Студопедия — Тема серця як леза чи ваги для найтонших оцінок.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема серця як леза чи ваги для найтонших оцінок.






Лев:

Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш,

та серце добре в тебе (1, с. 404).

 

Мавка (про Лева):

Ой, як же плаче серце по тобі (1, с. 438).

 

Мавка (про Лукаша):

Я серцем чую –

він вернеться сюди… (1, с. 436).

2. Серце як критерій щирості та істинної моральності, оскільки воно сповіщає цінності світу свободи:

Мавка:

Чи ж то ганьба,

що маю серце не скупе, що скарбів

воно своїх не криє, тільки гойно

коханого обдарувало ними,

не дожидаючи застави? (1, с. 414).

 

3. Серце як осередок вічного життя:

Мавка:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає (1, с. 433).

4. Серце як джерело народження істинного слова:

Мавка:

В серці

знайшла я теє слово чарівне (1, с.435).

5. Серце як символ народження душі через жертву:

Постать Мавки:

Заграй, заграй, дай голос мому серцю!

Воно ж одно лишилося від мене.

 

І далі:

Ні, милий,

ти душу дав мені, як гострий ніж

дав вербовій тихій гілці голос (1, с. 456).

Звернення до теми серця – це не просто художній засіб, покликаний забезпечити дотримання вимог щодо специфіки даного твору. Ця тема посідає особливе місце в ментальності українського народу, що точно виражено в філософії Г. Сковороди. «Закон божий есть божие в человеке серце» (2, с. 120). Згадаймо ще один мудрий вислів: «Глава в человеке всему – серце человеческое. Оно – то есть самый точный в человеке человек, а прочее все околица, как учит Иеремия: «глубоко серце человеку (паче всех) и человек есть, и кто познает его?» Внемли, пожалуй, глубоко серце – человек есть… А что ж есть серце, если не душа? Что есть душа, если не бездонная мыслей бездна? Что есть мысль, если не окрень, семя и зерно всей нашей крайней плоти, крови, кожи и прочей наружности? Видишь, что человек, мир сердечный погубивший, погубил свою главу и свой корень» (3, с. 341).

Християнська культура ясно виражає усі особливості ставлення людини Духу до понять серця та душі, які у Новому Заповіті інколи вживаються як тотожні. Якщо виходити з прийнятої в християнстві троїстої побудови людини (тіло, душа та дух), то душа вважається осередком світу людських емоцій. Тому радість, мука, насолода, сум, жах, веселість, скрута, журба, скорбота тощо є спільними для серця і душі.

Доля Лукаша немовби ілюструє сказане вище. Леся Українка за допомогою художнього образу змалювала ситуацію, де зрада власній душі (Мавка – двійник) та розсудливі схеми поведінки, що полишені сердечності, ведуть до втрати взаємопорозуміння. Це символізується сварками, злиднями, загибеллю майна та руйнацією зовнішніх, поверхових форм єдності людей, де було відсутнє душевне тепло відносин, де слова з вуст не відповідали мові серця.

Відповідно до національного хронотопу в «Лісовій пісні» осереддям вирішення проблеми добра і зла в термінах «людське – озвіріле» є душа – як ціннісний центр, до якого напружено стягуються горизонтальний та вертикальний виміри символізованого світу. Традиційно в європейській культурі душа є осередком пристрастей. У дуже поширеному завдяки християнству розумінні двоїстої структурі людини (душа – тіло) душа займає проміжне становище поміж тілом і духом. Динаміка ж духовного становлення людини асоціюється із вертикальним сходженням до вищої цінності – духу, який має бути справжнім володарем тіла й душі. Відповідно, в межах цього світобачення, у його прихильників складається ієрархія етичних та естетичних цінностей.

