Кількість відвідування історико культурних об’єктів на Черкащині

Рік	Кількість відвідувань, осіб
	489 031
	510 134
	700 000

Джерело:*[37]

Обсяг наданих туристичних послуг суб’єктами господарювання у сфері туризму за 2013 рік склав 15166732,78 тис. грн., а балансовий прибуток – 1026702,26 тис. грн.(за даними звіту № 1-ТУР).

Черкащина є краєм, який зосередив у собі велику кількість рекреаційно-туристичних ресурсів, це і парки, і заповдники, природоохоронні території, місця історичних подій. Черкащина є осередком розвитку історико-культурного, екскурсійного, екстремального та зеленого туризму. На теренах області кожен може знайти собі відпочинок для душі.

Проте вагомим мінусом Черкащини як туристичного краю, є недостатньо розвинена туристична інфраструктура, туристично-рекреаційні об’єкти знаходятся в занедбаному стані, відсутня чітка стратегія діяльності і розвитку туризму. Велика кількість підприємців, які працюють в туризмі, надають свої послуги хаотично, більшість з них працюють у тіньовій економіці, а це зменшує прибутки від туристичної галузі в бюджет.

 

 

Аналіз розвитку туризму на Уманщині

 

Сьогодні не потребує доведення те, що про рівень соціально-економічного розвитку країни судять за рівнем розвитку її «невиробничої сфери», яка уособлює сферу послуг. Чим краще вона розвинена, тим на вищому щаблі розвитку знаходиться суспільство цієї країни.

Вважається, що країна є розвинутою, якщо дві третини її ВВП складає сфера послуг, за таким параметром майже всі міжнародні організації виділяють найбільш розвинуті країни.

Щоб приблизити Україну до рівня розвитку прогресивних країн, необхідно починати з малого, розвиваючи сферу послуг у регіонах України.

Однією з найкращих баз для розвитку сфери послуг є Уманщина. Це край, який має достатню кількість рекреаційних ресурсів як природніх, так і з антропогенним походженням. Це красива природна, історичні місця, парк «Софіївка», село Легедзине, де був осередок розвитку трипільської культури, і численні майстри народних ремесл, які справляють чудовий анімаційний ефект.

Розглядяючи результатати аналізу туристичного потоку Уманщини, бачимо зростання туристичного потоку до 2010 року, а потім повільний спад туристиних потоків до 2013 року, рис. 2.5. Це пов’язано насамперед з погіршенням економічної ситуації в країні. Щоб оминути несприятливу економічну ситуацію та стимулювати приїзд туристів до Уманщини, слід створити певний план дій [40]. Для формування певного плану розвитку сфери послуг у нашому регіоні, зокрема на Уманщині, було створено ряд програм, за допомогою яких можна перетворити Уманщину на розвинутий туристичний регіон.

 

Рис.2.5. Місткість туристичного потоку

Уманщини за 2006-2013 роки [37]

Однією з них є програма «Туристична Умань», яка відображає тенденції розвитку цієї галузі в межах регіону, і передумовою її появи є визначна історична та культурна спадщина. Найцікавішою є Коліївщина, дендрологічний парк «Софіївка» та релігійний туризм [40].

У цій програмі найбільшу роль відіграє Національний дендрологічний парк «Софіївка», який поєднує в собі функції парку та наукового осередку. Важливу роль відводиться місцям паломництва хасидів.

Парк «Софіївка» поєднує в собі функції історичного саду, Науково-дослідного інституту Національної Академії наук України, навчально-виховної бази та туристичної установи.

Комплекс з обслуговування туристів тепер носить статус Будинку творчості вчених Національної Академії наук України і включає музей, готель на 45 осіб (з можливістю квартирування домашніх тварин), ресторан на 100 місць, сауну, конференц-залу на 180 місць, тобто всі умови для плідних зустрічей наукових працівників з різних міст та країн[48].

Доктори та кандидати наук, мають значну базу знань, щорічно готують висококваліфікованих екскурсоводів для парку, що сприяє розвитку туристичної інфраструктури і підвищенню кількості відвідуваннь парку. За останні 3 роки щорічна кількість відвідувань збільшилась із 484,8 до 596,8 тисяч екскурсантів, що приїздять з усіх континентів нашої планети (рис.2.2).

