Предмет земельного права и метод

40. Розкрийте особливості використання конвеєрних пристроїв як нагромаджувачів.

 

Магазинні нагромаджувальні пристрої. Ці пристрої виконуються, як правило, у вигляді касет або лотків, які можуть бути гравітаційними чи приводними. Загальним для касет і лотків є те, що розміри та форма установчих поверхонь визначаються відповідними параметрами об’єктів. Тому переналагодження магазинних нагромаджувальних пристроїв для розміщення в них об’єктів іншої форми можливе лише заміною базових елементів (в окремих випадках — регулюванням їх положення), а при значній різниці розмірів і форм об’єктів виникає необхідність в заміні самих нагромаджувачів. Універсальність нагромаджувальних систем в умовах гнучкого автоматизованого виробництва досягається переважно завдяки їх агрегатно-модульному виконанню.

При розміщенні об’єктів у вертикальній площині касети їх поштучне видавання на робочу позицію здійснюється живильником — завантажуючим пристроєм, а при розміщенні в горизонтальній площині — маніпулятором ПР.

Відмінною властивістю гравітаційних лотків є те, що об’єкти переміщуються в них під дією власної сили тяжіння: за допомогою кочення — циліндричні чи ковзання — плоскі об’єкти. Тому, проектуючи подібні нагромаджувачі, кут нахилу їх до горизонту визначається з урахуванням сил тертя між об’єктами та напрямними доріжками лотка. Коли ж необхідно забезпечити примусове переміщення об’єктів у нагромаджувачі, то застосовують приводні лотки, оснащені чи підйомним пристроєм у вигляді пневмоциліндра, чи вібратором, як

зображено на відповідних ескізах у табл. 9.1 (див. підручник [1].

Бункерні нагромаджувальні пристрої. Ці пристрої використовують при необхідності розміщення значної кількості об’єктів на вході РТС, а також при встановленні транзитного автонагромаджувача між модулями РТС для створення міжопераційного запасу об’єктів з метою компенсації різниці продуктивності суміжних РТС. На відміну від гравітаційних бункерних нагромаджувачів, де об’єкти так само, як і в гравітаційних лотках, переміщуються під дією власної сили тяжіння, в приводних бункерах є, як мінімум, один обертовий, вібруючий або виконуючий поступальне переміщення елемент для виключення можливості заклинювання об’єктів та їх примусового подавання на позицію захвату ПР.

Таким елементом може бути диск-піддон, оснащений приводом обертання (див. табл. 9.1) у випадку завантаження об’єктів типу дисків, або вібратор, який передає стінкам і піддону бункера коливання, що виключають можливість заклинювання об’єктів типу обертання (вал, втулка та т.п.). Крім того, бункерні нагромаджувальні пристрої завжди використовуються разом з пристроями подавання об’єктів виробництва.

Конвеєрні нагромаджувальні пристрої. Ці пристрої використовують переважно в двох виконаннях:
1) роторному;
2) лінійному.

Головною характерною ознакою цього класу нагромаджувачів є властива їм сукупність двох функцій — нагромадження та одночасного транспортування об’єктів. При цьому, якщо конвеєрні нагромаджувачі роторного типу застосовують в значній мірі для збільшення об’єму розміщуваних в них об’єктів (за винятком роторних автоматичних ліній), то нагромаджувачі лінійного типу одночасно служать засобом міжопераційного транспортного зв’язку поміж РТС.

Нагромаджувачі обох типів оснащено приводом періодичного руху, що має, в свою чергу, чи кроковий електродвигун, чи при відсутності такого будь-який інший двигун, але вже з використанням передавального механізму періодичного руху (наприклад, мальтійського, храпового чи зубчасто-рейкового механізмів та їм подібних).

Нагромаджувачі конвеєрного типу дають змогу створити початковий або міжоперанійний запас об’єктів, які відзначаються значними розмірами та масою (як правило, понад 10 кг при максимальному розмірі не менш як 500 мм). Виключення становлять корпусні об’єкти, для впорядкованого розміщення яких навіть при менших розмірах майже завжди застосовують роторні чи лінійні нагромаджувачі.

В умовах реального виробництва найбільше поширення дістали нагромаджувальні пристрої, виконані у вигляді касет для плоских тіл і тіл обертання (особливо ступінчастих) об’єктів та гравітаційних лотків для циліндричних об’єктів. Як приклад розглянемо кілька типових конструкцій нагромаджувачів.

Касети. За конструктивним виконанням вони являють собою стаціонарну конструкцію, подібну до контейнера, в якого установочна поверхня піддона відповідає формі об’єктів, які завантажуються. Для забезпечення автоматичного приймання та дальшого видавання об’єктів піддон касети, на якому розміщується стопа плоских або форми тіл обертання об’єктів, оснащують приводом поступального руху в напрямі укладання об’єктів.

