Федеральное государственное образовательноеІзокоста – це лінія, яка показує, можливі комбінації купівлі двох ресурсів – праці та капіталу при заданих цінах на них та певному бюджеті фірми. Витрати на купівлю праці є добутком ціни праці та обсягу залучення праці, а витрати на капітал – добутком ціни одиниці капіталу та обсягу даного ресурсу. TC= PL*L+PK*K Де TC – загальні витрати виробництва PL, PK – ціни відповідно праці та капіталу L, K – обсяги купівлі факторів виробництва – праці та капіталу.
LE C
Властивості ізокости: - Ізокоста залежить від рівня витрат фірми. Чим далі ізокоста від початку координат, тим витрати на купівлю двох ресурсів є більшими. - Ізокоста залежить від цін на два ресурси. Якщо ціни змінюються на два ресурси пропорційно – ізокоста рухається або праворуч, або ліворуч, якщо ж змінюється ціна одного з ресурсів – ізокоста змінює кут нахилу. - Кут нахилу із окости визначає співвідношення ціни двох ресурсів: PL,PK
Історія економічних вчень 1. Зміст і етапи еволюції класичної політекономії. Класична політ-я виникла коли підцька д-сть охопила не лише сферу торгівлі а й більшість галузей промисловості і сферу в-ва в цілому. ЇЇ назвали класичною за науковий х-р багатьох її теорій, методологічних положень, що лежать в основі сучасної екон. Науки. Завдяки представникам цієї школи екон. Теорія набула статусу дисципліни,науки.Вперше термін «клас.пол-я»примінив К.Маркс. Причини виникнення КП: Економічні - завершення процесу первинного нагромкапіталу(відокремлення засобів в-ва від виробників);капітал і сфери обігу переміщувались у сферу-ва, швидкий розвиток мануфактури; виникає соц..замовлення дослідж.появи промислового прибутку, аналіз проблеми існуючого екон. Ладу. Політичні: пошерення боротьби буржуазії із залишками феодалів, буржуазія зосереджує в своїх руках екон владу гроші, почин. боротися за політичне панування-ряд буржуазних революцій; промисловій буржуазії потрібна була цілісна теорія, світогляд яка б обґрунтувала б переваги капітального в-ва над феодальним. Наукові: х-ся великими успіхами природничих наук. ЕТАПИ: 1(кін 17 2 пол 18ст)- розширення сфери ринкових відносин, аргументує заперечення ідей меркантелістів. Петті і Буагільберг перші в історії запропонували теорію трудової вартості з якою джерелами і мірою вар-сті є к-сть затраченої праці на в-во прод-ї, основою багатства держави бачили в сфері в-ва. Завершила 1етап школа фізіократів: Кене, Тюрго. 2 (ост.третина 18ст)- зв*язана з працею А.Смітта,завдяки йому аж до 30р 20ст незаперечним вважалося положення про невтручання держави у вільну конкуренцію. Класичними вважалися відкриті Сміттом закони розподілу праці, продуктивності праці, його положення в значній мірі викор.сьогодні при аналізі товару, його властивостей 3(1пол.19ст)-х-ся завершенням в ряді країн промислового перевороту,представниками цього етапу властивість товарів і послуг пояснюється або витратами в-ва або к-стю затрач.праці. Сей вперше дослідив рівновагу між попитом і пропозицією,і реалізац.сукупної прод-ї в залежності від кон*юнктури ринку.Рікардо виявив закономірність тенденції норми прибутку до зниження,розробив норми теорії форм земельної ренти, обґрунтував закономірність зміни вартості грошей в залежності від к-сті їх оборотів. 4 (2пол 19ст)- Маркс і Мілль узагальнили теорію трудової вартості, розробили теорію трудової вартості. З*явився більш прогресивний напрям екон.думки –кін 19ст маржиналізм та поч. 20ст інституціоналізм. 2.Виникнення і основні положення соціально-інституціонального напрямку екон.думки Термін "інституціоналізм" запровадив у економічні дослідження У. Гамільтон у 1919 р., але цілісної течії тоді ще не існувало. Сутність інституціоналізму визначається як неекономічне, інституціональне трактування економічних явищ і процесів. У марксизмі, наприклад, структура суспільства виражена трьома поняттями: продуктивними силами, виробничими відносинами та надбудовою. Інституціоналісти на противагу цьому підходу запропонували триєдину соціальну структуру, що складається з матеріальної, інституціональної та ідеологічної основ. Інституціоналізм пройшов в еволюційному розвитку три періоди: виникнення інституціональних