РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні основи діагностики фінансового потенціалу підприємства

 

1.1 Економічна сутність і зміст поняття фінансового потенціалу підприємства

 

В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкуренто­спроможності на ринку.

Питанням діагностики фінансового потенціалу підприємства присвячено безліч праць авторів різних країн. Засновниками розробки й розвитку цього питання вважають представників англо-американської школи (Р.Фоулк, Дж.Кеннон, Р.Сміт, Дж.Хорріган, фахівці фірми Дюпон і т.д.). У Росії останні дослідження з цих питань висвітлено у працях В.Ковальова, А.Шеремета, Р.Сайфуліна, О.Стоянової й інших авторів, в Україні – у працях А.Поддєрьогіна, Т.Беня, С.Довбні, Н.Євдокімової, В.Нємцова, Л.Довганя, Л.Руденко та інших.

А.С.Вартанов вважає, що термін «діагностика» походить від слова «діагноз» і в перекладі з грецького означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті, вживаючи слово «діагноз», по-перше, констатацію результатів дослідження когось або чогось, по-друге, висновок за цими результатами на підставі показників, нормативів, характеристик і т.д.

Діагноз – це конкретний, цілком визначений фіксований в часі стан, що має адресну прив’язку, об’єкт аналізу. Можливість встановити діагноз нам дозволяє така дослідницька категорія, як діагностика. Діагностика – визначення стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок і «вузьких місць». Діагностика – це не одноразовий акт, а процес, що здійснюється в часі й у просторі. Процес діагностики – дослідницький, пошуковий, пізнавальний. Найбільш корисне застосування діагностики для визначення реального стану процесів управління.

З.Н.Соколовська вважає, що «діагностика» – це процес ухвалення рішення щодо підтримки об’єкта дослідження в нормально функціонуючому стані на основі виявлення та ідентифікації проблем і постановки діагнозу щодо їх вирішення.

В.Г.Герасимчук визначає, що діагностика передбачає визначення суті та особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу, застосовуючи певний набір принципів та методів його проведення. В.Ш.Раппопорт відзначає: «Діагностика – управлінська робота з виявлення проблем і вузьких місць системи управління підприємством». На думку Е.М.Короткова, діагностика – визначення стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок та «вузьких місць».

І.Д.Фаріон пропонує таке визначення: «Діагностика – це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об’єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації». Існують й інші точки зору на розуміння сутності поняття «діагностика».

Як можна побачити зі змісту розглянутої економічної категорії, саме поняття «діагностика» трактується по-різному, залежно від сфери застосування. В одному випадку – це управлінська робота, в другому – метод аналізу стану об’єкта, в третьому – процес визначення стану об’єкту. Але, як бачимо, в кожному з випадків – це робота з виявлення проблем і вузьких місць певної системи. Серед вчених відсутня і єдина позиція щодо змісту різних видів діагностики, а подекуди один вид навіть важко відрізнити від іншого.

Термін «потенціал» походить від латинського слова «potentia», що в перекладі означає «засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» [1].

Економічна енциклопедія вказує, що потенціал – це наявні в економічного суб’єкта ресурси, їхня оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досягнення поставленої мети. В енциклопедії виокремлюється та тлумачиться позичковий потенціал банківської системи, виробничий, експортний, інтелектуальний, інформаційний, природний потенціал [37].

Найбільш поширене трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей. Крім того, іноді потенціал підприємства визначають як можливості господарської системи виробляти продукцію або як можливості продуктивних сил забезпечувати певний ефект, не уточнюючи, водночас, чи відповідає цей ефект поставленим цілям.

Не применшуючи значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу виступають здібності підприємства мобілізувати ресурси у ході здійснення комплексу дій (бізнес-процесів). З урахуванням того, що сукупність таких здібностей в економічній літературі прийнято називати компетенціями, то потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів[44].

