Кожа, мыло и вода

освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»

 

Виконала: студентка 6 курсу, групи ЗМБС-21

спеціальності 8.03050802 – «Банківська справа»

Соколова В.О.

 

Керівник: к.е.н., доцент Єріс Л.М.

Консультант: к.е.н., доцент Розкошна О.А.

 

Суми – 2013 року

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП.................................................................................................................
РОЗДІЛ 1	ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ………
1.1	Сутність та види кредитного портфеля банку……………........
1.2	Методичні підходи щодо оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку………………………………........
1.3	Організаційне та інформаційне забезпечення оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку……………………………………………...........................
	Висновки до розділу 1……………………………………….......
РОЗДІЛ 2	ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».................................
2.1	Загальна характеристика ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»................
2.2	Аналіз кредитного портфеля ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»........
2.3	Оцінка ефективності управління кредитним портфелем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»...........................................................
	Висновки до розділу 2...................................................................
РОЗДІЛ 3	НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»...........................................................
3.1	Оцінка ефективності управління кредитним портфелем банку ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі комплексної моделі……...
3.2	Застосування комплексної моделі оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку в ПАТ КБ «Приватбанк»…………………………………………..
	Висновки до розділу 3...................................................................
РОЗДІЛ 4	ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ В УСТАНОВІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»..........
4.1	Організація та управління охороною праці в організації..........
4.2	Санітарно-гігієнічне забезпечення умов праці в організації.....
4.3	Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті
	Висновки до розділу 3..................................................................
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….....................
ДОДАТКИ……………………………………………………………….......

 

 

ВСТУП

 

 

Стабільна банківська система країни свідчить про ефективне функціонування країни в цілому. Основним джерелом доходів банків є отримання прибутку від здійснення кредитних операцій, через що головним завданням, яке сьогодні стоїть перед менеджментом банків, є ефективне управління кредитним портфелем комерційної установи. Неефективне управління кредитним портфелем банківської установи призводить до підвищення ризиків здійснення кредитних операції, а це, у свою чергу веде до настання збитків та втрати вкладених ресурсів.

З всього вище наведеного випливає, що ефективне управління кредитним портфелем банків є одним із важливих управлінських заходів, від якості проведення котрого залежать фінансові результати діяльності установи. Існування такої залежності між грамотним управлінням кредитним портфелем банківської установи і її прибутками, й зумовлює актуальність розвитку науково-методичних підходів до оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку.

Метою дипломної роботи є дослідження науково-методичних підходів до оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку ПАТ КБ «Приватбанк» та визначення напрямків їх удосконалення.

Реалізація даної мети зумовила необхідність постановки та вирішення таких завдань:

- з’ясувати сутність та види кредитних портфелів банківської установи;

- виявити та систематизувати методичні підходи щодо оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку;

- дослідити організаційний та інформаційний інструментарій управління кредитним портфелем банку;

- дослідити стан управління кредитним портфелем банку, його ефективність та механізми управління на прикладі ПАТ КБ «Приватбак»;

- дослідити стан охорони праці у банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк».

Об’єктом дослідження є кредитні операції банку.

Предмет дослідження − науково-методичні засади та інструментарій.оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку.

У роботі використано загально-наукові методи аналізу, синтезу при дослідженні та узагальненні вітчизняного досвіду з управління кредитним портфелем банку; системного аналізу − для вивчення й аналізу банківської діяльності і факторів, що обумовлюють ефективність управління кредитним портфелем банку. Для опрацювання інформації використано такі методи дослідження, як групування, порівняння, методи графічного зображення.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, монографічні роботи і статті вітчизняних і зарубіжних економістів у фахових економічних виданнях, фінансова та статистична звітність банків тощо.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ

1.1 Сутність та види кредитного портфеля банку

 

 

Банківський портфель в економічній літературі визначається як сукупність активів і пасивів банку і, відповідно, складається з портфеля активних та портфеля пасивних операцій банку. Здійснення активних операцій банківськими установами є найважливішим джерелом отримання прибутку, адже саме вони приносять банку більше 90% сукупного доходу. Кредитні операції займають основне місце в активних операціях комерційних банків, а вже потім, за обсягами отриманих доходів, слідують інвестиції в цінні папери, касові папери та інші активи банків.