теорій у 20—30-ті роки XX ст., період затишшя — 40—50-ті роки і нове піднесення, яке почалося в 60-ті роки. Незважаючи на неоднорідність, представники цієї течії економічної думки мають спільні методологічні принципи: еволюційний характер теорії; - технологічний детермінізм;розширене трактування предмету політичної економії, застосування так званого міждисциплінарного підходу;Інституціоналізм був течією, яка протиставляла себе класичним та неокласичним поглядам і виступала з різкою критикою ортодоксії, а саме: проти теорії гедонізму (максимальної вигоди для себе), ідеології індивідуалізму (з теорією колективних дій та інститутів), статичного підходу (пошуку економічної рівноваги) за динамічний підхід (розгляд явищ в історичній послідовності), проти абстрактного методу аналізу. Інституціоналісти досліджували три групи проблем, тісно пов'язаних зі сферою державної політики: взаємовідносини праці та капіталу;взаємозв'язок монопольного сектора економіки з дрібним і середнім бізнесом;взаємодію приватних і суспільних інтересів. Т. Веблен підійшов до поділу капіталістичного господарства своїм шляхом, визначивши в ньому сфери "індустрії" та "бізнесу". Під першою він розумів матеріальну форму капіталістичного виробництва, тобто безпосередньо виробництво, а під другою — керуючу силу виробництва, сферу обігу. Т. Веблен стверджував, що бізнес підпорядкував виробництво й індустрію власним фінансовим інтересам, а тому основною суперечністю сучасного йому світу він вважав невідповідність інтересів індустрії та бізнесу. Практичну орієнтацію на конкретні варіанти державного втручання мав інституціоналізм У. Мітчелла, який дістав назву емпіричного.,головними явищами економічного життя вважав гроші та грошовий обіг, а сучасну капіталістичну економіку — "грошову цивілізацію". Суттєвий внесок У. Мітчелл зробив у теорію економічних циклів, уперше висунувши ідею безкризового циклу, що складається з чотирьох фаз: депресії, пожвавлення, розквіту й рецесії. Післявоєнні інституціональні концепції, які сформувались у 60-х роках XX ст. в результаті спроб об'єднати політекономію й соціологію, поклали початок соціологічному (інституціонально-соціальному) напрямку. Представниками його є економісти американські Берні,Мінз,Фурастьє,Перру. Вони скептично поставилися до кейнсіанських спроб знайти закономірність розвитку співвідношення доходів, заощаджень і споживання, піддали сумніву універсальний характер "вічних" законів неокласиків, висуваючи на перший план суспільні відносини людей, сферу обміну, споживання, формиорганізації ринку, моральні принципи, надавали вирішального значення в економіці інститутам (державі, великим корпораціям, профспілкам). На підставі відокремлення власності на капітал від його застосування виникла теорія "управлінської революції" (А. Берлі, Д. Бернхем). Велике значення має теорія "колективного капіталізму ", сформована Г. Мінзом. Вона складається з трьох основних елементів: "дифузії" власності, "революції в доходах" та "управлінської революції". Мінз активно підтримував великий бізнес, оголошуючи корпорацію новим соціальним інститутом, який відображує суспільні інтереси, а не тільки дбає про зростання прибутків, і діє за критерієм соціальної відповідальності. Він запропонував власний практичний проект реформ (який передбачав державну регламентацію цін, дивідендів тощо), спрямований на об'єднання інтересів монополій з інтересами суспільства. 3.Історичні передумови виникнення і основні положення кейнсіанства Аж до 30-х років ХХ ст. серед учених-економістів панувала думка, що за допомогою механізму вільного ціноутворення економіка автоматично прямує до рівноваги — коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринку товарів, так само як і на ринку праці й капіталу. Найбільш наочним свідченням цього був циклічний характер розвитку капіталістичної економіки. Постійно повторювані зі зростаючою силою кризи супроводжувалися зниженням рівня виробництва, інвестицій, зайнятості, заробітної плати, серйозними труднощами у збуті товарів, розладом усього економічного механізму. Економічна думка того періоду виявилася нездатною дати задовільне пояснення цим явищам, а тим більше вказати способи подолання криз. Багато економістів зв’язували настання криз і наступних піднесень з настроями оптимізму чи песимізму в бізнесменів. Існували теорії, які пояснювали кризи порушенням пропорцій між галузями господарства, або навіть банківською процентною політикою.