ОПЕРАЦИИ ПРИ ГНОЙНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ МЯГКИХ ТКАНЕЙ КИСТИ И ПАЛЬЦЕВ

 

Здійснення господарської діяльності, прийняття стратегічних та тактичних рішень неможливо без врахування ризиків та управління ними. Управління ризиками – це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку і реалізацію заходів, щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам

Відповідно до сучасної концепції управління ризиками, ризик-менеджмент можна розглядати як систему чи як процес. Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе дві підсистеми: об’єкт управління – керовану підсистему; суб’єкт управління – керуючу підсистему. Для функціонування ризик-менеджменту повинен існувати орган управління ризиками з певними функціональними обов’язками та необхідними матеріальними, фінансовими, трудовими інформаційними ресурсами. На підприємстві повинно бути створено спеціальний підрозділ – відділ (або) відділення управління ризиками на чолі з ризик-менеджером.

Як процес управління, ризик-менеджмент передбачає розробку стратегічних і тактичних рішень та включає такі етапи: оцінку господарської ситуації на підприємстві та виявлення ризиків; кількісний та якісний аналіз; регулювання ступеню ризику (вибір напрямів і методів регулювання, їх реалізація); оцінка отриманих результатів та їх коригування.

Вибір методів та інструментів регулювання ступеню підприємницького ризику є важливим етапом процесу управління. Основними напрямами впливу та методами регулювання ступеню ризику виступають: уникнення ризику (відмова від ненадійних партнерів, постачальників; відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень); компенсація ризику (стратегічне планування діяльності; прогнозування зовнішньої економічної ситуації; моніторинг соціально-економічного та правового середовища; активний цілеспрямований маркетинг); збереження ризику (відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів у натуральній або грошовій формі (фондів самострахування або фондів ризику); залучення зовнішніх джерел (отримання кредитів та позик, державних дотацій для компенсації збитків та відновлення виробництва); передача ризику (страхування; передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; передача ризику шляхом укладання біржових угод (хеджування)); зниження ризику (диверсифікація; здобуття додаткової інформації; лімітування).

ОПЕРАЦИИ ПРИ ГНОЙНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ МЯГКИХ ТКАНЕЙ КИСТИ И ПАЛЬЦЕВ

План

1. Внешние ориентиры и условные границы кисти.

2. Особенности строения ладонной поверхности кисти.

3. Хирургическая анатомия пальцев.

4. Оперативные вмешательства при панарициях.

Границы кисти

Проксимальная граница проводится на 2 см книзу от условной циркулярной линии, соединяющей шиловидные отростки локтевой и лучевой костей. Соответствует дистальным ладонной и тыльной кожным складкам запястья.

Внизу кисть заканчивается пальцами, которые отграничены на ладонной поверхности дистальной поперечной кожной складкой ладони, а на тыльной – условной линией, соединяющей головки пястных костей.

На кисти выделяют две поверхности:

1. ладонная (palma manus);

2. тыльная (dorsum manus).

Ладонная поверхность отграничивается от тыла кисти с внутренней стороны линией, проведенной вдоль боковой поверхности пятой пястной кости; снаружи – линией проведенной вдоль первой пястной кости.

Топографическая анатомия ладонной поверхности кисти