Об'єкт ергономіки

Об'єктом ергономіки є система «людина – машина – середовище».

Систему в загальній теорії систем розуміють як комплекс взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, який призначений для виконання єдиного завдання. В ергономіці система «людина – машина – середовище» – поєднання певних елементів, яке передбачає їх єдність для виконання певного завдання і побудоване з урахуванням внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Внутрішніми зв'язками системи вважаються ті, що пов'язані із соціальними та психофізіологічними аспектами праці. Зовнішніми зв'язками є фізіологічні аспекти праці, умови експлуатації системи та діяльність у цілому.

Розглядаючи структуру системи «людина – машина – середовище», можна виокремити «внутрішні» та «зовнішні» елементи. При цьому «внутрішніми» елементами вважають людину та машини, а «зовнішнім» – виробниче середовище. Поділ на «внутрішні» та «зовнішні» елементи пов'язаний з межами їх впливовості, змінюваності. Так, «внутрішні» фактори максимально динамічні, можуть швидко змінюватися, а їх комбінація залежить від мети утворення системи, завдань тощо. Наприклад, можна швидко замінити зламаний інструмент чи машину, протягом певного терміну навчити працівників новим прийомам. А «зовнішні» менше підпадають під вплив людини, тобто не завжди можна на них вплинути чи змінити – як правило, їх необхідно враховувати при побудові системи, а не формувати (наприклад, космічний простір, як середовище, в якому перебуває космічний корабель, не може бути зміненим).

Будь-які системи «людина – машина – середовище» мають низку характерних ознак [2]:

- динамічність,

- цілеспрямованість,

- адаптивність,

- самовпорядкованість,

- адекватність,

- живучість.

Говорячи про динамічність систем, мають на увазі змінний характер елементів системи, різноманіття можливих форм взаємодії, зв'язку. Виходячи з цього систему розглядають як певну структуру, де можуть взаємодіяти між собою людина, група людей, машини, інструменти, агрегати й інша техніка, при цьому режими взаємодії можуть змінюватися залежно від завдання системи, а деякі елементи можуть функціонувати автономно.

Система «людина – машина – середовище» вважається цілеспрямованою, оскільки вона утворюється з метою виконання чітко визначеного завдання. В умовах виконання поставленого завдання система може змінювати структуру, методи рішення, засоби реалізації програми, але головне, що за будь-яких змін мети буде досягнуто. Цілеспрямованість системи визначається тим, що в ній є людина, яка і формує завдання, шукає шляхи їх виконання.

Адаптивністю системи називається така якість системи «людина – машина – середовище», що характеризується здатністю пристосовуватися до зміни умов праці, режиму роботи. Адаптивність системи більшою мірою залежить від характеристик людини в системі.

Системи «людина – машина – середовище» вважають самовпорядкованими, оскільки вони мають здатність до зниження станів невизначеності після того, як їх вивести з рівноваги через вплив різних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Така здатність системи можлива лише завдяки здатності людини приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях.

Адекватність системи – це така ознака, яка свідчить про відповідність елементів системи, її зв'язків поставленому завданню, тобто співвідношення можливостей і потенціалу системи з потребою в її ресурсах при досягненні поставленої мети.

Важливою ознакою системи «людина – машина – середовище» є її живучість. Вона визначається здатністю системи максимально адаптуватися до змін та самовпорядковуватися за різних коливань внутрішнього чи зовнішнього характеру.

Якщо розглядати систему «людина – машина – середовище» як динамічний процес, то важливою її ознакою є трудова діяльність. Саме вона визначає дієздатність та існування тієї чи іншої системи. У разі відсутності трудової діяльності, навіть за наявності інших зв'язків, системи не існуватиме. Якщо систему «людина – машина – середовище» розглядати як явище, то важливою ознакою існування й утворення системи буде наявність елементів системи в обмежений час та на визначеному просторі незалежно від того, чи відбувається в даний момент процес праці. Як правило, перший підхід притаманний авторам, які розглядають моно- та полісистеми, другий – розгляду мегасистем.

Під моносистемою розуміють таку систему «людина – машина – середовище», в якій взаємодіють лише одна людина та один технічний пристрій у певному просторі.

Під полісистемою розуміють таку систему «людина – машина - середовище», в якій може взаємодіяти група людей з багатьма пристроями в обмеженому середовищі. Різновидами полісистем є такі, де людина взаємодіє (як правило, обслуговує) з кількома машинами на певній території, або коли група людейвзаємодіє зі значною кількістю технічних пристроїв в обмеженому середовищі. Полісистеми можуть мати внутрішню ієрархію, наприклад, підприємство.

Мегасистемою розуміємо як таку систему «людина – машина – середовище», що включає різні за призначенням системи, зокрема полі- та моносистеми. Прикладом мегасистеми може бути місто, країна тощо.

Крім того, зважаючи на те, що людина визначає мету створення системи «людина – машина – середовище», вони можуть класифікуватися за призначенням:

- керівні – основним завданням людини в системі є управління технікою;

- обслуговувальні – основним завданням є налагодження, ремонт, обслуговування машин;

- навчальні – в даних сисх людина здійснює функцію навчання, самонавчання;

- інформаційні – людина в таких сисх виконує функцію введення, передачі інформації, при цьому машини дозволяють зберігати великі масиви даних і забезпечують швидкий пошук необхідної інформації;

- дослідницькі – у цій системі людина може виконувати різні Функції (керування, обслуговування, збирання інформації, обробки та аналізу даних тощо), але головне її призначення – пошук нового рішення чи апробація моделі системи, тобто характерною ознакою такої системи є складна творча робота, яка не обмежується інструктивними положеннями.

Прикладом керівної системи можуть бути системи «водій – авто», «робітник – верстат». Система «служба ремонту техніки» слугуэ прикладом обслуговувальних. Навчальними системами є такі, де машинний елемент представлено будь-якими тренажерами чи імітаторами. Яскравим прикладом інформаційної системи є «оператор служби довідок – комп'ютер», а дослідницької– «лаборант – медична апаратура».