Ю.М.Ласков, П.В.Сафонов

 

Воєнна організація держави у вирішенні питань оборони має значний арсенал силових засобів та механізмів, задіяння яких у відсутність визначених правом підстав утворює реальну загрозу соціальному устрою, конституційним правам та свободам громадян. Водночас, статус громадян, які безпосередньо є учасниками відносин, що виникають всередині Воєнної організації держави, постійно знаходиться під загрозою порушень з огляду на об’єктивно існуючу ієрархію військових цінностей, цінностей військового права.

Відтак, надзвичайно актуальним є питання, яке стосується демократичного контролю над Воєнною організацією держави. Такий контроль полягає у діяльності визначених законом органів і громадських організацій та в обов’язковому порядку передбачає участь громадян, невійськових структур з метою забезпечення публічності, відкритості та ефективності захисту національних інтересів України, утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері цивільно-військових відносин, забезпечення прав і свобод людини та відповідно до міжнародних зобов’язань, взятих Україною.

Відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави – це комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни.

Визначення такого контролю як «цивільний» є невипадковим, оскільки демократичний контроль над діяльністю військових формувань без задіяння широкої громадськості неможливий. Проте з огляду на суб’єкти такого контролю цілком обгрунтовано можна говорити про демократичний контроль за діяльністю Воєнної організації держави.

Суб’єктами демократичного контролю за діяльністю Воєнної організації держави є:

Верховна Рада України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Президент України;

Рада національної безпеки і оборони України;

Кабінет Міністрів України;

центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом;

органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

прокуратура України;

судові органи України;

громадяни України та громадські організації, утворювані відповідно до Конституції України для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів;

засоби масової інформації.

В залежності від діяльності суб’єктів контролю можна виділити його види (що у своїй сукупності складають систему цивільного контролю над Воєнною організацією):

парламентський контроль;

контроль, здійснюваний Президентом України;

контроль з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

контроль з боку судових органів та нагляду з боку органів прокуратури;

громадський контроль.

Демократичний контроль за Воєнною організацією держави заснований на певних принципах, до яких належать:

принцип деідеологізації та деполітизації діяльності Воєнної організації держави, що забезпечується розмежуванням функцій і повноважень політичного керівництва Воєнною організацією держави і професійного військового управління Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями;

верховенства права, неухильного дотримання вимог законодавства, яким регулюються цивільно-військові відносини, діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів;

розмежування функцій і повноважень політичного керівництва Воєнною організацією держави і правоохоронною діяльністю та професійного військового управління Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, унеможливлення дублювання їхніх функцій;

прозорості видатків на національну безпеку і оборону, правоохоронну діяльність, утилізацію та ліквідацію озброєнь, попередження і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;

відкритості для суспільства інформації про діяльність Збройних Сил України та інших складових частин Воєнної організації, правоохоронних органів держави, яка не становить державну таємницю, з урахуванням визначеної законами специфіки державних правоохоронних органів, та інші принципи.

Законом визначено предмет демократичного контролю у сфері оборони і безпеки, до якого входять:

обгрунтованість рішень державних органів з військових питань та з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов’язанням України за укладеними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

хід виконання програм реформування Збройних Сил України, інших військових формувань, зокрема, програм переведення Збройних Сил України на контрактну форму комплектування особовим складом, вирішення проблем соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню або звільнені в запас чи у відставку, забезпечення їх житлом, створення і розвитку виробництва нових видів озброєнь та військової техніки, відчуження і реалізації військового майна, приватизації підприємств, що віднесені до сфери управління Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, інших загальнодержавних програм у сфері оборони і національної безпеки, правоохоронної діяльності;

стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка громадян до захисту Батьківщини;

питання експорту та імпорту озброєнь та військової техніки;

дотримання вимог Конституції та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, правоохоронних органах, стану правової і соціальної захищеності осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з військової служби та членів їхніх сімей;

формування, затвердження і використання визначених законом про Державний бюджет України видатків на потреби оборони, національної безпеки, правоохоронної діяльності, дотримання бюджетного законодавства в цих сферах;

формування, фінансове забезпечення і виконання оборонного замовлення, планів мобілізаційної підготовки і мобілізації, заходів щодо утилізації та ліквідації озброєнь, попередження надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків;

участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях і антитерористичних діях, спільних військових навчаннях та інших акціях у рамках міжнародного військового співробітництва;

дотримання законів України при вирішенні питань про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України та під час перебування їх на її території;

дотримання законності при розгляді органами державної влади, військовими посадовими особами звернень і скарг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Мета демократичного контролю за діяльністю Воєнної організації держави полягає у становленні і розвитку громадянського суспільства та зміцнення конституційного правопорядку в державі, здійснення визначених Конституцією України функцій у сфері національної безпеки, оборони та зміцнення громадського порядку, дотримання законності в діяльності всіх складових частин Воєнної організації держави.

 

Висновок. Таким чином, через визначення цінностей військового права, упровадження соціальної цінності цього складного системного правового комплексу (комплексної галузі) права здійснюються (виконуються) важливі суспільні завдання щодо забезпечення військової безпеки суспільства, вирішення питань оборони держави, захисту громадян, їхніх конституційних прав, свобод і законних інтересів.

 

Загальний висновок: Військове право виступає як регулятор суспільних відносин, що виникають у військовій сфері; соціальна цінність військового права виявляється, насамперед, у чітко визначених правилах поведінки, у застосуванні певних обмежень стосовно діяльності фізичних осіб, але ж і водночас – гарантій їхніх прав та законних інтересів з боку держави. Соціальна спрямованість військово-правових норм найбільш виражена в нормах, які передбачають заходи соціального захисту військовослужбовців. Натомість обов’язки військовослужбовців, умови обмежень їхньої поведінки стосовно проходження військової служби та виконання функції захисту держави носять виражений імперативний характер.

Військове право більш, ніж інші галузі права, насичене нормами процедурного характеру. У багатьох випадках саме процедура, виписаний алгоритм дій стосовно прийняття військово-правових приписів та їх реалізації є запорукою правової поведінки та забезпечення цілей, мети встановлених правил.

 

 

Старший викладач Е.Г.Бойченко

Ю.М.Ласков, П.В.Сафонов

ГИДРАВЛИКА,