З огляду на зміст наведеного визначення, а також на те, що компетенції та ресурси, зумовлюючи внутрішні можливості підприємства, повинні забезпечити його конкурентні переваги в ринковому середовищі, що визначає можливості попиту, модель потенціалу підприємства може мати таке графічне зображення (рис. 1.1):

Потенціал підприємства

Ринковий (зовнішній) Ринкові можливості

Компетенції (можливості, навички, досвід) Внутрішній Внутрішні ресурси (цінні активи, кадри, інформація та інше.)

 

Рис. 1.1 Модель потенціалу підприємства

 

Зважаючи на вищевикладене, можна зробити висновок, що в економічній науці існує декілька підходів до розуміння сутності поняття «потенціал», а саме:

- відповідно до ресурсного підходу [1], потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів;

- відповідно до фактичного підходу [40], потенціал розглядають як систему матеріальних та трудових факторів, які забезпечують досягнення мети виробництва.

Науковці третього напряму розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Іншими словами, потенціал повинен відображати цілісне уявлення про єдність структури і функцій об’єкта, вияв їх взаємозв’язку [6].

Таким чином, в економічній науці домінує підхід до розуміння сутності «потенціалу» або як сукупності наявних та потенційних ресурсів і можливостей, що можуть бути мобілізовані для досягнення стратегічних та тактичних організаційних цілей.

В сучасному економічному словнику, складеному Б.А. Райзбергом, Л.Ш. Лозовським та Е.Б. Стародубцевою, виділяється категорія «економічний потенціал», під яким розуміється сукупна здатність країни, її галузей, підприємств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію та товари, надавати послуги, задовольняти потреби населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва і споживання. Також зазначається, що економічний потенціал країни визначається її природними ресурсами, засобами виробництва, трудовим та науково-технічним потенціалом, накопиченим національним багатством [54].

Фінансовий потенціал як складова потенціалу підприємства розглядається лише окремими авторами і з цієї причини його зміст до тепер остаточно не визначено. Більшість авторів сучасних публікацій ототожнюють фінансовий потенціал з фінансовими ресурсами, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат [14]. Ці ресурси беруть участь у виробничо-господарській діяльності та залучаються для фінансування певних стратегічних напрямів розвитку підприємства. Проте, ці два поняття не ідентичні, хоча близькі за змістом. Фінансові ресурси можна розглядати як використання частини фінансового потенціалу, тобто як грошові доходи і накопичення, отримані підприємством від використання наявних ресурсів. А фінансовий потенціал слід розглядати як здатність наявних ресурсів приносити доходи підприємству в певний момент часу [8].

У науковій літературі до фінансового потенціалу відносять як обсяг всіх наявних фінансових ресурсів підприємства, так і можливість їх ефективного розподілу [37]. У вузькому розумінні ототожнюють фінансовий потенціал з потенційними фінансовими показниками виробництва [4], в широкому – з відносинами, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату [14]. Як бачимо, найбільш поширеним є ресурсний підхід до визначення сутності фінансового потенціалу, менш поширеним – ототожнення його з показниками стабільності фінансового стану підприємства.

Дослідження положень наукових робіт стосовно сутності «фінансового потенціалу підприємства» дозволили систематизувати їх за підходами трактування визначення даного поняття (табл.1.1)

 

Таблиця 1.1

Систематизація визначень поняття «фінансовий потенціал підприємства»