У «Лісовій пісні» душа – це не щось готове, відвічне, це те, що народжується в серці. Душа головного персонажа має пройти своєрідну ініціацію через спілкування з персонажами, які чи то символізують сили природи, чи то уособлюють світ предків, чи то є двійниками якихось надчуттєвих надсвідомих чи підсвідомих вимірів людського буття. Душа опосередковує буття духу, через неї відкривається те, що «по той бік», бо вона здатна відчути чуже як своє. «Не ріж!» (1, с. 376) – то зойк душі, що доторкнулась до чужого болю, усвідомила через співчуття свою спорідненість з іншим буттям і через це відкрилась для принципово інших буттєвих вимірів. Відмова героя твору від цінностей душевного веде до його метаморфози у вовкулаку, бо зрада Мавці (яка стає уособленням душі) є зрадою самому собі. Тому і зустріч з тим, що в криється у глибині душі (зазирнувши Мавці в очі), стає нестерпною для Лукаша:

тремтячими руками заслонився,

і кинувся не мовлячи ні слова (1, с. 436).

Відмова від Мавки (одруження з Килиною) – це склеп хтонічного в метаморфозах душі, де міряються силою, де серце мовчить.

Поетичний образ пробудження душі Лукаша через любов до Мавки (пізнання Аніми, термінологією К. Юнга, чи Психе) зумовлює традиційні для міфу та чарівної казки випробування шляхом сходження в підземний світ, куди попадає Мавка після зради Лукаша. Сходження у підземний світ мовою казки чи міфу описується як ситуація, коли герой потрапляє у дупло, казан, колодязь, склеп, пекло, чи, -- психоаналітично – у підсвідомість, туди, де безодня, що лякає, де відбувається зустріч з тим, що не має власне назви («Той, що в скалі сидить») – у світ померлих. Тут доречно згадується прадавній звичай поховань в сидячому положенні. Образ сходження у підземний світ зіставляє два типи бачення проблеми вічності, котрі у міфологічній свідомості взаємно доповнюються та є невіддільними один від одного. Перший тип розуміє вічність як спокій, мовчання, смерть, темряву, твердиню. Другий тип розуміє її як нетлінний елемент у серці, як те, що не вмирає, що пробуджує душу, несе радість та страждання, дає щастя та муку, а також несе великі смисли, котрі народжується в слові.

Метаморфози душі, що уособлюються в образі Мавки, поєднують два виміри вічності. Жертовність соматичного відроджує душу, рятує красу (Русалка Польова), відкриває очі та робить мудрим головного героя. Але надалі вічність відкривається в інших формах, у слові, яке не назване Мавкою, але є творінням Лесі. Багато поетів змальовували динаміку душевного життя, що народжує слово. Та Леся вражає цілісністю бачення, що передає сутність творчості як всеохоплюючого процесу. Вустами Мавки вона говорить:

Вогнем підземним

мій жаль палкий зірвав печерний склеп,

і вирвалась я знов на світ. І слово

уста мої німії оживило,

і я вчинила диво… Я збагнула,

що забуття не суджено мені (1, с. 436).

Так по жіночому метафорично Леся провіщує собі вічну пам’ять у слові.

Високохудожній твір завжди є втіленням величного людського духу, де поєднуються щонайменше два світи – світ описуваного та світ автора, між якими інколи важко провести чітку межу. Письменник чи поет інколи розцінюється читачами як повновладний господар усіх витворених ним персонажів, подій та сюжетів. Проте цей витворений ним світ (якщо мова йде про дійсно високохудожній твір), де зображувані персонажі та події на перший погляд цілком залежать від їх творця, мимоволі нав’язує автору логіку правди буття. Тому автор не є цілковитим повелителем долі того світу, що він його змальовує у творі. Автор – це не тільки вуха та очі, що прислуховуються до Буття або вдивлюються у нього. Він також є вустами Буття, яке через них виказує невидимі, потаємні для звичайної людини свої сторони. Автор відкриває те Буття шляхом творіння нового життя мови в художньому творі, у якому оголюються нові смислові відтінки слів, внаслідок чого художній твір завжди є принципово новою самоінтерпретацією Буття, його мовним двійником.

Ось чому ми інтуїтивно розуміємося у тому, чим мова високохудожнього твору відрізняється від мови звичайного повсякденного спілкування. Останню включено у життєвий процес як утилітарний комунікативний засіб, де проблеми інтерпретації значень, тлумачення змісту та рефлексії над ними практично ніколи не виникає, оскільки спілкування людей має безпосередньо-природний характер. Як правило, тлумачення змісту того, що є предметом спілкування, не набуває характеру особливого засобу для порозуміння, а безпосередньо входить в сам зміст думки. Це значить, що звичайне користування мовою практично несвідоме, рефлексія мінімізована і думки людини рухаються у руслі тих мовних схем, що засвоєні ще з дитинства. Відкриття нових смислів та схем є прерогативою нонконформістського мислення справжніх творців, які знаходять можливість прорватись крізь нав’язливі стереотипні схеми і тим самим знайти в мові нові виміри та нові можливості розуміння.