З розвитком капіталізму швидко руйнувалися механізми автоматичного ринкового саморегулювання. На рубежі ХХ ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства. Вільне переливання капіталу та робочої сили, вирівнювання витрат виробництва, цін та норми прибутку стають тепер неможливими.Але найбільш гостро нездатність капіталістичної економіки до планомірного розвитку проявилася у роки світової економічної 4. Передумови виникнення і етапи розвитку неокласичного напрямку. Теорія граничної корисності. В період 60-70 р.19ст вваж. Переломними в розвитку екон.науки, протягом якого виник неокласичний напрямок, представники якого заклали теоретико-методологічні основи фундамент сучасної екон.теорії. Передумовою перевороту в екон.науці став розвиток ек-ки в якій вільна конкуренція досягла свого вищого рівня. В цих умовах виникла необх в дослідж проблема функт-ня екон. С-ми вільної конкуренції, екон.рівноваги,визначення ринкових і цінових механізмів,формув попиту і пропоз їх впливи на ціни. На зміну політекономії в кін 19ст прийшла маржинальна екон.теорія(гранична).На думку її представників велику роль в мотивації поведінки людини відіграють психологічні фактори:бажання, схильність, очікування людей. Аналізуючи оптимальну поведінку суб*єкта, вони вперше використали метод граничних величин. На основі цього зробили висновок, що в основі прийняття будь-якого рішення лежить раціональний вибір, який виходить з граничних витрат і доходів отриманих в результаті реалізації цього рішення. Граничний аналіз виявився могутнім засобом, що дозволяє пояснити рішення, що приймається на ринку,показати як кожна операція що здійснюється ринком впливає на мету, яку намагається досягти суб’єкт господарювання. В результаті їх розробки можна точно прогнозувати поведінку споживачів, розміри структури і динаміки попиту, вивчити механізм ринку, умови ринкової рівноваги. неоклисичний напрямок пройшов 2 етапи: 1-70-80і р 19ст було покладено початок суб’єктивізму політекономії. 2-90і р. 19ст коли відмовилися від 1 підходу і стають прихильниками класичної політекономії(Маршалл, Паретто,). 5. Виникнення і основні положення меркантилізму. Витіснення натурально – господарських відносин ринковими охоплює історичний відрізок перехідного часу з 16 по 18 ст.- цей період назив. Періодом меркантилізму, на зміну рабовласницькому способу в-ва прийшов феодальний, основою якого була крупна земельна власність і позаекономічне примушення до праці безпосереднього виробника, а саме селянина товарно- грошові відносини знаходяться у зародковій формі. Феодальне в-во з розвитком продуктивних сил переходить до капіталістичного в-ва, подальший розвиток обміну товарно-грошових відносин прискорює великі географічні відкриття, створ.умови для розвитку світового ринку, і т.ч. ліквідації самого феодального ладу. Передумови розвитку теорії меркантилізму:Період первинного нагромадження капіталу,відбув. Зосередження крупних грошових мас в одних руках, купці і крупні феодали.Почалася золота лихоманка:бажання отрим.грошей сприяє ряду великих.географ.відкриттів.Поступово в країнах ЗХ.Європи в результ. Обезземелення селян з*являється вільна роб.сила. У меркантилізмі розрізняють 2 періоди: - ранній мерк. -для якого характерними є теорії торгового балансу країн 15-16 ст. Характерні риси:багатство ототожнюється з грошима-золотом і сріблом; багатство розглядається як застиглий процес; осн.увагу привернути в країну якомога більше грошей з-за кордону; не допустити вивозу грошей за межі країни для нагромадження. – пізній розвинений мерк. -або мануфактурна с-ма для якого є теорія торгового балансу 16-17ст. Характерні риси:на гроші дивитися як на капітал,а не як на скарб,застиглий процес; дозвол.вивозити гроші за кордон але з умовою політики активного сальдо в зовнішній торгівлі; багатство –сукупність товарів,матеріальних благ. Мета меркантелізмупривернути в країну більше грошей і тим самим збільшити багатство в країні. І для раннього і пізнього є характерним активне втручання держ.