Автор	Визначення
Ресурсний підхід
Ільїна К.	Сукупність можливостей підприємства, які визначаються наявністю і організацією використання фінансових ресурсів
Толстих Н.Т.	Забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільність їх розміщення та ефективність використання
Кунцевич О.	Здатність до оптимізації фінансової системи із залучення та використання фінансових ресурсів
Давиденко Н.М.	Обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат
Брегін Н.	Фінансовий потенціал включає окремі складові фінансових ресурсів підприємства, а саме – статутний, додатковий і резервний капітали, цільове фінансування, фонди накопичення, оборотні активи тощо.
Результативний підхід
Ковальов В.В.	Фінансовий потенціал створює фундамент для трансформації наявного у підприємства ресурсного потенціалу в конкретні результати господарської діяльності підприємства
Стецюк П	Фінансовий потенціал – сукупність фінансових ресурсів, з приводу яких на підприємстві виникають відповідні організаційно-економічні відносини, які в кінцевому рахунку спрямовані на забезпечення його високоефективного та прибуткового функціонування
Паєнтко Т.	Фінансовий потенціал – це сукупність фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію і нарощування економічного потенціалу з метою максимізації прибутку
Бикова Г.	Фінансовий потенціал – сукупність фінансових ресурсів, що беруть участь у виробничо-господарській діяльності; він характери­зується можливістю їх залучення для фінансування майбутньої діяльності і певних стратегічних напрямів розвитку підприємства

Інформація, подана в табл.1.1, свідчить, що у науковому дискусі присутнє розмаїття уявлень про фінансовий потенціал підприємств. Загалом переважає так званий ресурсний підхід до розуміння фінансового потенціалу. Менш розповсюдженим підходом є ототожнення фінансового потенціалу підприємства із показниками надійності його фінансового стану – ліквідності, фінансової стійкості, платоспроможності і т.п. [41].

Проте жодне із представлених визначень не можна вважати «довершеним», з тієї причини, що:

по-перше, в одних визначеннях науковці ототожнюють фінансовий потенціал із сукупністю фінансових ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства, що не зовсім коректно, оскільки ґрунтуючись на ресурсній концепції, такі визначення не враховують тієї особливості фінансового потенціалу, що він проявляється у двох формах – наявній і спожитій;

по-друге, в окремих визначеннях даного поняття автори намагаються показати фінансовий потенціал як особливий видовий прояв потенціалу, якому властиві тільки стати стичність, забуваючи про його здатність бути рушійною силою економічного розвитку підприємства в перспективі;

по-третє, забезпечення підприємства фінансовим потенціалом за частіше ототожнюють з поточним фінансово-майновим станом, а не з його потенційними фінансовими можливостями.

Отже, більшість визначень поняття «фінансовий потенціал підприємства» мають дещо односторонній характер, тож визнані неповноцінними.

Тож можна вважати, що вагомим недоліком представлених підходів до розуміння фінансового потенціалу є ігнорування його стратегічної (перспективної) компоненти та ототожнення переважно з поточним фінансово-майновим станом. Враховуючи специфіку фінансового потенціалу підприємства, під фінансовим потенціалом підприємства слід розуміти сукупність взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, що надають можливість для досягнення запланованих фінансових результатів в поточному періоді та майбутньому.

Головним при проведенні аналізу фінансового потенціалу є встановлення головних чинників, що формують фінансовий потенціал[4]. В таблиці 1.2 розглянуті основні чинники формування фінансового потенціалу організації.

 

Таблиця 1.2

Чинники, які формують фінансовий потенціал

Чинники, що формують потенціал
Фінансовий потенціал	Фінансова стабільність підприємства
Здатність точно та вчасно здійснювати свої фінансові зобов’язання
Інвестиційні можливості підприємства
Можливість залучення додаткових фінансових ресурсів
Ефективність використання капіталу (власного й позикового)
Ефективність управління активами
Політика, що використовується в сфері управління ризиками

 

Враховуючи те, що фінансовий потенціал має розглядатись як категорія поточного періоду, так і майбутнього, то складовими фінансового потенціалу підприємства є фінансовий потенціал стійкості, фінансовий потенціал забезпечення та фінансовий потенціал розвитку (рис.1.2).

