Полтава 2011

1. Введите матрицу координат точек плоскости:

 

х	0.1		1.1	0.5	3.4	2.7	1.9		4.7
у		1.3				4.5		2.5	1.5

 

А) Постройте линейную и сплайновую интерполяцию для данного облака точек.

Б) Постройте функции линейной,полиномиальной и обобщенной регрессии для этих же точек.

2. С помощью функции rnd введите 50 случайных чисел из отрезка [0,2]. Постройте функции сглаживания данных (с помощью различных встроенных функций).

3. Спомощью функции predict предскажите поведение функции f(x)=Sin(2*x) на [2p,4p], если предположить, что она задана на отрезке [ 0,2p]. Изменится ил предсказанное поведение, если в качестве исходных данных взять функцию, определенную на [0,p]?

 

 

Полтава 2011

Методичні вказівки до виконання курсового проекту "Технологічна карта на монтаж будівельних конструкцій" для студентів напряму підготовки 6.060101 «Будівництво», денної та заочної форм навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2011. – 42 с.

 

Укладачі: Л.Г. Єрісова, проф., к.т.н.; О.О. Шило, ст. викладач;

Т.В. Подолян, ст. викладач; Є.В. Дяченко, доцент, к.т.н.

 

Відповідальний за випуск: зав. кафедри організації й технології будівництва та охорони праці Л.Г. Єрісова, проф., к.т.н.

 

Рецензент А.С. Старовірець, доцент, к.е.н.

 

Затверджено науково-методичною радою університету

Протокол № 3 від 23.11.2011р.

 

Редактор Я.В. Новічкова

 

 

36.17.18.04

Загальні положення

Мета виконання цього проекту – набуття навиків самостійного розв’язання технічних завдань у процесі проектування монтажних робіт.

Завдання курсового проекту – розроблення технологічної карти на комплексний процес монтажу будівельних конструкцій.

Основою для виконання курсового проекту є індивідуальне завдання, що видає кафедра, яке містить вимоги програми курсу "Технологія будівельного виробництва".

Завдання передбачає монтаж окремих будівельних конструкцій таких типів будівель:

§ одноповерхових промислових або сільськогосподарських;

§ багатоповерхових промислових чи сільськогосподарських;

§ повнозбірних багатоповерхових житлових та громадських будівель.

Схему будинку (план, розріз) кафедра видає разом із завданням, або студент використовує свій курсовий проект з архітектури.

Завдання містить умови будівництва (літній чи зимовий період, умови доставки збірних конструкцій, бетонної суміші, розчинів, будівельних кранів). Ці дані повинні бути відображені у відповідних розділах проекту.

Курсовий проект має бути закінчений до вказаного в завданні строку, перевірений керівником і за умови якісного виконання підписаний до захисту.

Зміст проекту

Зміст даного курсового проекту прийнятий в обсязі технологічної карти на монтаж окремих будівельних конструкцій відповідно до вимог нормативного документа [1] та методичних указівок ЦНДІОМТД [15] і складається з розрахунково-пояснювальної записки та графічної частини.

У розрахунково-пояснювальній записці передбачено дві частини:

"Варіантне проектування" і "Технологічна карта".

Варіантне проектування виконується для вибору економічного варіанта виконання робіт із необхідним техніко-економічним обґрунтуванням. Розроблення технологічної карти здійснюється для прийнятого варіанта.

Обсяг розрахунково-пояснювальної записки – 20–25 сторінок тексту на папері формату А4 (210х297 мм). Записка містить:

ü титульний аркуш; завдання на проектування; зміст; текстову частину із чітким викладом усіх розділів, передбачених цими методичними вказівками; список нормативної та навчальної літератури.

