Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Прийняття рішень за результатами ревізії та контроль їхнього виконання.




Завданняревізіївиконання кошторисів бюджетних установ:

1) дати об’єктивну оцінку стану виконання кошторису на утримання бюджетних установ, а також збереження та використання основних засобів, матеріальних цінностей;

2) виявити порушення фінансової та бюджетної дисципліни, допущені в господарсько-фінансовій діяльності бюджетних установ щодо виконання чинних законодавчих і нормативних актів уряду України, які стосуються: підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів за видами видатків на їхню функціональну діяльність, забезпечення ощадливого витрачання та збереження коштів і матеріальних цінностей, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, здійснення внутрішньогосподарського контролю;

3) розробити заходи для ліквідації виявлених порушень і недоліків, відшкодування збитків, завданих бюджетній установі дія­ми чи бездіяльністю відповідальних службових осіб, і запобігання зловживанням і недолікам у подальшій роботі ревізованої бюджетної установи.

Основні напрямиревізії:

1. Контроль операцій з використання бюджетних і спеціальних позабюджетних коштів на рахунках у банку.

2. Контроль стану збереження майна бюджетних установ.

3. Ревізія фактичних видатків на утримання бюджетних
ус­танов.

4. Перевірка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності.

Джерела інформації для контролю кошторисів бюджетних установ:

а) положення про бюджетні організації, централізовані бухгал­терії бюджетних установ, кошториси на утримання бюджетних установ, розрахунки за кодами економічної класифікації видатків, накази про облікову політику, внутрішні регламенти та розпорядження щодо господарсько-фінансової діяльності;

б) первинні документи, облікові регістри (меморіальні ордери, відомості аналітичного обліку, оборотні відомості, книги (картки) складського обліку), книга Журнал-Головна;

в) фінансова звітність: баланс, звітність про виконання кошторисів;

г) акти попередніх ревізій і перевірок бюджетних установ різними відомствами державного контролю, а також підрозділамивнутрішньогосподарського контролю.

Відповідно до чинного бюджетного законодавства України бюджетним установам, що фінансуються з місцевих бюджетів, в установах банків відкриваються:

· поточні бюджетні рахунки на видатки установи, яких може бути відкрито кілька: на виплату заробітної плати; на придбання медикаментів, продуктів харчування; на оплату комунальних послуг; на капітальні видатки; на інші поточні видатки;

· поточний бюджетний рахунок для фінансування підвідомчих установ, якщо у структурі управління є підвідомчі бюджетні установи;

· валютні поточні рахунки.

Порядок відкриття поточних бюджетних рахунків бюджет­них установ та здійснення банківських розрахункових операцій регламентується нормативними актами Національного бан­ку України.

Починаючи контроль операцій з використання бюджетних і спеціальних позабюджетних коштів на рахунках в банку, ревізор повинен ознайомитися з особливостями організації безготівкових розрахунків бюджетної установи, облікового процесу і з’ясувати, які саме рахунки відкрито ревізованою бюджетною установою та в яких саме банках.

Послідовність і напрями контролю:

1. Контроль правомірності відкриття бюджетних поточних рахунків за їхніми видами здійснюється методом нормативно-правової перевірки на відповідність вимогам бюджетного законодавства щодо призначення та функціональної діяльності бюджетної установи.

2. Перевірка тотожності залишків у виписках банків з поточного бюджетного рахунку на перше число місяця, з якого починається ревізований період, і даних бухгалтерського обліку бюджетної установи, застосовуючи метод порівняння даних з меморіальним ордером № 2, книгою Журнал-Головна (за кожним поточним бюджетним рахунком ведеться окремий меморіальний ордер: 2а, 2б, 2в і т. д.).

3. Суцільний документальний контроль операцій за місяцями ревізованого періоду:

а) записів за дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки на видатки установи» для визначення своєчасності та повноти зарахування банком фінансування з бюджету, а також як відновлення окремих невикористаних за призначенням бюджетних асигнувань (депонування заробітної плати, невикористані підзвітні суми, повернення раніше виданих авансів дебіторами тощо);

б) записів за кредитом рахунку 311 «Поточні рахунки на видатки установи» для визначення правомірності й доцільності використання коштів за напрямками економічної бюджетної класифікації видат­ків і достовірності відображення таких витрат в обліку.

При цьому за всіма поточними рахунками, відкритими в банках, здійснюється контроль виписок банку та первинних докумен­тів до них для визначення їхньої достовірності. Застосовуються також методи візуальної перевірки виписок банку та первинних документів та порівняння їхніх дат, а в разі виникнення підозр на недостовірність — проводиться зустрічна перевірка таких документів з даними банків, фінансових відділів місцевих державних адміністрацій.

Контроль цільового використання бюджетних коштів здійснюється методами порівняння, аналізу й логічної перевірки на відповідність призначенню коштів за кошторисом доходів і видатків бюджетної установи. Здійснюючи контроль цільового використання бюджетних коштів треба врахувати, що відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт (послуг) за держав­ні кошти» від 22 лютого 2000 р. бюджетні організації повинні попередньо укладати з постачальниками (підрядниками) договори на закупівлю матеріальних цінностей на суму понад 5 тис. євро (здійснення капітального ремонту на суму понад 100 тис. євро) на підставі тендерних торгів. Тендерні торги можуть проводитись управліннями місцевих державних адміністрацій, які надаватимуть бюджетним установам інформацію про ціни та підприємства, у яких можна робити закупівлю. Запровадження тендерних торгів створює умови для ефективного раціонального використання бюджетних коштів.

Доосновних порушеньбюджетного законодавства, що їх виявляють під час проведення ревізії, належать:

— перевищення окремих видів видатків за кошторисом;

— наявність непередбачених кошторисом видатків;

— порушення чинного законодавства про закупівлю товарів, робіт (послуг) за державні кошти;

— перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками (особливо в разі наявності невикористаних за призначенням асигнувань наприкінці ІІІ, ІV кварталів року);

— часткова оплата за рахунок бюджетних коштів витрат, джерелом фінансування яких мають бути позабюджетні спеціальні кошти.

Схема процесу контролю операцій з надходження й використання коштів на поточному бюджетному рахунку в банку наведена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема процесу контролю операцій з надходження
й використання коштів на поточному бюджетному рахунку в банку

 

4. За наявності в бюджетній установі розрахункових операцій чеками та акредитивами, треба перевірити звіти про використання чекових книжок і первинні документи до них для з’ясування законності здійснення таких операцій, своєчасності оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, відповідності даних звітів корінцям чекових книжок та записів виписок банку за відповідними рахунками даним меморіального ордера № 4, книзі Журнал-Головна.

5. Бюджетні установи поряд з бюджетними коштами можуть мати позабюджетні спеціальні кошти, які за принципом надходження й використання поділяються на: спеціальні кошти від надання платних послуг, виконання робіт; суми за дорученнями, депозитні суми та інші позабюджетні кошти. При здійсненні конт­ролю ревізор керується Інструкцією про порядок використання
й обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності по них, затвердженою ГУДКУ від 11 серпня 1998 № 63 (зі змінами), Бюджетним кодексом України та нормативними актами Національного банку України щодо банківських операцій.

