Античная этика как философия добродетели. Основные направления античной этики.

Розділ І

Кожна людина що займається спортом або просто живе потребує поживних речовин та вітамінів. Але щоб не зашкодити власному здоров’ю потрібно знати їх склад та призначення для цього нам допоможе така наука як Органічна Хімія. Тому в даному рефераті мова буде йти про хімію як науку в житті людини-спортсмена.

Розділ ІІ

Білки́; — складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками. В однині (білок) термін найчастіше використовують для посилання на білок як речовину, коли неважливий її конкретний склад, та на окремі молекули або типи білків, у множині (білки) — для посилання на певну кількість білків, коли точний склад важливий.

Зазвичай білки є лінійними полімерами — поліпептидами, хоча інколи мають складнішу структуру. Невеликі білкові молекули, тобто олігомери поліпептидів, називаються пептидами. Послідовність амінокислот у конкретному білку визначається відповідним геном і зашифрована генетичним кодом. Хоча генетичний код більшості організмів визначає лише 20 «стандартних» амінокислот, їхнє комбінування уможливлює створення великого різноманіття білків із різними властивостями. Крім того, амінокислоти у складі білка часто піддаються посттрансляційним модифікаціям, які можуть виникати і до того, як білок починає виконувати свою функцію, і під час його «роботи» в клітині. Для досягнення певної функції білки можуть діяти спільно, і часто зв'язуються, формуючи великі стабілізовані комплекси (наприклад, фотосинтетичний комплекс).

Функції білків в клітині різноманітніші, ніж функції інших біополімерів — полісахаридів і нуклеїнових кислот. Так, білки-ферментикаталізують протікання біохімічних реакцій і грають важливу роль в обміні речовин. Деякі білки виконують структурну або механічну функцію, утворюючи цитоскелет, що є важливим засобом підтримки форми клітин. Також білки грають важливу роль в сигнальних системах клітин, клітинній адгезії, імунній відповіді і клітинному циклі.

Білки — важлива частина харчування тварин і людини, оскільки ці організми не можуть синтезувати повний набір амінокислот і повинні отримувати частину з них із білковою їжею. У процесі травлення протелітичні ферменти руйнують спожиті білки, розкладаючи їх до рівня амінокислот, які використовуються при біосинтезі білків організму або піддаються подальшому розпаду для отримання енергії.

Білки були вперше описані шведським хіміком Єнсом Якобом Берцеліусом в 1838 році, який і дав їм назву протеїни, від грец. πρώτα; — «першорядної важливості». Проте, їхня центральна роль в життєдіяльності всіх живих організмів була виявлена лише у 1926 році, коли Джеймс Самнер показав, що фермент уреаза також є білком^[1]. Секвенування першого білка — інсуліну, тобто визначення його амінокислотної послідовності, принесло Фредерику Сенгеру Нобелівську премію з хімії 1958 року. Перші тривимірні структури білків гемоглобіну і міоглобіну були отримані за допомогою рентгеноструктурного аналізу, за що автори методу, Макс Перуц і Джон Кендрю, отримали Нобелівську премію з хімії 1962 року.

Функція білків в організмі.

Класифікація білків за функцією може бути як біохімічною, тобто за типом безпосередньої біохімічної функції, яку білок виконує в організмі, так і заснованою на головних клітинних процесах, один з кроків яких виконує даний білок. В останньому випадку класифікація включає такі категорії^[27]:

· Обробка та збереження інформації (процеси реплікації, експресії генів та підтримки геному);

· Клітинні процеси та сигнали (контроль клітинного циклу, підтримка структури клітини та органів, транспорт, модифікації макромолекул, сигнальні системи);

· Метаболізм (отримання та перетворення енергії, синтез та транспорт ліпідів, амінокислот, цукрів, неорганічних молекул, вторинних метаболітів).

У кожному організмі є невелика кількість білків, які виконують дві чи більше операцій. Найчастіше ці операції належать до одного функціонального блоку. Наприклад, лізил-тРНК-синтетаза ссавців є інформаційним білком, що приєднує лізин до тРНК і також регулює реплікацію ДНК і транскрипцію кількох генів^[28]. Білок CtrA бактерії Caulobacter crescentus контролює клітинний цикл через регуляцію реплікації і транскрипції^[29]. Аналіз геномів показав, що у різних організмів існує велика різниця у кількості білків, що виконують ту чи іншу функцію. Особливо це стосується операційних білків від яких залежить адаптація організму до його екологічної ніші. Цікаво, що у людини та деяких інших організмів частина білків не повністю закодована в успадкованому геномі. Так, велика різноманітність імуноглобулинів досягається за рахунок рекомбінації та мутацій відповідних генів, що тривають протягом усього життя в клітинах імуної системи. Також, не треба забувати, що виявлення функцій білків ще не закінчилося: у будь якому організмі 20% чи більше білків виконують функції, про які ще нічого не відомо.