Рис.2.6. Динаміка відвідування дендрологічного парку «Софіївка» за 2011-2013 роки

Екскурсію «Софіївкою» як туристичну послугу було визнано кращою на щорічній Міжнародній виставці і відзначено дипломом та пам'ятною статуеткою «100 кращих товарів та послуг». З 1995 року «Софіївка» постійно отримує престижні нагороди та премії на Міжнародних виставках та конкурсах (Європа-Ностра, ICOMOS та ін.). У 2007 році «Софіївку» визнано одним із Семи чудес України.

На рівень відвідування парку значний вплив має розвиток інфраструктури обслуговування туристів. Здійснюючи державну політику в сфері послуг в умовах ринкових відносин, одним із аспектів загальної стратегії подальшого розвитку цієї важливої соціальної сфери в місті Умані є відпрацювання шляхів інтегрування Національного дендрологічного парку «Софіївка» як туристичної установи в сферу національного та міжнародного туризму.

Нині у Національному дендрологічному парку «Софіївка» значно розширилося коло послуг, що надаються туристам та відвідувачам, а саме: проводяться цікаві екскурсії українською, російською, англійською, польською, французькою та німецькою мовами, проводиться екскурсія на човні підземною річкою Ахерон, катання на катамаранах Верхнім ставом, прогулянки на паромі та на пароплаві «Софія», катання на конях – верхи та в кареті, в зимовий період –катання на санчатах, запряжених трійкою коней, катання на лижах, на електро-таксі, оренда електробайків та сегвею. Для відвідувачів постійно працюють кафе «Софіївка» на 30 посадочних місць, магазин «Флора Софіївки» з продажу посадкового матеріалу, ресторан на 100 осіб, готель Будинку творчості вчених на 45 осіб та готель «Софіївський» на 35 осіб, сауна, акванарій, автостоянка, розсадник з реалізацією декоративних, плодово-ягідних кущів і дерев, сувенірний ярмарок. Відвідувачі можуть придбати науково-популярну літературу, завітати до музею мармурової скульптури, скористатися на території парку фотопослугами, а також провести відео-, кіно- і телезйомки та весільний обряд, отримати місце для реалізації предметів декоративно-прикладного мистецтва, орендувати конференц-залу та приміщення їдальні.

Аналізуючи сферу послуг парку «Софіївка», слід додати, що поряд з тими послугами, які надаються адміністрацією парку, до обслуговування відвідувачів залучаються і бізнесові структури міста, які надають ряд послуг, а саме: реалізація сувенірів, соків, морозива, кондитерських виробів, обмін валют, пошта, продаж конвертів, поштових карток, виклик таксі на замовлення, послуги таксофонів, реалізація газет, журналів і друкованої продукції, аптечний кіоск, проявлення та друк фотоплівок, ксерокопіювання, екскурсії для хасидів на мові «ідиш»; реалізація аудіо- та відеокасет, продаж лотерейних квитків, прокат маскарадних костюмів для дорослих і дітей, весільний ескорт, виїзний «Палац одружень» з весільною церемонією.

Для створення кращого комфорту для відвідувачів, пропонується розширити асортимент послуг:

– реалізація живих квітів, вирощених у власному розсаднику та розарії, а також консультації з їх вирощування;

– встановлення автоматів для продажу безалкогольних напоїв;

– встановлення фотоавтоматів;

– створення каси попереднього продажу квитків на автобуси і потяги;

– облаштування камери схову особистих речей відвідувачів парку;

– оплата екскурсій безготівково, попередньо, кредитними картками.

Варто було б розробити гнучку систему платежів за відвідування території парку і надання послуг.

Організація прийому і обслуговування відвідувачів є досить специфічною діяльністю, тому необхідно прагнути до максимального залучення спеціалізованих організацій, що мають практичний досвід з формування, просування і реалізації туристичного продукту.