Джерела ревізії: кошторис доходів і видатків бюджетної установи, розрахунки до кошторису, первинні документи (виписки банку з кожного рахунку за видами позабюджетних коштів, платіжні доручення, квитанції тощо), меморіальний ордер № 3
у розрізі видів спеціальних коштів (3а, 3б, 3в, ...), книга обліку спеціальних коштів,звітність про виконання кошторису зі спеці­альних позабюджетних коштів, рахунок 313 книги ЖурналГо­ловна, поточні рахунки обліку спеціальних коштів.

Напрями й послідовність контролю поточного рахунку спеціальних коштів такі самі як і поточного бюджетного рахунку. Слід урахувати, що чинним законодавством забороняється використання спеціальних коштів, які надійшли до каси бюджетної установи без попереднього їхнього зарахування на поточний рахунок у банку. За дебетом рахунку 313 «Поточний рахунок для обліку спеціальних коштів» здійснюється контроль повноти та своєчас­ності оприбуткування виручки від платних послуг, які надходять через касу або як попередня оплата послуг від замовників на підставі господарських договорів та актів виконаних робіт, послуг. Використання спеціальних коштів за цільовим призначенням визначається методом аналізу й порівняння за кош­торисом цього виду позабюджетної діяльності, а також логічної перевірки взаємозв’язку з функціональною виробничою діяльністю.

Під час перевірки депозитних сум потрібно врахувати, що це кошти, які надходять до бюджетної установи, але не мають відношення до виконання єдиного кошторису доходів і видатків. До депозитних сум належать кошти, які надходять у тимчасове розпорядження бюджетних установ і з настанням відповідних умов підлягають поверненню (наприклад, кошти хворих, які перебувають на лікуванні в лікувальних установах; суми, що надані в тимчасове користування судовим органам і які підлягають повер­ненню їхнім власникам чи перерахуванню за належністю відповідно до рішень суду). Під час ревізії депозитних сум перевіряється дотримання методики документального оформлення операцій із приймання, повернення, оприбуткування та списання таких грошових коштів, а також їхнього відображення в обліку на рахунках 315 «Поточні рахунки для обліку депозитних сум» і 672 «Розрахунки за депозитними сумами» та картках аналітич­ного обліку в розрізі одержувачів коштів і на предмет своєчас­ності перерахування останніх до бюджету, якщо вони не затре­бувані після трьох років з часу надходження.

Контролюючи суми за дорученнями, слід урахувати, що такі кошти бюджетні установи отримують від фізичних чи юридичних осіб на виконання певних доручень і їхнього витрачання здійснюється на видатки, зазначені в дорученні, без складання кошторису доходів і видатків.

Джерелами ревізіїє дані рахунків 314 «Поточний рахунок для обліку сум за дорученнями» і 673 «Розрахунки за коштами, одержаними на видатки за дорученнями», книга Журнал-Головна, меморіальний ордер № 4, картки аналітичного обліку до рахунку 673, первинні документи (доручення, звіти про виконання доручень, виписки банку та платіжні документи, відомості, накладні, дозвіл на відкриття рахунку).

Основні напрями контролю:

1) перевірка правомірності відкриття рахунку в банку методом аналізу даних про обґрунтованість і правомірність дозволу фінансового органу на відкриття такого рахунку в банку (наявність рішень місцевих органів влади або нормативно-правових актів уряду щодо права отримувати кошти на виконання певних доручень (добровільні компенсації хворих за надані їм лікувальними закладами медичні послуги), на виплату стипендій, матеріальної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок коштів замовників, на придбання путівок працівникам установи, кошти, що надходять як благодійні та спонсорські внески);

2) перевірка операцій з надходження сум за дорученнями на правомірність джерел коштів та цільового призначення цих коштів;

3) перевірка дотримання цільового використання коштів, от­риманих на виконання певних доручень;

4) перевірка правильності відображення операцій із сумами за дорученнями і розрахунках за ними в бухгалтерському обліку та звітності.

Контроль стану збереження майна бюджетних установ проводиться за такими напрямами:

1) перевірка зберігання, технічного стану та використання
основних засобів, МШП;

2) перевірка стану збереження матеріальних запасів;

3) перевірка дотримання умов зберігання майна (повнота закріплення майна за місцями зберігання й експлуатації, матеріально-відповідальними особами; наявність та оформлення договорів про повну матеріальну відповідальність; оцінка добору кадрів на посади матеріально-відповідальних осіб; відповідність складських приміщень вимогам установленого порядку для забезпечення збереження матеріальних цінностей);

4) перевірка стану обліку в матеріально відповідальних осіб;

5) перевірка повноти та своєчасності проведення інвентаризації майна та відображення її результатів в обліку.

Контролюючи стан збереження та використання основних засобів, МШП та матеріальних запасів, ревізор керується:

· інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою наказом ГУДКУ та МФУ від 30 жовтня 1998 р. № 90;

· порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 січня 1996 р. № 116;

· типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом ДКУ та Міністерства економіки України від 10 серпня 2001 р. № 142—181.

Під час проведення ревізії бюджетних установ контроль стану збереження майна контролюється, як правило, за допомогою част­кових інвентаризацій основних засобів, МШП і матеріальних
запасів у місцях їхнього зберігання чи використання. Об’єкти, що підлягають інвентаризації, визначаються ревізором, який очолює інвентаризаційну групу, щодо номенклатури матеріальних цінностей, матеріально відповідальних осіб і структурних підрозділів. Методика проведення інвентаризації, документального оформ­лення її результатів є загальною і визначена інструкцією № 90.

При проведенні інвентаризації одночасно здійснюється обсте­ження умов зберігання, використання та технічного стану окремих об’єктів основних засобів і МШП, видів матеріальних запасів за їхньою номенклатурою, а також перевірка стану обліку в мате­ріально відповідальних осіб за місцями зберігання та викорис­тання у структурних підрозділах бюджетної установи.

Повнота закріплення об’єктів майна (основних засобів, МШП, продуктів харчування та інших запасів) перевіряється методом порівняння даних про залишки за субрахунками відповідних видів майна на перше число місяця в розрізі матеріально відповідальних осіб у книзі Журнал-Головна та оборотних відомостях. Наприклад, повнота закріплення господарських матеріалів і канцелярського приладдя перевіряється порівнянням даних книги Журнал-Головна про залишки на перше число місяця із субрахунку 234 «Господарські матеріали і канцелярське приладдя» з підсумковими даними оборотних відомостей про залишки матеріалів, відповідних за номенклатурою цієї облікової групи, у розрізі матеріально відповідальних осіб.

Правильність документального оформлення та відображення в обліку результатів інвентаризації контролюється методом норматив­но-правової перевірки на відповідність вимогам інструкції з інвентаризації щодо документального оформлення, визначення та відоб­раження її результатів в обліку. Поряд з методом нормативно-правової перевірки широко застосовується метод перевірки кореспонденцій рахунків виходячи з даних змісту господарських операцій, які відображають результати інвентаризації. Повнота об’єктів інвентаризації визначається методом порівняння інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборотних відомостях.