Використання білку людиною.

Білки надходять в організм разом з їжею й служать основним джерелом амінокислот. Обов'язкове використання білків у їжі обумовлене потребою в незамінних амінокислотах, які не можуть синтезуватися людиною з інших речовин. Травленняпочинається з кислотної денатурації білків у шлунку — необхідної стадії для кулінарно неопрацьованої їжі. Денатуровані білки стають субстратом для протеаз, спочатку в шлунку, а потім у слаболужньому середовищі тонкого кишечнику. Продукти протеазного розщеплення — короткі пептиди й амінокислоти усмоктуються ентероцитами розташованими в епітелії тонкого кишечнику. Основним транспортером ди- і трипептидів служить мембранний білок Pept1, через який проходить 65—80% усіх усмоктуваних людиною амінокислот. Активний перенос пептидів білком Pept1 здійснюється за рахунок одночасного транспортупротонів. Pept1 перебуває у дванадцятипалій і порожній кишках, і, меншою мірою, у клубовій кишці. Pept1 був виявлений утовстому кишечнику тільки у новонароджених. Інші 20—35% амінокислот всмоктуються ентероцитами за допомогою набору амінокислотних транспортерів різної специфічності. Увесь процес усмоктування білкових продуктів триває близько чотирьох годин.

В ентероцитах частина пептидів розщеплюється до окремих амінокислот. Потім амінокислоти й пептиди переправляються транспортерами через протилежну мембрану й розносяться по всьому тілу з потоком крові. Амінокислотне харчування інших кліток організму відбувається за допомогою мембранних транспортерів амінокислот, а також заковтування й протеазного розщеплення зовнішніх білків і пептидів. Для запобігання надлишкових втрат амінокислот з організму в нирках відбувається усмоктування пептидів і амінокислот із крові в цілому схоже на усмоктування цих речовин у тонкому кишечнику.

Суміш для нарощування м'язів (США) містить білки молочної сироватки.

Регуляція транспорту й метаболізму амінокислот — складний, ще не досить вивчений процес. У ньому беруть участь різні системи організму, у тому числі нервова система, що відповідає за формування відчуття голоду й ситості в головному мозку. Інтерес до механізму білкового травлення проявляють не тільки фізіологи й дієтологи. У медичній практиці виникають питання, пов'язані з персональною алергією до деяких білків. У складніших випадках розробляються спеціальні білкові дієти. У деяких випадках використовують суміші чистих амінокислот. Пептидні транспортери травної системи й нирок активно вивчаються фармакологами, оскільки ряд ліків всмоктується й утримується в організмі за рахунок Pept білків. Білкові й амінокислотні суміші викликають інтерес у спортсменів з метою нарощування м'язів. Слід зазначити, що засвоювання чистих амінокислот організмом сильно відрізняється від звичайного переварювання різноманітних білків їжі.

Значна кількість досліджень у медицині направлена на використання білків в якості терапевтичних препаратів та засобів діагностикизахворювань. Фармацевтичне застосування білків почалося з природних білків отриманих з різноманітних живих організмів. Нові препарати створюються штучно, рекомбінантними методами або за допомогою проектування білків. Біофармацевтичні препарати, що знаходять широке використання, включають білки крові (наприклад, для лікування гемофілії), тромболітичні ферменти, гормони, цитокіни та фактори росту, білкиімунної системи (інтерферони і антитіла, що використовуються для лікування інфекційних захворювань та деяких видів раку) і вакцини.

Прагнення до перемоги будь-якою ціною штовхає деяких спортсменів, культуристів та спецназівців до вживання білкових ліків, що сприяють витривалісті та росту м'язів. Найпопулярнішими є еритропоетин та гормон росту людини. Вживання цих препаратів заборонено в багатьох змаганнях, але скандали з відомими спортсменами з'являються щороку. Фармацевтичні білки, як і інші ліки, можуть являти загрозу здоров'ю.