 

Фінансовий потенціал підприємства

Фінансовий потенціал стійкості

Фінансовий потенціал забезпечення

Фінансовий потенціал розвитку

Рис. 1.2 Складові фінансового потенціалу підприємства

Фінансовий потенціал стійкості та забезпеченості характеризують можливість проведення та результати поточної діяльності підприємства, тоді як фінансовий потенціал розвитку передбачає саме можливість подальшого розвитку.

Отже, фінансовий потенціал розвитку підприємств представляє собою сукупність всіх наявних та потенційних ресурсів підприємства, у тому числі і фінансових, що можуть забезпечити досягнення в поточній та довгостроковій перспективі визначених стратегічних цілей з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища.

 

1.2 Фінансові ресурси як основа формування фінансового потенціалу підприємства

 

Як вже було сказано, фінансовий потенціал - обсяг фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Фінансові ресурси формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних, позичених та залучених (рис.1.3).

Основні джерела формування фінансових ресурсів підприємства

- статутний капітал; - додатковий капітал; - інший додатковий капітал; - резервний капітал; - нерозподілений прибуток; - цільове фінансування

власні

позичені

залучені

- довгострокові і короткострокові кредити; - інші довгострокові фінансові зобов’язання

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; - поточні зобов’язання

 

 

Рис. 1.3 Джерела формування фінансових ресурсів на підприємстві

При цьому власні джерела фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу, тобто частина капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.

Позичені джерела фінансування підприємства формуються в основному за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку.

Залучені джерела фінансування підприємства формуються за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств - це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств - це не грошові кошти підприємств, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, - у активі балансу.

Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами виявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів.

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, є капіталом підприємства.

Власний, позичений та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні засоби і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Нерозподілений прибуток - це сума прибутку, що залишилася на підприємстві та реінвестована у його господарську діяльність, а цільове фінансування - це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;

- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

До складу позикових фінансових ресурсів входять довгострокові і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.[5].

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

Фінансові ресурси формуються за рахунок цілого ряду джерел. За формою права власності виділяють дві форми джерел: власні грошові кошти і залучені. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційні відрахування; засоби, отримані від продажу цінних паперів; пайові та інші вклади юридичних та фізичних осіб; кредит і позики; засоби від реалізації залогового свідоцтва, страхового поліса та інші надходження грошових коштів.

Система прибутків і доходів складається із прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходів з позареалізаційних операцій, балансового прибутку, чистого прибутку. Прибуток від реалізації продукції являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, мита і витратами на виробництво і реалізацію, які входять до собівартості продукції.

Собівартість продукції - вартісна оцінка використовуваних в процесі виробництва товарів, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших затрат на її виробництво та реалізацію.

Прибуток від іншої реалізації - це прибуток отриманий від реалізації основних засобів та іншої власності господарюючого суб'єкта, нематеріальних активів та інше. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю реалізацію.

Балансовий прибуток являє собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів від позареалізаційних операцій за вирахуванням витрат.

Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування здійснюються тільки до повного переносу балансової вартості фондів на собівартість продукції.

Пайовий внесок - внесок, являє собою суму грошового вкладу, який оплачується фізичними або юридичними особами при вступі в колективне виробництво. Пайовий внесок обов'язковий для вступу в товариство з обмеженою відповідальністю, в змішане підприємство. Пайовий вклад може бути внесений грошовими коштами; шляхом передачі у власність господарюючого суб'єкта майна та інших матеріальних цінностей; прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами; майнових прав; шляхом відрахувань від заробітної плати працівників на протязі певного періоду часу.

Інвестиційний внесок являє собою інструмент самокредитування господарюючого суб'єкта. Інвестиційний внесок - це грошовий вклад в розвиток господарюючого суб'єкта, який вкладнику нараховує процент в розмірах і в терміни, визначені договором або положенням про інвестиційний внесок.

Кредит, коли мова йде про надання в борг грошей або товарів. Кредити бувають банківські, комерційні, лізингові, державні.

До надходжень грошових коштів відносяться також надходження грошових коштів за рахунок пожертвувань, благодійних, страхових та спонсорських внесків [7].