Таким чином, кредитні операції становлять більшу частину банківського портфеля активних операцій та є цілісним об’єктом управління, який характеризується специфічними особливостями його формування та управління, що й зумовлює необхідність розроблення науково-методичних засад оцінки ефективності управління ним.

Однак перш ніж перейти до розроблення науково-методичних положень пов’язаних з управління кредитним портфелем банківської установи, доцільно дослідити трактування сутності «кредитного портфеля» науковцями.

Оскільки, як вже зазначалося вище, кредитування є основним джерелом отримання прибутку банківськими установами, що обумовлює велику увагу з боку вітчизняних та іноземних науковців до таких питань як дослідження: сутності та специфіки формування кредитного портфеля; механізму управління кредитним портфелем та методичних засад оцінки ефективності кредитної діяльності. Так, дослідженням сутності кредитного портфеля банку присвячено

 

роботи таких науковців як: С.Г. Арбузов, Ю.В.Бугель, В.М. Голуб, Е.Дж.Долан, О.И. Лаврушин, Г.С.Панова, В.А.Челноков та інші.

Дослідимо основні наукові підходи до трактування сутності кредитного портфелю за допомогою таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1 – Наукові підходи до трактування поняття «кредитний портфель»

Автор	Визначення
1. Місце кредитного портфеля при здійснення операцій з кредитування
1.1 С.Г.Арбузов [1]	Кредитний портфель - сукупність усіх банківських позик, що структуровані за певними параметрами відповідно до завдань визначеної кредитної політики банку
1.2 Ю.В.Бугель [6]	Кредитний портфель – набір кредитних інструментів для досягнення встановлених цілей.
1.3 А.С. Кокін, К.Г. Шумкова [32]	Кредитний портфель - результат діяльності банку по наданню кредитів
1.4 О.І. Лаврушин [37]	кредитний портфель - це сукупність виданих позик, які класифікуються на основі критеріїв, пов'язаних з різними чинниками кредитного ризику або способами захисту від нього
1.5 А.И. Пашков [45]	Кредитний портфель - сукупність коштів, які розміщуються у вигляді зобов’язань (міжбанківські кредити, кредити юридичним особам, кредити фізичним особам)
1.6 Г.С. Панова [43]	Кредитний портфель - величина мобілізованих коштів у вигляді кредитів, виданихторгово-промисловим організаціям, фінансово-кредитним установам, приватним установам за мінусом резерві ліквідності
1.4 В.А. Челноков [71]	Кредитний портфель відображає вибір напрямків кредитних вкладень в залежності від їх прибутковості та ступеня ризику
2. Місце кредитного портфеля у загальному обсязі банківських операцій
2.1 Ю.В.Бугель [6]	Кредитний портфель – це комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку
2.2 Е.Дж.Долан [32]	Кредитний портфель – сукупність банківських активів і пасивів

Продовження таблиці 1.1
2.3Дж.Ф.Сінкі [33]	Кредитний портфель -це сукупність фінансових активів; банк може бути представлений як сукупність дохідних активів, переважно кредитів, таким чином, дається визначення поняття портфеля як сукупності фінансових активів, у тому числі кредитів.
3. Місце кредитного портфеля на рівні державної політики
3.1 В.М.Голуб [11]	Кредитний портфель - важливий інструмент управління кредитною діяльністю комерційного банку, що має спрямовувати його стратегічну політику і поточну діяльність на виконання завдань державної кредитної політики

 

У таблиці 1.1 наведено трактування такого поняття як «кредитний портфель» за трьома підходами. Так, науковці, що при визначенні підходів до сутності кредитного портфелю були віднесені до першої групи, представляють кредитний портфель як сукупність виданих позичок, тим самим враховують лише здійснення кредитної операції. Представниками такого підходу, щодо трактування сутності «кредитного портфеля» можна віднести таких науковців як: С.Г. Арбузов, Ю.В.Бугель, А.С.Кокін, О.І.Лаврушин, А.И.Пашкова, Г.С. Челноков.

До другої групи визначень було віднесено наукові підходи тих авторів, які наголошують на тому, що кредитний портфель є складним управлінським процесом, який характеризує вибір напрямків вкладень, тобто плановані дії, чим підкреслюють велике значення кредитування серед інших банківських послуг. Прихильниками зазначеного наукового підходу можна вважати таких авторів: Ю.В.Бугель, Е.Дж.Долан, Дж.Ф.Сінкі.