Розділ ІІІ

Амінокислота — органічна сполука, молекули якої одночасно містять аміно- (-NH₂) та карбоксильну (-СООН) групи. Амінокислоти ємономерними одиницями білків, у складі яких залишки амінокислот з'єднані пептидними зв'язками. Більшість білків побудовані із комбінації дев'ятнадцяти «первинних» амінокислот, тобто таких, що містять первинну аміногрупу, і однієї «вторинної» амінокислоти або імінокислоти (містить вторинну аміногрупу) проліну, що кодуються генетичним кодом. Їх називають стандартними або протеїногенними амінокислотами. Крім стандартних в живих організмах зустрічаються інші амінокислоти, які можуть входити до складу білків або виконувати інші функції.

У залежності від того, до якого атому вуглецю приєднана аміно- група, амінокислоти поділяються на α-, β-, γ- і тощо. α-атомом вважається той атом карбону, до якого приєднана карбоксильна група, якщо біля нього ж розташована й аміногрупа, така амінокислота називається α-амінокислотою. Якщо аміногрупа приєднана до наступного (β) атома карбону, це буде β-амінокислота і так далі. Всі протеїногенні амінокислоти є α-амінокислотами.

Функції амінокислот:

На додаток до синтезу білків, стандартні і нестандартні амінокислоти в тваринному організмі виконують багато інших важливих біологічних функцій. Гліцин та глутамат (аніон глутамінової кислоти) використовуються як нейромедіатори при нервовій передачі через хімічні синапси, нейромедіаторами також є нестандартна амінокислотагамма-аміномасляна кислота, що є продуктом декарбоксилювання глутамату, дофамін — похідне тирозину, і серотонін, який утворюється із триптофану. Гістидин є попередником гістаміну – локального медіатора запальних і алергічних реакцій. Йодовмісний гормон щитоподібної залози тироксин утворюється із тирозину. Гліцин є одним із метаболічних попередників порфіринів (таких як дихальний пігмент гем).

Деякі з 20-ти протеїногенних амінокислот називаються «незамінними» — це такі, що не виробляються в організмі і повинні надходити з їжею. Для людини це лізин,лейцин, ізолейцин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан, валін, а для дітей також гістидин та аргінін(входять до складу спортивного харчування під назвою Креатин).

Утворення пептидного зв’язку:

Між карбоксильною групою однієї α-амінокислоти та аміногрупою іншої може відбуватись реакція конденсації, продуктами якої є дипептид і молекула води. В утвореному дипептиді залишки амінокислот сполучені між собою CO-NH зв'язком, який називаютьпептидним або амідним. Схема формування пептидного зв'язку:

Пептидний зв'язок незалежно одне від одного описали у 1902 році Еміль Фішер іФранц Гофмейстер.

Дипептид має два кінці: N-, на якому розміщена аміногрупа, і C-, на якому розміщена карбоксильна група. Кожен із них потенційно може брати участь у наступній реакції конденсації, з утворенням лінійних три-, тетра-, пента- і так далі пептидів. Ланцюжки, що містять 40 і більше послідовно сполучених пептидними зв'язками залишків амінокислот, називаються поліпептидами. Молекули білків складаються із одного або кількох поліпептидних ланцюгів. Також у спортивному харчуванні існують добавки такі як Амінокислоти та ВСАА:

 

Замінні амінокислоти:

Гліцин: бере участь у формуванні організмом нових замінних амінокислот, є компонентом структури гемоглобіну і ферментів, що у продукції енергії. Стимулює вироблення глюкагону, який у свою чергу приводить у дію глікоген.Пригнічує бажання їсти солодке, і має виражену заспокійливу ефектом.

Аланін:є головним компонентом сполучних тканин в організмі.Є посередником у глюкозо- аланіновую циклі, Дозволяє постачати м'язи енергією з амінокислот, збільшує ефективність імунної системи.

Аспарагінова кислота: бере участь у перетворенні вуглеводів в енергію для роботи м'язів.Є будматеріалом для імуноглобулінів і антитіл.Знижує рівень аміаку в організмі після тривалих тренувань.

Глутамінова кислота: необхідна кислота для діяльності мозку і для всіляких обмінних процесів. Є головним попередником аргініну, глутаміну, глутатіону і проліну.Вважається потенційним джерелом енергії.

Глутамин: одна з найбільш важливим кислот для підтримки і функціонування імунної системи. Служить джерелом енергії для нирок, кишечника і мозку. Значно стимулює діяльність мозку, сприяє зміцненню пам'яті і концентрації уваги.