Графічну частину виконують олівцем (або в електронному вигляді) на аркуші креслярського паперу формату А1 (594х841 мм). На ньому згідно з вимогами типової технологічної карти виконують такі графічні побудови:

ü схему розвитку потоку комплексного процесу в межах усього одноповерхового будинку або одного поверху багатоповерхового будинку з виділенням монтажних захваток (масштаб 1:1000; 1:500);

ü монтажні плани послідовності встановлення конструкцій на монтажній захватці з прив’язкою до осей будинку переміщень і стоянок крана, місць розкладання конструкцій, шляхів подачі конструкцій у разі монтажу з транспортних засобів (масштаб 1:500; 1:200);

ü технологічні схеми монтажу окремих конструкцій у складі монтажного комплекту в розрізі й плані з визначенням способу стропування, тимчасового закріплення, вивірення, монтажних та складальних помостів (масштаб 1:100);

ü схеми окремих обладнань і деталей, що характеризують транспортування та складання збірних конструкцій, вантажозахватних пристосувань, маніпуляторів, помостів, кондукторів, стиків конструкцій, організацію робочих місць тощо (масштаб 1:50);

ü схема допустимих відхилень геометричних розмірів після монтажу окремих конструктивних елементів згідно із ДБН (масштаб 1:50);

ü лінійний графік комплексного процесу монтажу конструкцій у межах усього одноповерхового будинку чи одного поверху багатоповерхового будинку;

ü диспетчерський графік монтажу конструкцій із транспортних засобів як варіант організації цього процесу;

ü вказівки до виконання робіт із техніки безпеки (небезпечні зони, огорожа тощо);

ü таблиці потреби у машинах та обладнанні для монтажу;

ü техніко-економічні показники комплексного процесу, що проектується, які передбачаються в типових технологічних картах.

Зразок компонування аркуша креслення подано в додатку А.

Оформлення креслення пояснювальної записки здійснюється за діючими стандартами, а також вимогами нормоконтролю.

 

1 Варіантне проектування

Рекомендується такий зміст і послідовність цієї частини пояснювальної записки.

1.1 Характеристика об’єкта та конструкцій, що підлягають монтажу

Стисло описують об’ємно-конструктивне вирішення об’єкта і конструкцій, на монтаж яких розробляють технологічну карту. На основі доданих до завдання схем, використовуючи відповідні каталоги збірних елементів, складають специфікацію за поданою формою (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 – Специфікація монтажних елементів

Назва елемента	Марка	Ескіз	Кількість, шт.	Маса елементів, т
одного	всіх
Усього:

 

 

1.2 Структура комплексного процесу та обсяг робіт

Структуру комплексного процесу монтажу будівельних конструкцій визначають за складовими робочими процесами для кожної з них. Перелік робочих процесів та їх одиниці виміру приймають згідно з відповідними збірниками ЕНиР (Е1, Е4-1, Е5-1, Е22-1, Е25).

Зразок структури комплексного процесу при монтажі окремих будівельних конструкцій наведено в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2 – Структура комплексного процесу монтажу конструкцій

Комплексний процес	Складові робочі процеси та операції	Одиниця виміру	Збірники та випус-ки ЕНиР
Монтаж фундамент- них блоків під залізобетонні колони або рами	1. Приймання бетонної суміші з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1
2. Улаштування бетонної підготовки	м3	Е4-1
3. Розвантаження фундаментних блоків з розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
4. Установлення фундаментних блоків	шт.	Е4-1
Монтаж залізобе- тонних колон (напів- рам) у стакани фундаментів	1. Розвантаження колон (напіврам) із розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Монтаж колон (напіврам)	шт.	Е4-1
3. Приймання бетонної суміші з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1
4. Замонолічування стиків колон (напіврам) у стаканах фундаментів	1 стик	Е4-1
Монтаж сталевих колон	1. Монтаж сталевих опорних плит на фундаменти	шт.	Е5-1
2. Розвантаження сталевих колон із розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
3. Укрупнене складання колон (за необхідності)	1 елемент т	Е5-1
4. Монтаж колон безвиверочним методом	1 елемент т	Е5-1
5. Електрозварювання стиків колон з опорними плитами	10 м шва	Е22-1
6. Антикорозійне покриття зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1

 