Не буде великим відкриттям і твердження про те, що художня мова відрізняється також і від мови науково-теоретичного дослідження. Художній твір на відміну від теоретичного дослідження має свої особливі можливості звернення до різних рівнів раціональності та їх втілення в мові та тексті. Образотворча мова звертається не тільки до розуму, але й до душі, ніжним дотиком торкаючись струн серця. Слово, що йде від серця – то і є істинне слово. У безпосередньому раціонально-логічному його сприйнятті ця його особливість може бути й не помічена. Лише душею миттєво можна відчути правду. Одначе це відчуття не повинно залишатися на перцептивному рівні, до нього має додатися акт усвідомлення самого факту нашого відчуття правди та усвідомлення його усвідомлення як відчуття правди.

Акт усвідомлення єдності цих двох типів раціональності означає вихід за горизонт безпосереднього сприйняття у деякий новий вимір бачення, що забезпечує можливість зайняти позицію стороннього спостерігача, інакше кажучи, «здійснити рефлексію». Думка про думку дозволяє виявити найуніверсальніші параметри творчого мислення як понятійного та художньообразного процесу. За своєю суттю це означає здатність знайти глибинні універсальні символічні схеми, які б виконали роль метамови. Мова глибинних світоглядних символів, що є філософською мовою незалежно від причетності мислителя до «цеху професійної філософії» і є тією метамовою, що дозволяє висвітлити неявні, невиказані у повсякденності смислові координати буття людини в світі. Саме тому ми з повною підставою говоримо про філософію Лесі Українки, яка на матеріалі глибинних пластів української національної культури через універсальну метамову створених нею художніх образів відтворила вічні загальнолюдські цінності.

Література:

1. Українка Л. Лісова пісня. // Вибрані твори. – К.; Дніпро, 1974.

2. Сковорода Г.С. Начальная дверь к христианскому добронравию. // Соч. в 2-х томах. – Т.1.— М., – 1973. – С. 111-132.

3. Сковорода Г.С. Разговор пяти путников об истинном счастии в жизни. Соч. в 2-х томах. – Т.1.— М., – 1973. – С. 313-349.

5.3. Українська міфологія та універсально-культурна структура «Лісової пісні» Лесі Українки

О.С. Кирилюк

1. Світоглядні коди в структурі «Лісової пісні».

2. Універсалії культури в структурі «Лісової пісні».

3. Універсально-культурні елементи в аналізі «Лісової пісні» Лесі Українки.

4. Універсалії культури в образах та персонажах української народної міфології.

Розгляд «Лісової пісні» (1) під тим методологічним кутом зору, що ми його пропонуємо, внаслідок дійсної універсальності КГП-структурованості будь-якого тексту культури, дає можливість без особливих труднощів експлікувати наявні у його складі категорії граничних підставин та світоглядні коди.







Дата добавления: 2015-10-18; просмотров: 484. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Функциональные обязанности медсестры отделения реанимации · Медсестра отделения реанимации обязана осуществлять лечебно-профилактический и гигиенический уход за пациентами...

Определение трудоемкости работ и затрат машинного времени На основании ведомости объемов работ по объекту и норм времени ГЭСН составляется ведомость подсчёта трудоёмкости, затрат машинного времени, потребности в конструкциях, изделиях и материалах (табл...

РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ Ревматические болезни(или диффузные болезни соединительно ткани(ДБСТ))— это группа заболеваний, характеризующихся первичным системным поражением соединительной ткани в связи с нарушением иммунного гомеостаза...

Решение Постоянные издержки (FC) не зависят от изменения объёма производства, существуют постоянно...

ТРАНСПОРТНАЯ ИММОБИЛИЗАЦИЯ   Под транспортной иммобилизацией понимают мероприятия, направленные на обеспечение покоя в поврежденном участке тела и близлежащих к нему суставах на период перевозки пострадавшего в лечебное учреждение...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия