер дії на людину, можливий рівень, концентрацію, тривалість впливу впродовж зміни та ін. Потім, керуючись чинною нормативно-технічною документацією, визначають граничнодопустимі рівні (ГДР), граничнодопустимі концентрації (ГДК) або граничні значення змін цих факторів, інші нормативні Дані, прогресивні рішення, рекомендації тощо. Шляхом зіставлення фактичних чи потенційних значень параметрів факторів, конструкторських рішень, особливостей і характеристик технологічних процесів роблять висновки щодо ступеня їхньої небезпечності чи шкідливості, відповідності прогресивним рішенням. На підставі такого аналізу дають рекомендації про необхідність здійснення певних технічних, організаційних та інших заходів щодо усунення чи зменшення несприятливого впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Методика аналізу умов праці за інтегральною оцінкою ґрунтується на застосуванні показника ''важкості праці", який з достатньою для практики точністю враховує "різноякісний" вплив усіх елементів умов праці.

Правомірність застосування такого показника обумовлена тим, що організм людини однаково реагує надію найрізноманітніших елементів умов праці. Однакові за тяжкістю зміни в організмі працюючих можуть бути викликані різними причинами. В одних випадках це можуть бути будь-які шкідливі фактори середовища, в інших надмірне фізичне чи розумове навантаження, у третіх - нервово-емоційна напруга при дефіциті рухів і т. ін., можливе й різне сполучення цих видів причин. Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, його здоров'я, життєдіяльність і відновлення робочої сил й.

Об'єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідають 6 груп умов праці. Категорія І - оптимальні умови, II - допустимі, III - гранично допустимі, IV - граничне стерпні, V - нестерпні, VI - критичні. Кожна категорія важкості характеризується певним функціональним станом організму людини.

За цією методикою складають "Карту умов праці на робочому місці" (див. додаток), в якій елементи умов праці поділено на дві групи: санітарно-гігієнічні і психофізіологічні. Заносять у " Карту" фактичні і нормативні значення діючих елементів і виявляють, які саме з них є біологічно значущими. Кожен із таких елементів залежно від його рівня оцінюють у балах за спеціальною таблицею. Враховують також тривалість дії елемента за зміну. Визначають середній бал усіх значущих елементів (факторів) умов праці, за яким знаходять інтегральну оцінку важкості праці та відповідну їй категорію важкості.

На підставі оцінки умов праці роблять розрахунки доплат до окладу (тарифної ставки), встановлюють інші компенсації та пільги за працю в несприятливих умовах, а також наводять економічно обґрунтовані рекомендації щодо покращення умов праці. Якщо шкідливі і важкі умови праці будуть усунуті, трудові колективи можуть прийняти рішення про віднесення таких робочих місць до робіт із нормальними умовами праці.