Продовження таблиці 1.2

Монтаж залізобетонних підкранових балок	1. Розвантаження підкранових балок із розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Установлення підкранових балок на колони	шт.	Е4-1
3. Електрозварювання стиків	10 м шва	Е22-1
4. Антикорозійне покриття зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
5. Улаштування та розбирання опалубки для замонолічування стиків	1 вузол	Е4-1
6. Приймання бетонної суміші з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1
7. Бетонування стиків	1 вузол	Е4-1
Монтаж сталевих підкранових балок	1. Розвантаження підкранових балок із розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Установлення опор під підкранові балки на консолях колон	1 елемент т	Е5-1
3. Встановлення інвентарних помостів	шт.	Е5-1
4. Монтаж підкранових балок	1 елемент т	Е5-1
5. Вивірення підкранових балок	1 елемент т	Е5-1
6. Установка болтів	100 болтів	Е5-1
7. Електрозварювання стиків	10 м шва	Е22-1
8. Антикорозійне покриття зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
Монтаж залізобетонного покриття одноповерхової будівлі	1. Розвантаження ферм (балок) з розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Розвантаження плит покриття з розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
3. Установлення ферм (балок) у проектне положення	шт.	Е4-1
4. Монтаж плит покриття	шт.	Е4-1
5. Електрозварювання стиків ферм (балок) із колонами	10 м шва	Е22-1
6. Електрозварювання стиків плит покриття з фермами (балками)	10 м шва	Е22-1
7. Антикорозійне покриття відкритих зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
8. Приймання розчину з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1
9. Заливання швів плит покриття розчином	100 м шва	Е4-1

Продовження таблиці 1.2

Монтаж металевого покриття одноповерхової будівлі	1. Розвантаження металевих конструкцій (балок, ферм, прогонів, профільованого настилу)	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Установлення ферм (балок) у проектне положення	1 елемент т	Е5-1
3. Електрозварювання стиків ферм (балок) із колонами	10 м шва	Е22-1
4. Антикорозійне покриття відкритих зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
5. Монтаж прогонів	1 елемент т	Е5-1
6. Укладання профільованого настилу	100 м2	Е5-1
Монтаж залізобетонних конструкцій каркаса багатоповерхових будинків (один поверх або ярус)	1. Розвантаження конструкцій з розкладкою	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Установлення колон на розташовані нижче	шт.	Е4-1
3. Монтаж ригелів по колонах	шт.	Е4-1
4. Укладання в’язевих плит по ригелях	шт.	Е4-1
5. Установлення діафрагм жорсткості	шт.	Е4-1
6. Укладання рядових плит перекриття	шт.	Е4-1
7. Установлення сходових маршів та площадок	шт.	Е4-1
8. Електрозварювання стиків	10 м шва	Е22-1
9. Антикорозійне покриття відкритих зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
10. Улаштування та розбирання опалубки для замонолічування стиків: колон між собою колон і ригелів	1 стик 1 вузол	Е4-1 Е4-1
11. Приймання бетонної суміші з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1
12. Бетонування стиків: колон між собою колон і ригелів	1 стик 1 вузол	Е4-1 Е4-1
13. Заливання швів плит перекриття розчином	100 м шва	Е4-1
Монтаж зовнішніх панелей каркасних будинків	1. Розвантаження панелей з укладанням у касети	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
2. Монтаж панелей	шт.	Е4-1
3. Кріплення панелей до каркаса електрозварюванням	10 м шва	Е22-1
4. Антикорозійне покриття відкритих металевих деталей та зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
5. Приймання розчину з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1

 

