Залежна змінна для такої моделі розглядається, як ендогенна змінна, а незалежні змінні – як екзогенні
Теоретична (“канонічна”) загальна лінійна економетрична модель може бути специфікована у наступній формі:
де: y – залежна (пояснювана) змінна моделі, x1, x2, …, xm – незалежні (пояснюючі) змінні моделі або фактори, β0, β1, …., βm – параметри моделі, ε – стохастична складова моделі, m – кількість пояснюючих змінних моделі. Зазначимо, що параметри β1, β2, …, βm ще прийнято називати коефіцієнтами регресії, Теоретична модель (1) є гіпотетичною конструкцією і дійсна, як це відмічалося у попередній темі, для всієї генеральної сукупності спостережень за змінними моделі. Невідомі параметри Вибіркова (емпірична) загальна лінійна економетрична модель має наступний вигляд:
де: y – залежна (пояснювана) змінна моделі, x1, x2, …, xm – незалежні (пояснюючі) змінні моделі (фактори), b0, b1, bm – параметри вибіркової моделі, e – залишки моделі. Вибіркова модель (2) є реальною конструкцією і будується на основі певної статистичної вибірки з генеральної сукупності. На відміну від моделі (1) параметри вибіркової моделі b0, b1, …, bm є оцінками (наближеними значеннями) параметрів β0, β1, βm і випадковими величинами, а залишки e можна оцінити (розрахувати) на основі статистичних даних. Таким чином, вибіркова модель завжди є тільки оцінкою (вдалою або невдалою) реальної але невідомої теоретичної моделі. Вибіркова (емпірична) функція регресії для загальної лінійної економетричної моделі має наступний вигляд:
де:
Виробнича функція Найвідомішою є двофакторна модель виробничої функції (ВФ), яка відображає залежність результату виробництва від витрат ресурсів. Під ресурсами (чинниками виробництва) найчастіше розуміють нагромаджену працю у формі виробничих фондів (капіталу) К і дійсну (живу) працю L, а під результатом – валовий випуск X, валовий внутрішній продукт Y або національний дохід N. У будь-якому разі результат стисло називають випуском і позначають Y (це може бути і валовий випуск, і ВВП, і національний дохід). Іноді як ресурс у виробничу функцію включають залучені до виробництва природні ресурси. Якщо останні практично не змінюються, їх не слід розглядати. Випуск продукції є функцією від витрат ресурсів (фондів і праці): Y = F(K,L), (2.I.5) Виробничу функцію Y = F(K,L), називають неокласичною, якщо вона гладка і задовольняє низку умов, що підлягають природному економічному тлумаченню: 1) F(0,L) = F(K, 0) = 0 – за відсутності одного з ресурсів виробництво неможливе; 2) 3) 4) F (+∞, L) = F (К, +∞) = +∞ – за необмеженого збільшення одного з ресурсів випуск необмежено зростає. Випуск продукції моделюють за допомогою такої нелінійної ВФ: Y = A0KαLβ, α;>0, β;>0, (2.1.6) де А0 – коефіцієнт нейтрального технічного прогресу; α;, β; – коефіцієнти еластичності за фондами та працею. Окремим випадком ВФ (2.1.6) є функція Кобба-Дугласа: Y = AKαL1-α, (2.1.7) де β; = 1 - α;. Вторинні чинники можна розглядати по-різному. 3 одного боку, це чинники, що впливають на величину глобальних чинників, з іншого – на їхню ефективність. Наведемо приклад такої класифікації чинників. Жива праця у сфері виробництва: 1. Чинники впливу на величину L: – тривалість робочого року, тижні, дні; – віковий склад робочої сили; – статевий склад робочої сили. 2. Чинники впливу на продуктивність праці: – рівень загальної освіти; – рівень професійної освіти; – рівень навичок (тривалість роботи за фахом); – рівень і система оплати праці. Виробничі фонди (колишня праця) 1. Чинники, що впливають на величину К: – погодинне завантаження фондів і рівень використання потенційних потужностей; – швидкість обігу фондів. 2. Чинники, що впливають на оцінку продуктивності фондів: – технічний рівень і рівень морального зношування фондів. – галузевий розподіл фондів. – територіальний розподіл фондів. – масштаби виробництва. Розвиток чинникового підходу передбачає не так удосконалення методу виробничої функції, як поглиблену економічну й статистичну роботу.
Числові характеристики показника Y і фактора X До числових характеристик показника Y і фактора X відносяться: мінімальна величина, максимальна величина, сумма, кількість, середне значення, добуток YX, величини дисперсії і серньоквадратичного відхилення, розхмаху варіації.
|