Однак у випадках ручного розвантаження готових деталей (наприклад, із касет, які встановлюються на виході РТС) виникає необхідність кантування чи демонтажу касети, що, в свою чергу, спричиняє додаткові позациклові втрати продуктивності автоматичних перевантажувачів. З метою позбавлення цього недоліку піддони касет, на який установлюються об’єкти, що подаються автооператором або маніпулятором ПР, виконуються у вигляді роздільних механічних упорів (кулачків, обмежувачів тощо). Тоді, при необхідності обслуговування об’єктів інших типорозмірів ці кулачки можна регулювати відносно положення на паралельних штангах, розміщених у пазах торцевих стінок касети. При цьому відтворюється принцип переналагоджування і зростає функціональна універсальність такого роду нагромаджувачів.

Деякі з реалізації касетних нагромаджувачів для окремих класів об’єктів подано у табл. 9.1 (див. підручник [1].

 

41. Охарактеризуйте область застосування та наведіть особливості конструктивного

виконання гравітаційних нагромаджувачів.

 

Гравітаційні лотки. Часто їх виконують у вигляді спіралі (табл. 9.1), закріпленої на вертикальному стояку технологічного обладнання. Об’єкти з касети чи міжопераційного конвеєра надходять у нагромаджувач з верхнього кінця спіралі та, нагромаджуючись в ньому, видаються по одному на робочу позицію чи відвідний конвеєр за допомогою механізму-відсікача (тобто механізму поштучної видачі деталей або їх заготовок), встановленого на нижньому кінці спіралі. На вході та виході лотка встановлюють безконтактні датчики (наприклад, індуктивного типу КВД-6М, фотоелементи тощо), які контролюють відповідно заповнення лотка та видачу з нього об’єктів виробництва.

Якщо гравітаційний лоток використовується як транзитний нагромаджувач, то при повному заповненні спіралі попередня робото технічна система (РТС) зупиняється за сигналом датчика на вході лотка. Вимкнення РТС відбувається після закінчення часу видержки, яка перевищує час роботи вхідного датчика при проходженні повз нього об’єктів, які надходять в лоток.

Конструктивно гравітаційні лотки (рис. 9.1, а) виконують у вигляді набору пластин, скріплених гвинтами і розділених розпірними втулками. Для зручності монтажу та регулювання бокові стінки лотків мають поздовжні пази. Розпірні втулки встановлюють між пластинами різної висоти з перепадом, який відповідає профілю ступінчастих циліндричних об’єктів або в процесі їх транспортування, або перед видачею на робочу позицію.

Переналагодження гравітаційних лотків можливе тільки для об’єктів певної групи, тобто об’єктів ідентичної форми та з невеликим інтервалом зміни типорозмірів. Переналагоджують лотки демонтажем і наступним складанням нормалізованих елементів, формоутворюючих лоток. Так, при зміні діаметрів ступінчастого об’єкта форму доріжки кочення лотка в його поперечному перерізі змінюють, встановлюючи нові пластини. Перепад висот останніх дорівнює половині різниці максимального та мінімального діаметрів об’єкта. В поздовжньому напрямі пластини, що утворюють доріжки кочення, фіксуються гвинтами, на яких їх установлено, а в поперечному перерізі - розпірними втулками.

Крім механізмів поштучної видачі, для сповільнення швидкості руху об’єктів перед позицією їх вивантаження в лотках установлюють пневматичні або гідравлічні демпфери, аналогічні описаним вище в п. 3.7 (див. підручник [1]. Відмінність полягає в тому, що демпфери гравітаційних лотків додатково оснащено важільними механізмами, за допомогою яких об’єкти в процесі руху взаємодіють зі штоком демпферного пристрою. Якщо для сповільнення швидкості руху об’єктів використовують демпфери односторонньої дії, то повернення їх штоків у початкове положення здійснюється під дією пружини чи противаги.

Наприклад, зображена на рис. 9.2 (див. підручник [1]) конструкція гравітаційного лотка використовується для нагромадження та одночасного транспортування зубчастих коліс, які теж належать до класу об’єктів типу диск. Конструкція лотка виключає можливість зчеплення зубчастих коліс при їх коченні по напрямних лотка. Це забезпечується встановленням між напрямними пластинами шарнірно закріплених противаг, що здійснюють коливальний рух при накочуванні на них зубчастих коліс. Рух останніх по напрямних лотка відбувається в міру надходження в лоток-нагромаджувач кожного наступного зубчастого колеса. Оскільки противаги мають зміщений відносно осі їх повороту центр тяжіння, після проходження чергового зубчастого колеса вони під дією власної сили тяжіння повертаються в початкове положення.