Продовження таблиці 1.2

	6. Заливання швів панелей розчином	100 м шва	Е4-1
7. Герметизація стиків: вертикальних горизонтальних	10 м шва 10 м шва	Е4-1 Е4-1
8. Карбування та розшиття швів	10 м шва	Е4-1
Монтаж конструкцій безкаркасних великопанельних будинків (один поверх)	1. Улаштування цементного підстильного шару на рівні монтажного горизонту поверху	м2	Е4-1
2. Розвантаження панелей з укладанням у касети	шт. (100 т)	Е25 (Е1)
3. Монтаж зовнішніх і внутрішніх панелей стін	шт.	Е4-1
4. Монтаж сходових маршів та площадок	шт.	Е4-1
5. Монтаж санітарно-технічних кабін	шт.	Е4-1
6. Монтаж плит: перекриття балконів	шт. шт.	Е4-1 Е4-1
7. Електрозварювання стиків	10 м шва	Е22-1
8. Антикорозійне покриття відкритих зварних з’єднань	10 стиків	Е4-1
9. Приймання бетонної суміші та розчину з кузова автосамоскида	100 м3	Е4-1
10. Заливання швів розчином: панелей стін плит перекриття	100 м шва 100 м шва	Е4-1 Е4-1
11. Герметизація стиків панелей зовнішніх стін: вертикальних горизонтальних	10 м шва 10 м шва	Е4-1 Е4-1
12. Карбування та розшиття швів панелей зовнішніх стін	10 м шва	Е4-1

 

Для визначеної структури комплексного процесу в цілому по об’єкту підраховують обсяг робіт, використовуючи додані до завдання креслення. Підрахунки записують у таблицю 1.3.

 

Таблиця 1.3 – Відомість підрахунку обсягів робіт

Назва процесу	Одиниця виміру	Запис підрахунку	Обсяг робіт

У разі відсутності робочих креслень орієнтовно довжину зварних швів збірних конструкцій приймають за додатком Б.

 

1.3 Вибір організаційно-технологічної схеми і методу монтажу

конструкцій

Організаційно-технологічна схема монтажу конструкцій передбачає визначення раціональної послідовності та напряму монтажного процесу для окремих конструкцій у прольотах одноповерхових і на поверхах багатоповерхових будинків.

Для організації робіт потоковим методом будинок необхідно розчленувати на монтажні захватки. На них у технологічній послідовності виконують складові комплексного процесу монтажу (часткові потоки), на які розчленовують цей комплексний процес.

В одноповерхових будинках захваткою може бути один температурний блок, один проліт або його частина.

У багатоповерхових будинках як захватку приймають частину чи одну секцію поверху (або ярус колон).

На рисунку 1.1 подані можливі схеми членування одноповерхових будинків на монтажні захватки.

Вибираючи метод монтажу за ступенем укрупнення та послідовністю встановлення конструкцій, слід керуватися рекомендаціями, викладеними в навчальній літературі [12, 22, 24].

 

1.4 Вибір монтажних кранів

1.4.1 Вибір вантажозахватних пристосувань

Для кожного виду конструктивних елементів, зазначених у специфікації, з урахуванням їх можливого укрупнення вибирають відповідні вантажозахватні пристосування (стропи, траверси, захвати). Перевагу мають пристосування з дистанційним керуванням, які дають можливість знімати стропи із землі. Технічні характеристики вантажозахватних пристосувань наведені в джерелах[16; 18; 20; 21; 23; 24].

Необхідні дані, що характеризують вибрані вантажозахватні пристосування, записують до таблиці 1.4.

 

Таблиця 1.4 – Вантажозахватні пристосування

Призначення пристосу-вання	Назва	Принципова схема	Вантажо-підйом-ність, т	Власна маса, т	Розрахункова висота (над конструкцією), м	Посилання на джерело

 

 

Рисунок 1.1 – Схеми членування одноповерхових будинків на монтажні захватки

1.4.2 Визначення монтажних параметрів

Спочатку треба визначити раціональні варіанти проходок кранів у прольотах будинку або за його межами. Приклади проходок та стоянок стрілових кранів показані на рисунку 1.2.

При розміщенні кранів беруть до уваги місця розкладки конструкцій. В одноповерхових промислових будівлях конструкції для монтажу звичайно розміщують у межах прольоту, в сільськогосподарських будівлях стояково-балкового типу з прольотами 6...7,5 м, у зв’язку з обмеженою площею – за межами прогону, який займає кран, або ззовні будинку. При цьому проходки можуть бути не в кожному прольоті, якщо використати більш потужний кран, який дає можливість вести монтаж конструкцій із суміжного прольоту.