Третій підхід відображає значення проведення кредитних операцій на макрорівні, тобто розгадається значення кредитного портфелю не тільки на рівні банківської установи, а й на загальнодержавному рівні. Представником цього підходу можна вважати такого автора як В.М.Голуб.

Таким чином, наукові підходи, щодо трактування сутності кредитного портфеля, умовно можна поділити за його місцем у діяльності банківської установи, а також значення цих операцій на загальнодержавному рівні. Так, деякі науковці надають більш вузьке визначення кредитного портфеля, розглядаючи тільки процес здійснення кредитування, а деякі – більш широке, досліджуючи місце кредитного портфеля у загальному обсязібанківських операцій.

Дослідимо більш детально сутність поняття «кредитний портфель» з точки зору першої групи науковців.

Так, у банківській енциклопедії кредитний портфель визначається як сукупність усіх банківських позик, що структуровані за певними параметрами відповідно до завдань визначеної кредитної політики банку [1].

Російський науковець В.А. Челноков також розглядає сутність кредитного портфелю у процесі здійснення операцій з кредитування, та акцентує увагу на тому, що побудова кредитного портфеля ґрунтується на диференціації підприємств за ознаками ліквідності активів, фінансового стану та стану платіжної дисциплін [48].

Бугель Ю.В. вважає, що кредитний портфель комерційного банку необхідно розглядати в широкому та вузькому значеннях. На його погляд, кредитний портфель, у вузькому значенні – це набір кредитних інструментів для досягнення таких цілей, як: високий рівень доходу в поточному періоді; високий темп приросту очікуваного доходу в майбутній довгостроковій перспективі; мінімізація рівня ризиків кредитного портфеля; дотримання необхідної ліквідності кредитного портфеля; забезпечення максимального ефекту податкових пільг [6].

Досліджуючи другий науковий підхід щодо трактування сутності кредитного портфеля банку, до якого належать автори, які розглядають значення даного портфеля активів взагалі у банківській діяльності, слід відмітити також визначення, що надав Бугель Ю.В. Так, він вважає, що кредитний портфель банку в широкому значенні – це комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку [6].

Тобто, цим автором досліджено поняття «кредитний портфель» яксукупність банківських позичок, що надаються в користування юридичним і фізичним особам для забезпечення їх господарських і соціальних потреб, структуровані за певними форматами відповідно до завдань певної кредитної політики і відображають результати її реалізації. Кредит як складова категорії фінансів відтворює у сукупному кількісному та якісному аспектах напрями і результати кредитної діяльності банківської системи (або окремого банку) та її вплив на розвиток соціально-економічних відносин у суспільстві. Крім того, до кредитного портфеля належать позичкові ресурси, що надаються небанківськими суб’єктами фінансового ринку, а також сфери господарського кредитування, але існує думка, що вони не потрапляють під пряме регулювання з боку державної кредитної політики.

Визначення, що надане представником який належить до третього наукового підходу, також заслуговує на увагу. Так, Голуб В.М. розглядає кредитний портфель як важливий інструмент управління кредитною діяльністю комерційного банку, що має спрямовувати його стратегічну політику і поточну діяльність на виконання завдань державної кредитної політики. Для активізації ролі кредитного портфеля як інструмента підвищення дохідності від кредитних операцій науковцем запропоновано розглядати його з трьох позицій [11].

По-перше, банк має формувати кредитний портфель за вимогами державної кредитної політики відповідно до його місця в її впровадженні. Це стратегічний кредитний портфель, в якому визначаються перспективи підвищення кредитної активності банку, встановлюються співвідношення у розподілі кредитів за строками, галузями виробництва, регіонами, підприємницькими структурами і споживачами, визначаються пріоритети у кредитуванні малого і середнього бізнесу, обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього товарного обігу тощо.

По-друге, банк формує кредитний портфель до моменту укладання кредитних угод на основі обсягів і з урахуванням структури стратегічного кредитного портфеля, тобто згідно з державними пріоритетами. Відбувається це шляхом відбору із представлених потенційними позичальниками кредитних проектів таких, що задовольняють принциповим вимогам кредитування. Це –переддоговірний (потенційний), або тактичний, кредитний портфель, в якому здійснюється декомпозиція стратегічного портфеля.

