У тому 1626 р., роблячи заміську прогулянку в кареті, Бекон вирішив провести досвід з вивчення впливу заморожування зберегти харчових якостей м'яса. Набиваючи снігом тушку курки, він, мабуть, застудився і, відчувши нездужання, змушений був зупинитися в лондонському передмісті Хайгейт у домі свого приятеля лорда Арундела. Хазяїн кілька днів був відсутній, і кімната, яку відвели Бэкону, просякла вогкістю і холодом. У хворого розвився гострий бронхіт. 9 квітня 1626 р. Бекон помер. Досвід, як встиг повідомити він відсутнім хазяїну, вдався. Це був останнє слово, продиктовані великим філософом. Кілька днів Бекон був похований у церкви св. Михайла в Сент-Олбани.
У своїй основі світогляд Бэкона відбивало потенційні інтереси нових класів Англії: буржуазії і джентрі (нового дворянства). У цьому сенсі його можна назвати ідеологом стає буржуазії, що бачив далі безпосередніх, сьогохвилинних потреб буржуазних класів. Разом про те, виріс на певної культурно-історичного грунті, він відставав тих самих сьогохвилинних потреб і запитів, намагаючись втілити новаторські ідеї на оболонку старих форм, покласти роль музиканта, і гаранта своїх соціальних і науково-філософських проектів на соціальні й політичних інститутів, исчерпавшие або вони майже исчерпавшие свої потенційні можливості, і ставив себе тим самим у становище охранителя, "консерватора" цих інститутів.
Як показав Ф. Енгельс, матеріалізм XVII в. (навіть пізніше, за доби Т. Гоббса) було бути і стане вченням революційної буржуазії і більше мас. "Цей новий вчення як призводило жахало благочестивий середній клас, - він у довершення всього оголосило себе філософією, єдино підходящої.науковцям і світськи освічених людей противагу релігії, що досить хороша для неосвічених мас, у тому числі і буржуазію... він був ненависно середнього класу як через те, що було релігійної єрессю, але й лише доступне пов'язані з антибуржуазным політичним напрямом".
Таємниця "суперечливості" Бэкона у тому, що у кожному конкретному випадку мову політичної практики різниться від мови політичної теорії та тим паче від мови філософського трактату. До того ж політична практика, що протікає в історично певної соціальної, політичної, культурно-нравственной середовищі антагоністичного суспільства, неминуче деформує "найперші" теоретичні побудови мислителя. У цьому сенсі соціально-політична доктрина Бэкона, сполучена з його загальнофілософських вченням, поділяючи долю "Нової Атлантиди", виступає як своєрідною соціально-філософської утопії, нездійсненність якої у історичних умовах Англії першої чверті XVII в. доводить, ніби між іншим, і політичний діяльність її творця.
