Основні показники діяльності фірми-монополіста

Q	P	TR	MR	ATC	TC	MC	Прибу-ток
		-	-	-		-	-200
							-80
							+14
							+75
							+100
							+85
							+24
							-62
							-240
			-20				-450
			-50				-720

 

MR<0 TR¯;. (8.2)

 

Отже, максимального значення валовий дохід набуває у тій точці, де граничній дохід дорівнює нулю:

 

MR = 0 TR – max. (8.3)

 

Аналізуючи еластичність попиту (тема 4), ми дійшли висновку, що при еластичному попиті зменшення ціни збільшуватиме валовий дохід продавця. Якщо ж попит нееластичний то, валовий дохід продавця матиме таку саму спрямованість змін, що і ціна. Максимуму він досягне при одиничній еластичності попиту (TR₁ – max). Поєднавши ці висновки з попередніми, отримаємо залежності, наведені на рис. 8.3. Їхній аналіз дає змогу визначити межі, в яких виробник буде обирати співвідношення “ціна-продукт”. Якщо він обере ціну, яка відповідає нееластичній ділянці кривої попиту (Р₂), то отриманий ним валовий дохід (TR₂) може принести і продаж значно менших обсягів продукції (Q₃ < Q₂). Очевидно, що виробник, який намагається максимізувати прибуток, буде завжди намагатися уникнути нееластичної ділянки кривої попиту на користь певної комбінації “ціна-продукт” на еластичній дільниці.

Яку ж конкретну комбінацію ціни та кількості проданого продукту обере монополіст? Це залежить не тільки від попиту, а й від його витрат на виробництво. Звернемося до аналізу витрат монополіста, (див. табл.8.1). Як з’ясовано в попередній темі, виробник вироблятиме кожну додаткову одиницю продукції до того часу, поки дохід від її продажу буде перевищувати додаткові витрати на її виробництво. Так для збільшення виробництва з двох до трьох одиниць продукції виробник витратив додатково 99 грн., а отримав додатковий дохід від збільшення обсягу продажу 160 грн. Якщо ж розглядати перехід від п’яти до шести одиниць продукції, то граничний дохід та граничні витрати становитимуть, відповідно, 70 грн. і 131 грн., що підтверджує недоцільність такого переходу. Таким чином, монополіст зможе максимізувати прибуток при такому співвідношення ціни та обсягу продажу, яке зрівнює граничній дохід та граничні витрати. Для наведеного у табл. 8.1 прикладу це становитиме 175 грн. та чотири одиниці продукції.

Аналогічного висновку можна дійти, аналізуючи співвідношення валового доходу та сукупних витрат. Максимальний прибуток як перевищення валового доходу над сукупними витратами (100 грн.) виробник отримує при виробництві чотирьох одиниць продукції.

 

Р

еластична дільниця

одинична еластичність

Р₁ нееластична дільниця

Р₂

d

Q₁ Q₂ Q

MR

TR

TR₁

TR₂

 

TR

Q₃ Q₁ Q₂ Q

 

Рис.8.3. Вибір монополістом дільниці кривої попиту

 

На рис. 8.4 наведено модель вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продаж, що максимізує його прибуток. У довгостроковому періоді для конкурентної фірми рівновага встановлюється тоді, коли ціна досягає мінімальних середніх витрат. Інші закономірності впливають на дії монополіста. Оскільки крива граничного доходу монополіста не збігається з кривою ціни (кривою попиту), точка максимізації прибутку завжди лежатиме лівіше відточки перетину кривих попиту та граничного доходу. Тобто монополіст максимізує прибуток, якщо обсяги виробництва менші, ніж це могло бути на конкурентному ринку (Q₁ < Q₂). При цьому він реалізує продукцію за цінами (Р₁), що перевищують середні витрати для запропоновано обсягу продажу (АТС₁), і отримує економічний прибуток. На рис.8.4 розмір економічного прибутку монополіста відповідає площі заштрихованої фігури.

Оскільки вступ у галузь, де панує монополіст, заблоковано, то для нього немає загрози з боку конкурентів, які збільшивши пропозицію та відповідно пересунувши її криву вправо знизили б ціну рівноваги та ліквідували економічний прибуток. На відміну від конкурентної фірми монополіст має змогу як у короткотерміновому, так і у довготерміновому періоді отримувати економічний прибуток.

Інколи складається помилкове уявлення про цінову політику монополіста. Найпоширенішими є такі помилки:

 

Р MC ATC

Р₁

АТС₁

d

Q