По-третє, це – портфель фактично наданих кредитів, або фактичний кредитний портфель, що зараз є загальновизнаним. Проте оцінка його якості кредитного портфелю має здійснюватися не тільки у традиційно встановленому порядку, але й за ознаками повноти реалізації завдань стратегічного кредитного портфеля. У такій ситуації кредитний портфель посідає належне йому активне місце не тільки в управлінні кредитною діяльністю окремого банку, а й банківської системи в цілому, сприяє вирішенню проблем забезпечення зростання потенціалу національної економіки [11].

Досліджені наукові підходи доповнюють один одного та допомагають сформулювати комплексне визначення цього поняття. Таким чином, з усього вищенаведеного можна зробити висновок, що кредитний портфель – інструмент управління активними операціями банку, метою здійснення яких є підвищення ефективності діяльності, що досягається шляхом надання позичок за різними напрямками кредитування з врахуванням встановлених вимог.

Основні цілі формування кредитного портфеля наведені на рисунку 1.1.

 

Рисунок 1.1 – Основні цілі формування кредитного портфеля комерційними банками [20,С.110]

За допомогою рисунку 1.1 розглянуто основні цілі формування кредитного портфеля. Так, виходячи з наведеного можна зробити висновок, що як економічна категорія «кредитний портфель» відтворює три ключові взаємопов’язані між собою аспекти банківської діяльності – дохідність, ліквідність і ризик.

Залежно від мети банк формує кредитний портфель певного типу. Тип портфеля, в загальному вигляді, являє собою характеристику портфеля, засновану на співвідношенні прибутку та ризику. Основні типи кредитного портфеля дослідимо за допомогою таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2 – Типи кредитного портфеля[50,С.96]

Тип портфеля	Характеристика портфеля
Портфель доходу	Портфель орієнтовано на кредити, що забезпечують стабільний дохід, отримання якого характеризується мінімальними ризиками та постійною своєчасною виплатою відсотків
Портфель ризику	Портфель складається переважно з кредитів із високим рівнем ризику
Збалансований портфель	Даний портфель уявляє собою раціональне поєднаннякредитів різного типу, як високоризикованих так і кредитів із низьким рівнем ризику

 

З таблиці 1.2 видно, що існують наступні типи кредитного портфеля: портфель доходу, портфель ризику, збалансований портфель. Слід зазначити, що ризиковий портфель характеризується підвищеним рівнем прибутковості при високому рівні ризику, тоді як, у портфелі доходу рівень прибутку є нижчим, однак й кредитні ризики є мінімальними. Збалансований кредитний портфель являє собою сукупність банківських кредитів та має структуру і фінансові характеристики, що лежать в межах вибору найбільш ефективного вирішення поєднання ризику і прибутковості.

Окрім типів кредитного портфеля, при дослідженні його класифікаційних ознак, доцільно виокремлювати й його види. Більш детально дослідити різновиди кредитного портфеля банкуможна за допомогою додатку А (таблиця А.1).

Таблиця А.1 побудована за принципом однорідності кредитного портфеля, оскільки у ній досліджено різновиди кредитного портфелю за таким напрямками як: суб’єкт та об’єкт кредитування, техніка надання кредиту, його строк та розмір, вид забезпечення, спосіб погашення та галузь використання кредиту.

Суб’єктами кредитування є юридичні або фізичні особи, які є дієздатними та мають матеріальні або інші гарантії здійснювати економічного, в тому числі кредитні угоди. На сьогодні існує наступна класифікація суб’єктів кредитування [20,С.110]:

- державні підприємства і організації;

- кооперативи;

- громадяни, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю;

- інші банки;

- інші господарства, включаючи органи влади, спільні підприємства, міжнародній об’єднання та організації.

За об’єктами кредитування кредитний портфель банку поділяється на такі види: портфель комерційних кредитів, інвестиційних, вексельних, іпотечних та споживчих кредитів. Наприклад, об’єктами кредитування юридичних осіб можуть виступати операції з покриття розриву в платіжному обороті, фінансування укладених контрактів, виплата заробітної плати співробітникам, придбання обладнання, житлове та комерційне будівництво та ін. До об'єктів кредитування фізичних осіб відносяться покупка нерухомості, рухомого майна, товарів народного споживання та ін.[71,С.83].