На відміну від інвентаризації майна підприємницьких суб’єк­тів її проведення в бюджетних установах має такі особливості:

а) надлишки матеріальних запасів підлягають оприбуткуванню та зарахуванню на збільшення доходів загального (бюджетного) фонду (кредит рахунку 702), а по об’єктах основних засобів — на збільшення фонду в необоротних активах (кредит рахун­ку 401), по МШП — на збільшення фонду МШП за їхніми видами (кредит рахунку 411);

б) втрати матеріальних запасів у межах затверджених норм природних втрат у разі виявлення фактичних нестач і після заліку пересортиці списуються на зменшення доходів загального
фонду (дебет рахунку 702);

в) нестачі об’єктів основних засобів, матеріальних цінностей понад норми природних втрат або за відсутності норм втрат та від псування цінностей відносяться на рахунок винних осіб за цінами відповідно до постанови КМУ від 22 січня 1996 № 116;

г) нестачі матеріальних цінностей понад норми природних втрат, втрати від псування, стихійного лиха (повені, пожежі тощо), а також коли конкретні винуватці не виявлені списуються з балансів лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і вжиття потрібних заходів задля недопущення фактів втрат у подальшому в такому порядку:

1) за кожним випадком нестач або псування матеріальних цінностей на суму до 2500 грн включно — з дозволу керівника установи;

2) за кожним випадком нестач або псування матеріальних цінностей на суму від 2500 грн до 5000 грн — з дозволу керівника установи вищого рівня, а на суму понад 5000 грн — з дозволу керівника центрального органу виконавчої влади, голови місцевої державної адміністрації;

ґ) матеріальні цінності, непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха, списуються з балансів установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, з дозволу:

1) керівника установи, якщо вартість одиниці (комплекту) матеріальних цінностей — до 2500 грн;

2) керівника установи вищого рівня, якщо вартість одиниці (комплекту) матеріальних цінностей — від 2500 грн до 5000 грн;

3) керівника місцевої державної адміністрації, якщо вартість одиниці (комплекту) матеріальних цінностей — понад 5000 грн.

Продаж основних засобів може здійснюватися бюджетними установами тільки через біржі, аукціони та за конкурсом як майна, що є державною власністю. Кошти, отримані від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід бюджету, а від продажу інших основних засобів і матеріальних запасів витрачаються на придбання матеріальних цінностей, необоротних активів та їхній ремонт, модернізацію та здійснення інших видатків за кошторисом.

Основні напрями ревізії фактичних видатків на утримання бюджетних установ:

1. Ревізія фактичних видатків на утримання бюджетної установи починається з перевірки наявності затвердженого єдиного кошто­рису доходів і видатків та розрахунків до нього, правильності його формування щодо вимог чинного законодавства України.

2. Загальна оцінка виконання єдиного кошторису доходів і видатків проводиться методом аналізу на підставі даних поточної звітності про кошторисні цільові призначення бюджетних коштів, касові та фактичні видатки в розрізі їхніх видів за кодами економічної класифікації видатків бюджету. Після цього здійснюється контроль фактичних видатків за ревізований період за місяцями року щодо їхньої правомірності, доцільності, достовірності, ефективності за видами таких видатків згідно з кодами економічної класифікації (див. рис. 3.2).

3. Перевірка видатків на заробітну плату (КЕК 1111). Такі
видатки належать до основних за обсягом видатків за кошторисом.

Основними джерелами інформаціїдля контролю є дані штат­них розписів персоналу установи, тарифікаційні списки працівників, накази, розпорядження з питань кадрів, табелі про відпрацьований працівниками час, розрахунково-платіжні відомості, картки особових рахунків працівників, групувальні відомості, меморіальний ордер № 5, книга Журнал-Головна.

Контроль видатків на оплату праці та взаємопов’язаних із цим розрахунків проводиться в такій послідовності:

а) правильність визначення чисельності персоналу та застосування посадових окладів, місячних ставок заробітної плати, доплат, надбавок кожному працівнику (методом нормативно-право­вої перевірки даних тарифікаційних списків, штатних розкладів на відповідність галузевим інструкціям відповідних міністерств
і відомств щодо оплати праці працівників, виробничих показни­ків — нормативів навантаження на одного працівника);

б) перевірка відповідності показників з фактичної чисельності працівників протягом ревізованого періоду штатному розкладу, змінам в оплаті праці (методом аналізу даних наказів та розпоряджень з питань кадрів, штатних розписів, класифікатора працівників за умови комп’ютерної форми облікового процесу або розрахункових-платіжних відомостей та особових рахунків праців­ників при ручному варіанті організації облікового процесу). Особ­лива увага має бути звернена на правомірність зарахування в штат тимчасово працюючих, позаштатних працівників за сумісництвом;

в) перевірка достовірності даних про відпрацьований час (аналіз і порівняння даних бази нарахування заробітної плати в ком­п’ютері та табелях обліку відпрацьованого часу структурних підрозділів, зустрічна перевірка даних профкомів про видані путівки працівникам на лікування, туристичні й інші, та табельного обліку про цей відрізок часу, аналіз даних про виконану

 

 

Рис. 3.2. Схема контрольного процесу фактичних видатків на утримання бюджетної установи

роботу за тимчасово відсутніх працівників, робота у святкові дні та
в понаднормовий час);

г) перевірка правильності нарахування заробітної плати за місяцями року та відрахувань з неї (прибуткового податку із заробітної плати, зборів у фонди на обов’язкове державне соціальне страхування, за виконавчими документами суду, інших за розпорядженням працівника чи виходячи з його зобов’язань). Критеріями вибору інформації для контролю є рахунки з працівниками, за якими виявлені порушення, указані в пунктах а, б, в, а також при візуальному контролі первинних документів щодо перерахунків за минулі періо­ди, додаткових розрахункових або платіжних відомостей, відомості з підчистками, виправленнями цифр, дописками.

При комп’ютерній формі організації облікового процесу ревізор повинен ознайомитися з технологією ведення класифікаторів працюючих, унесення змін в архівну інформацію за минулі періоди, алгоритмів розрахунків, методів машинного контролю вхідної та вихідної інформації, захисту та збереження архівного масиву.

Контролюючи відрахування із заробітної плати, слід перевірити правильність ведення класифікатора працюючих щодо видів відрахувань, правомірності застосування пільг під час справляння прибуткового податку із заробітної плати. Якщо в установі є заборгованість із виплати заробітної плати за минулі роки, то треба перевірити правильність нарахування індексації у зв’язку із заборгованістю, достовірність даних про таку заборгованість.

Відповідно до чинного законодавства з обов’язкового державного страхування при тимчасовій непрацездатності у зв’язку із захворюваннями працівника оплата за 5 календарних днів відноситься на видатки за кошторисом як заробітна плата (за КЕК 1111), а решта — за рахунок фонду соціального страхування від тимчасової непрацездатності. Отже, треба перевірити правильність цих розрахунків, застосовуючи методи візуальної перевірки повноти й наявності відповідних первинних документів, їхнього оформлення, нормативно-правової перевірки й ариф­метич­них розрахунків обсягів сум нарахувань.

Наприкінці перевірки належить визначити обґрунтованість бухгалтерських записів за кожен місяць у меморіальному ордері № 5 за дебетом рахунку 802 «Видатки з місцевого бюджету на утримання установи щодо витрат на оплату праці» за КЕК 1111 на підставі даних зведення розрахунково-платіжних відомостей за звітний місяць за структурними підрозділами бюджетної установи та із застосуванням методів візуальної перевірки наявності документів, правильності їх оформлення та складання, з одного боку, і перевірки кореспонденцій рахунків, виходячи зі змісту операцій та їх обсягу, з іншого.