Дуже важливо, щоб відвідувачі мали можливість одержати інформацію про порядок і терміни відвідування, наявність місць у готелях, розташування місць відпочинку і ночівлі, інших видах послуг, що існують на екскурсійних і туристичних маршрутах. Бажано, щоб ця інформація надавалася відвідувачам безкоштовно.

«Софіївка» – одна з перших створених в Україні ландшафтно-архітектурних пам'яток. її будували разом кохання, рабська праця, геній, гроші. «Софіївка» є для нащадків живою поемою дерева, води, каміння і ще чогось незбагненного, що залишає по собі дивовижне враження назавжди.

Одним із туристичних осередків є заповідник «Стара Умань». Він розташований на території 80 га історичної частини Умані і включає 156 об’єктів культурної спадщини. Серед них дві пам’ятки національного значення: Торгові ряди (Ратуша) та католицький костьол Успіння Пресвятої Богородиці; пам’ятки археології «Стародавня фортеця», а також історико-культурний центр брацлавських хасидів на могилі цадика Нахмана.

Заповідник «Стара Умань» відіграє важливу роль у туристичному господарстві міста. За 2011-2013 роки його працівниками було організовано близько 1500 екскурсій [40].

Іншим напрямком у розвитку туризму на Уманщині є паломництво. Усі євреї, які представляють течію хасидизму, вважають своїм обов'язком побувати хоча б раз у житті на могилі цадика Нахмана. Вони вважають, якщо зустріти Новий рік Рош Гашана біля могили свого наставника, то наступний рік буде щасливим. Паломники приїжджають до Умані цілими общинами, разом із жінками та дітьми. Щороку в Умань прибуває близько 20-25 тисяч паломників хасидів, які витрачають свої кошти на нашій території, тим самим розвиваючи туристичну інфраструктуру. Можна назвати ряд позитивних і негативних моментів хасидизму. Позитивним є те, що Умань на деякий час стає центром туристичних прибуттів, надходять фінансові вливання, розвивається туристична інфраструктура. До негативних впливів хасидизму можна віднести наступні:

– дискомфорт жителів міста Умані;

– постійні громадські безпорядки;

– відсутність чіткої організації перебування паломників у місті;

– розвиток інфраструктури відбувається лише в осередку перебування паломників;

– погіршення криміногенної ситуації.

Як зазначають в деяких етнографічних дослідженнях паломництва хасидів в Умані, головною проблемою для них є несприйняття їхніх цінностей часиною агресивно налаштованих місцевих мешканців. Через слабкий стан «гуманітарної інфраструктури» в місті при ситуації послаблення соціальних норм (у випадку темряви чи сп'яніння) паломники ризикують стати жертвами ксенофобських випадів. З іншого боку, деякі паломники теж виявляють провокативну поведінку (стрільба із травматичної зброї, образливі жести на адресу місцевих жителів тощо). У суперечливій ситуації (утопічної для релігійних паломників і антиутопічної для місцевих жителів) це також може стати приводом до виникнення і подальшої ескалації конфліктів [48].

Окремого розгляду заслуговує так звана проблема стихійного засмічення Умані паломниками. Природно, що в цей час всім, хто перебуває в кварталі, а отже сприймається за релігійними юдейськими канонами як гість в домі (огородженній території кварталу), також забороняється виконувати роботу. Таким чином, коли комунальні служби нарешті добираються в ці дні до кварталу із технікою і починають прибирати, це викликає серйозне незадоволення з боку паломників і навіть конфлікти.

З власних спостережень ми помітили, що культурні проблеми паломництва існують паралельно з економічними, і часто загострюються. Однією з найбільших економічних проблем є тінізація прибутків від паломників, тому що вони розділяються між приватними особами, майже не надходячи в міський бюджет. Все це призводить до того, що мало фінансовані комунальні служби просто нездатні справлятися із навантаженням і починають давати збій, що виявляється у великій кількості неприбраного сміття, проривах каналізацій тощо. Мешканці Умані, що не залучені до перерозподілу прибутків від паломників, схильні звинувачувати в цьому хасидів, які як «стихія», на їхню думку, нахлинають на Умань. Ті ж, що отримують свій прибуток від паломництва, схильні терпиміше відноситись до хасидів і навіть всіляко захищати їх від можливого обмеження чи заборони в'їзду. Таким чином, суто економічна площина правильного перерозподілу благ переводиться в культурну площину боротьби з чужими цінностями, які стають цапами-відбувайлами.

