Симптоми
При первинному прийомі тварини з ознаками дегідратації, найбільш характерними будуть клінічні показники загального стану тварини: вологість слизових оболонок, еластичність (тургор) шкіри, діурез, маса тіла, положення очних яблук. Також будуть відмічатися зміни у параметрах перфузії (колір видимих слизових оболонок, швидкість наповнення капілярів, характер пульсу, частота серцевих скорочень) [17, 18]. Вологість видимих слизових оболонок. В нормі слизові оболонки повинні бути достатньо зволожені. При дегідратації, в залежності від ступеня, вони стають спочатку липкими, потім сухими та навіть запеченими. Цей показник не враховують, якщо тварині призначали антихолінергічні препарати (можуть викликати хибну сухість слизових), а також при гіперсалівації. Враховувати стан слизових краще у декількох місцях. Наприклад: кон’юнктива ока та слизова оболонка ротової порожнини. Тургор шкіри. В нормі шкірна складка повинна розправлятись за 1-2с. Існує декілька особливостей при визначенні цього показника: при тривалому дослідженні тварини тургор шкіри необхідно визначати в одному й тому ж місці, в однаковому положенні тварини. Якщо тварина стара та схудла, в неї тургор буде знижений через погіршення еластичності шкіри, але це не свідчить про наявність дегідратації. Навпаки з тваринами, в яких добре розвинена підшкірна клітковина, в них тургор буде в нормі, але може бути зневоднення. Краще визначати тургор на боковій грудній стінці. Положення очних яблук. При тяжкому ступені дегідратації очні яблука западають [7, 19]. Діурез. При дегідратації часто спостерігається олігурія. Вага тіла. На сьогоднішній день вважається кращім показником дегідратації. Його враховують при моніторингу стану тварини за час лікування. Параметри перфузії (колір видимих слизових оболонок, швидкість наповнення капілярів, характер пульсу, частота серцевих скорочень). В нормі слизові оболонки повинні бути блідо-рожеві, швидкість наповнення капілярів 1,5-2с. При визначенні пульсу враховують характер наповнення судин. За допомогою пальпації чи аускультації визначають частоту серцевих скорочень та роблять висновок про наявність чи відсутність шокового стану, тахікардії. Існує таблиця фізикальної оцінки при зневодненні, в якій відображається процент зневоднення по відповідним клінічним ознакам (табл. №1) [27]. Табл. №1 Фізикальна оцінка при зневодненні
В залежності від ступеня дегідратації основні клінічні показники будуть виражені з певною силою (табл. №2). Лабораторні показники для оцінки дегідратації: відбувається гемаконцентрація, що видно по загальному аналізу крові – підвищення загального об’єму еритроцитів, гематокрита та концентрації загального білку в плазмі крові. При біохімічному дослідженні крові визначають рівень іонів Na+, K+, Cl- , HCO3- , а також вміст сечовини та креатиніну. При дегідратації спостерігають підвищення показника концентрації натрію та хлоридів в плазмі крові. А також підвищення показників концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Сеча при цьому стає концентрованою (якщо нирки функціонують нормально). [5] Табл.№2 Клінічні ознаки в залежності від ступеня дегідратації
|