За строками кредитування виокремлюють кредити до запитання (онкольні) та строкові. У свою чергу, строкові кредити комерційних банків поділяються на короткострокові (строком до одного року), середньострокові (строком від одного до трьох років) та довгострокові (понад трьох років).

Окрім наведених у таблиці А.1різновидів кредитних портфелів банківських установ, виокремлюють й інші їх різновиди: за ознакою диверсифікованості; в залежності від можливості банку вільно управляти своїм кредитним портфелем; за ознакою ризику. Дослідимо більш детально зміст кожної з переліченої ознаки кредитного портфелю банку.

За ознакою диверсифікованості розрізняють:

− диверсифікований кредитний портфель, що задовольняє вимогам портфельної, галузевої і географічної диверсифікації;

− концентрований кредитний портфель, що характеризується високою питомою вагою кредитів певного виду і високим ступенем ризиків концентрації.

Як правило, в умовах функціонування ринку позикових капіталів у кожній країні формуються норми концентрації кредитних вкладень банків в окремі галузі, регіони і за окремими групами позичальників. Якщо функціонування ринку позикових капіталів значно порушується, то у визначенні величини цієї норми велику участь бере держава [30,С.41].

Залежно від можливості банку вільно управляти своїм кредитним портфелем, можна виділити:

− некерований кредитний портфель. До нього включаються ті банківські кредити, видача яких здійснюється на виконання державних програм та відповідних нормативних актів. У результаті банк фактично втрачає можливість ефективного управління прибутковістю кредитного портфеля;

− регульований кредитний портфель – включає кредити, видані банком інсайдерам, в тому числі співробітникам банку і керівництву, а також афілійованим компаніям.

За ступенем ризику кредитний портфель поділяється на:

− «стандартні» кредитні операції;

− «під контролем» кредитні операції;

− «субстандартні» кредитні операції;

− «сумнівні» кредитні операції;

− «безнадійні» кредитні операції [31,С.15].

«Стандартні» кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є незначним.

«Під контролем» – це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації.

«Субстандартні» кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

«Сумнівні» кредитні операції – це операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька.

«Безнадійні» кредитні операції – це операції, ймовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Дослідження кредитного портфеля за рівнем ризику є дуже важливим заходом для будь-якої банківської установи, адже його стан безпосередньо впливає на рівень ліквідності банку. Зв’язок між ліквідністю банку та його кредитним портфелем можна виразити так: на рівень банківської ліквідності впливає як об’єм та якісний стан окремого кредиту, так і об’єм і якість кредитного портфеля банку в цілому. Розглядаючи дану залежність, можна навести залежність рівня ліквідності банку від об’єму та якості його кредитного портфеля.

Якщо ризик кредитного портфеля буде зменшуватися, то це автоматично призведе до поліпшення його якості, що спричинить зростання рівня ліквідності, а зростання кредитного ризику призведе до погіршення стану ліквідності банку і спричинить появу вже ризику ліквідності [20,С.116].

Покращити рівень банківської ліквідності можна за рахунок зміни якісного стану кредитного портфеля, шляхом зниження ризику кредитного портфеля, збільшення питомої ваги короткострокових кредитів у складі кредитного портфеля, шляхом зниження вартості кредитів та шляхом покращення рівня їх забезпечення.

1.2 Методичні підходи щодо оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку

 

 

Необхідність оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку полягає у тому, що саме кредити є найприбутковішим банківським активом, тому формування оптимального кредитного портфеля збільшує потенціальні прибутки банківської установи. Найбільш оптимальним кредитним портфелем банку можна вважати такий портфель, який складається із таких активів, що забезпечують максимально можливу дохідність при мінімальному рівні ризику.

Будь-яка банківська установа повинна враховувати співвідношення «дохід – ризик» при використанні того чи іншого методичного підходу щодо оцінки ефективності управління власним кредитним портфелем, адже кредитні операції залишаються найризикованішою частиною активів банку.

При визначенні ефективності управління кредитним портфелем банку не можна спиратися тільки на один показник, який характеризує стан кредитування банківської установи.А оскільки існує ціла низка таких показників, то й методичні підходи, щодо оцінки ефективності управління кредитним портфелем можуть відрізнятися один від одного.

Досліджуючи специфіку розробки науково-методичних аспектів управління ефективністю управління кредитним портфелем банківської установи, слід зазначити, що на тактичному рівні управління комерційних банком відбувається оцінка співвідношення дохідності та ризику. Адже саме таке співвідношення дає узагальнену оцінку якості управління кредитним портфелем банку, а також можливість прийняття рішення щодо вибору найприйнятнішого напряму кредитування в процесі порівняльного аналізу альтернативних варіантів.

Зважаючи на важливість ведення постійного аналізу та керування кредитною діяльністю банківських установ,необхідно дослідити основні методичні засади оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку.

Від якості методичного забезпечення управління кредитним портфелем банківської установи залежить те, наскільки ефективно побудовано увесь механізм організації кредитних відносин банку з клієнтами (фізичними та юридичними особами). Здатність методичного забезпечення ефективно регулювати відносини між банківською установою та позичальником суттєво знижує ризики кредитної діяльності.

З усього вищенаведеного, можна визначити основні етапи методики оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку(рисунок 1.2).

 

Рисунок 1.2 – Основні етапи методики оцінки ефективності управління кредитним портфелем банківської установи[26,С.138]

 

З рисунку 1.2 можна побачити, що при формуванні методики оцінки ефективності управління кредитним портфелем банку, необхідно враховувати доходність за кредитними операціями, адже проведення кредитних операцій здійснюється з метою отримання доходів. Таким чином, на першому етапі управління відбувається проведення аналізу доходів за кредитними операціями.

Дохідність характеризується абсолютними та відносними показниками. Наприклад, сума доходів у грошовому виразі є абсолютним показником, а середній рівень дохідності кредитних вкладень – відносним показником.

При формуванні методичних засад управління кредитним портфелем, керівництво банківської установи виходить з того, що дохідність кредитного портфеля банку протягом певного періоду залежить від таких двох показників, як обсяг кредитного портфеля та рівня відсоткових ставок за кредитами.

Рівень відсоткової ставки є узагальнюючим показником та враховує наступні чинники як: тривалість користування кредитом (чим більш тривалий термін кредитуванні, тим вища ставка); міра ризику; метод нарахування і спосіб сплати відсотків; забезпеченість позички та ін. У цілому дохід за кредитною операцією (у межах року) можна обчислити за формулою[51,С.144]:

 

(1.1)

де Е_і- дохід за і-ю кредитною операцією (у грошовому виразі);

r_i - відсоткова ставка за і-м кредитом (річна);

V_i- сума і-го кредиту;

T_i- період кредитування за і-м кредитом (дні);

BS - база розрахунку (360 чи 365 днів).

 

Доходи кредитного портфеля банку формуються також за рахунок проведення заставних та дисконтних операцій з векселями, за якими порядок обчислення доходів інший. Дохід за вексельними операціями формується у формі дисконту та обчислюється за формулою[51,С.145]:

 

(1.2)

де Е_j - дохід за j-ю вексельною операцією (у грошовому виразі);

d_j - ставка, за якою обліковується j-й вексель (річна ставка дисконту);

S_j- сума, на яку видано j-й вексель;

t_j- період, який залишився до дати погашення j-го векселя (дні).

 

Дохід кредитного портфеля формується за рахунок усіх доходів, одержаних банком від проведення операцій кредитного характеру за певний період [51,С.145]:

 

(1.3)

де Е - дохід кредитного портфеля;

N - кількість кредитів у портфелі;

L - кількість інших операцій кредитного характеру.

 

Узагальнюючим показником є рівень дохідності кредитного портфеля, який розраховується як відношення суми доходів від кредитних операцій до обсягу наданих кредитів [51,С.146]:

 

(1.4)

де d - дохідність кредитного портфеля (у відсотках);

V - обсяг кредитного портфеля банку.

 

У разі проведення ретроспективного аналізу сума доходів за кредитними операціями визначається за даними бухгалтерського обліку. При цьому до розрахунку береться сума одержаних та нарахованих доходів у грошовому виразі, оскільки в обліку діють принципи нарахування та відповідності.

Рівень дохідності кредитного портфеля банку залежить від низки економічних чинників: ринкової ставки відсотка, обсягу та структури кредитного портфеля, умов конкуренції на банківському ринку, власних можливостей банку щодо вибору напрямів та об’єктів кредитування. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, що його обслуговує цей банк. Наприклад, у структурі кредитного портфеля іпотечних банків переважають довгострокові кредити, а в ощадних установах - споживчі кредити та позички фізичним особам. Факторний аналіз дохідності кредитного портфеля з’ясовує, які саме чинники істотно вплинули на формування доходів, та виявляє можливі резерви їх підвищення[34,С.71].