Коли встановлюють конструкції багатоповерхових промислових та сільськогосподарських будівель із залізобетонним каркасом, розташування кранів залежить від вибору напряму розвитку потоку. Якщо потік монтажних робіт розвивається в горизонтальному напрямі (поярусно), звичайно беруть баштові крани (в окремих випадках також стрілові), які розташовують з одного чи обох боків (рисунок 1.3). У разі вертикального розвитку потоку будинок зводять відсіками на всю висоту, що дає можливість розміщувати крани не лише ззовні, а й у межах будинку (коли під ним немає підвалу). У цьому випадку замість двох кранів можна використати один баштовий або стріловий кран із гуськом. Довжину відсіку приймають не менше ніж три кроки колон чи здійснюють східчастий розвиток потоку.

У разі монтажу наземної частини багатоповерхових житлових будинків із цегляними, великоблоковими та великопанельними стінами баштові крани, звичайно, розміщують ззовні по одній стороні. Віддалення крана від стінки визначається шириною підкранової колії й необхідною відстанню для вільного переміщення нижньої частини крана під час поворотів. Якщо для підземної частини будівлі є котлован, то кран розміщують за межами призми обвалення.

Щоб підібрати необхідний кран, визначають такі розрахункові, монтажні параметри [12]:

· монтажну масу елемента – m_e, т;

· монтажну висоту, яка визначається потрібною висотою піднімання гака крана – , м;

· глибину подачі елемента, що встановлюється за допомогою потрвбного вильоту гака крана – , м.

Для самохідних стрілових кранів визначають також потрібну довжину стріли крана - , м.

Монтажна маса елемента обчислюється як сума мас елемента, що встановлюється, й вантажозахватних пристосувань.

Якщо разом з елементом піднімають навісні підмостки й інше оснащення (розчалки, підкоси, хомути), то необхідно також ураховувати їх масу:

(1.1)

де m_в – власна маса елемента, т;

– маса вантажозахватних та інших пристосувань, які закріплюють на елементі, т.

Потрібна висота піднімання гака крана визначається згідно зі схемою (рис. 1.4, а)

(1.2)

де – висота опори елемента, що встановлюється, від рівня стоянки крана, м;
– запас по висоті між опорою і низом елемента (0,5 – 1 м);

– висота елемента, м;

– розрахункова висота вантажозахватного пристосування, м.

 

 

Рисунок 1.2 – Приклади проходок і стоянок стрілових кранів із монтажу:
а, б – колон одноповерхових промислових і сільськогосподарських будівель; в, г – елементів покриття одноповерхових сільськогосподарських будівель; д – підкранових балок; е, ж – елементів покриття промислових будівель узздовж прольоту

 

Рисунок 1.3 – Приклади розміщення кранів для монтажу багатоповерхових будинків: а, б, в, г – баштових та стрілових за горизонтальним розвитком потоку; д, е – стрілових за вертикальним і східчастим розвитком потоку;
ж – схема розміщення баштового крана та складів (у плані)

Потрібний виліт гака в разі використання стрілового крана визначають, виходячи з прийнятого місця його стоянки для монтажу однієї або кількох конструкцій. Це горизонтальна проекція стріли від осі обертання крана до осі гака.

Під час монтажу фундаментів, колон, підкранових балок, ферм, кроквяних балок одноповерхових каркасних будинків немає перешкод для подачі їх на опори і можна здійснювати встановлення елементів на мінімальному вильоті гака (рисунок 1.4). Щоб скоротити кількість стоянок (що має істотне значення при використанні виносних опор стрілових автомобільних і пневмоколісних кранів), доцільно з однієї стоянки встановлювати декілька елементів. Так монтують фундаментні блоки та колони при переміщенні крана по середині чи по краях прольоту.

 

 

Рисунок 1.4 – Схеми до визначення необхідних (розрахункових) монтажних параметрів: а – балок стріловим краном; б – те ж стріловим краном із телескопічною стрілою; в – колон стріловим краном; 1 – колона; 2 – балка

Найбільший необхідний виліт гака визначається при цьому як гіпотенуза трикутника (рисунок 1.4, б).