До основних порушень, виявлених у процесі ревізії витрат на оплату праці, належать:

1) завищення видатків на оплату праці в кошторисах (допущення помилок під час тарифікації працівників, визначенні штату при плануванні виробничих показників з обсягів діяльності);

2) наявність перевитрат з видатків за КЕК 1111 через порушення штатної дисципліни;

3) факти неправомірної оплати окремим працівникам за роботу у святкові дні та в понаднормовий час і за заміщення тимчасово відсутніх працівників;

4) переплати заробітної плати через недостовірні дані про
фактично відпрацьований час;

5) списання на витрати коштів за фіктивними відомостями на виплату заробітної плати, відомостями минулих років (за минулі періоди) на вигаданих осіб, завищення підсумків у відомостях на виплату заробітної плати, дописки й виправлення цифр для збільшення суми виплаченої заробітної плати за розрахунками з погашення заборгованості за минулі роки, підробки підписів у платіжних відомостях на виплату депонованої заробітної плати для привласнення коштів;

6) помилки в розрахунках оплати за основні та додаткові відпустки працівників, нарахуванні індексації при погашенні заборгованості з виплати заробітної плати за минулі роки;

7) допущені порушення в оформленні розрахункових, платіжних відомостях щодо встановлених правил виправлення помилок;

8) порушення в нарахуванні та стягненні прибуткового податку із заробітної плати штатного та позаштатного персоналу та розрахунках з бюджетом.

4. Перевірка видатків на загальнообов’язкове державне со­ціальне страхування (за КЕК 1020) здійснюється в такій послідовності:

а) правильність нарахування внесків до Пенсійного фонду, Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду страхування від нещас­них випадків на виробництві;

б) дотримання порядку призначень і виплат з Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності соціальної допомоги працівникам;

в) правильність і своєчасність розрахунків з органами соціаль­ного страхування.

Основні порушення:

1) наявність випадків заниження внесків через заниження бази нарахування, якою є обсяги нарахування на фондоплати праці;

2) наявність значних обсягів заборгованості органам соціального страхування, у тому числі неправомірної з точки зору стану розрахунків з оплати праці;

3) порушення порядку призначень і виплат соціальної допомоги, випадки неправильного оформлення листків непрацездатності, помилки в розрахункахобсягівсоціальної допомо­ги з Фонду страхування на випадок тимчасової втрати пра­цездатності.

5. Перевірка видатків на службові відрядження (КЕК 1140). Порядок оплати видатків на службові відрядження встановлено постановою КМУ «Про норми відшкодування витрат на службові відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 р. № 663 (з подальшими змінами й доповненнями).

Джерелами інформаціїдля контролю цих видатків є щомісяч­ні дані меморіальних ордерів № 5 за дебетом рахунку 802 «Видат­ки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи», дебетом рахунку 811 «Видатки за спеціальними коштами» та кредитом рахунку 362 «Розрахунки з підзвітними особами» з пер­винними документами до них: авансові звіти з підтверджувальними документами про фактично здійснені витрати (квитанції
готелю за проживання та послуги, квитки на проїзд тощо).

Основні напрями та послідовність контролю:

а) перевірка правомірності службових відряджень працівників;

б) перевіркаавансових звітів підзвітних осіб на повнотупідтверджувальних документів про фактичні витрати, їх відповідність вимогам до оформлення таких документів; на дотриманнянорм відшкодування витрат на службові відрядження в розрізі видів витрат (добові, за житло, проїзд тощо);

в) перевірка обґрунтованості бухгалтерських записів у меморіальному ордері № 8 щодо обсягів витрат на службові відрядження у звітному місяці за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів.

Здійснюючи перевірку, треба знати, що в бюджетних установах не підлягають відшкодуванню витрати на службові відрядження зверх нормативів, передбаченихпостановою КМУ.

Основні порушення, виявлені в процесі ревізії видатків на службові відрядження:

1) перевищення фактичних видатків (порівняно з кошторисними) на службові відрядження;

2) переплати на службові відрядження окремим підзвітним особам через перевищення норми відшкодування витрат за проживання в готелях, відсутність документів на проїзд чи інших підтверджувальних документів або їх невідповідність щодо дат, прізвищ та ініціалів підзвітних осіб чи інших вимог до оформ­лення документів, а також наявність необґрунтованих виправлень документів;

3) порушення в оформленні окремих посвідчень на службові відрядження, необґрунтованість установлених термінів відряджень, відсутність наказів, розпоряджень на службові відрядження;

4) фіктивні службові відрядження;

5) відображення в меморіальному ордері № 8 сум видатків за незатвердженими авансовими звітами або навіть у разі відсутності авансового звіту чи документів до нього.

6. Контроль видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (КЕК 1160) передбачає такі перевірки:

а) правильності застосування чинних норм, тарифів, цін на опалення, водопостачання, каналізацію, освітлення в кошторисі та при розрахунках з постачальниками протягом року;

б) обґрунтованості змін у поточному році обсягів видатків у зв’язку з уведенням нових тарифів, цін;

в) правильності розрахунків з відшкодування витрат за корис­тування комунальними послугами орендарями;

г) дієвості заходів щодо економії ресурсів, з аналізом рівня витрат за місяцями року, структурними підрозділами, даних відповідних вимірювальних приладів.

Джерелами інформаціїдля контролю є: договори з постачальниками, єдиний кошторис видатків та розрахунки до нього за КЕК 1160, рахунки-фактури за місяцями року до оплати за надані послуги, книга обліку зобов’язань, книга обліку фактичних видатків, меморіальний ордер № 6, звіт про виконання єдиного кошторису, звіти про кредиторську заборгованість.

7. Контроль видатків на придбання обладнання та інвентарю (КЕК 1130) і видатків на придбання обладнання та предметів дов­гострокового користування (КЕК 2110) охоплює такі основні напрями:

а) перевірка цільового використання коштів відповідно до даних кошторисних призначень;

б) перевірка операцій із придбання матеріальних цінностей (на предмет повноти оприбуткування та виявлення фактів придбання матеріальних цінностей за цінами, які вищі проти діючих ринкових чи проти рекомендованих цін за тендерними угодами управлінь місцевих державних адміністрацій);

в) перевірка стану збереження та використання за призначенням коштів на придбання обладнання, інвентарю та предметів довгострокового користування;

г) перевірка правильності списання обладнання та інвентарю як непридатного для подальшого використання;

ґ) перевірка правильності відображення в обліку видатків на придбання основних засобів щодо джерел фінансування (бюджет­ні кошти, позабюджетні кошти, безкоштовне отримання від благодійних організацій).

Джерелами інформаціїдля контролю є дані кошторисів та розрахунків до них за КЕК, договори, укладені на тендерних торгах, договори з постачальниками, рахунки-фактури, накладні, акти приймання, меморіальні ордери № 6, книга обліку фактичних видатків, книга обліку зобов’язань, звіти про виконання єдиних кошторисів.