Аналогічні по конструкції лотків-нагромаджувачів можна застосовувати для будь-яких об’єктів типу тіл обертання, коли необхідно виключити можливість їх взаємного зчеплення при міжопераційому транспортуванні.

 

навколишнім середовищем (НС)

маніпуляційної системи (МС)

об’єктом маніпулювання (ОМ)

промислових роботів (ПР)

керуючої системи (КС)

Захватний пристрій (ЗП)

засобів упорядкування середовища ЗУС

 

Предмет земельного права и метод.

 

Предмет земельного права. В самом таком общем виде ими являются земельные отношения (отношения, которые складываются по поводу земли). Но земля может рассматриваться в разных аспектах:

1) Как земной шар, как планета, как космический шар, в этом смысле земля выступает объектом правового регулирования международного права.

2) В качестве среды обитания человека, и в этом смысле она является объектом правового регулирования экологического права (природоохранного, так как предметом экологического права является охрана окружающей среды).

3) Как часть земной коры, как её поверхностный слой и в этом смысле земля является объектом правового регулирования земельного права (самый поверхностный слой – это почвы).

Предмет земельного права определён в статье 3 ЗК РФ, но с учётом статьи 9 Конституции РФ, мы можем сказать, что земельные отношения – это общественные отношения по использованию и охране земель в РФ как основы жизни и деятельности народов, проживающих на соответствующей территории. В этой характеристике подчёркивается публично-правовой характер земельных отношений.

В статье 3 ЗК РФ проведено разграничение между земельными, водными, лесными и иными отношениями: по отношениям по использованию других правовых ресурсах применяется соответствующее законодательство о недрах, лесах, животном мире, водное законодательство… К земельным отношениям нормы указанных отраслей применяются, если эти отношения не урегулированы земельным законодательством. Таких случаях много.

 

В самом земельном праве земля также рассматривается в трёх качествах (это отражено в принципах земельного права):

1. Во-первых, земля как природный объект (и это прежде всего).

2. Во-вторых, земля – это природный ресурс. Это означает, что в сельском и лесном хозяйстве земля выступает средством производства.

3. Земля как недвижимое имущество. Земля здесь выступает как объекты гражданских прав, как недвижимое имущество.

Особенности земли как объекта природы и природного ресурса определяют специфику земельных отношений.

Особые свойства земли:

1) Другие природные ресурсы либо восполнимы, либо имеют альтернативы. Земля как место существования человека незаменима. Леса можно вырастить, недрам можно найти замену, а вот землю ничем не заменишь.

2) Ограниченность земли и её неперемещаемость.

3) Естественное плодородие земли, то есть способность производить различный растительный мир, плодородие.

4) В отличие от других средств производства, земля при её правильном использовании не только восстанавливается, но и улучшается.

5) Земля – это связующее звено во всей экологической системе. Это значит что от состояния земли зависит всё состояние всех окружающих объектов (если загрязнили землю, то и вода загрязнится, и леса, и вообще…).

6) Земля – недвижимое имущество, отсюда зависимость судьбы строений от судьбы земельных участков. У нас сейчас принцип следования судьбе земли судьбы строения.

7) Предоставление и изъятие земельных участков происходит путём специальных землеустроительных действий (то есть происходит отход земельного участка в натуре, определяются его границы, он ставится на кадастровый учёт).

8) В земельных отношениях особую роль играет институт соседства. Он порождает права и обязанности по взаимному ограничению соседних землепользователей путём установления сервитутов.

 

Земельное право – это самостоятельная отрасль права, нормы которой регулируют общественные отношения в сфере использования и охраны земли как природного объекта, природного ресурса и объекта недвижимости в целях обеспечения устойчивого развития России и оптимального сочетания интересов общества и правообладателей земельных участков.

Предмет земельного права вытекает из статьи 3 ЗК и 9 Конституции, но в научной литературе существуют и иные определения.

В литературе очень часто общественно-земельные отношения определяют как имущественные земельные отношения (то есть это отношения по владению, пользования и распоряжения недвижимости особого рода) и как управленческие земельные отношения (связанные с управлением в сфере использования земель).

При таком подходе к предмету земельного права земельное право определяют как комплексное право.

В статье 3 Земельного Кодекса также проведено разделение земельных имущественных отношений и земельных управленческих отношений.

Там говорится, что имущественные отношения по владению, пользованию и распоряжению земельными участками, а также по совершению сделок с ними регулируются гражданским законодательством, если иное не предусмотрено земельным, лесным, водным и иными специальными федеральными законами. Например, если говорить о сделках с землями населённых пунктов, то специальных ограничений нет в ЗК, и поэтому применяется ГК, а вот земли сельхоз назначения – есть особенности, поэтому применяются особые нормы.

Лунина считает, что всё же не комплексная отрасль, что обо всём можно сказать, что состоит из имущественных и управленческих отношениях.