Білет 7

1. Візантія й Київська Русь – взаємозв’язок культурних традицій.

1. Культурні пам'ятки давніх слов'ян. «Харківський скарб», рельєф «Жрець Олега», «Велесова книга».Писемність дохристиянських часів. Кирило і Мефодій.
2. Хрещення Русі. Вплив Візантії на розвиток культури.
3. Перші архітектурні пам'ятки.
4. Софія Київська – духовний, культурно-освітній центр. Особливості архітектури, мозаїка, фрески, різьба.
5. Іконопис. Візантійська традиція та національна специфіка.
6. Література Київської Русі.

Древняя Русь восприняла от Византии музыкальную культуру практически. До нас не дошли никакие музыкально теоретические труды, отражавшие теорию византийской музыки. Практическое освоение музыкальных жанров Византии на Руси шло параллельно с овладением всеми тремя видами нотации, и в этом процессе, несомненно, должна оказывать воздействие русская национальная струя, возможно идущая от ритуальной языческой культуры. Древняя Русь восприняла византийскую музыкальную культуру и новую музыкальную эстетику вместе с крещением как непосредственный источник, из которого развилась новая струя музыки, противопоставившая себя исконным народным жанрам.

Во второй половине 1Х создается славянская письменность на основе греческого уставного письма с добавлением нескольких букв. Братья Кирилл (827-869гг.) и Мефодий (815-885 гг.) прибыли из Византии в Великоморавскую державу по приглашению князя Ростислава с миссионерскими целями в 863 году. Договор 911 года между Олегом и Византией уже был написан на двух языках - греческом и славянском. О довольно широком распространении грамотности среди различных слоев общества свидетельствуют летописи и археологические находки, относящиеся к Х1 веку, а так же многочисленные новгородские берестяные грамоты

2. Інтелектуальний і культурний рух в Східній Україні в другій половині 19ст. Діяльність громад.

Громади - організації української інтелігенції в другій половині 19 - початку 20 ст. у Наддніпрянській Україні, що проводили національно-культурну та суспільно-політичну діяльність. Перша громада була створена на рубежі 1860-1861 рр.. з ініціативи учасників гуртка бавовна-манов. Головним ідейним натхненником нової організації був Володимир Антонович - випускник медичного, а потім історико-філологічного факультетів Київського університету. З його ім'ям тісно пов'язані створення і діяльність не тільки громади, де гуртувалися українські патріотичні сили, а й журналу "Киевская старина". Історичного товариства Нестора-літописця і газети української інтелігенції "Труд". Він доклав зусиль і до становлення української археології як науки; плідно працював в якості дослідника українсько-польських відносин, козацтва, соціальних відносин в Україні; був етнографом, географом. Вагомі його досягнення в галузі джерелознавства та археології. Протягом майже двох десятиліть (1863-1882 рр..) Працював у Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів - в основному головним редактором. Особисто підготував 9 томів "Архіву Південно-Західної Росії", де опубліковано понад 2 тис. першоджерел.
У середині 60-х рр.. громади вже діяли в Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі та інших містах Наддніпрянської України.
Практична діяльність громад зводилася переважно до проведення культурно-освітніх заходів. Чимало учасників громад активно брали участь в роботі недільних шкіл, видавали українські підручники, збирали і публікували усна народна творчість. Стурбований помітним пожвавленням українського національно-визвольного руху, царський уряд вдався до заборонним діям. У 1863 р. міністр внутрішніх справ Валуєв видав 'циркуляр про заборону української мови, внаслідок чого діяльність громад була припинена, деякі з українських діячів потрапили під арешт. Але в 70-х рр.. національно-визвольний рух знову відродилося. Активними учасниками Київської громади 70-х рр.. були такі прогресивні діячі української культури, як композитор Микола Лисенко, драматург Михайло Старицький, письменник Іван Рудченко, вчений Михайло Драгоманов та багато інших. Київська громада, колишня головним осередком національного руху, домоглася відкриття в 1873 р. Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. Його члени досліджували різні аспекти життя українського народу. Видали два томи "Записок", збірки пісень І. Рудченка, історичних пісень В. Антоновича та М. Драгоманова і т. д.