Орнитин: у великих дозах збільшує секрецію гормону росту.Очищає печінку від отрут і токсинів, так само допомагає імунній системі.

Серін: сприяє зміцненню імунної системи людини. Стимулює функції нервової системи. Бере участь у виробництві клітинної енергії

Пролин: є основним елементом, який сприяє утворенню сполучних тканин в організмі.Є складовим елементом колагену.

Таурин: у деяких випадках діє як нейропередатчіков в певних ділянках головного мозку. Стимулює поглинання і спалювання підшкірних шарів жиру.

Цистин: яскраво виражений вплив на загоєння ран. Важлива амінокислота для здоров'я волосся і шкіри.Зміцнює сполучні тканини. Стимулює анти- окислювальні процеси. Покращує працездатність білих і червоних кров'яних тілець.

Умовно замінні амінокислоти:

Аргінін

Стимулює гормон росту. Підвищує вивільнення глюкагону та інсуліну. Служить основним джерелом окису азоту в організмі. Позитивно впливає на вироблення чоловічих гормонів, допомагає утворювати колаген і стимулювати імунну систему. Так само має яскраво виражене загоює.

Тирозин

Є попередником меланіну (це пігмент, який відповідає за колір волосся і шкіри). Покращує настрій.

Цистеїн

Зменшує шкоди від вживання алкоголю та тютюну. У комбінації з L- цитрулін і L- аспарагінової має яскраво виражене знешкодження шкідливих хімічних речовин і процесів. Покращує працездатність білих і червоних кров'яних тілець.

Найменш замінні амінокислоти:

Ізолейцин

Є однією з трьох амінокислот, яка має розгалужені бічні ланцюжка. Забезпечує м'язи енергією. Входить до складу BCAA добавок. Допомагає позбавиться від почуття втоми в м'язах.

Відіграє важливу функцію у виробленні гемоглобіну.

Валін

Є однією з трьох амінокислот, яка має розгалужені бічні ланцюжка. Активно використовується м'язами. Входить до складу BCAA добавок.

Лейцин

Є однією з трьох амінокислот, яка має розгалужені бічні ланцюжка. Забезпечує Лейцин використовується як джерело енергії. Входить до складу BCAA добавок.

Сприяє: загоєнню ран, уповільнення розпаду м'язового білка, збільшення зрощування кісток.

Гістидин

Застосовується в лікуванні алергічних захворювань, анемії, артритів, виразки шлунка, виразки кишечнику. Необхідний для виробництва в організмі білих і червоних кров'яних тілець.

Має властивість поглинати ультрафіолетові промені.

Метіонін

Є попередником креатину і цистину в організмі. Знижує рівень холестерину в крові.

Підвищує рівень глютатіону, який служить антиоксидантом в організмі.

Виводить токсини з печінки і нирок. Сприяє загоєнню пошкоджених тканин органів.

Лізин

Брак лізину в організмі уповільнює синтез протеїну в м'язах.

Вітамін С разом з лізином утворюють в печінці нову амінокислоту L- карнітин. Карнітин допомагає використовувати вільні жирні кислоти як джерело енергії для скорочень м'язових волокон. Лізин сприяє зменшенню жирового прошарку, зростанню кісток і зміцненню суглобів. Лізин допомагає виробляти колаген, який входить до складу сухожиль і суглобів.

Треонін

Не дає жиру накопичитися в печінці і сприяє виведенню токсинів. Важливий компонент колагену.

Фенілаланін

Є попередником тирозину. Значно збільшує діяльність мозку, сприяє зміцненню пам'яті і концентрації уваги. Є одним з основних елементів у виробництві колагену. Збільшує настрій і пригнічує апетит.

Триптофан

Стимулює гормон росту і має заспокійливий ефект.

Розділ ІV

Пепти́ди (грец. πεπτος — поживний) — родина природних чи синтетичних сполук, молекули яких складаються із двох і більше залишків α-амінокислот, з'єднаних у нерозгалужений ланцюг ковалентними пептидними зв'язками -C(O)-NH-. Пептидні зв'язки утворюється внаслідок реакції конденсації між α-карбоксильню групою однієї амінокислоти, та α-аміногрупою іншої. Більшість природних пептидів побудовані із двадцяти «стандартних» протеїногенних амінокислот, що кодуються генетичним кодом. На сьогодні відомо понад 1500 природних пептидів, визначено їх властивості та розроблено методи синтезу.