в ек-ку країни і захист національного ринку з метою збагачення. Меркантилізм розвивав лише сфери обігу: торгівля, торговий капітал, тому він і не став наукою, бо відсутній аналіз виробництва. 6.Кейнсіанська теорія та економічна політика На відміну від теорій Кларка, Маршалла,, Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високорозвинутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їхньої рідкісності, цінності, найбільш ефективного поєднання для отримання максимуму продукції, «винагородження» факторів виробництва і т.п.), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. Відповідно до закону Сея, котрий став засадним для всієї неокласичної політекономії, сам процес виробництва товарів створює дохід, що точнісінько дорівнює вартості вироблених товарів. Це, у свою чергу, означає, що виробництво будь-якого обсягу продукції автоматично забезпечує дохід, необхідний для закупівлі всієї продукції на ринку. Пропозиція породжує свій власний попит — ось головний постулат названого закону.Кейнс заперечив дію автоматичного механізму як на ринку товарів, так і на ринку робочої сили та капіталу .По-перше, він поставив під сумнів існування за умов монополістичного капіталізму (до речі, сам Кейнс не вживав цього словосполучення, але саме його мав на увазі) вільного руху цін у напрямі зниження. Досвід показував, що ціни залишаються незмінними навіть за умов зниження зарплати та спаду виробництва. По-друге, Кейнс показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. Є певна межа, нижче за яку економічні суб’єкти віддадуть перевагу не передаванню своїх заощаджень у позичку, а триматимуть їх у вигляді ліквідних засобів з метою страхування себе у разі різних непередбачених ускладнень. По-третє, Кейнс поставив питання про неможливість зниження заробітної плати у зв’язку з наявністю сильних профспілок, що захищають економічні інтереси робітничого класу. Відповідно до концепції Кейнса «ефективний попит» є тотожним національному доходу, який витрачається на споживання й нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший — це витрати суспільства на споживчі блага, другий — на інвестиції (капітальні блага).Кейнс розглядав дохід, що є у розпорядженні суспільства, як першочерговий фактор, котрий визначає структуру споживацьких витрат. Відповідно до теорії Кейнса витрати на споживання зростають мірою збільшення цього доходу. Проте величина їхнього зростання дещо відстає від абсолютного збільшення доходу, тобто кожний додатковий долар останнього хоч і збільшує споживання, але на суму меншу за цей долар. Кейнс назвав частку кожного додаткового долара даного доходу, яка використовується на споживання, граничною схильністю до споживання. З допомогою цього показника можна визначити, якою мірою приріст доходу впливає на приріст споживання, ураховуючи, що зі зростанням доходу цей показник зменшується, а відтак зменшується і частка споживання в доході. Відставання споживання від темпів зростання доходу, що є у суспільному розпорядженні, зв’язане з тим, що частина національного доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський оборот..Необхідна умова для нормального розвитку економіки та досягнення її рівноважного стану, за Кейнсом, полягає в тім, щоб вакуум, утворений унаслідок розриву між рівнем доходу та споживання (згадаємо «психологічний закон»), заповнювався збільшенням інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути обсяги заощаджень, що постійно зростають. Це, однак, є можливим тільки тоді, коли інвестиції дорівнюватимуть заощадженням Кейнс указував на існування трьох мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші, а не активи, що дають дохід (земля, будівлі, акції, облігації). До них належать: трансакційний мотив (бажання мати готівку для непередбачених платежів), мотив перестороги та спекулятивний мотив (острах втратити капітал).