8. Контроль витрачання коштів на капітальний ремонт (КЕК 2133) проводиться за такими основними напрямами:

а) на початку ревізії, використовуючи дані бухгалтерського обліку, треба дати оцінку використання коштів у цілому, у розрізі об’єктів капітального ремонту за вартістю, термінами виконання, виявити об’єкти з порушенням термінів, визначити причини, перевірити наявність проектної документації, затверджених кошторисів витрат на об’єкти капітального ремонту, договорів з підрядчиками;

б) достовірність даних про виконані обсяги робіт перевіряється із залученням фахівців-будівельників, які проводять контрольні обміри та визначають, чи не допущено при оплаті робіт, пов’язаних з капітальним ремонтом приписок до фактично виконаних обсягів робіт та неправильного застосування розцінок, зайвого списання будівельних матеріалів. Перевірка проводиться з обов’язковою участю відповідальних представників замовника й підрядчика. Якщо кошторисна вартість об’єкта при підрядному способі виконання капітального ремонту більша ніж 100 тис.
євро, то підрядчик повинен визначитися за результатами тендерних торгів. Під час перевірки за цим напрямом можуть бути виявлені такі порушення:

— штучний розподіл робіт на такому об’єкті;

— укладення договорів з кількома підрядчиками на суму мен­ше 100 тис. євро, серед яких є посередницькі організації (договори мають бути укладені з організаціями, які є прямими виконавцями робіт і мають сертифікат на цей вид підприємницької діяльності);

в) документальний контроль виконаних обсягів робіт проводиться, починаючи з перевірки наявності актів приймання, порівняння сум з даними бухгалтерського обліку бюджетної установи;

г) з перевіркою достовірності даних про виконані обсяги робіт безпосередньо пов’язані питання контролю розрахунків з під­рядними організаціями. Як показує практика ревізійної роботи,
у бюджетних організаціях мають місце факти виконання робіт,
не передбачених планами капітального ремонту, без проектно-кошторисної документації, оплати безтоварних рахунків (особливо наприкінці року з метою показати повне засвоєння коштів, виділених відповідно до кошторису на поточний рік). Крім цього, можливі випадки, коли вартість переданих будівельних матеріалів підрядній організації не враховується при розрахунках вартос­ті капітального ремонту, особливо якщо вони одержані бю­джетною установою безкоштовно від спонсорських організацій, підприємств. У такий спосіб фіктивно завищується обсяг вико­наних робіт на вартість переданих для ремонту будівельних мате­ріалів;

ґ) при проведенні капітального ремонту будівель господарським способом необхідно перевірити крім обсягів робіт, правильність і достовірність видатків на об’єкти капітального ремонту за елементами витрат: заробітна плата з нарахуваннями, матеріали, інші прямі та накладні витрати.

Джерелами інформаціїдля контролю є дані меморіального ордера № 12, картки аналітичного обліку витрат за об’єктами капітального ремонту, первинні документи про витрати, проектно-кошторисна документація, розрахунки до неї.

Основні порушення, які можуть бути виявлені при проведенні контролю за цим напрямом:

1) факти «розпорошення» коштів за багатьма об’єктами;

2) недотримання нормативних термінів виконання робіт;

3) недостовірність даних актів про обсяги виконаних робіт;

4) неправомірне списання будівельних матеріалів.

Контроль стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності за програмою ревізії бюджетних установ доручається, як правило, кваліфікованому фахівцю з бухгалтерського обліку відомчої організації вищого рівня. Здійснюючи контроль із цього розділу ревізійної роботи, треба враховувати такі особливості бухгалтерського обліку бюджетних установ:

¨ наявність двох організаційних форм обліку — бухгалтерій при окремих установах і централізованих бухгалтерій за відомчими чи міжвідомчими ознаками (при районних медичних об’єд­наннях, окремих відділах, управліннях місцевих державних адмі­ністрацій);

¨ поряд з нормативно-правовою базою з методики бухгалтерського обліку загального призначення бухгалтерський облік бюджетних установ регулюють спеціальні нормативні акти, до яких належать:План рахунків та порядок його застосування, бюджетна класифікація видатків, порядок складання карток і книг аналітичного обліку, інструкції про форми меморіальних ордерів та з обліку основних засобів, матеріальних запасів, проведення інвентаризацій і складання звітності;

¨ централізовані бухгалтерії ведуть бухгалтерський облік усіх бюджетних установ, які вони обслуговують на єдиному балансі,
з виділенням в аналітичному обліку для кожної установи фактич­них видатків за їхніми видами та за матеріально відповідальними особами об’єктів майна, а також розрахунків із працівниками з оплати праці, з підзвітними особами і т. ін.

Під час ревізії централізованої бухгалтерії ревізуються всі бюджетні установи, які нею обслуговуються.

Основні напрями контролю:

1. Перевірка організації облікової і контрольної роботи в централізованій бухгалтерії чи бухгалтерії бюджетної установи, облік якої не централізовано, починається з обстеження та аналізу даних планів роботи бухгалтерії та їхнього виконання, особливо щодо розділу контрольної роботи, удосконалення обліку на базі застосування комп’ютерної техніки, наявності посадових інструкцій на кож­ного працівника бухгалтерії, графіків здавання звітності, а також забезпечення нормативно-правовою інформацією, технологічними інструкціями при застосуванні комп’ютер­ної техніки.

2. Перевірка організації архіву облікової інформації є одним з важливих об’єктів контролю. Така перевірка передбачає обстеження архівного приміщення, дотримання правил формування архівних справ, ведення архівної інформації, оцінювання стану збереження архіву та їхньої відповідності вимогам чинного законодавства.

3. Контроль методики бухгалтерського обліку за ревізований період починається перевіркою виконання заходів з виконання приписів попередньої ревізії щодо бухгалтерського обліку. Ревізор повинен детально вивчити достовірність інформації, що свідчить про виконання таких заходів і зробити відповідні висновки в акті ревізії, вимагати додаткових пояснень від службових осіб у разі виявлення недостовірної інформації.

4. Перевірка дотримання методики бухгалтерського обліку за ревізований період здійснюється відносно:

а) правильності застосування плану рахунків;

б) наявності та повноти складу облікових регістрів синтетичного й аналітичного обліку за місяцями року;

в) дотримання методики ведення облікових записів у поточному синтетичному та аналітичному обліку, відповідності даних синтетичного обліку його деталізації з об’єктів у регістрах аналітичного обліку;

г) стану первинного обліку (правильність оформлення первинних документів, дотримання правил внесення виправлень, стан обліку та звітності в матеріально відповідальних осіб).

Найтиповіші порушення в методиці бухгалтерського обліку:

1) порушення щодо застосування плану рахунків при обліку різних видів розрахунків з дебіторами та кредиторами;

2) порушення правил внесення виправлень у документи та
облікові регістри;

3) невідповідність даних синтетичного обліку даним аналітич­ного обліку, несвоєчасна реєстрація інформації в аналітичному обліку (пізніше на 2—4 місяці), особливо в обліку матеріальних цінностей, розрахунків з іншими дебіторами;

4) відсутність деяких первинних документів або неналежне їх оформлення, особливо за операціями зі списання матеріальних цінностей про їхнє використання;

5) порушення при відображенні результатів інвентаризації матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку.

5. Перевірка стану звітної дисципліни та достовірності звітнос­ті передбачає контроль:

а) дотримання термінів здачі місячної, квартальної, річної звіт­ності та повноти її обсягів;

б) правильності складання і достовірності звітності балансу; звітів про виконання єдиного кошторису видатків, про зобо­в’язання бюджетних установ (щодо кредиторської заборгованості), за розрахунками з фондами соціального страхування (див. рис. 3.3).