Коли укладають плити покриття по фермах або кроквяних балках, які розташовані перпендикулярно до осі переміщення крана і перешкоджають його переміщенню, необхідно гарантувати безпечне наближення стріли крана до опори плити.

Задача може бути розв’язана графічним методом. У визначеному масштабі креслять контур будівлі, проводять вертикальну вісь через центр ваги піднятої плити і вісь стріли крана. Остання повинна пройти через точки А і В. Побудова цих точок показана на рисунку 1.5, а. Довжину поліспаста беруть 1,5 – 2 м. Безпечні відстані від осі стріли крана в точці А до найближчої опори плити по горизонталі а і по вертикалі d приймають 1 м. Одну із можливих довжин стріли визначають продовженням лінії АВ до перетину з лінією NN, яка проведена на рівні осі шарніра п’яти стріли . Потім через точку А проводять декілька ліній (показані пунктиром) і встановлюють найкоротшу довжину стріли . Потрібний виліт гака при цьому дорівнює горизонтальній проекції довжини стріли плюс величина с – відстань від осі обертання крана до шарніра п’яти стріли (приймають 1,5– 2 м).

Для збільшення глибини подачі конструкції над спорудженою частиною будівлі необхідно використовувати крани зі стрілою, яка обладнана гуськом. На рисунку 1.5, б показано визначення необхідних параметрів крана графічним методом. Від точки В відкладають вліво прийнятий розмір гуська під кутом (20...25^о) до горизонту. Від його кінця через точку А до перетину з лінією NN проводять вісь стріли крана. Відстань по горизонталі від шарніра гуська до габариту зведених конструкцій приймають 0...1 м. Для того щоб визначити довжину стріли, через точку А проводять кілька ліній і встановлюють найкоротшу (показано пунктиром).

Необхідний виліт гака крана дорівнює горизонтальній проекції стріли з гуськом плюс величина с.

Необхідний виліт гака та довжина стріли стрілового крана під час укладання плити покриття можуть бути визначені також графоаналітичним методом.

Спочатку встановлюють точки А і В, через які повинна пройти вісь стріли крана. Побудова цих точок показана на рисунку 1.5, в. Величину відстані до точки А від найближчої до крана опори плити по горизонталі й вертикалі приймають 1 м. Можлива довжина стріли визначається продовженням лінії АВ до перетину з лінією, котра проходить на рівні шарніра п'яти стріли .

Із подібних трикутників (один заштрихований) маємо:

,

 

звідси . (1.3)

 

Потрібна довжина стріли, що відповідає зазначеним умовам, становить

 

(1.4)

 

Якщо вибирають кран із стрілою, обладнаною гуськом (рисунок 1.5, г), то його довжину доцільніше визначати графічним методом. Приймаючи: – кут нахилу гуська до горизонту (приймають 20– 25⁰), – кут нахилу основної стріли до горизонту (приймають 75– 80⁰).

Наведені формули для визначення стосуються випадку розташування плити і стоянки крана по осі прогону будинку. Якщо з цієї стоянки укладають плити, що містяться з краю прольоту, то потрібний виліт гака визначають як довжину гіпотенузи прямокутного трикутника з вершинами в точці стоянки крана і в центрах ваги середньої та крайньої плит (рисунок 1.6).

 

 

Рисунок 1.5 – Схеми до визначення вильоту гака крана за монтажу плит одноповерхових промислових і сільськогосподарських будівель стріловими кранами: а, б – графічним методом відповідно краном без гуська та з гуськом; в, г – аналітичним методом за монтажу відповідно краном без гуська й з гуськом; 1 – плита покриття; 2 – балка кроквяна (ферма)

 

 

 

Рисунок 1.6 – Схема до визначення потрібного вильоту гака крана за монтажу кількох плит покриття з однієї стоянки: 1 – плита покриття; 2 – ферма (балка кроквяна); 3 – колона; Ц.В. – центр ваги плити; Ст – стоянка крана

 

Потрібна довжина стріли, виходячи з обчисленого вильоту гака крана і можливого кута нахилу стріли до горизонту ,

(1.5)

З урахуванням допустимого наближення стріли крана до зведених конструкцій визначають значення кута

 

(1.6)

 

де – висота опори елемента від рівня стоянки крана в точці Е, м;

– частина вильоту гака крана (до точки Е), м.