На відміну від неокласиків, Кейнс поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту». Чимало попрацював Кейнс, щоб довести помилковість використання заробітної плати як засобу лікування безробіття. Стосовно економічних наслідків скорочення заробітної плати Кейнс міркував так: по-перше, попит на працю і рівень зайнятості визначаються реальною, а не номінальною заробітною платою, як учили економісти-класики; по-друге, зниження номінальної заробітної плати завжди супроводжується еквівалентним зниженням реальної, оскільки ціни за умов конкуренції визначаються прямими граничними витратами, котрі в короткостроковому періоді складаються виключно з трудових витрат; по-третє, оскільки реальне споживання є функцією самого тільки реального доходу і реальна схильність до споживання у працівників менша за одиницю, вони після зниження заробітної плати витрачатимуть на споживання менше ніж раніше; по-четверте, хоча трудові витрати й ціни знизилися, наступне зниження ставки процента буде нездатним стимулювати інвестиції, відтак зниження заробітної плати призведе тільки до зниження сукупного попиту, а безробіття або збільшиться, або, у ліпшому випадку, залишиться на тому самому рівні. Ось чому, стверджує Кейнс, зменшення заробітної плати, навіть якщо це можна зробити, не здатне зменшити безробіття. Практично така ситуація неможлива, оскільки працівники не будуть жертвувати власною заробітною платою заради працевлаштування якогось невідомого безробітного. «Найрозумніша політика, — пише Кейнс, — полягає, зрештою, у підтримуванні стійкого загального рівня грошової заробітної плати»[1] Цілісну картину економічної системи відповідно до кейнсіанської теорії можна подати за такою схемою. Сукупний попит становить суму витрат суспільства на споживання та очікуваних витрат суспільства на інвестиції. Третій мотив є дещо відмінним від перших двох. Кейнс вважав, що господарські агенти триматимуть частину портфеля своїх активів у ліквідній формі, коли вони вважатимуть, що володіння активами в іншій формі є ризикованим. Нездатність підприємств забезпечити рівномірний потік інвестицій для того, щоб заповнити створений заощадженнями «потенційний розрив» між виробництвом та споживанням, Кейнс приписує втраті «довіри», порівнюючи цю нездатність з небажанням гравця, що втратив надію на успіх, робити дальші ставки. Якщо «розрив» неможливо закрити запланованими інвестиціями, він закриється автоматично небажаними інвестиціями, що матимуть вигляд накопичених запасів споживчих товарів; пізніше «розрив» так само автоматично зменшиться внаслідок скорочення виробництва, зайнятості та доходу. 7. Економічне вчення Сміта і Рікардо Сміт – англ.. вчений – економіст. Кін. 18 ст. Центральне місце в методології Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої він поклав ідею природного порядку, ринкових економічних відносин. Неодмінною умовою дії економічних законів є вільна конкуренція. Він вважав, що тільки вона взмозі позбавити учасників ринку влади над ціною і чим більше продавців, тим менш ймовірний монополізм, бо монополісти підтримуючи постійну нестачу продуктів на ринку і ніколи не задовольняючи повністю дійсний попит, продають свій товар набагато дорожче від дійсної ціни і підвищують свої доходи. Роль конкуренції якраз і полягає в тому, що завдяки їй на ринку виникає і підтримується спонтанний порядок, який не залежить від чиєїсь волі, бажання намірів. Хоч кожний намагався досягнути на ринку своєї мети чи користі, але ці намагання, зіштовхуються у ході конкуренції одне з одним, незалежно від бажання учасника ринку, об’єктивно координуються і коригуються, і в результаті без свідомо, за їх спиною виникає спонтанний самовільний ніким не передбачений порядок, який виявляється в установленій рівновазі між попитом і пропозицією. Однією з теорій Сміта була теорія вартості(цінності) товарів і послуг. Вона згодом до кінця 19ст залишалася центральною теорією науки. Сміт вклав суть не граничною, а повної корисності, тобто можливість одного окремого предмета чи блага задовільнити потреби споживача причому не конкретну, а загальну. Теорія грошей не відрізняється якимись особливими положеннями. Вона приваблює масштабністю, глибиною аналізу, логічно аргументованими узагальненнями. Рікардо – був прихильником концепції лібералізму, яка не допускає ніякого держ. втручання в ек-ку і дозволяє вільне підприємництво, вільну торгівлю та ін.