У процесі контролю правильності складання звітності застосовуються методи порівняння даних окремих показників звітності та відповідних їм даних з регістрів аналітичного обліку та книги Журнал-Головна. У разі виявлення розбіжностей треба взяти письмові пояснення у відповідальних працівників бухгалтерії та вивчити причини таких розбіжностей на підставі даних поточного обліку за місяцями року та первинних документів із застосуванням методів зустрічної перевірки, обстеження та аналізу.

 

Рис. 3.3. Схема контрольного процесу звітності бюджетної установи

Стан бухгалтерського обліку перевіряється на всіх етапах ревізії за трьома основними напрямами:

1) організація бухгалтерського обліку;

2) оформлення первинних документів;

3) визначення якісного рівня обліку (дотримання методики ведення облікових регістрів, правомірності облікових записів).

Під час перевірки за окремими розділами контрольної роботи, яку проводять члени ревізійної групи, поряд з виявленими фактами порушень, зловживань у використанні коштів, майна та розрахунках у матеріалах ревізії фіксуються також факти, що відображають стан бухгалтерського обліку.

Таким чином, в акті ревізії з цього розділу додатково узагальнюються дані про виявлені порушення чинного законодавства щодо організації та ведення бухгалтерського обліку, складання звітності з розділів контролю грошових коштів, розрахунків, наяв­ності та використання майна, фактичних видатків на утримання бюджетних установ.

До основних напрямів ревізії фінансових органів належать:

1. Перевірка дотримання чинних нормативних активів щодо складання, затвердження, внесення змін у місцеві бюджети.

2. Ревізія виконання дохідної частини місцевих бюджетів.

3. Ревізія виконання видаткової частини місцевих бюджетів.

4. Ревізія використання бюджетного фінансування в підприєм­ницьких структурах.

5. Перевірка розрахунків за кредитами.

6. Перевірка правильності зберігання державного та муніципального майна, переданого в користування недержавним підприємницьким структурам.

7. Перевірка законності утворення та використання державних позабюджетних фондів.

8. Ревізія виконання кошторисів на утримання фінансових органів, апарату управління місцевого самоврядування, бюджетних установ.

При здійсненні контролю ревізійна група керується законами України (про державну контрольно-ревізійну службу в Україні, про бюджетну систему України, про податкову систему) та нормативно-правовими актами, які регулюють бюджетно-фінансові відносини (податки, розрахунки з бюджетом, бюджетне фінансування, формування та використання позабюджетних і бюджетних коштів тощо).

Джерелами інформації для контролю є:

а) проекти, розрахунки до планів місцевих бюджетів у розрізі видів доходів, видів видатків, а також розпорядників коштів, які фінансуються з цих бюджетів (бюджетних установ);

б) затверджені бюджети на поточний рік з розрахунками та кошторисами бюджетних установ;

в) службова переписка з фінансовим органом вищого рівня;

г) книги, відомості оперативного обліку фінансування розпорядників коштів;

ґ) дані бюджетного обліку бухгалтерії фінансового органу про виконання бюджету (книга обліку доходів бюджету, книга обліку фінансування й касових видатків бюджету, книга обліку розрахун­ків між бюджетами, книга Журнал-Головна, меморіальні ордери № 1—5, первинні документи про фінансування, виписки банків з поточних рахунків, бюджету тощо);

д) звітність про виконання місцевих бюджетів (місячна, квартальна, річна), яку подають розпорядники коштів з бюджету, а також ревізовані фінансові органи органам вищого рівня (райфінвідділ — облфінуправлінню (облфу), облфу — Державному казначейству України);

е) дані бухгалтерського обліку бюджетних установ, які є розпоряд­никами коштів, дані обліку підприємницьких структур, якщо вони одержують бюджетні кошти, а також щодо розрахунків з бюджетом за додатками (журнали-ордери, меморіальні ордери, первинні документи, дані аналітичного обліку, книги Журнал-Головна, звітність).

Ревізії виконання бюджетів району та стану роботи районних фінансових органів проводяться комплексно контрольно-ревізій­ними управліннями в областях разом з обласними фінансовими управліннями, обласними управліннями Державного казначейства за узгодженим між ними планом. Ревізії сільських, селищних, міських (районного підпорядкування) рад проводяться контрольно-ревізійними відділа­ми разом із працівниками райфінвідділів та відділів Державного казначейства в районах і містах, районними податковими інспекціями. Ревізії виконання кошторисів бюджетних установ залежно від рівня місцевого бюджету є складовими частинами ревізій виконання бюджету відповідного рівня (обласного, районного, сільського).

Таким чином, ревізії проводяться комплексно у фінансових органах, які виконують бюджет відповідного рівня, у бюджетних організаціях, які фінансуються з цього бюджету, та в підприємницьких структурах, які одержують бюджетне фінансування, бюджетні кредити чи кредити під гарантії держави, органів місцевого самоврядування.

Контроль дохідної частини місцевих бюджетів здійснюється за такими напрямами:

1. Перевірка виконання чинних нормативних актів щодо бюджету, фінансів і контролю, зокрема, законів України про бюджетну систему, про Державний бюджет України на поточний рік, відповідних указів Президента України та інших нормативних актів у частині, яка стосується цих ділянок роботи фінансових і казначейських органів (у ревізорів є конкретний перелік питань, які треба вивчити).

2. Перевірка наявності та правильності розрахунків і обґрунтувань обсягів доходів бюджету на поточний рік. При цьому застосовуються методи аналізу бази планування за даними минулого періоду, урахування змін дохідної бази планового періоду, ужитих заходів з розширення дохідної бази, особливо в умовах дотаційного бюджету;

3. Оцінка стану виконання дохідної частини бюджету за місяцями, кварталами року. Використовуючи дані звітності фіноргану та податкової інспекції про доходи, заборгованість платників податків, списання заборгованості платників, донарахування за актами ревізії, ревізор аналізує дані для уточнення програми ревізії, визначення ревізованих об’єктів для повторного контролю.

4. Перевірка дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів до місцевих бюджетів. Методом нормативно-правової перевірки ревізор перевіряє дотримання затверджених нормативів відрахувань до різних бюджетів, а методом зустрічної перевірки у відділеннях банків, податкових інспекціях та в бухгалтерії фінансових органів визначає правильність розрахунків за обсягами доходів і своєчасність їхнього зарахування на поточний бюджетний рахунок бюджету. Особлива увага звертається на правильність перерахунків при наявності операцій з повернення платнику податку переплат, виправлення помилок за минулі дати, періоди. Важливо також вивчити дані рахунків про надходження доходів за кодами «Інші доходи», нез’ясовані надходження (дата виникнення).

5. Перевірка повноти та своєчасності зарахування на поточний рахунок місцевого бюджету. Джерелами контролю є дані виписок банків з поточних рахунків бюджету, довідки про зараховані доходи, відомості відрахувань від загальнодержавних доходів, висновки податкової інспекції про повернення платникам податків переплат тощо, меморіального ордера № 1 за дебетом рахунку «Поточний рахунок місцевого бюджету» і кредитом рахунку «Доходи бюджету». Детально аналізуються дані про обсяги повернення грошових сум платникам податків як переплати, допущенні помилки при зарахуванні доходів за їхніми видами. За видами доходів, де податкова інспекція не веде облік у розрізі платників (державне мито, штрафи за порушення правил руху, санітарних норм, пожежної безпеки тощо), за наявності рішення про повернення переплати треба перевірити достовірність надходження таких доходів (дату, платника податку, у який бюджет зараховано).

6. Перевірка повноти оплати банками відсотків за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів позабюджетних фондів.

7. Перевірка доходів від корпоративних прав і повноти надходжень дивідендів за акціями підприємств, орендної плати за майно, передане в користування недержавним підприємницьким структурам.

8. Перевірка достовірності звітності про доходи за звітними періодами. Для цього треба порівняти дані звіту за видами доходів з даними книги обліку доходів бюджету, звірити дані з податковою інспекцією, ураховуючи, що в обліку фінансових органів обсяги загальнодержавних доходів визначені в сумах відрахувань, а в податкових органах — у повному обсязі надход­жень без розподілу в місцевий і державний бюджети.

9. Перевірка стану податкового контролю в податкових інспек­ціях. Оскільки ревізії виконання бюджетів проводяться комплексно, то одночасно з ревізією роботи фінансового органу (районного, обласного) перевіряється робота податкової інспекції з питань дотримання податкового законодавства під час розрахунків з бюджетом платників податків, повноти нарахувань і сплати податків платниками, списань податкового боргу, застосувань фінансових санкцій. Вибірково перевіряються окремі платники податків для оцінки стану контролю.

Основні напрями контролю видаткової частини місцевих бюджетів:

1. Перевірка обґрунтованості планування видатків бюджету на поточний рік за галузями, видами видатків у розрізі кодів економічної класифікації (методами аналізу та ТЕО бази за попередній рік).

2. Перевірка обґрунтованості внесення змін до кошторисів видатків розпорядників коштів, бюджетних установ протягом поточ­ного року.

3. Оцінка виконання видаткової частини бюджету за ревізований період за місяцями, кварталами року, виявлення відхилень та причин їхнього виникнення: за видами поточних видатків захищених статей видатків (заробітна плата з нарахуваннями, витрати на харчування, медикаменти), за розпорядками коштів (установи освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту населення), капітальними витратами (капремонт, придбання основних засобів).

4. Перевірка дотримання чинного порядку фінансування з бюджету, своєчасності та повноти фінансування заходів, передбачених бюджетом: бюджетних установ, цільового фінансування підприємницьких структур, цільових програм соціального напряму. При цьому ретельно вивчаються в бухгалтерії фіноргану дані пер­винних документів, книги обліку асигнувань і касових видатків, дані меморіальних ордерів № 1 за кредитом рахунку «Поточний рахунок місцевого бюджету», платіжних доручень на перерахування коштів та розпоряджень бюджетних відділів фіноргану на фінансування.

Необхідно з’ясувати:

— чи не було випадків перерахування грошових коштів з
основного поточного рахунку бюджету на видатки, не передбачені бюджетом, у більших розмірах, ніж передбачено бюджетом,
на фінансування позабюджетних фондів та на інші необґрунтовані та непередбачені чинним законодавством заходи;

— чи не приймалися органами місцевого самоврядування рішення про спрямування бюджетних коштів на видатки, не передбачені бюджетом. Такі рішення можуть прийматися тільки за наяв­ності доходу, додатково одержаного в процесі виконання бюджету, перевищення доходів над видатками або якщо вишукано додаткові фінансові ресурси, які покривають ці видатки;

— чи не було випадків спрямування коштів бюджету на депозитні рахунки в банках (як за ініціативою фіноргану, так і відповідно до рішення виконавчої влади) з посиланням на те, що нібито в бюджеті є тимчасово вільні кошти, хоча фактично окремі видатки, передбачені бюджетом, своєчасно не фінансувалися.

Для виявлення таких порушень використовуються: метод нор­мативно-правової перевірки на відповідність операцій чинному законодавству, метод порівняння даних за відповідний період про розміри фінансування у відсотках до затверджених сум, особливо по захищених статтях видатків, щодо обґрунтованості обсягів фінансування окремих розпорядників коштів, методи аналізу та порівняння даних про затверджені за кошторисом видатки, фактично профінансовані обсяги та залишки, непокриті фінансуванням на певні дати місяця.

Слід відзначити, що операції з поточного рахунку бюджету за весь ревізований період перевіряються не вибірково, а суцільним способом, тобто за кожною операцією по меморіальному ордеру, виписках банку, розпорядженнях бюджетного відділу фіноргану та платіжних дорученнях на фінансування. Обов’язково контролюється повнота виписок банку з поточного рахунку бюджету та додатків до нього. У разі виникнення сумнівів можуть застосуватися зустрічні перевірки операцій в установах банків, в організаціях, якими перераховано кошти. Ретельно контролюються операції з фінансування апарату управління місцевого самовряду­вання (дотримання лімітів видатків, капітальні витрати тощо).

5. Контроль операцій з надання короткотермінових бюджетних позик, розрахунків з бюджетами нижчих рівнів за дотаціями та субвенціями здійснюється для:

— перевірки правильності розрахунків і обґрунтувань;

— визначення обсягів фактичного фінансування;

— виявлення фактів нецільового використання коштів.

Наприклад, за клопотанням органів місцевого самоврядування видано бюджетну позику з обласного бюджету району, який прийняв рішення про видачу позик суб’єктам господарювання за умови незабезпечення своєчасного фінансування видатків на заробітну плату установам освіти, охорони здоров’я.

На початку ревізії розрахунків за кредитами, наданими з бюджету та з установ банків під державні гарантії різним підприємницьким структурам, треба ознайомитись у бюджетній бухгалтерії фінвідділу з інформацією про стан заборгованості за кредитами, виданими з місцевих бюджетів різним підприємницьким структурам, про кредити під гарантію органів місцевого самоврядування. При цьому аналізуються дані про фінансовий стан підприємств, періоди видачі, обсяги коштів, обґрунтованість надання кредитів, розрахунки джерел погашення на базі даних договорів, термінів погашення, умов кредитування, передбачених відсотків за користування кредитами в планові терміни погашення, при простроченні термінів погашення. Важливо ознайомитись із програмами економічного та соціального розвитку регіону, станом їхнього виконання, щоб визначитись у напрямах контролю.

Основні напрями контролю:

1. Перевірка обґрунтованості та доцільності надання бюджетних кредитів суб’єктам підприємницької діяльності, умов кредитування.

2. Перевірка забезпечення кредитів, виконання кредитної угоди щодо цільового використання кредитів. Особливу увагу необхідно звернути на те, чи не спрямовувалися ці кошти на депозитні рахунки та приховане кредитування комерційних та інших структур недержавного сектору економіки. У разі використання коштів не за призначенням, ставиться питання про повернення кредиту. Треба враховувати, що бюджетні кредити можуть надаватися суб’єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, суб’єктам, які сплачують податки до бюджету відповідно до програм економічного та соціального розвитку регіону. Але ці кредити не повинні бути безпроцентними чи з нарахуванням відсотків, нижчих ніж розрахунковий рівень інфляції, і в договорах кредитування мають передбачатися штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту.

3. За наявності простроченої заборгованості за бюджетними кредитами вивчаються питання про причини виникнення, ужиті заходи до погашення кредитів через реалізацію забезпечення (майна застави), через господарський суд про примусове стягнення боргу, відшкодування коштів бюджету.