Хоч формально пептидом є амінокислотний ланцюг будь-якої довжини, цей термін найчастіше використовують для коротких полімерів, що містять до 40—50 мономерних одиниць. Довші пептиди називають поліпептидами або білками. Пептиди беруть участь у багатьох процесах живих організмів, володіють високою фізіологічною активністю, регулюють різні біологічні процеси. За своєю біорегуляторною дією пептиди прийнято ділити на групи:

· сполуки, що володіють гормональною активністю (глюкагон, окситоцин, вазопресин і ін);

· речовини, що регулюють травні процеси (гастрин, шлунковий інгібуючий пептид та ін);

· пептиди, що регулюють апетит (ендорфіни, нейропептид-Y, лептин і ін);

· сполуки, що володіють знеболюючим ефектом (опіоїдні пептиди);

· органічні речовини, що регулюють вищу нервову діяльність, біохімічні процеси, пов'язані з механізмами пам'яті, навчання, виникненням почуття страху, люті і ін;

· пептиди, що регулюють артеріальний тиск і тонус судин (ангіотензин II, брадикінін та ін.)

· пептиди імунологічного дії захищають організм від потрапиляння в нього токсинів.

Для правильної роботи клітин і тканин необхідно адекватну кількість пептидів. Проте з віком і при патології виникає дефіцит пептидів, який істотно прискорює знос тканин, що призводить до старіння всього організму. Сьогодні проблему недостатності пептидів в організмі навчилися вирішувати. Пептидний пул клітини заповнюють синтезованими в лабораторних умовах короткими пептидами.

Отже,пептиди можна приймати але з розумом і дозою і лише після поради з лікарями!

Розділ V

Після всього вище сказаного можна прийти до висновку. Органічна хімія – корисна і цікава наука, без якої людина яка веде здоровий спосіб життя не може обійтися, адже вона потребує поживних речовин і вітамінів з будовою та застосування яких нам може розповісти хімія.

 

 

 

 

Античная этика как философия добродетели. Основные направления античной этики.

Развитие этики в Древней Греции значительно отличалось от этого процесса на Древнем Востоке. Причины этого носят социально-экономический и политический характер. В Древней Греции разложение общинно-родового строя и смена его классовым происходили значительно быстрее, появилась частная собственность, возникло разделение труда, происходили острые столкновения родоплеменной аристократии и демоса, в результате которых победу одержал последний. Это значительно оживило развитие политической и духовной жизни, в том числе и этики.

Именно развитие демократии выдвинуло на первый план проблемы соотношения индивидуальной воли и всеобщего блага, интересов и целей одного индивида с интересами и целями других.

Центральными фигурами в истории античной этики можно считать софистов (Сократа, Платона, Аристотеля, Эпикура), стоиков, скептиков. Здесь важно отметить отличие этической мысли Древнего Востока и Древней Греции. В Греции процесс развития этической мысли носил поступательный характер, школы и ученые развивались не параллельно в один временной отрезок, а последовательно. Это стало причиной того, что древнегреческая этическая мысль отличается глубиной и содержательностью. Ведь очевидно, что каждый философ, знакомясь с трудами своих предшественников и полемизируя или соглашаясь с ними, выдвигал какие-то новые, оригинальные идеи этического характера.

Античная этика является по существу учением о добродетелях и добродетельной личности. Согласно такому пониманию посредствующим звеном между нравственной эмпирией, моральным долженствованием и их реальным синтезом является моральная личность. Эта этика оптимистична, в ней утверждаются нравственная самоценность и суверенность человека. Древние философы считали, что человек лучше любых правил, лучше своих собственных поступков. Специфика его в том, что он есть существо разумное и общественное. По мнению философов, гармоничное общественное устройство является средством добродетельности граждан, совершенного обнаружения ими свойств разумной сущности. Однако при этом античная этика выдвигает такие требования к человеку, как подчинение индивидуального всеобщему, страстей – разуму, живых личностей – абстрактным нормам, а того, что есть, – тому, что должно быть.

Необходимо отметить и значительный прогресс античной этики: переход от мифологических воззрений к натуралистической и идеалистической концепциям. В основе натуралистической концепции лежит ориентация на человека как на естественное существо. Идеалистическая концепция, значительная роль в разработке которой принадлежит Платону, ориентируется на идеальный сверхъестественный мир.