«економічні свободи». Основною роботою Рікардо була «Засади політичної економії і оподаткування»- де він висловив власне розуміння двох ключових проблем економетрії: 1) він виділяв у сус-ві 3 основні класи (власників землі, грошей і капіталу,необхідної для її обробітку)і 3х видів доходів (рента, прибуток). 2) дав своє трактування «головного завдання політекономії», яка полягає у тому, щоб визначити закони, які керують розподілом доходів. Теорія вартості займає одне з центральних місць у його дослідах. Він вперше продемонстрував свою прихильність до трудової теорії вартості. Оцінка праці різної якості швидко встановлюється на ринку з достатньою точністю і значною мірою залежить від зрівнювального мистецтва робітника і напруги виконуваної ними праці. Він визначав 2 положення вартості: 1. Гроші як товар при зниженні своєї вартості зумовлюють необхідність росту з/п, що у свою чергу незмінно супроводжується підвищенням ціни товарів. 2. Гроші як загальний засіб обігу між усіма цивілізованими країнами розподіляються між ними в пропорціях, які змінюються з кожним удосконаленням торгівлі, із зростанням труднощів при добуванні їх та інших предметів життєво необхідних для зростаючої к – сті населення.Основні положення концепції полягають у тому, що рента завжди платиться за користування землею,оскільки її к-сть небезмежна,якість неоднакова, а із зростанням населення починають оброблятися нові ділянки землі, гірші за своєю якістю і розміщенням, що потребують більших витрат і праці, за якими визначають вартість с/г продуктів. Теоретичні позиції Рікардо з теорії грошей ґрунтувалися на положеннях, характерних для форми золотомонетного стандарту, відповідно до якого зумовленій законом к-сті золота, що викорбувана на монеті для обігу, відповідав вільний і гарантований розмін паперових грошей. Був прихильником кількісної теорії грошей. А щодо паперових висловлював думку, що купівельна спроможність паперових грошей визначається в основному їх к-стю. 8.Виникнення і основні положення концепції неокласичного синтезу. 60-70р 20ст. Назва неокласичного синтезу полягає в тому, що залежно від стану ек-ки пропонувалось використовувати методи регулювання або рецепти економістів, які стояли на позиціях обмеженого втручання держави в ек-ку, вважали найкращими інструментами грошово-кредитні механізми, які діють за умови грошового ринку. Представники синтезу не перебільшуючи регулюючі можливості ринку важали, що в міру ускладнення екон. взаємозв’язків і відносин необхідно удосконалювання і активного використання різноманітних методів держ.регулювання.Економісти вивчали функціональні аспекти процесу відтворення, а саме проблеми економічної цілісності,екон.розвитку, загальної екон.рівноваги. Представники запропонували методи аналізу безробіття,заходи його регулювання. Теорію і практику оподаткування доходу. На ряду з макроекономічними підходами до аналізу екон.явищ і процесів. Самуельсон- америк.економіст,його вважають із найвідоміших екон.теоретиків 20ст.Він спромігся обєднати в одну теорію всі досягнення екон.думки від Смітта,Рікардо,Кейнса,Фрідмена,тобто терії,які здавалися б цілком протилежними за змістом і тим самим зробив сучасні підходи до вивчення екон.проблем.Його теорія включає все позитивне,що містить кейнсіанство, неокласичний синтез,що уможливлює поєднання в одне ціле макро-мікроекономіку. Відповідно до його вчення екон. розвиток базується на виборі,оптимально залежить від умов функціонування в-ва при цьому він користується неоліберальними визначенням моделей організації екон-ки, а саме ринкової і командного, зазначається, що їх поєднання в одне змінне екон-ки, який забезпечуються на основному ринку організації господарських відносин і регулюючи вплив держави на економічні процеси. Порівнюючи ознаки ринкової і командної ек-ки він віддає перевагу ринковим механізмам, які здатні автоматично підтримувати ек-ку в стані рівноваги. Вказує на ті,що ринкова ек-ка підпорядковується дії природних сил і вона є ек-кою порядку. Принципи: бути ефективним, стабільним, справедливим. 9.