Історичні етапи розвитку охорони праці

Інтенсивний розвиток О.П. збігається з початком розвитку машинного виробництва, яке одночасно з полегшенням праці, підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя і здоров’я працюючих.

Ще в 1742 році російський вчений М.В.Ломоносов (1711-1765р.р.) у своїй роботі “Первые основания металлургии и рудных дел” проаналізував умови праці гірників, обґрунтував режими й принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплення гірничих виробок, видалення води із шахт.

З початку ХІХ століття, коли на виробництві різко зросли аварійність, захворюваність і рівень травматизму, з’являються публікації вчених з різних питань охорони праці.

Так у 1847 році О.Н.Нікітін (1793-1853р.р.) видав книгу “Болезни робочих с указаним предохранительных мер”, у якій вперше описав професійні захворювання близько 120 професій робітників.

Значний обсяг досліджень у галузі гігієни і охорони праці виконала група вчених під керівництвом професора Московського університету Ф.Ф. Ерисмана. Для цих досліджень характерною була соціальна спрямованість при вивченні умов праці і побуту робітників. Книга Ерисмана “Профессиональная гигиена или гигиена физического и умственного труда” – 1877р.

Значний внесок у розвиток охорони праці (О.П.) зробив основоположник російської фізіології і наукової психології вчений фізіолог І.М.Сєченов (1829-1905р.р.) В “Очерках рабочих движений человека” виданий у 1904 р. він теоретично обґрунтував 8-годинну тривалість робочого дня, показав, що працездатність можна підтримувати на високому рівні за рахунок правильного встановлення режиму фізичних навантажень і відпочинку.

Втрати енергії у процесі роботи і дію на організм людини промислових отрут дослідив учений Г.В.Хлопін.

В.Я.Данилевський, Нікольський зробили значний внесок у розвиток О.П., вивчивши причини виробничого травматизму і розробивши заходи з профілактики захворювань.

Академік Зеленський М.Д. (1861-1953р.р.) розробив конструкцію протигаза 1915 р., основні принципи роботи якого використовується і досі.

Відомо багато вчених, які своїми досягненнями в різних галузях науки вплинули на розвиток охорони праці. Зокрема, С.І.Вавилов (1891-1951р.р.) відкрив люмінісцентне освітлення, О.О.Сочинський створив ряд приладів для контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі.

Л.І.Медвідь дослідив зниження шкідливості дії пестицидів і інших хімічних речовин на людей і навколишнє середовище.

В 90-х роках минулого століття на колегії колишнього Міністерства освіти СРСР було прийняте рішення про об’єднання дисциплін «Охорона праці», «Цивільна оборона» і «Екологія навколишнього середовища» в новий курс «Безпека життєдіяльності» (БЖД). Причому в центрі уваги нового курсу була поставлена людина, як самоціль розвитку суспільства не залежно від умов її мешкання.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, яка вивчає небезпеки і проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності, в тому числі, і трудової. Вона є більш універсальна дисципліна.

Галузь знань, яка досліджує небезпеки, що діють в умовах виробництва і розробляє методи захисту працюючих від них, має назву «охорона праці».

 

3. Предмет, структура, мета дисципліни “Основи охорони праці”

Згідно з Законом України "Про охорону праці", «охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних та лікувально–профілактичних засобів і заходів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці».

Оскільки охорона праці – це сукупність заходів і засобів з допомогою яких забезпечується безпека праці, то вивчення фахової дисципліни «Основи охорони праці» базується на знаннях з питань безпеки праці, отриманих студентами на основі навчальних програм відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, і повинна передбачити вивчення питань охорони праці стосовно конкретної галузі і особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців.

Зміст навчальної дисципліни «Основи охорони праці» визначається навчальними програмами з урахуванням особливостей напрямків підготовки майбутніх спеціалістів та у відповідності до структури дисципліни. Структура дисципліни «Основи охорони праці» складається з наступних розділів:

- організаційно–правові основи;

- основи виробничої санітарії;

- основи техніки безпеки;

- основи пожежної профілактики.

Розділ «Організаційно-правових основ» включє наступні питання:

- нормативно–правова база щодо охорони праці;

- функціональні обов’язки, права, відповідальність керівництва підприємства і його служб, посадових осіб і кожного працівника в системі управління;

- державний, відомчий, громадський контроль і нагляд за охороною праці;

- права, обов’язки, відповідальність служби охорони праці підприємства;

- роль трудових колективів і профспілок в управлінні охороною праці.

В розділі «Основи виробничої санітарії» розглянуті наступні питання:

- фактори формування умов праці;

- класи робіт за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

- фізичні фактори: мікроклімат, шкідливі речовини робочої зони, освітлення, шуми та вібрація, теплове випромінювання;

- нормування показників, методика та прилади вимірювання, методика розрахунку;

- колективні та особисті засоби захисту від негативного впливу факторів виробничого середовища;

- заходи та засоби поліпшення стану виробничого середовища, шляхи зниження тяжкості та напруженості трудового процесу;

- порядок атестації робочих місць.

Розділ «Основи техніки безпеки» повинен включати:

- умови та обставини виникнення небезпечних ситуацій;

- виробничий травматизм та його причини, класифікація нещасних випадків, методи аналізу виробничого травматизму;

- вимоги щодо обладнання та до технологічних процесів, технічні засоби безпеки та організація профілактики травматизму;

- дія електричного струму на організм людини, фактори, що впливають на наслідки дії електричного струму, уявлення про напругу дотику та крокову напругу;

- засоби захисту від враження електричним струмом, захист від статичної та атмосферної електрики;

- організація безпечної експлуатації електрообладнання, надання першої невідкладної допомоги в разі ушкодження електричним струмом.

Розділ «Основи пожежної профілактики» включає:

- умови виникнення горіння;

- класифікація приміщень з урахуванням пожежної та вибухової небезпеки;

- вогнестійкість приміщень та будівель;

- методи та засоби захисту від пожежі;

- вогнегасні речовини та первинні засоби гасіння пожежі;

- профілактика пожеж,

- евакуація людей при пожежах.