ВИЗНАЧЕННЯ РОСЛИН

Вивчення флори пов’язане з визначенням рослин. Визначити рослину – встановити її точну видову назву та до якого більш великого таксону вона належить (для квіткових рослин – до родини). Визначення можна проводити як у природі, не пошкоджуючи рослини, так і в лабораторії по свіжому або гербарному матеріалу. Визначають рослини за допомогою визначника, для уточнення іноді звертаються до порівняння зразка, що визначається, з екземплярами наукового гербарію.

Для визначення в більшості визначників є так звані «дихотомічні таблиці». Кожна дихотомічна таблиця складається з послідовних рівнів, які позначаються порядковим номером з лівого боку таблиці. Кожен окремий рівень в свою чергу ділиться на дві частини: тезу та антитезу. Теза позначається в рівні порядковим номером (номер рівня), а антитеза набрана з нового рядка та починається знаком «тире».

В тезі та антитезі приводяться найбільш характерні ознаки рівня, причому антитеза завжди містить ознаки, протилежні тим, які наведені в тезі. В кінці кожної тези або антитези написані номери наступного рівня, куди треба звертатися для подальшого визначення.

Студент, який визначає рослину, повинен уважно прочитати тезу та антитезу першого рівня та вирішити, чи підходять ознаки рослині, яка визначається, до тих, що наведені в тезі або антитезі. В залежності від цього, можна переходити до наступного рівня (його номер вказаний в кінці рядка). Дуже важливо ретельно роздивитися та встановити ознаки, за якими відрізняються теза та антитеза. Успіх визначення у значній мірі залежить саме від цього.

Для вивчення дрібних деталей майже завжди доводиться користуватися збільшувальною оптикою (різними ручними та штативними лупами). Сухі квітки іноді треба розмочувати в теплій воді, доки вони не розправляться.

Переходячи, таким чином, послідовно все на нові та нові рівні, в кінці кінців доходимо до позначення родини, потім роду і, нарешті, виду. Знайшовши видову назву рослини, треба точно записати бінарну назву виду (російською, українською й латинською мовами із вказівкою автора).

Цифра, яка стоїть у дужках поряд з цифрою рівня, вказує, від якого рівня той, хто визначає рослину, прийшов сюди, допомагаючи встановити у випадку помилки весь хід визначення.

Доки студент, який визначає рослину, йде вірно, він без труднощів знаходить у своєї рослини ті ознаки, про які йде мова на тому чи іншому рівні. Але як тільки від збивається зі шляху, то, зазвичай, починає наштовхуватися на невідповідні ознаки. Не заглиблюючи далі помилки, які, очевидно, допущені, треба краще повернутися до початкового пункту тієї чи іншої таблиці. Те саме може відбутися, коли буде взята рослина, не передбачена «Визначником».

Тому треба особливо уважно слідкувати за цифрами, на які слід переходити, і якомога точніше досліджувати рослину, яка визначається. Кожну «тезу» на любому рівні необхідно читати до кінця, і тільки якщо «теза» не підходить, переходити до «антитези».

Для успіху визначення необхідно попередньо засвоїти найважливішу морфологічну термінологію. Студент, який визначає рослину, повинен виробити звичку ніколи не обмежуватися поверхневим оглядом рослини и не приймати ту або іншу ознаку «на око», але ретельно досліджувати кожен раз частини, які описуються.

Для визначення найбільш придатний свіжий матеріал. Але задовільно засушені рослини (з гербарію) добре визначаються, так як їх частини в гарячій воді або, краще, окропі робляться м’якими та легко розправляються. Якщо для визначення треба мати частини, які розвиваються в різний час (наприклад, квітки та дозрілі плоди тощо), то треба збирати рослини на різних стадіях розвитку та потім засушувати їх.