Із двох значень необхідної довжини стріли, обчислених у випадку монтажу середньої та крайньої плит, вибирають більше.

У випадку, коли на покритті немає ліхтарів, то з незначною похибкою можна для крайніх плит узяти обчислену раніше потрібну висоту підйому гака для середньої плити і визначити потрібну довжину стріли за формулою

 

(1.7)

 

За цією формулою також визначають потрібну довжину стріли самохідного стрілового крана при монтажі фундаментних блоків, колон, балок тощо, коли відомі виліт і висота підйому гака (див. рисунок 1.4).

При використанні стрілових кранів із телескопічною стрілою величина с відсутня, тому що шарнір п’яти стріли збігається з віссю обертання крана.

У разі використання баштових кранів для монтажу конструкцій багатоповерхових будинків рекомендується спочатку накреслити вантажну схему (рисунок 1.7). На цій схемі визначають для окремих монтажних елементів потрібну висоту підйому гака , потрібний виліт гака , монтажну масу елемента .

Оскільки одним краном монтують усі елементи, його вибирають за найбільшими значеннями монтажних параметрів. Потрібну вантажопідйомність крана визначають за найбільшим вантажним моментом

 

(1.8)

 

де – монтажна вага елемента.

 

 

Рисунок 1.7 – Вантажна схема до визначення монтажних параметрів збірних елементів багатоповерхового будинку за монтажу баштовим краном: m₁, m₂, m₃, m₄ – маса елементів з урахуванням вантажозахватних пристосувань; , , , – потрібні вильоти гака крана за монтажу елементів; – потрібна висота піднімання гака крана для елемента, що знаходиться найвище

 

1.4.3 Варіанти монтажних кранів

Згідно з потрібними монтажними параметрами з довідників [17; 19] підбирають допустимі варіанти кранів. Для промислових будівель звичайно приймають близькі за вантажопідйомністю гусеничні та пневмоколісні крани, для сільськогосподарських будівель – автомобільні й пневмоколісні.

Для монтажу конструкцій покриття з кроком колон 12 м і значною висотою слід використовувати самохідні крани з баштово-стріловим обладнанням.

Результати розрахунків та фактичні параметри кранів записують до таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 – Попередній вибір кранів за монтажними параметрами

Назва і марка елементів	Розрахункові параметри	Параметри крана	Посилання на джерело
Монтажна маса елемента me,т	Потрібна висота підйому гака крана Hгпт, м	Потрібний виліт гака крана Lпт, м	Потрібна довжина стріли крана lпт, м	Тип і марка	Вантажопідйомність m, т	Висота підйому гака Hг, м	Виліт гака L,м	Довжина стріли l, м

 

За кожним монтажним елементом, ураховуючи розрахункові параметри, вибирають варіанти кранів (не менше від двох). У таблиці 1.5 на основі даних вантажопідйомності [17; 19] для визначеної довжини стріли і потрібного за розрахунком вильоту гака записують відповідну вантажопідйомність крана й висоту підйому гака.

Паспортні дані вибраного крана повинні дорівнювати потрібним розрахунковим параметрам (або на 5 – 10 % перевищувати їх). Якщо паспортне значення параметрів крана менше від розрахункових, то необхідно вибрати кран із більшими фактичними параметрами. Коли ж фактичні параметри значно перевищують розрахункові, то використання такого крана буде економічно недоцільним. Тобто необхідно вибрати кран із більш близькими до розрахункових фактичними параметрами.

 

1.4.4 Техніко-економічні обґрунтування вибору методів монтажу і

монтажних кранів

У процесі дослідження ефективності можливих варіантів монтажу конструкцій визначають основний техніко-економічний показник – приведені витрати. Їх обчислюють за формулою:

 

(1.9)

 

де – приведені затрати, грн.;

– собівартість установлення краном збірних конструкцій, грн.;

– нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень

(приймається );

– капітальні вкладення у виробничі фонди (крани), грн.

