Кліщі – переносники інфекційних захворювань людини

Собачий (рис. 2.12) та тайговий кліщі (рис. 2.13) – є переносниками кліщового енцефаліту.

Рис. 2.12. Собачий кліщ(Ixodesricinus)

Рис. 2.13. Тайговий кліщ (Ixodespersulcatus)

 

Кліщовий енцефаліт – це природно-осередкова трансмісивна вірусна інфекція, що характеризується переважним ураженням центральної нервової системи. Збудником даного захворювання є virusTick-bornencephalitis. Вірус кліщового енцефаліту зберігається та розмножується в організмі переносника на всіх стадіях його розвитку. За результатами досліджень, в одному кліщі вміщується до 10 мільярдів вірусних частин. Потрапляння в кров людини навіть однієї мільйонної долі цієї кількості вірусів може бути достатнім для розвитку інфекції. Зараження людини відбувається під час кровосмоктання кліща, при випадковому його роздавлюванні чи розчісуванні місця укусу та втиранні в шкіру зі слиною кліща збудника інфекції, при вживанні в їжу сирого молока інфікованих кіз, корів. Найчастіше зараження відбувається у весняно–літній період, що обумовлено періодом активності кліщів. Від хворої людини до здорової це захворювання не передається [1,4].

Інкубаційний період триває, в середньому, 7-14 днів з коливаннями від однієї до 30 діб. Ранніми діагностичними ознаками хвороби є біль голови, що зростає за своєю інтенсивністю, підвищення температури до 38-39°С, нудота, блювота, безсоння, рідше - сонливість, запаморочення, турбують болі в м’язах шиї, спини, кінцівок.У місці присмоктування кліща з’являється еритема (рис. 2.14).

Рис. 2.14. Еритема

 

У подальшому відмічаються симптоми ураження центральної нервової, серцево – судинної, дихальної систем. У 30 % осіб, що захворіли, розвиваються клінічні симптоми хвороби, які прогресують до менінгіту, менінгоенцефаліту. Тяжкість перебігу залежить від віку хворого – вірогідність значного ураження головного мозку різко підвищується з 40 років, у віці старше 60 років реєструється максимальна летальність. Смерть наступає протягом 1 тижня від початку хвороби.При виявленні симптомів кліщового енцефаліту хворий повинен бути терміново поміщений в інфекційну лікарню для проведення інтенсивного лікування.

Профілактика кліщового енцефаліту. Найбільш ефективним захистом від кліщового енцефаліту є вакцинація. При відвідуванні місць проживання кліщів надягайте захисний одяг. У разі присмоктування кліща, його слід видалити, для його дослідження на зараженість кліщовим енцефалітом та іншими інфекціями слід звернутися в інфекційну лікарню. При позитивному результаті дослідження потерпілому вводиться імуноглобулін проти кліщового енцефаліту. Його введення найбільш ефективне протягом 1 доби після присмоктування кліща, через 4 доби після укусу кліща воно не проводиться.У разі укусу дітей кліщем з метою екстреної профілактики кліщового енцефаліту рекомендується застосовувати анаферон дитячий в дозах: у віці до 12 років по 1 таблетці 3 рази на день, у віці старше 12 років по 2 таблетки 3 рази на день тривалістю 21 день (інкубаційний період кліщового енцефаліту), що попереджає розвиток захворювання [2,4,16].

Пасовищний (рис. 2.15) та собачий кліщі (рис. 2.12) - є переносниками кримської геморагічної лихоманки.

Рис. 2.15. Пасовищний кліщ (Dermacentormarginatus)

 

Кримська геморагічна лихоманка - це природно-осередкова хвороба. Збудником якої є вірус Конго з родини Bunyaviridae, роду Nairovirus.Вірус проникає в організм крізь шкіру (у разі укусів кліщів), потім накопичується в клітинах ретикулоендотеліальної системи, циркулює по крові. Можлива передача вірусу з інфікованою кров'ю хворої людини при медичних маніпуляціях [4].

Інкубаційний період триває 2-14 дні, частіше 3-5 дні.Основні клінічні ознаки: гострий початок, явища інтоксикації, підвищення температури тіла до 39-40 °Спротягом 6-12 днів. В період розпалу хвороби на тулубі і кінцівках з'являється геморагічний висип (рис. 2.16), виникають носові, маткові, шлункові та інші кровотечі. Летальність коливається від 2 до 50% [2,6].

Рис. 2.16. Геморагічні висипи

Лікування. Хворих обов'язково ізолюють в інфекційному відділенні стаціонару.Призначають протизапальні препарати, сечогінні. Виключають застосування препаратів, що підсилюють ураження нирок, наприклад, сульфаніламіди. Також призначають противірусні препарати (рибавірин, реаферон). У перші 3 дні вводять гетерогенний специфічний кінський імуноглобулін, імунну сироватку [13].