Отже, забезпечення фінансовими ресурсами - це основа діяльності підприємства, ці ресурси створюють умови для функціонування та формують потенціал підприємства. Наявність ресурсів обумовлює безперервність процесу виробництва, розширення виробничих фондів (основних та оборотних), збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва. Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стабільний, стійкий, платоспроможний, ліквідний стан підприємства. Саме тому найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

 

1.3 Методика та основні напрямки діагностики фінансового потенціалу підприємства

 

Нинішні технології, за допомогою яких підприємство може оцінювати свій поточний стан і виробляти ефективні та результативні стратегії майбутнього розвитку, зазнають значних змін.

У зв'язку з цим різко постає питання про вибір інструментарію аналізу та оцінки фінансового потенціалу підприємства, який дозволить оперативно визначати внутрішні можливості і слабкості підприємства, виявляти приховані резерви з метою підвищення ефективності його діяльності. Одним із методів оцінки фінансового потенціалу виступає фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

Фінансовий аналіз є способом накопичення, трансформації і використовування інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб:

· оцінити поточний і перспективний фінансовий стан і потенціал підприємства;

· оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;

· виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;

· спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Основною метою фінансового аналізу є отримання найбільшого числа ключових (інформативних) параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасиву, в розрахунках з дебіторами і кредиторами, щоб своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності. В ході такого аналізу аналітика і керівника (менеджера) може зацікавити не тільки поточний фінансовий стан підприємства, але і його проекту на найближчу або найвіддаленішу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Аналіз фінансового потенціалу передбачає попередню підготовку інформації: наскрізна перевірка даних звітного періоду за допомогою зіставлення показників різноманітних форм; приведення даних звітності до порівняльного вигляду.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового потенціалу підприємства служать (табл.1.3):

- бухгалтерський баланс (форма №1);

- звіт про фінансові результати (форма №2);

- звіт про власний капітал (форма №3);

- звіт про рух грошових коштів (форма №4);

- примітки до річної фінансової звітності (форма №5);

- наказ про облікову політику підприємства;

- нормативні законодавчі акти з питань формування та використання фінансових ресурсів підприємства.

Таблиця 1.3

Зміст інформації та характеристика звітів

Назва звіту	Зміст інформації та мета складання	Коротка характеристика звітів
Форма № 1 «Баланс»	Звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату склад його майна і коштів та джерела їх формування, тобто його активи, зобов’язання і власний капітал в узагальненому вартісному вимірнику складання балансу.	За формою баланс – це двохсто­роння таблиця, яка склада­ється з 2-х частин: актив і пасив. В активі від обра­жаються дані про наявність і стан господарських засобів під­приємства за їх складом і призначенням. У пасиві балан­су виміри джерел формування господарських засобів.
Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»	Бухгалтерський документ у якому зазначаються доходи і витрати звітного періоду. Мета складання цього звіту є надання користувачам інформації про фінансові результати діяльності підпри­ємства за певний період часу з тим, щоб вони могли приймати економічно обґрун­товані управлінські рішення.	Звіт за формою № 2 включає в себе 3 розділи: Фінансові результати; Елементи операці­йних витрат; Розрахунок пока­зників прибутковості акцій. У цьому звіті відобража­ються суми нарахованих дохо­дів та витрат їх структур, а також отриманий потягом звітного періоду прибуток.
Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»	Звіт за формою № 3 надає інформацію про наявність, джерела надходження та напрямки викори­стання кош­тів на підприємстві за звітний та попередній періоди. Метою складання фінан­сової звітності цього звіту є надання користувачам повної, правдивої інформації про змі­ни, що відбулися у грошових коштах за звітний період.	У звіті про рух грошових коштів приводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Звіт показує наскільки ефек­тивно підприємство вико­рис­товувало свої грошові кош­ти, на що їх витрачало і як їх генерувало.
Форма № 4 «Звіт про власний капітал»	Звіт про власний капітал розкриває види власного капіталу та зміни, що у ньому відбувається протягом звіт­ного періоду. Мета звіту – надання корис­тувачам адекватної, дос­то­вір­ної інформації про зміни в ка­пі­талі протягом звітного періоду.	У звіті наводиться узагаль­нена інформація про доходи і витрати, які впливали на влас­ний капітал на протязі звітного періоду, що дає можливість його користувачам оцінити зміни у фінансовому стані підприємства та виявити осно­вні причини цих змін, а також оцінити наслідки змін.