Собівартість установлення краном конструкцій визначається за формулою

 

грн., (1.10)

 

де – собівартість машино-зміни крана, грн.;

– тривалість роботи крана на об’єкті в змінах, що визначається за нормами ЕНиР (збірник Е4-1);

– собівартість підготовчих робіт для баштових кранів, грн.;

– заробітна плата робітників, які виконують ручні процеси при встановленні конструкцій; визначається за нормами ЕНиР (збірник Е4-1), грн.

Підрахунок собівартості та тривалості встановлення краном конструкцій рекомендовано виконувати в табличній формі (таблиця 1.6).

 

Таблиця 1.6 – Визначення собівартості й тривалості встановлення

краном конструкцій

Назва процесів	Одиниця виміру	Обсяг робіт	Обгрун-тування (ЕНиР)	Норма машин-ного часу, маш.-год.	Розцінка для робітників, грн., коп.	Затрати машинного часу за варіантами, маш.-год.	Заробітна плата робітників за варіантами, грн., коп.
∑

 

Капітальні вкладення у виробничі фонди (крани), враховуючи тривалість робіт на об’єкті, визначаються за формулою

(1.11)

де – інвентарно-розрахункова вартість крана, грн.;

– тривалість роботи крана на об’єкті, змін;

– тривалість роботи крана протягом року, змін.

На основі розрахунків складається порівняльна таблиця варіантів кранів (таблиця 1.7).

Таблиця 1.7 – Порівняльна таблиця варіантів кранів

Назва показників	Одиниця виміру	Варіанти
Тривалість роботи крана Собівартість робіт Капітальні вкладення Приведені затрати	змін грн. грн. грн.	+ + + +	+ + + +

 

За оптимальний приймається варіант із меншими приведеними затратами.

1.5 Вибір транспортних засобів

Для перевезення збірних конструкцій залежно від їх маси та габаритних розмірів вибирають відповідні транспортні засоби, керуючись довідковими даними [16; 18; 23]. У межах паспортної вантажопідйомності визначають кількість і спосіб укладання елементів, які перевозяться. Відомості про вибрані транспортні засоби записують до таблиці 1.8.

Таблиця 1.8 – Відомості про вибрані транспортні засоби

Назва елементів, які перевозяться	Марка елемента та його маса, т	Габаритні розміри еле-мента (довжина, висота, ширина), м	Характеристика транспортних засобів	Спосіб монтажу кон-струкцій (зі складу чи транспортних засобів
Назва і марка	Вантажопідйомність, т	Кількість навантажених елементів, шт.	Загальна маса навантажених елементів, т	Коефіцієнт використання вантажопід-йомності

У разі монтажу конструкцій із транспортних засобів можливі два способи перевезення: без зміни причепа (маятниковий) і зі зміною причепа (човниковий). В обох випадках кількість автотягачів, шт.,

(1.12)

де – тривалість монтажу перевезених за один рейс елементів, хв.; визначається за даними ЕНиР [5, 6].

За маятникового способу тривалість циклу становить

(1.13)

де – тривалість навантаження причепа, хв (за нормами [4]);

– відстань перевезення, км;

– середня швидкість руху автотягача, км/год, за даними джерел [16; 18; 23];

– тривалість простою транспортного засобу, що дорівнює тривалості монтажу привезених елементів, хв., визначається за нормами [5; 6], для останнього елемента враховують тільки час зняття його з причепа;

– тривалість маневрування (беруть до 15 хв.).

За човникового способу тривалість циклу складає

(1.14)

де – тривалість розчеплення автотягача на об’єкті й у пункті навантаження з урахуванням маневрування (приймають 5 хв.);

– тривалість зчеплення автотягача на об’єкті та в пункті навантаження з урахуванням маневрування (приймають 5 хв.).

Кількість причепів за човникового способу, шт., становить

. (1.15)

Човниковий спосіб доцільно застосовувати при невеликій відстані перевезення конструкцій у межах 10 км і значній кількості навантажених елементів, установлення яких триває до 1/2 зміни.

 

2 Технологічна карта