Модуль 5. Управление риском в страховании

У медичній моделі інвалідність розуміється як особиста проблема індивіда, тобто обмежені можливості розглядаються в контексті взаємозв’язку між певною людиною та її недугою. В основу цієї моделі в кінці XIX cт. було покладено постулати консервативної теорії “інвалідизму”:

· людство поділено на здорових людей та людей з обмеженими можливостями;

· здорові люди здібніші від людей з обмеженими можливостями;

· здорові люди мають контролювати ресурси і життя людей з обмеженими можливостями.

Сьогодні в межах цієї моделі соціальна допомога включає: патронаж людей з обмеженими функціональними можливостями вдома; їх медичне обслуговування; забезпечення медикаментами; санаторне лікування; виплату коштів та реалізацію пільг, гарантованих державою. Завдання соціально-педагогічної роботи в цій моделі полягає у підтриманні життєдіяльності особистості переважно за допомогою медичних заходів та домінуючому акценті на соціальному захисті інвалідів.

У другій половині ХХ ст. починається новий етап формування ставлення до людей з функціональними обмеженнями. Такі люди розглядаються незалежно від своєї дієздатності та корисності для суспільства як об’єкти соціальної підтримки, що потребують спеціальних умов для реалізації своїх можливостей та максимальної інтеграції в суспільство. Зростання кількості дітей з обмеженими функціональними можливостями все більше актуалізує необхідність упровадження в практику соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю соціальної моделі підтримки осіб з обмеженою дієздатністю. Стрижнем такої моделімає стати взаємозв’язок, взаємодія молодих людей з обмеженими можливостями з соціумом, а не відхилення чи ігнорування їх із-за проблем здоров’я та розвитку. Обмежена дієздатність окремих дітей та молодих людей має сприйматися як наслідок того, що соціальні умови звужують можливості самореалізації інвалідів. Діти та молодь з обмеженими функціональними можливостями мають розглядатися не як аномальна, а особлива група людей. Щоб забезпечити це, необхідна інтеграція людей з обмеженими можливостями в суспільство через створення для них умов максимально можливої самореалізації, а не шляхом пристосування інвалідів до норм та правил життя здорових людей. Суспільство має адаптувати існуючі в ньому стандарти до потреб людей з обмеженими можливостями для того, аби вони не почували себе заручниками обставин та обмеженої дієздатності.

 

У межах соціальної моделі допомога дітям та молоді з обмеженими функціональними можливостями передбачає:

- розширення сфери їх соціальних контактів;

- створення умов для довільного переміщення;

- забезпечення різних видів консультування;

- навчання дітей з обмеженими можливостями в загальноосвітніх школах;

- допомогу в професійному самовизначенні та працевлаштуванні; розвиток потенційних можливостей інвалідів;

- створення мережі громадських організацій, які здійснюють різні види соціальної реабілітації та захищають інтереси дітей-інвалідів у суспільстві;

- залучення волонтерів до роботи з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями.

 

Розвиваючи соціальну модель підтримки дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями, необхідно виходити з того, що інтеграція їх у суспільство – це цілеспрямований процес передачі суспільством соціального досвіду з урахуванням особливостей і потреб різних категорій інвалідів за їхньої активної участі, а також забезпечення адекватних для цього умов. Це сприятиме, як показує досвід, залученню інвалідів до всіх соціальних систем, структур, соціумів і зв’язків, призначених для здорових дітей та молоді, активній участі в основних напрямах діяльності життя суспільства у відповідності до віку та статі, що підготує їх до повноцінного життя, найбільш повної самореалізації та розкриття себе як особистості. Ефективна інтеграція дітей та молоді в суспільство можлива за умови створення інноваційного освітньо-реабілітаційного, корекційно-розвиваючого середовища, яке системно поєднує в собі медичні, психологічні, педагогічні та соціальні аспекти, сприяє саморегуляції поведінки, самореабілітації, розвитку та саморозвитку особистості.

 

В останні роки сформувалася політико-правова модель. Зміст цієї моделі визначає наступний підхід до вирішення проблем інвалідності: рівні права людини, що має інвалідність, на участь у всіх аспектах життя суспільства мають бути закріплені законодавчо, реалізовані через стандартизацію положень і правил в усіх сферах життєдіяльності людини з обмеженими функціональними можливостями.

У програмних документах громадських рухів за права інвалідів виокремлюється також модель культурного плюралізму, яка базується на принципах філософії незалежного життя та толерантного ставлення до людей з обмеженими функціональними можливостями.

Використана та рекомендована література

 

1. Гончар Л.К. Соціальні послуги на рівні громади для людей з розумовою відсталістю. Посібник для дистанційного навчання. – К., 2004.

2. Залучення дітей з особливими потребами до системи загальноосвітніх класів. – Львів, 2000.

3. Іванова І.Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. – К.,2000.

4. Кравченко Р.І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навч. посібник. – К.,2001.

5. Социальная работа с инвалидами / Под ред. Е.И.Холостовой. – М.,1996.

6. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями: психолого-педагогические аспекты. – М., 2000.

7. Соціальна педагогіка. Підручник / За ред. А.Й.Капської. – К.,2006.

8. Соціальна підтримка дітей з обмеженими функціональними можливостями. Методичні рекомендації /Авт.-упор. Безпалько О.В., Губарева Т.Г. – К.,2002.

9. Соціальна робота з людьми з особливими потребами: Методичні матеріали для тренера /Автори-упорядники О.В.Безпалько, І.В.Братусь, Т.Л.Лях. Під заг. ред.І.Д.Звєрєвої. – К.,2002.

10. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями / За ред А.Й. Капської. – К., 2003.

11. Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учеб. пособие. – М.,2002.

12. Шевцов А.Г. Методичні основи організації соціальної реабілітації дітей з вадами здоров’я. Монографія. – К., 2004.

13. Ярская-Смирнова Е.Р., Наберушкина Э.К. Социальная работа с инвалидами. – Спб.: Питер, 2004.

Модуль 5. Управление риском в страховании

5.1 Понятие и характеристика риска в страховании.

5.2 Виды рисков и их оценка.

5.3 Общая характеристика стихийных бедствий, производственных аварий и катастроф.

5.4 Основы управления риском (риск-менеджмент).