 

Продовження табл.1.3

Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»	Примітки до фінансової звітності складаються до річної звітності. Метою складання цього звіту є надання користувачам більш детальної інформації про діяльність підприємства ніж вона міститься у звітах перерахованих вище.	У цьому звіті є детальна інформація про рух не матері­альних активів, основних засо­бів, капітальні інвестиції, фіна­н­сові інвестиції, забезпечення і резерви, запаси, коштів у розра­хунках, податки, використання амортизаційних відрахувань тощо. Складається на основі даних бухгалтерського обліку.

 

Аналіз фінансового потенціалу дозволяє засновникам і акціонерам вибрати один із основних напрямів активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз показників фінансового потенціалу дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від капіталовкладень у дане підприємство.

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура зазнають постійних змін. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни в структурі активів та їх джерел, а також динаміку цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхні значення. Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Можна виділити дві основні риси, що обумовлюють необхідність проведення вертикального аналізу:

- перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об'ємних показників;

- відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє зіставлення в динаміку.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Обидва ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях, оскільки дозволяють порівняти звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягах виробництва підприємства.

Фоміним П.А., Старовойтовим М.К. дається коротка характеристика рівнів фінансового потенціалу підприємства. Діяльність підприємства з високим рівнем фінансового потенціалу прибуткова, має стабільне фінансове становище. Діяльність підприємства зі середнім рівнем фінансового потенціалу прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі. Якщо підприємство фінансово нестабільне, воно має низький рівень фінансового потенціалу[68]. Для визначення рівня фінансового потенціалу підприємства пропонується провести експрес-аналіз основних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

Враховуючи різноманіття фінансових процесів, множинність фінансових показників, різниць у рівні їх критичних оцінок, складається ступінь їх відхилень від фактичних значень і виникають при цьому складнощі у оцінці фінансової стійкості організації, авторами рекомендується проводити інтегральну рейтингову оцінку фінансового потенціалу підприємства, тобто коефіцієнтний аналіз представлений в таблиці 1.4.

Аналіз, здійснений за допомогою показників, дозволяє оцінити як поточний, так і перспективний майновий і фінансовий стан підприємства, можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції їх ресурсного забезпечення, виявити доступні джерела фінансування й визначити можливість їх мобілізації, спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталу.

 

Таблиця 1.4

Рейтингова оцінка фінансового потенціалу підприємства за фінансовими показниками

Найменування показника	Рівень фінансового потенціалу
Високий	Середній	Низький
Коефіцієнт фінансової незалежності	>0,5	0,3-0,5	<0,3
Коефіцієнт фінансової залежності	<0,3	0,3-0,5	>0,5
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	>0,1	0,05-0,1	<0,05
Коефіцієнт самофінансування	>1	0,5-1	<0,5
Коефіцієнт загальної ліквідності	>2,0	1,0-2,0	<1,0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	>0,8	0,4-0,8	<0,4
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	0,1-0,2	<0,1
Рентабельність активів	>0,1	0,05-0,1	<0,05
Рентабельність власного капіталу	>0,15	0,1-0,15	<0,1
Ефективність використання активів для продукції	>1,6	1,0-1,6	<1,0

 

Даний аналіз передбачає визначення системи фінансових показників, за допомогою яких проводиться віднесення ї