Крім того, через слабо розвинену регіональну економіку і відсутність солідаризації з боку місцевих мешканців поширені жорсткі режими експлуатації найманої праці у паломницькому кварталі.

Однією з побутових проблем для паломників є проживання в Умані. Коштами єврейських організацій у місті був збудований готель Шаарей Ціон, але він не може вмістити усіх охочих. Паломники змушені самостійно або через місцевих посередників шукати собі тимчасове житло, яке здається за високими цінами. Сьогодні існує проект будівництва в Умані великого паломницького центру, який буде включати в себе готель, синагогу та різні допоміжні структури.

Також проблемами паломництва для хасидів є те, що вони прилітають до України літаками до аеропортів Києва та Одеси, а потім рухаються автобусами до Умані. Це змушує їх більше витрачати коштів на приїзд.

Таким чином, можна зробити висновок, що хасидизм як частна паломницького туризму в місті Умань є погано розвиненим і лише погіршує загальний туристичний імідж Уманщини та створює дискомфорт для туристів, і щоб налагодити цей напрямок туристичної діяльності, потрібно розробити унікальну стратегію розвитку паломництва хасидів в місті Умані.

Іншим видом паломницького туризму, який можна розвивати в нашому регіоні,– це православне паломництво. На Черкащині, зокрема біля Умані, є велика кількість церков, які мають більше, ніж 200 річну історію, також є Георгіївський жіночий монастир в с. Громи, який має святі печери і джерело.

Цікавим для історико–культурного туризму є с. Легедзине, осередок трипільської культури. На території Черкащини у межах Тальнівського району зосереджено важливий та цікавий культурний заповідник «Трипільська культура», що знаходиться на території колишніх трипільців. Нині тут відтворено історичний центр минувшини епохи неоліту. Вважається, що племена трипільців за своїми соціально-економічними показниками досягали рівня передових ранніх цивілізацій Близького Сходу та Єгипту, а їхні культурні пам’ятки й нині є загадками для сучасних археологів та культурологів. Заповідник «Трипільська культура» – це відображення славного минулого черкаської землі, її загадок і таємниць. До складу заповідника входять 11 городищ (це межі Тальнівського, Уманського і Звенигородського районів).

Трипільська культура – це археологічна культура епохи неоліту, назва якої походить від с. Трипілля (нинішня Черкащина, частково Київщина). Особливістю трипільської культури була висока майстерність розписів житла, предметів побуту.

У селі Легедзене Тальнівського району створено Музей поселень-гігантів трипільської культури. Тут до уваги туристів представлені знахідки трипільської культури, зокрема речі побуту зі своєрідними трипільськими розписами та орнаментом. Цікавими та оригінальними у музеї є керамічні вироби. Своєрідним є і оформлення музею – він знаходиться під відкритим небом, а тому створює враження справжнього давнього поселення.

Відвідувачі можуть відвідати хати трипільців, побачити на власні очі, як виготовляються керамічні вироби, як робиться своєрідний трипільський розпис. Також тут можна взяти участь у справжніх археологічних розкопках. Трипільська культура була однією з основних культур мідного віку. Особливістю цієї культури було її значне поширення серед інших народів.

Нині заповідник «Трипільська культура» є комунальним закладом Черкаської обласної ради та знаходиться у підпорядкуванні Управління культури Черкаської облдержадміністрації.

Отже, характеризуючи Уманщину як туристично-рекреаційний осередок, ми звернули увагу на ряд прогресивних напрямків, за якими можна розвивати туризм на Уманщині та Черкащині загалом. Було виділено головні проблеми, з якими зараз стикаються фахівці туристичної сфери, які перешкоди мають підприємці, що працюють у сфері туризму, та які неприємності і труднощі стають на заваді туристам, які бажають відвідати Уманщину. Передусім це недостатньо розвинена або ж взагалі відсутня туристична інфраструктура, відсутність фінансування та чіткої стратегії розвитку регіону.