На другому етапі аналізують ризик кредитного портфеля. Так, під кредитним ризикомрозуміють невизначеність стосовно повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов’язань згідно з умовами кредитної угоди.

Дослідимо основні методи управління кредитним ризиком банку за допомогою рисунку 1.2.

 

Рисунок 1.2 – Методи управління кредитним ризиком банку[20,С.112]

 

З рисунку 1.2 можна зробити висновки про те, що методи управління кредитним ризиком банківською установою досліджуються як на рівні окремого кредиту, так й на рівні окремого кредитного портфеля.

До основних причин виникнення кредитного ризику на рівні окремої позички можна віднести[20,С.112]:

- нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

- моральні та етичні характеристики позичальника (наприклад, небажання повертати кредит);

- ризик ліквідності застави.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від ризикованості кредитних операцій, що входять до його складу. До збільшення сукупного ризику кредитного портфеля банку призводять наступні чинники:

- надмірна концентрація (зосередження кредитів у одному із секторів економіки);

- недосконала структура портфеля, якщо його сформовано з урахуванням потреб тільки клієнтів, а не самого банку;

- надмірна диверсифікація;

- недостатня кваліфікація персоналу банку та ін.

Таким чином можна зробити висновок про те, що для того щоб оцінити сукупний ризик кредитного портфеля, слід насамперед проаналізувати показники рівня кредитного ризику та показники рівня захищеності кредитного портфеля від можливих витрат (таблиця 1.3).

 

Таблиця 1.3 – Показники рівня кредитного ризику та рівня захищеності кредитного портфеля[31,С.16]

№ з/п	Показник	Алгоритм розрахунку
1. Показники рівня кредитного ризику
	Коефіцієнт частки зважених класифікованихпозик	Відношення зважених класифікованихдо загальної суми позик
	Коефіцієнт зважених класифікованих позик на одиницю капіталу	Відношення зважених класифікованих позик до капіталу
	Коефіцієнт проблемної заборгованості загальних вимог за кредитами	Відношення загальної суми прострочених і сумнівних до загальної суми

Продовження таблиці 1.3
	Коефіцієнт збитковості позик	Відношення збитків за позиками дозагальної суми позик
2. Показники рівня захищеності кредитного портфеля відможливих втрат
	Коефіцієнт забезпечення позик	Відношення загальної забезпеченнякредитів до загальної суми кредитів
	Коефіцієнт захищеності позик	Відношення резервів на покриття збитків за позиками до загальної суми позик
	Коефіцієнт покриття позик власним капіталом	Відношення капіталу банку дозагальної суми позик
	Коефіцієнт повноти формування резерву	Відношення фактично створеного резервудо розрахункової суми резерву
	Коефіцієнт покриття проблемних за НБУ (сумнівних і безнадійних) позик до фактично сформованих резервів	Відношення фактично створеного резерву до суми проблемних (сумнівних і безнадійних) позик
	Коефіцієнт проблемних позик за Міжнародними стандартами (субстандартних, сумнівних і безнадійних) фактично сформованим резервам	Відношення фактичного створеного резерву до суми проблемних позик (субстандартних, сумнівних і безнадійних) за міжнародними стандартими

 

Проведена діагностика кредитної діяльності банку за наведеними у таблиці 1.3показниками дає можливість встановити кількісні параметри як рівня кредитного ризику здійснюваних ним кредитних операцій так і рівня захищеності кредитного портфеля від можливих втрат.

Необхідність застосування наведених показників також доказана і двадцятирічною практикою українських банків.

На третьому етапі аналітичного процесу досліджується ефективність управління кредитним портфелем банку. Як вже зазначалося вище, під ефективністю слід розуміти співвідношення між рівнем дохідності та величиною кредитного ризику.

Існуючі методики оцінки ефективності управління портфелями активів пропонують до розгляду декілька кілька коефіцієнтів ефективності, які можна використати в процесі аналізу та прийняття управлінських рішень з формування ефективних портфелів. До таких коефіцієнтів відносять: коефіцієнти Шарпа, Трейнора, коефіцієнт відносної дюрації, які відрізняються один від одного способами вимірювання ризикованості портфеля. Однак, переліч