Інформаційний матеріал

Клас Ліліопсиди, або Однодольні включає 4 підкласи, 38 порядків, 104 родини та майже 3000 родів, до яких входить близько 63000 видів. Однодольні об’єднують близько 25% всіх видів і родин квіткових рослин. Більшість однодольних – трави, рідше деревоподібні рослини, що відрізняються від деревних дводольних за зовнішнім виглядом та анатомічною структурою (пальми, бамбуки, драцени, юки). У деревних форм однодольних не має камбію. Потовщення стебел у них відбувається шляхом утворення нової меристеми в периферичній частині стебла. Меристема дає початок новим провідним пучкам і паренхімі стебла. Провідні пучки розташовані безладно. Луб однодольних не має луб’яної паренхіми й складається тільки із ситовидних трубок і клітин-супутниць. Серцевина й кора розвинені. Коренева система в однодольних мичкувата, складається з додаткових коренів. Листки частіше піхвові, без прилистків, прості, цільні, цільнокрайні з паралельним або дуговим жилкуванням. Розсічені листки бувають тільки у пальм і ароїдних. Складних листків в однодольних не буває. Квітки в однодольних п’ятикругові, тричленні, рідше число членів 2-4, але ніколи не спостерігаються п’ятичленні квітки. Оцвітина проста, віночкоподібна (у лілійних, півникових і ін.); більша група однодольних рослин має дрібні квітки, об’єднані в суцвіття, оточене одним або декількома верхівковими листками, що виконують роль оцвітини. Зародок однодольних має лише одну сім’ядолю, вона займає термінальне положення, а точка росту зміщена вбік; такий зародок має одну площину симетрії, яка проходить через середню лінію сім’ядолі. У однодольних розвинені кореневища, цибулини, бульбоцибулини, які служать для вегетативного розмноження.

Підклас Ліліїди охоплює 21 порядок, близько 78 родин. Це найбільший підклас серед однодольних. Центральним порядком підкласу є порядок Лілієцвіті (Lіlіales). У цьому порядку найбільш характерна типова для багатьох однодольних будова квіток і вегетативних органів.

Центральною родиною порядку Лілієцвіті є родина Лілійні, яка нараховує 10 родів і близько 470 видів, поширених у помірних та субтропічних областях північної півкулі з сухим і теплим кліматом (Середземномор’я, Західна, Східна і Середня Азія). Більшість лілійних – багаторічні трави з цибулинами. Листки ланцетні або лінійні, цілісні, сидячі, рідше на черешках, чергові або зібрані у прикореневу розетку, з паралельним жилкуванням. Квітки двостатеві, актиноморфні, часто великі, поодинокі, але частіше зібрані в суцвіття китиці. Квітки у суцвітті можуть бути всі фертильні або частина стерильних. Оцвітина частіше віночкоподібна, з двох тричленних кіл, пелюстки зовнішнього кола майже не відрізняються від внутрішніх, можуть бути вільними або зростатися між собою. Біля основи сегментів оцвітини знаходяться нектарники. Тичинок 6, у двох тричленних колах. Маточка із трьох плодолистків, гінецей синкарпний, зав’язь трьохгнізда, верхня. Плід – коробочка, що відкривається по стулках.

Родина Півникові включає 75-80 родів і близько 1800 видів, розповсюджених майже по всій земній кулі, за винятком Арктики, Крайньої Півночі, тайгової зони Євразії, а також деяких пустель і рівнинних тропіків з дощовими лісами. Найбільш багаті півниковими Південна Африка, Центральна й Південна Америка. В основному це багаторічні трави, часто ефемероїди з м’ясистими кореневищами, бульбами або цибулинами. Дикоростучі види родини Півникові відрізняються від тих, що культивуються, нерозгалуженими високими стеблами. Всі півникові мають широкі або вузькі, мечоподібні, дворядно розташовані листки із піхвою. Квітки у великому цимозному суцвітті, у короткостеблових рослин квітки поодинокі. В основі суцвіть є покривні листки, у основі квіток – плівчасті приквітники. Квітки мають складну будову з високою спеціалізацією до ентомофілії. Квітки актиноморфні, чотирьохкругові, трьохчленні, оцвітина віночкоподібна, різнокольорова, з листочками, що зрослися при основі у трубочку різної довжини. Плід – багатонасінна коробочка.