Визначення рівню гематокриту
Гематокрит – лабораторний показник, який відображує відношення формених елементів крові до об’єму крові. Принцип. Рівень гематокриту визначали за допомогою гематокритного капіляру(додаток №6) та центрифуги. Хід визначення. В гематокритний капіляр вносили дослідну кров. Закриваємо отвори капіляру гумовим кільцем та вносимо до центрифуги. Центрифугу встановлюємо на 1500 обертів/хв. на 15хв. Після повної зупинки центрифуги, достаємо проби. Рівень гематокриту визначають за спеціальною шкалою. В нормі гематокрит у собак становить 39-56% Собакам вводили регідратаційні розчини. Контрольній групі – розчин Рінгера (додаток №7), розчин глюкози 5% (додаток №8), розчин натрію хлориду 0,9% (додаток 9), дослідній групі – розчин Рінгера, розчин глюкози 5%, реамберин (додаток 10). Контролем служили фізіологічні показники крові та клінічні параметри оцінки дегідратації тварин. Розчини вводили внутрішньовенно за допомогою катетеризації підшкірної вени передпліччя з інтервалом 1год. У клінічно хворих тварини дегідратація перебігає тяжко, температура тіла майже не змінюється, за винятком якщо причиною є інфекційні захворювання. Собаки різко пригнічені. При дослідженні ротової порожнини та кон’юнктиви, в залежності від проценту зневоднення, виявлено, що слизові оболонки або липкі, або сухі. Еластичність шкіри знижена, складка шкіри довгий час не розправляється, або залишається на місці. У чотирьох собак чітко виражене западання очних яблук в очну орбіту. При аускультації серця відзначається тахікардія, підвищення частоти дихання до 50-60 дихальних рухів за хвилину при нормі 30-35 дихальних рухів за хвилину. Наростали ознаки серцево-судинної недостатності, серцевий ритм порушений, пульс слабкого наповнення, аритмічний. Час наповнення капілярів більше 2 секунд. Частота серцевих скорочень 130 – 140 ударів за хвилину. Враховуючи дані анамнезу, клінічних симптомів, результатів лабораторних досліджень, при обстеженні собак групи контролю та досліду нами було встановлено дегідратація. Оскільки причиною дегідратації було тривале голодування, то основним завданням інфузійноїї терапії є відновлення об’єму циркулюючої крові та нормалізація гомеостазу. Залежно від важкості перебігу дегідратації, було розроблено 2 варіанти інфузійної терапії. У собак першої дослідної групи відмічається легкий ступінь дегідратації: процент зневоднення – 5%, дефіцит рідини 50 мл/кг маси тіла, слизові оболонки ротової порожнини та кон’юнктиви липкі, свідомість у нормі, шкірна складка розправляється за 5 – 6с., очі займають природне положення, частота серцебиття складає 130 ударів за хвилину. У собак другої дослідної групи відмічається середній ступінь дегідратації: процент зневоднення – 10%, дефіцит рідини 100 мл/кг маси тіла, слизові оболонки ротової порожнини та кон’юнктиви сухі, відмічається апатія, шкірна складка розправляється за 8 – 10 с., очі дещо запалі в орбіту, частота серцебиття складає 140 ударів за хвилину. Інтенсивна терапія за дегідратації ґрунтується на використанні регідратаційних розчинів, що сприяє підвищенню об’єму циркулюючої крові, нормалізації водно-електролітного балансу та відновленню гомеостазу. Слідкували за кольором та вологістю слизових оболонок, еластичністю шкіри, положенням очних яблук, діурезом та масою тіла. Одночасно слідкували за діяльністю серцево-судинної системи за допомогою пальпації та аускультації, а також показників крові. Визначали час зворотнього наповнення капілярів. Табл. № 6 Схема лікування собак першої дослідної групи за дегідратації
Табл. № 7
|