4. Детально вивчається інформація про кредити, наданні
суб’єктам підприємницької діяльності під гарантії уряду держави чи місцевих адміністрацій органів самоврядування. Фіноргани повинні контролювати стан використання таких кредитів, уживати заходи до припинення кредитування, відшкодування раніше одержаних сум кредитів при виявленні фактів нецільового використання. Виявити факти погашення таких кредитів за рахунок гаранта (коштів місцевих бюджетів), визначають суми втрат і заходи до їхнього відшкодування за рахунок майна боржника.

Ревізія правомірності утворення та використання держав­них позабюджетних фондів проводиться за напрямами:

1. Перевірка правомірності утворення позабюджетних фондів місцевих адміністрацій чи органів місцевого самоврядування відповідного рівня. Треба знати, що ці фонди не можуть утворюватися за рахунок бюджетних коштів.

2. Контроль планування джерел надходжень коштів та фактич­них надходжень у фонди. Для контролю використовуються дані бухгалтерського обліку за дебетом рахунку «Поточний спеціальний рахунок бюджету по позабюджетних коштах», виписки банку з цього рахунку, платіжні доручення.

3. Перевірка правомірності утворення та використання резервних фондів місцевих державних адміністрацій, органів самоврядування. Ці кошти зберігаються на окремих спеціальних рахунках у банках. Мають бути рішення про утворення, їхні нормативи за обсягом формування. Кошти витрачаються в кожному окремому випадку за рішенням цих органів і тільки за їхнім цільовим призначенням. Наприклад, резерв на виплату заробітної плати працівникам освіти в розмірі місячного фонду оплати праці з нарахуваннями на обов’язкове державне страхування утворюється за рахунок коштів місцевого бюджету, після тимчасового запозичення його коштів на основний рахунок бюджету повинен поповнюватися для відновлення обсягу фонду.

4. Контроль за станом надходжень у позабюджетні фонди та правильністю використання підприємствами, установами й організаціями виділених їм з відповідного позабюджетного фонду коштів. Для цього безпосередньо на підприємствах і організаціях, які
одержують такі кошти, проводиться перевірка наявності кошторисів, розрахунків до них, стану обліку таких коштів та використання за призначенням, достовірності звітності. Детально аналізуються дані первинних документів підприємства про використання коштів відповідно до цільового призначення, проводяться інвентаризації розрахунків, матеріальних цінностей, придбаних за рахунок таких коштів, установлюється відповідність і достовірність витрат коштів за номенклатурою, обсягом, а також обґрунтованість цін придбання й оприбуткування об’єктів після завершення обсягів робіт, достовір­ність даних актів виконаних робіт, послуг.

Ревізійна група обов’язково перевіряє виконання рішень попередньої ревізії з роботи фінансового органу та подає свій висновок щодо цього. У разі невиконання або часткового виконання заходів з’ясовують причини невиконання, винних службових осіб.

Здійснюючи поточну ревізію виконання місцевого бюджету, ревізійна група КРУ повинна дати оцінку стану контролю з боку місцевих фінансових органів і органів Державного казначейства за надходженням доходів відповідного бюджету, позабюджетних фондів та правильністю використання підприємствами, установами й організаціями виділених їм з відповідного бюджету коштів. Крім цього, фінансові органи вищого рівня повинні здійснювати нагляд за ходом виконання бюджету відповідними вико­навчими органами нижчого рівня.

Ефективність контролю виконання ревізованого бюджету
характеризують дані про координованість роботи фінансових органів і органів Державного казначейства з іншими контролюючими органами, вжиття заходів за результатами перевірок, зокрема, запобігання незаконному витрачанню коштів та відшкоду­ванню виявлених перевірками незаконних витрат і збитків.

Одним з важливих питань стану контролю у фінансових
органах є дієвість заходів, спрямованих на виконання розпоряджень Президента України, постанов КМУ з активізації боротьби з корупцією й організованою злочинністю, що їх розробляли
фіноргани й органи Державного казначейства та подавали на розгляд і затвердження місцевим державним адміністраціям.

Під час ревізії бюджету регіону перевіряються якість контролю ревізованих фінорганів за станом фінансової роботи в сільських, селищних, міських радах, за виконанням бюджетів сільських, селищних і міських рад, координованість цієї роботи з від­повідними контрольно-ревізійними підрозділами ДКРС і податковою інспекцією.

Складовою оцінки як умови забезпечення ефективності фінансового контролю є стан роботи з кадрами, їхня плинність, розстановка та виховання, трудова та службова дисципліна, робота з підвищення кваліфікації, укомплектованість, виконання рішень вищих органів і власних рішень.

За результатами ревізії виконання бюджету складається акт комплексної ревізії з додатками проміжних актів перевірок бюджетних установ, підприємств, організацій, необхідних групуваль­них відомостей, розрахунків. Вимоги до оформлення результатів ревізії та заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень, передбачені в розділі 4 Інструкції про порядок проведення ревізії
і перевірок ДКРС України, затвердженої наказом ГоловКРУ
№ 121 від 3 жовтня 1997 р., зі змінами, що внесені наказом № 88
від 4 жовтня 1999 р.

У разі потреби матеріали ревізії виносяться на обговорення
в колективах перевірених органів, організацій, підприємств,
установ, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Результати ревізій виконання бюджетів і стану роботи фінансових і казначейських органів цих регіонів доповідаються місцевим державним адміністраціям та розглядаються на засіданнях, для участі
в роботі яких у райони (міста) виїжджають керівні працівники облфінуправліннях чи КРУ. Керівництво облфінуправління та КРУ
в області вирішує також питання про необхідність розгляду наслідків ревізій на засіданні обласного фінуправління.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, недостач коштів і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються слідчим органам і одночасно ставиться питання про звільнення від займаних посад винних осіб.

Якщо діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юридичній особі заподіяні збитки, але їхні дії в кримінальному порядку не розглядаються, належить поставити питання перед керів­ником перевіреної або вищої за підпорядкованістю організації про подання цивільних позовів на винних осіб.

За наслідками проведених ревізій у межах наданих прав органи КРУ оформлюють рішення про застосування фінансових санк­цій та накладання адміністративних стягнень. У разі заперечень щодо фінансових стягнень питання вирішується з оскарженням у КРУ вищого рівня, а далі — у господарському чи народному суді, рішення якого є остаточним.

 

Рекомендована література за темою

1. Бюджетний кодекс України: Затв. сесією Верховної Ради України 21 черв. 2001 р. № 252-ІІІ // Офіційний вісник України. — 2001. — № 29. — Ст. 1291.

2. Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти: Закон України від 22 лют. 2000 р. № 1490-14 // Відом. Верхов. Ради України. — 2000. — № 20.

3. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Затв. наказом МФУ від 27 груд. 2001 р. № 604 // Ориєнтир. — 2002. — № 3.

4. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: Затв. наказом ГУДКУ від 10 груд. 1999 р. № 114 (зі змінами та допов., затвердженими наказом ДКУ від 26 берез. 2002 р. № 54) // Офіційний вісник України. — 2002. — № 1. — Ст. 14.

5. Порядок складання карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ: Затв. наказом ДКУ від 6 жовт. 2000 р. № 100 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 45. — Ст. 1951.

6. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні. Затв. наказом Голов-
КРУ України від 3 жовт. 1997 р. №121 // Офіційний вісник України. —
2000. — № 44. — Ст. 265.

7. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського
обліку для відображення основних господарських операцій. Затв. Наказом ДКУ від 10 лип. 2000 р. № 61 //Офіційний вісник України. — 2000. —


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 1887. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.085 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7