Особливості сучасного монетаризму. Теорія Мілтона Фрідмана. Монетаризм являє собою один із найбільш впливових течій у сучасній екон.науці, яка належить до неокласичного напряму.Він розглядає вплив господарського життя на процес, який відбувається у галузі грошового обігу і наслідки останнього для екон-ки.Монетаризм як новий напрямок екон.Думки звичайно протиставляли кейнсіанству,Фрідман відступив зі своїми новими ідеями у той період,коли пануюче становище в теорії екон-ці займали кейнсіанці Щоб перекрити канали, які породжують інфляцію,монетаристи пропонують: - Строго контролювати ріст грошового обігу, - Проводити жорстку грошово-кредитну політику, - Проводити стабільну фіскальну політику - Забезпечити бюджетну рівновагу, - Ліквідувати дефіцит держ.бюджету,тому що він є джерелом інфляції невиправданого втручання держ. в ринковий механізм. - Використовувати у деяких випадках метод неочікуваного впливу на екон.ситуацію. Головний принцип монетарної політики-досягнення стабільних темпів приросту грошової маси,що на основі ринкового саморегулювання покликано забезпечити ріст в-ва і високу зайнятість.Прихильники монетаризму виходять з того,що єдиним джерелом інфляції служить ріст грошової маси,а нульова інфляція є безумовною і визначальною метою екон.політики.Основна мета монетаристів в галузі екон.політики-максимально скоротити видатки держави,тому що їх збільшення веде до утворення надлишку грошей,до інфляції. Кількісна теорія грошей Фрідмана:стабільність руху маси грошей він розглядав як одну з найважливіших умов стабільності економіки в цілому.Він пропонував відмовитися від спроб використати грошово-кредитні заходи для впливу на реальні зміни у короткостроковому періоді і осн.метою цієї політики вважав забезпечення контролю за цінами.Новизна концепції держ.втручання в ек-ку полягає в обмеженні жорсткою грошовою політикою.Він вважав,що к-сть грошей відіграє важливу роль в екон.розвитку,оскільки «гроші всюди присутні і якщо порушити грошовий обіг,порушиться нормальне функт-ня господарського механізму» Теорія перманентного доходу Фрідмана: Фрідман виходив з того, що змінний дохід (У) і змінне споживання (с) складаються з перманентного і тимчасового компонентів У = Ур + Ут; С = Ср + Ст Перманентний дохід він визначає як такий дохід, який споживач очікує отримати протягом досить тривалого часу.його значення залежить від горизонту споживання індивіда, величини нагромадженого капіталу, а також від місця проживання споживача, професії, освіти. Це дохід, який споживач очікує отримати протягом життя, враховуючи свій вік, освіту, моделі споживання. Ві вважає, що мотиви для створення нагромаджень полягають не лише в невизначеності, а при наявності повної визначеності заощадження виконують 2 ф-ї: 1. Вони вирівнюють потік доходів, роблячи споживання більш рівномірними. 2. Дають прибуток у вигляді % доходу. Фрідман розглядає попит на гроші за аналогією з попитом на інші блага, який залежить від основних факторів: величина сукупного капіталу; смаки споживачів, доходи від кожного виду вкладень капіталу. 2. За Фрідманом зміна норми % не впливає на динаміку грошової маси, а тому саме грошова політика у довго строк.періоді має безперечний пріоритет порівняно з іншими формами і методами держ. Регулювання.
[1] Кейнс Д. Назв. тв., с.341. Тести 2.1. Зміщення кривої попиту на каву не викличе А) зростання цін на каву Б) зростання цін на чай В) зростання доходів шанувальників кави Г) збільшення кількості населення 5.2. «Цінові війни» властиві для ринку А) досконалої конкуренції Б) чистої монополії В) монополістичної конкуренції Г) олігополії Д) для будь-якої ринкової структури. 5.3. Будь-яка фірма несе збитки, якщо А) P=AC Б) P<AC В) P>AC Г) P=MC Д) P=MR 5.4. Головна мета державного регулювання ринку – це забезпечення А) стабільної ринкової кон’юнктури Б) економічної активності підприємців В) соціальної справедливості Г) сталого економічного зростання Д) політичної стабільності суспільства 5.5. Неконкурентність і не виключність є ознаками А) будь-якого економічного блага Б) дефіцитних товарів В) товарів щоденного споживання Г) суспільних благ Д) енергетичних ресурсів
J Федеральное государственное образовательное
|
K
C
KE E
L
